5.4. Таблиці
Систематизований цифровий матеріал подається у формі таблиць. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. Нумерації таблиць проставляють у правому верхньому куті НАД відповідним заголовком таблиці, та розміщують напис «Таблиця», із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. Заголовки колонок таблиці повинні починатись з великої букви.
Таблицю розміщують після першого посилання на неї в тексті наприклад, (див. табл. 2.1). Посилання в тексті повинні бути на всі таблиці. Не допускається в роботі розміщувати таблиці, які не мають заголовків, нумерації або відсутні на них посилання в тексті. Таблиця розміщується, таким чином, щоб її можна було читати без повороту роботи, або з поворотом за годинниковою стрілкою.
У випадку, коли таблиця має велику кількість рядків, її можна переносити на інший аркуш. При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку, над таблицею праворуч пишеться – «Продовження таблиці _._»
Не допускається на одній сторінці залишати шапку таблиці, а зміст переносити на іншу сторінку.
5.5. Формули
Розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули, якщо їх більше одної, нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу
Для набору математичних формул використовують формульний редактор програми MS Word або Math Type 4.0. Латинські символи у формулах необхідно набирати курсивом ( x, j, max), грецькі та скорочення (sin, cos, β, α, σ) – прямі; матриці та вектори – жирним (А, В). Пояснення символів розміщується безпосередньо під формулою, від якої відокремлюється комою. Кожний символ подається з нового рядка у тій послідовності, у якій вони введені у формулу. Перший рядок розшифрування починається зі слова «де» без двокрапки. Між символом і розшифруванням ставиться тире, після розшифровування перед наступним символом – крапка з комою.
Наприклад, демонструє наступна модель:
(2.4)
де dt – дивіденд, виплачуваний у році t;
r – необхідна ставка прибутковості;
Pn – очікувана ціна реалізації;
n – імовірна кількість років володіння даними акціями.
Для економії місця кілька однотипних формул, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
5.6. Перелік умовних позначень
Наводять якщо в роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальну розшифровку. Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо, повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.