Збільшено в 12 разів

Векторне монохромне зображення

Як бачимо на збільшеному растровому зображенні, воно складається з маленьких точок — пікселів (PICSEL-PICtureS Element — елемент зображення). Піксель є мінімальним елементом зображення одного кольору. Весь масив пікселів називають растром (від латинського “rastrum” — граблі). Кількість пікселів, які припадають на одиницю довжини, характеризують

ч>.. '*■ * * > »*' t,

роздільну здатність растру. Значення роздільної здатності записують в одиницях dpi (doter per inch - кількість точок на одному дюймі (2,54 см). Масив пікселів розбито на рядки і стовпці. Таким чином, кожен піксель має координати (х,у), де х - номер рядка, у - номер стовпця, на перетині яких він знаходиться. Отже, для збереження растрового графічного зображення необхідно зберегти інформацію про колір кожного піксел я. При цьому кожному кольору ставиться у відповідність деяке число. Кількість біт, яку виділяють для збереження кольору одного піке еля, називають глибиною кольору. Глибина кольору визначає скільки різних кольорів може бути збережено. Так КІЛЬКІСТЬ різних кольорів При глибині кольору 77 бітів

дорівнює 2^п, як кількість різних комбінацій з п символів двійкового алфавіту.

Приклад. Розглянемо вміст растрового графічного файлу при збереженні монохромного зображення (рис. 8). Таке зображення характерне тим, що для збереження кольору одного пікселя необхідно всього один біт (наприклад, 0 — білий колір, 1 — чорний).

0000000000000

=0* 2⁷+Ш" 2^б+[Т]^Иг 2⁵ +@* 2⁴+[3* 2³ +@* 2² -+{!* 2 +{]* 2° = 29

= 1110 10 1 1₍₂, 29

11 1 * 34

. х= ’ 0111011.₂₎, — у = - 0001101,2). 44

и,₀„ = 0 0111011(2). 45

0000110110000

V*V N«V Vv */V '»V Vv ‘»«V

0000110110000

•А» Ч-Ч» W 4v 4V V«. V

0000110110 000

=0* 2⁷+Ш" 2^б+[Т]^Иг 2⁵ +@* 2⁴+[3* 2³ +@* 2² -+{!* 2 +{]* 2° = 29

= 1110 10 1 1₍₂, 29

11 1 * 34

. х= ’ 0111011.₂₎, — у = - 0001101,2). 44

и,₀„ = 0 0111011(2). 45

0110000.000011 00Ö0ÖÖ0Ö00000

Рис. 8 Приклад монохромного зображення

При збереженні кольорового зображення, для представлення кольору використовується адитивна кольорова модель RGB. Ця модель використовується для опису кольорів, які можуть бз'ти отримані за допомогою пристроїв, що ґрунтуються на принципі випромінювання (наприклад, монітори) та змішування фарб (принтери) В якості основних кольорів вибрано червоний (Red), зелений (Green) та синій (Blue). Інші кольори та відтінки можуть бути отримані змішуванням певної кількості кожного з основних кольорів.

Історія системи RGB почалася з дослідів Томаса Юнга. Взявши три ліхтарі з світловими фільтрами червоного, зеленого і синього кольору, на

Колір, який утворюється змішуванням трьох основних компонентів, можна представити вектором у тривимірній системі координат ^ С і В, де координати виражають інтенсивності кожного з кольорів.

Чорному кольору відповідає центр координат - точка (0, 0, 0), білий колір виражено максимальним значенням компонентів Нехай максимальне значення уздовж кожної осі дорівнює 1, тоді білий колір - це вектор (1, 1, 1). Гочки, що лежать на діагоналі куба від чорного до білого, мають однакові значення інтенсивності кожного з кольорів. Це градації сірого - їх можна вважати білим кольором різної яскравості. Загалом кажучи, якщо колір, тобто всі компоненти відповідного вектора (г, Ь), помножити на однаковий

коефіцієнт /т, то колір (кг, kg, кЬ) зберігається, змінюється тільки яскравість.

Дослідження показали, що не всі насичені кольори можуть бути представлені сумішшю зазначених трьох компонентів. Але не дивлячись на це, система ЯОВ широко використовується на даний час в кольорових телевізорах і дисплеях комп’ютерів. Отже, при збереженні кольорового зображення, потрібно зберегти колір кожного окремого пікселя, як інтенсивності складових кольорів.

Растрові зображення мають значний недолік, пов’язаний із якістю зображення. Як показано на рисунку растрового зображення, при його збільшенні зображення спотворюється. Звичайно, покращити якість зображення можна збільшивши кількість пікселів, але це призведе до збільшення об’єму пам'яті під час його збереження. Цього недоліку позбавлені векторні зображення, у яких розмір будь-якого елемента може бути змінений аж “до нескінченності ’. Але таке зображення неможливо отримати шляхом сканування, оскільки кожний її елемент будується за допомогою геометричних об'єктів або примітивів, в якості яких можуть виступати лінії, дуги, кола і т.д. Саме завдяки тому, що зображення зберігається у вигляді набору математичних формул, які описують його елементи, векторна ірафіка дозволяє легко змінювати розміри статичних зображень без втрати чіткості їхніх меж. Векторна графіка створюється за допомогою спеціальних програмних засобів типу CorelDRAW та ін.

Файли, в яких зберігають графічні зображення, називають графічними файлами. В залежності від типу графічного зображення, кількості присутніх у ньому кольорів, способу збереження (із стисненням, чи без) і т.д., розрізняють різні формати графічних файлів: BMP, JPEG, PNG, T1F, GIF, CDR, PSD та інші.