Индуктор.

ІНДУКЦІЯ — спосіб міркування від окремих фактів, положень до загаль­них висновків. І. — рух знання від одиничних твер­джень до загальних поло­жень. І. тісно пов'язана з дедукцією. Логіка розглядає І. як вид умовиводу, розріз­няючи повну і неповну І. Психологія вивчає розвиток і порушення індуктивних міркувань. У криміналі стиці І. має важливе значення при висуванні версій, пізнанні подій минулого. ИНДУКЦИЯ.

ШЖЕНЕРНО-ТЕХНЇЧНА ЕКСПЕРТИЗА — клас експерт­них досліджень, заснованих на інженерних знаннях (експертизи з техніки безпеки, пожежно-технічні, вибуховотехнічні, будівельно-технічні та ін.). ИНЖЕНЕРНО-ТЕХНИЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА.

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА — клас ек­спертних досліджень, заснованих на знаннях технології (технологіч­на, товарознавча та ін. експертизи). ИНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГИ­ЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА.,

ІНІЦІАТИВА ЕКСПЕРТНА — встановлення експертом за власним розсудом фактів і обставин, не передбачених експертним завданням, але, таких, що мають значення для справи. ИНИЦИА­ТИВА ЭКСПЕРТНАЯ.

ІНКРИМІНУВАННЯ (від лат. in — в та crimen — провина, злочин) — пред'явлення обвинувачення у вчиненні якогось злочи­ну. ИНКРИМИНИРОВАНИЕ.

ІНСАЙТ (від англ. insight — осягнення, прояснення) — раптове розуміння, що не висновується з минулого досвіду, істотних відносин і структури ситуації в цілому, за допомогою якого досягається осмис­лене вирішення проблеми. Наукова інтерпретація І. пов'язана з ви­знанням вирішального значення для розуміння цього явища, його «підготовки» в попередній поведінці й діяльності. Див.: Інтуїція. ИНСАЙТ.

ІНСЦЕНУВАННЯ ЗЛОЧИНУ — створення обстановки, яка не відповідає події, що відбулася фактично на цьому місці. Вияв­ленню І. з. сприяють негативні обставини, що суперечать природно-муходу подій. ИНСЦЕНИРОВКА ПРЕСТУПЛЕНИЯ.

Овечкин В. А. Расследование преступлений, скрытых инсценировками: Учеб. пособие. — Харьков: Юрид. ин-т, 1979.

ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus—розуміння, осягнення)—віднос­но стійка структура розумових здібностей індивіда. ИНТЕЛЛЕКТ.

ІНТЕРВ'Ю (від англ. interview — бесіда, зустріч) — спосіб отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усно­го опитування. Розрізняють два види І.: вільні (не регламентовані гемою і формою бесіди) і стандартизовані (за формою близькі до анкети із закритими запитаннями). Межі між цими видами І. рух­ливі і залежать від складності проблеми, мети та етапу досліджен­ня. Ступінь свободи учасників І. визначається наявністю і формою запитань; рівень отримуваної інформації — розмаїтістю і складністю відповідей. ИНТЕРВЬЮ.

ІНТУЇЦІЯ (вщлапг. intueor — пильно, уважно дивитися) — знання, яке виникає без усвідомлення шляхів і умов його набуття, внаслідок чого суб'єкт має результат безпосереднього проникнення у справжній хід подій, певний факт і т. ін. І. своєрідна форма раціонального людського пізнання, коли розум досягає нових результатів, до певного часу не усвідомлюючи логічного ходу думки до них. Іншими словами І. — це раптове вирішення розумового завдання без логічного пояснення підходу до цього рішення, але з наступним логічним поясненням. Безпосередність, згорнутість, скороченість, раптовість і неусвідомленість інтуїтивної догадки завжди обумовлені попередньою розумовою діяльністю. У проблемних ситуаціях слідчий досить часто обирає потрібний напрямок пошуку інтуїтивним шляхом. ИНТУИЦИЯ.

Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей: Учеб. пособие. — М.: ВШ МООП СССР, 1967.

ІНФАНТИЛІЗМ — відсталість розвитку, що характеризується збереженням у дорослого фізичних чи психічних рис дитячого віку, підвищеною вимогливістю до піклування про себе з боку інших осіб. ИНФАНТИЛИЗМ.

ІНФОРМАЦІЙНА СТРУКТУРА ДОПИТУ. Характеризується багатоелементністю, динамічністю, складністю. Інформація у процесі допиту може бути класифікована за видами. За суб'єктом допиту її можна поділити на три види: 1) інформація, що надходить від допитуючого; 2) інформація, що надходить від допитуваного; 3) інформація, що надходить від інших осіб, які беруть участь у допиті.

Інформація, що надходить від допитуваного, може бути класифікована: 1) за способом висловлення (змістовна, паралінгвістична, мімічна, конклюдентна, яка відображає психофізіологічні реакції); 2) за характером виявлення (яка викладається вільно і яка викладається зі спонуканням); 3) за характером відбиття дійсності (дійсна і що не відповідає дійсності). Інформація, що надходить від слідчого (судді), за функціональним призначенням поділяється на: 1) комунікабельно-забезпечувальну (використовувану для забезпечення успішного проведення допиту і встановлення психологічного контакту з допитуваним); 2) субстанціональну (спрямовану на з'ясування основних відомостей у справі і що знаходить своє вираження у постановці запитань, обумовлених предметом допиту); 3) спонукальну (використовувану тоді, коли допитуваний забув важливі для справи обставини або відмовився їх повідомити); 4) викривальну (покликану виявити і викрити неправдиві дані в показаннях допиту­ваного); 5) коригувальну (дозволяє уточнити показання або виявити та усунути перекручення, що є результатом добросовісно}¹ помилки допитуваного). ИНФОРМАЦИОННАЯ СТРУКТУРА ДОПРОСА.

ІНФРАЧЕРВОНИЙ — електромагнітне випромінювання, не­видиме для ока. У криміналістиці використовуються методи, засно­вані на І. випромінюванні. ИНФРАКРАСНЫЙ.

ШЬЯНДАО — китайський кастет із трьома виступаючими ши­пами. ИНЬЯНДАО.

ІССАРА — іспанський автоматичний пістолет калібру 7,65 мм. Імітація браунінга 1906 р. ИССАРА.

Й

ЙОДНА ТРУБКА — прилад для виявлення відбитків пальців рук за допомогою парів йоду. Прилад для окурювання слідів парами йоду складається з гумової груші, йодної трубки і скляної лійки. Пари йоду добре виявляють сліди рук на найрізноманітніших по­верхнях: папері, картоні, дереві, пластмасі, лакованих меблях. Оку­рювання парами йоду не знищує слідів і-ре виключає у разі невдачі застосування інших методів. Сліди, виявлені парами йоду, швидко знебарвлюються, їх фіксують фотографуванням, а в деяких випадках закріплю­ють на поверхні розчином крохмалю або порошком залі­за ЙОДНАЯ ТРУБКА.

ЙОЙО — філіппінська ударна зброя у вигляді круглої гирки на мотузці. ЙОЙО.

ИОРШ (жаргон злодій­ський) — злодій, вигнаний із свого середовища, але який продовжує видавати себе за «злодія в законі» там, де його не знають; самозванець. ЁРШ.

К

КАБА-СПЕЩАЛЬ — німецький автоматичний пістолет, виконаний за ірачком вальтера, модель У. КАБА-СПЕЦИАЛЬ.

КАЛІБР — діаметр ствола вогнепальної зброї. Вимірюється в лініях, дюймах, міліметрах, сотих міліметра, тисячних міліметра. У мисливських дробових рушницях калібр позначається умовними цифрами, тотожними діаметру каналу У нарізного ствола К. визначається відстанню між протилежними полями нарізів. КАЛИБР.

КАМОРА — отвір у барабані револьвера, який служить патронником для патрона або зарядів із кулями. Звичайно в барабані є декілька камор. КАМОРА.

КАНАБІС — вершечки рослин коноплі з квітами чи плодами; використовується як сировина для отримання наркотичних речовин. КАННАБИС.

КАНАЛ — внутрішня порожнина ствола вогнепальної зброї. КАНАЛ.

КАПСУЛЬ — циліндрик з металу з вибуховою сумішшю, призначений для запалення заряду в капсульній зброї, патроні або артилерійському пострілі; в останньому випадку К. вставляється в гільзу. КАПСУЛЬ

КАПСУЛЬ ВІДКРИТОГО ТИПУ — капсуль типу «Центрюбел» без внутрішнього ковадла. КАПСЮЛЬ ОТКРЫТО­ГО ТИПА.

КАПСУЛЬ ЗАКРИТОГО ТИ­ПУ — капсуль із внутрішнім ковад­лом типу «Жевело». КАПСЮЛЬ ЗАКРИТОГО ТИПА.

КАРАБІН — полегшена одноза­рядна або магазинна рушниця з укороченим нарізним стволом. Складається зі стволів, ложі, затвора, приладу і штика. КАРАБИН.

КАРАБІН 88 — німецький п'ятизарядний магазинний карабін калібру 7,92 мм. Довжина 950 мм. Вага 3100 г. КАРАБИН 88.

КАРАБІН КАЛАШНИКОВА, ДОСЛІДНИЙ ЗРАЗОК 1944 р. — радянський самозарядний карабін системи Калашникова калібру 7,62 мм. КАРТИН КАЛАШНИКОВА, ОПЫТНЫЙ ОБРАЗЕЦ 1944 г.

КАРАБІН МАУЗЕР 1889 p. — бельгійський карабін калібру 7,65 мм. Довжина без штика 1030 мм, із штиком 1285 мм. КАРАБИН МАУЗЕР 1889 г.

КАРАБІН СИМОНОВА, ДОСЛІДНИЙ ЗРАЗОК 1944 р. — радянський самозарядний карабін системи Симонова калібру 7 62 мм КАРАБИН СИМОНОВА, ОПЫТНЫЙ ОБРАЗЕЦ 1944 г.

КАРБОНІЛЬНЕ ЗАЛІЗО — дактилоскопічний порошок, при­значений для виявлення невидимих і маловидимих потожирових слідів рук. Матеріал слідоутворюючої поверхні: скло, лакована по­верхня меблів, фанера, картон, папір, дерево, поверхні, пофарбовані масляними фарбами. КАРБОНИЛЬНОЕ ЖЕЛЕЗО.

КАРТЕЧ — нарубані шматочки свинцевого, мідного або будь-якого іншого металевого прута, призначені для стрільби з гладко-ствольної вогнепальної зброї. КАРТЕЧЬ.

КАСТЕТ {франц. casser — розбивати і tete — голова) — ударна наручна холодна зброя, яка складається зі сполучених кілець, що надіваються на пальці, іноді з приробленими до них шипами. Слу­жить для посилення удару кулака. КАСТЕТ.

КАТАЛИ {жаргон злодійський) — шулери, які підшукують і обігрують потерпілих на транспорті. КАТАЛЬІ.

КАТЕГОРИЧНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — достовірний висновок про факт незалежно від умов його існування. Може бути пози­тивним або негативним. КАТЕГОРИЧЕСКИЙ ВЫВОД ЭКСПЕРТА.

КАТЕГОРІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНІ — основні поняття кри­міналістики. КАТЕГОРИИ КРИМИНАЛИСТИЧЕСКИЕ.

КВОНБО — різновид кастета. КВОНБО.

«КЕЙС» — модернізована уніфікована валіза для огляду місця події. К. містить набір технічних засобів для кваліфікованого огля­ду, виявлення і фіксації слідів, вилучення, запаковування й марку­вання речових доказів на місці події. Габаритні розміри 500x385x160 мм, маса не більша 12 кг. «КЕЙС».

КИЙОК — найпростіший вид палиці. Складається з рукояті та робочої частини у вигляді потовщення або набалдашника. Рукоять і набалдашник становлять єдине ціле. Один із найархаїчніших видів зброї. ДУБИНКА.

КИЙОК ТЕЛЕСКОПІЧНИЙ — кийок з кількох секцій, що вкладаються одна в одну. У робочий стан приводиться річним або автоматичним способом. ДУБИНКА ТЕЛЕСКОПИЧЕС­КАЯ.

КИНДЖАЛ — колю­ча клинкова холодна зброя, призначена для рукопаш­ного бою. Складається з короткого клинка і черена. Кинджали бувають різних видів: бебут, дата, кортик та ін. КИНЖАЛ.

КИНДЖАЛ МЕТАЛЬНИЙ — різновид метального ножа із симетричним щодо середньої лінії клинком. Має зміщений до пістря центр ваги. КИНЖАЛ МЕТАТЕЛЬНЫЙ.

КІЛЕР (від англ. kill -убивати) — найманий убив­ця; особа, яка скоює вбив­ства на замовлення. Існують різні типи кілерів (кілери-дилетанти і кілери-професіонали). Див.: Вбивство на замовлення. КИЛЛЕР.

КІЛОГРАМ - основна одиниця ваги в десятковій системі мір (1000 грамів). КИЛОГРАММ.

КІЛОМЕТР — міра довжини, що дорівнює 1000

метрам. КИЛОМЕТР. ,

КІЛЬКІСНА ОЗНАКА — числове визначення властивості або якісної ознаки об'єкта експертизи. КОЛИЧЕСТВЕННЫЙ ПРИ­ЗНАК.

КІЛЬЦЕ БОЙОВЕ — наручна ударна холодна зброя у вигляді кільця із шипом або шипами, яке надівається на палець і призначе­не для посилення удару. КОЛЬЦО БОЕВОЕ.

КІНОЛОГ (від грецьк— собака і— слово, вчен­ня) — фахівець в галузі дресирування і використання службово-роз-шукових собак. КИНОЛОГ.

КІСТЕНЬ — ударна складна холодна зброя, яка складається з гирки на ланцюговій або ремінній зв'язці, прикріпленій до рукоят­ки. КИСТЕНЬ.

КІТ-ГАН— американський дев'ятизарядний револьвер 22 ка­лібру, який випускається фірмою «Хай Стендард». КИТ-ГАН.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИ­СНОВКІВ ЕКСПЕРТА — розподіл висновків за: 1) ви­значеністю — категоричні та ймовірні (передбачувані, проблематичні); 2) відно­шенням до досліджуваного та встановлюваного факту — стверджувальні або нега­тивні судження (стверджен ня стосовно одного означає заперечення іншого); 3) характером відносин між наслідком та його основою — умовні і безумовні судження, в яких відбивається існування якогось факту, явища залежно від певних умов; 4) вибором однієї з двох (або кількох) можливостей, які виключають одна одну — альтеративні (багатоваріантні), розподільні висновки; 5) обсягом — величиною, до якої належить встановлений експертом факт: висновки про одиничні факти і висновки про численні факти; 6) модальністю фактів, встановлених експертом: висновки про можливість існування факту або висновки про необхідність явища. КЛАССИФИКАЦИЯ ВЫВОДОВ ЭКСПЕРТА.

КЛАУСТРОФОБІЯ (від лат. claustra — перепона, перешкода і грецьк.— страх) — нав'язливий страх перед перебуванням у замкнутому просторі, замкненому приміщенні. КЛАУСТРОФОБИЯ.

КЛЕЙМА ПРОБІРНІ — знак засвідчення якості виробу з коштовних металів. Поділяють на основні і додаткові. Основні К. п. ставляться на виробах із коштовних металів, мають самостійне значення і засвідчують проходження виробом пробірного контролю. Додаткові К. п. не мають самостійного значення і застосовуються в сполученні з одним із основних К. п. Елементи основного К. п. — знак засвідчення (емблема) і проба.

Факт виготовлення виробу з коштовного металу перевіряється насамперед за наявністю клейма (проби). Існує два види проб: золотникова і метрична. Цифра проби в золотниковій системі означає, що на 96 одиниць ваги сплаву в ньому міститься певна кількість таких самих одиниць коштовного металу. У метричній системі проба означає кількість коштовного металу на 1000 одиниць сплаву (наприклад, проба «750» означає, що є 750 г коштовного металу на 1000 г сплаву). КЛЕЙМА ПРОБИРНЫЕ.

1. - Біс Франсіско, рушничний майстер. Іспанія. Близько 1730 р.

2. - Фетисов С,- браківник клинків. Росія. Близько 1880-1900 pp.

3. - клеймо Златоустівської фабрики. Росія. 1890-1917 pp.

Клейма на денцевих частинах патронних гільз Кругового запалювання:

5. - Хіртерберзька патронна фабрика. Австрія

6. - Браун і Блом, Дюсельдорф. Німеччина

Центрального запалювання:

7 - ФН. Ерсталь. Бельгія

КЛЕЙМО — знак майстра або майстерні, що виготовили хо­лодну або вогнепальну зброю або її окремі елементи. КЛЕЙМО.

КЛЕПТОМАНІЯ (від грецьк. — краду і — безумство, захоплення, пристрасть) — непереборне прагнення учинити крадіжку (без корисливої мети), виникає імпульсивно. КЛЕПТОМАНИЯ.

КЛИЧКА — прізвисько; використовується замість імені і прізви­ща. КЛИЧКА.

КЛІМАТ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ — якісний бік особистісних стосунків, що виявляється як сукупність психологічних умов, що сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяль­ності і всебічному розвитку в групі. К. с п. необхідний у роботі групи слідчих при розслідуванні злочину або в роботі кількох суддів у судо­вому розгляді КЛИМАТ СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ.

КЛОВЕРЛІФ — американський чотирьохзарядний револьвер системи Кольта 41 калібру. КЛОВЕРЛИФ.

КОБА-СПЕЦІАЛЬ — іспанський автоматичний пістолет калі­бру 6,35 мм. Імітація браунінга 1906 р. КОБА-СПЕЦИАЛЬ.

КОБРА— 1) американський шестизарядний револьвер систе­ми Кольта 38 і 22 калібру; 2) іспанський автоматичний пістолет ка­лібру 7,65 мм. Імітація ^браунінга 1906 р. КОБРА.

КОД ШТРИХОВИЙ — присвоюється кожному виду виробу і складається частіше за все з 13 цифр (EAN — 13). У К. ш. зашифро­вані важливі відомості. Перші дві або три цифри позначають код країни-виготовлювача або продавця, наступні п'ять цифр (або чо­тири, якщо код країни має три цифри) позначають код фірми виго­товлювача, наступні п'ять цифр позначають код товару і деякі його споживчі властивості, остання цифра — контрольна, вона використовується для пра­вильності зчитування коду. Візьмімо, на­приклад, цифровий код 4003160042145. Перші дві цифри 40 указують країну-виготовлювача або продав­ця продукту, наступні 11' ять 03160 — підприєметво-виготовлювача, ще п'ять 04214 — най­менування товару і його споживчі якості, розмір, масу, колір. Ос­тання цифра 5 — конт­рольна, яка використо­вується для зчитування штрихів сканером. То­вари невеликих розмі­рів можуть мати корот­кий код, який скла­дається з восьми цифр. Код країні присвоюєть­ся Міжнародною асоціацією EAN. К. ш. — це ще одна можливість індивідуалізувати товар (або предмет). Необхідно враховувати при провадженні деяких слідчих дій. КОД ШТРИХОВОЙ.

КОЗУКА— японський бойовий ніж, який використовується як холодна або. метальна зброя. КОЗУКА.

КОКАЇН — отруйна речовина, яка добувається з тропічної рос­лини (кокаїнового куща) і вживається як знеболюючий або нарко­тичний засіб. КОКАИН.

КОЛІБРІ — один із найменших самозарядних пістолетів сис­теми Піпера. Калібр 2,1 мм. Довжина 70 мм. КОЛИБРИ.

КОЛЬОРОРОЗРІЗНЕННЯ — спосіб фотозйомки із застосу­ванням світлофільтрів. Дозволяє підсилити слабовидимий текст, ви­явити дописку в документі, прочитати текст, залитий барвником. ЦВЕТОРАЗЛЙЧЕНИЕ.

КОЛЬТ 1900 р. — американський автоматичний пістолет 38 ка­лібру. КОЛЬТ 1900г.

КОЛЬТ М 1911 — американський автоматичний пістолет ар­мійського зразка. КОЛЬТ М 1911.

КОМБАТ-КОРТ — німецький шестизарядний револьвер 357 калібру, випущений фірмою «Корт» у 1972 р. Вага 950 г. КОМБАТ-КОРТ.

КОММЕР — німецький автоматичний пістолет, подібний до браунінга 1910 p. KOMMEP.

КОМПЕНСАТОР ДУЛОВИЙ — насадка на кінці ствола для збільшення купчастості стрільби. КОМПЕНСАТОР ДУЛЬНЫЙ.

КОМПЕТЕНЦІЯ ЕКСПЕРТА — володіння, те­орією і методикою судової експертизи конкретного роду, виду і підвиду. Часто під К.е. розуміють коло питань, які він вправі ви­рішити на основі своїх спеціальних знань. Розріз­няють об'єктивно науко­вий і суб'єктивний бік К.е. КОМПЕТЕНЦИЯ ЭКС­ПЕРТА.

КОМПЛЕКС НЕПОВНОЦІННОСТІ — психопатологічний синдром, який призводить до невротичних відхилень і полягає у стійкій впевненості людини у власній неповноцінності як особистості. КОМПЛЕКС НЕПОЛНОЦЕННОСТИ.

КОМУНІКАЦІЯ (в'щлат. communico — роблю загальним, зв'язую, спілкуюся) — смисловий аспект соціальної взаємодії. Дії, свідомо орієнтовані на смислове їх сприйняття іншими людьми, іноді називаюсь .комунікативними діями. КОММУНИКАЦИЯ.

КОНСЕРВАЦІЯ ТРУПА — штучне (бальзамування) або природне (висихання, охолодження та ін.) збереження всього трупа. КОНСЕРВАЦИЯ ТРУПА.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ЕКСПЕРТА — думка експерта, що ґрунтується на спеціальних знаннях і повідомляється слідчому (суду) усно чи письмово, про дії, які підлягають здійсненню у зв'язку з підготовкою матеріалів, призначенням або провадженням експертизи. КОНСУЛЬТАЦИЯ ЭКСПЕРТА.

КОНТАКТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — найсприятливіша психологічна «атмосфера», певний «настрій» на спілкування при допиті чи інших вербальних слідчих діях. К. п. при допиті передбачає можливість виникнення двох його рівнів: 1) коли допитуваний бажає давати показання; 2) коли допитуваного змушують до цього. У змісті контакту може бути вирізнено два елементи: 1) готовність допитуваного до спілкування; 2) результат правильного психологічного підходу слідчого до допитуваного.

Ознаки К. п.: 1) К. п. завжди має двосторонній характер, його встановлення і підтримка залежить як від слідчого, так і від допитуваного, хоча ініціатива і керуючий вплив належить слідчому; 2) К. п. є динамічним процесом, що перебуває у розвитку, учасники якого постійно коригують свою поведінку; 3) К. п. є ситуативним і може виникнути на різних стадіях допиту. КОНТАКТ ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ.

КОНТАМІНАЦІЯ (у психології") (від лат. contaminatio — забруднення, змішування) у психології — помилкове відтворення слів, яке полягає в об'єднанні складів, що належать до різних слів, в одне слово. У патології К. спостерігається при різних порушеннях пам'яті. КОНТАМИНАЦИЯ.

КОНТЕНТ-АНАЛІЗ (у психології) — метод виявлення та оцінки специфічних характеристик текстів та інших носіїв інформації (відеозаписів, теле- і радіопередач, інтерв'ю, відповідей на відкриті запитання тощо), у якому відповідно до мети дослідження виділяються певні смислові одиниці змісту і форми інформації. КОН­ТЕНТ-АНАЛИЗ.

КОНТРАБАНДА (італ. contrabando, від contra — проти і bando — урядовий указ) — злочин, який полягає в переміщенні то­варів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинений у великих розмірах або групою осіб, які органі­зувалися для заняття контрабандою, а так само таке ж незаконне пе­реміщення історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодію­чих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї і боєприпасів (крім глад-коствольної мисливської зброї і бойових припасів до неї) (ст. 70 КК України). КОНТРАБАНДА.

Поетика И. В. Проведение дознания по делам о контрабанде, совер­шенной с участием представителей предпринимательских структур. — Одесса, 1997.

КОНТРАТИПУВАННЯ — метод посилення контрасту шляхом послідовного виготовлення з негатива кількох контратипів. Засто­совується в техніко-криміналістичному дослідженні документів. КОНТРАТИПЙРОВАНИЕ.

КОНФАБУЛЯЦІЯ (від лат. confabulo — говорю) — неправ­диві спогади, які спостерігаються при порушеннях пам'яті. Скла­дом К. можуть бути можливі події або події, що справді мали місце, які у вигляді образних спогадів переносяться у ближчий час або вплітаються в теперішній, ніби заповнюючи прогалину в пам'яті хво­рих. К. звичайно поєднується з розладами мислення, амнезіями і спостерігаються при локальних ураженнях головного мозку, психо­зах. КОНФАБУЛЯЦИЯ.

КОНФЛІКТ (від лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення про­тилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. В основі будь-якого К. лежить ситу­ація, яка включає або суперечливі позиції сторін з якогось приводу, або протилежні цілі чи засоби їх досягнення в даних обставинах_; або розбіжність інтересів, бажань, нахилів опонентів тощо. КОНФЛИКТ.

Баев О. Я. Конфликты в деятельности следователя (вопросы теории). — / "ХВоронеж: Изд-во Воронежского унт-та. 1981.

КОНФОРМНІСТЬ (від лат. conformis — подібний, відповід­ний) — податливість людини до реального або удаваного тиску гру­пи, що виявляється в зміні поведінки та поглядів відповідно до по зиції більшості. Має негативне значення при прийнятті групових рішень. КОНФОРМНОСТЬ.

КОНЧАР — колюча клинкова холодна зброя у вигляді важкої шпаги з довгим тригранним або чотиригранним клинком із глибо­кими долами. КОНЧАР.

КОРДИТ — різновид нітрогліцеринового бездимного пороху. Ви­найдений англійськими хіміками Абелем і Дьюаром у 1889 р. КОРДИТ.

КОРИСТЬ — один із можливих мотивів злочину, який полягає у прагненні до наживи, збагачення шляхом учинення злочину. Для окремих складів злочину К. є обов'язковою ознакою. КОРЫСТЬ.

КОРТИК — вид кинджала з прямим коротким гранованим клин­ком. КОРТИК.

КОРТИК АРМІЙСЬКИЙ ЗРАЗКА 1935 р. — німецький фор­мений кортик офіцера армії. Загальна довжина 370 мм, довжина клин­ка 235 мм. КОРТИК АРМЕЙСКИЙ ОБРАЗЦА 1935 г.

КОРТИК АРМІЙСЬКИЙ ЗРАЗКА 1945 р. — радянський фор­мений кортик офіцерського складу. КОРТИК АРМЕЙСКИЙ ОБ­РАЗЦА 1945 г.

КОРТИК ВИС ЗРАЗКА 1945 р. — радянський формений кор­тик офіцерів Врськово-Повітряних Сил. Загальна довжина 340 мм, довжина клинііа 212 мм. КОРТИК ВВС ОБРАЗЦА 1945 г.

КОРТИК МАРШАЛЬСЬКИЙ — радянський формений мар­шальський кортик. Загальна довжина 340 мм, довжина клинка 212 мм. КОРТИК МАРШАЛЬСКИЙ.

КОРТИК МИСЛИВСЬКИЙ — кортик, спеціально призначе­ний для полювання. КОРТИК ОХОТНИЧИЙ.

КОРТИК МОРСЬКИЙ ЗРАЗКА 1913 р. — російський табель­ний морський кортик. Загальна довжина 335 мм, довжина клинка 240 мм. КОРТИК МОРСКОЙ ОБРАЗЦА 1913 г.

КОРУПЦІЯ — поширений злочинний спосіб життя високопо­ставлених посадових осіб, які використовують виконання покладе­них на них державних функцій із метою особистого збагачення та діставання інших особистих переваг. Корумпування пов'язане з ви­никненням і розвитком організованої злочинності. КОРРУПЦИЯ.

КРАДІЖКА — таємне викрадення майна (статті 81, 140 КК України). Таємний спосіб вилучення майна, який припускає на­явність у злочинця впевненості, що він діє непомітно для потерпі­лого та ін. осіб. Це відрізняє К. від грабежу та розбою. В кримінал­істиці розрізняють: К. з приміщень, К. матеріальних цінностей з цехів промислових підприємств, підприємств АПК, комунальних госпо­дарств та будівельних організацій, а також К. вантажів на залізнич­ному, річковому, морському та повітряному транспорті; К. особис­тих речей громадян; кишенькові К.; К. транспортних засобів. Ти­пові слідчі дії при розслідуванні К.: огляд місця події, допит потерпілих, допит матеріально-відповідальних осіб і керівників підприємств; допит свідків; допит підозрюваного (обвинуваченого); призначення судових експертиз. КРАЖА.

КРИКЕТ — комбінована зброя, у якій поєднана коротка соки­ра або бойова сокира і пістолет, ствол останнього є одночасно руко­яттю. КРИКЕТ.

КРИМІНАЛІСТИКА (від лат. criminalis — що належить до злочину) — наука про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин і його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінки і використання доказів і заснованих на пізнанні цих закономірностей спеціальних методах і засобах судового дослі­дження і попередження злочинів. Предмет К. є багатогранним і складним. У юридичній літературі мають місце й інші визначення предмета К.: як науки про розслідування злочинів; або науки про розкриття злочинів; або науки про сукупність технічних засобів, так­тичних прийомів і методичних рекомендацій. Термін К. уперше вжи­вається наприкінці XIX сторіччя судовим слідчим, згодом універси­тетським професором Гансом Гроссом. Зародження К. пов'язане із соціальним замовленням держави і суспільства науці: розробити нові засоби і методи розкриття і розслідування злочинів в умовах появи професіональної та організованої злочинності. Історично криміналі­стика народилася в надрах кримінально-процесуальної науки.

Сучасні уявлення про зміст К. дозволяють вирізнити в її сис­темі чотири розділи: 1) загальну теорію криміналістики; 2) кримі­налістичну техніку; 3) криміналістичну тактику; 4) криміналістич­ну методику (методику розслідування окремих видів злочинів).

За своєю природою К. — юридична наука. Такий погляд сфор­мувався в 1952-1955 pp. і згодом став панівним у правовій науці.

Завдання К. визначаються її соціальною функцією — сприяті своїми прийомами, методами і засобами справі боротьби зі злочинністю. Такими завданнями є: 1) вивчення закономірностей, які становлять предмет К.; 2) розробка технічних засобів, тактичних прийомі: і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів; 3) удосконалення тактичних і методичних основ по переднього розслідування і судового слідства, основ судової експер­тизи; 4) удосконалення криміналістичних методів попередження зло­чинів; 5) вивчення можливості використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю. КРИМИНАЛИСТИКА.

Белкин Р. С. Курс криминалистики в 3 т. Т. 1: Общая теория криминали­стики. — М.: Юристъ, 1997.

Васильев А. К, Яблоков Н. П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. — М.: Изд-во МГУ, 1984.

Колмаков В. П. Введение в курс науки советской криминалистики. Лек­ция. — Одесса, 1973.

Митричев С. П. Теоретические основы советской криминалистики (вве­дение в науку): Учеб. пособие. — М.: ВЮЗИ, 1965.

КРИМІНАЛІСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ — си­стематизація злочинів за кримінально значущими основами, які спри­яють формуванню криміналістичних характеристик злочинів і роз­робці окремих криміналістичних методик; базується на криміналь-по-правовій класифікації і вважає за необхідне враховувати спосіб вчинення і приховування злочину, особу злочинця і потерпілого, місце вчинення злочину та інші чинники. КРИМИНАЛИСТИЧЕС­КАЯ КЛАССИФИКАЦИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЙ.

Белкин Р. С. Курс криминалистики в 3 т. Т.З: Криминалистические сред­ства, приемы и рекомендации. — М.: Юристъ, 1997. Образцов В. А. Криминалистическая классификация преступлений. — Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1988.

КРИМІНАЛІСТИЧНА МЕТОДИКА — розділ криміналісти­ки, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і здійснення розсліду­вання і запобігання окремим видам злочинів. К. м. вживається як синонім методики розслідування окремих видів злочинів.

Зміст К. м. становлять: загальні положення і окремі криміналі­стичні методики розслідування (методики розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо). КРИМИНАЛИСТИ­ЧЕСКАЯ МЕТОДИКА.

Белкин Р. С. Курс криминалистики в 3 т. Т.З: Криминалистические сред­ства, приемы и рекомендации. — М.: Юристъ, 1997. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдель­ных видов преступлений. Текст лекции. — Харьков: Изд-во Юрид. ин-та, 1976.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА — розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і планування попереднього розслідування і судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів проведення ок­ремих процесуальних (слідчих і судових) дій, спрямованих на зби­рання і дослідження доказів, на встановлення обставин, що сприя­ли вчиненню і приховуванню злочинів.

До складу К. т. входять: учення про криміналістичну версію і планування розслідування, концепція слідчої ситуації, тактичного рішення і тактичного ризику, системи тактичних прийомів прове­дення слідчих і судових дій (тактичні комбінації) та ін. КРИМИ­НАЛИСТИЧЕСКАЯ ТАКТИКА.

Бахин В. П. Понятие, сущность и содержание криминалистической так­тики. Лекция. — Симферополь, 1999.

Васильев А. Н. Следственная тактика. — М.: Юрид. лит., 1976. Комиссаров В. И. Теоретические проблемы следственной тактики. — Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987.

Коновалова В, Е., Шепитько В. Ю. Криминалистическая тактика: тео­рии и тенденции. — Харьков: Гриф, 1997.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА—розділ криміналістики, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів і методів, призначених для збирання, дослідження і використання доказів. К. т. виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань при­стосовувалися для виявлення слідів злочину, виявлення інформації з метою кримінального судочинства. Криміналістична або поліцейська техніка в XIX столітті заклала основу криміналістики. Термін «К. т.» має два основних значення. У широкому розумінні слова К. т. означає розділ (частина) криміналістики, у вузькому розумінні — це сукупність, система науково-технічних засобів, прийомів і методів, використовува­них при розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів.

Форми застосування К. т.: 1) використання науково-технічних засобів оперативними працівниками при проведенні оперативнороз-шукових заходів; 2) застосування науково-технічних засобів слідчи­ми при провадженні слідчих дій; 3) використання науково-техніч­них засобів фахівцями та експертами у процесі відповідних дослід­жень; 4) застосування науково-технічних засобів учасниками судового розгляду. К. т. розвивається в трьох основних напрямках: оперативно-слідча, науково-дослідна, профілактична.

Система К. т. охоплює такі основні галузі: 1) судова фотографія; 2) судовий кіно- і відеозапис; 3) трасологія; 4) судова балістика; 5) криміналістичне дослідження письма; 6) техніко-криміналістичне дослідження документів; 7) криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; 8) кримінальна реєстрація. КРИМИНАЛИ-СТЙЧЕСКАЯТЕХНИКА.

Громовим Г. И. Основы криминалистической техники. — Минск: Вышэйшая школа, 1981.

Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (методологические вопросы). — К.: Вища школа, 1980.

Криминалистическая техника. Справочная книга юриста. — М.: Госюр- издат, 1959.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ — система відомостей (інформації) про криміналістично значущі ознаки злочинів даного виду, яка відтворює закономірні зв'язки між ними і служить побудові і перевірці слідчих версій у розслідуванні конкретних злочинів. Основні елементи К. х. з.: 1) спосіб злочину; 2) місце та обстановка; 3) час учинення злочину; 4) знаряддя і засоби; 5) предмет посягання; 6) особа потерпілого; 7) особа злочинця; 8) сліди злочину (у широкому розумінні). КРИМИНАЛИСТИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ПРЕСТУПЛЕНИЙ.

Колесниченко А. Н., Коновалова В. іЕ. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. — Харьков: Юрид. ин-т, 1985.

КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ — окрема криміналістична теорія, яка містить сукупність принципів формування криміналістичних прогнозів. КРИМИНАЛИСТИЧЕСКОЕ ПРО-ГНОЗЙРОВАНИЕ.

Журавель В. А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування. — Харків: Право, 1999.

КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ ПРИЙОМ — найбільш раціональний і ефективний спосіб здійснення процесуальної дії. Розрізняють технічні, тактичні, організаційні К. п. КРИМИНАЛИСТИЧЕСКИЙ ПРИЕМ.

КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ — цілеспрямований систематичний облік певних об'єктів для наступного використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів, розшуку злочинців і речових доказів, з'ясуванні різноманітних обставин, які супроводять злочин. Систему кримінальної реєстрації утворюють різні види криміналістичного обліку (алфавітно-дактилоскопічний облік осіб, засуджених і затриманих, дактилоскопічний облік невідомих зло­чинців, які зникли з місця події, облік за зовнішніми ознаками, облік за способом вчинення злочинів, облік безвісти зниклих осіб і неупізнаних трупів, облік вогнепальної зброї, яка використовувалась при вчиненні нерозкритих злочинів, облік втраченої і виявленої вог-непальної зброї та ін). УГОЛОВНАЯ РЕГИСТРАЦИЯ.

Рассейкин Д. П. Уголовная регистрация. — Саратов: Юрид. ин-т, 1977.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОНЕС — регламентований законом поря­док порушення, розслідування, розгляду, вирішення справ про злочини і виконання вироків (ухвал, постанов) суду. УГОЛОВНЫЙ ПРОЦЕСС.

КРИМІНАЛЬНИЙ РОЗШУК — одна з найважливіших служб міліції. На К. р. покладається здійснення оперативно-розшукових та інших передбачених законом заходів із метою виявлення злочинів і осіб, що їх вчинили, а також розшук злочинців, які переховуються від суду і слідства. На К. р. покладається також обов'язок вжиття усіх заходів, необхідних для попередження і припинення злочинів. Як орган дізнання К. р. може порушувати кримінальні справи і про­вадити слідчі дії в порядку, передбаченому кримінально-процесу­альним законодавством. УГОЛОВНЫЙ РОЗЫСК.

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО — галузь права, норми якої регулюють діяльність, пов'язану з порушенням, попереднім розслідуванням, судовим розглядом кримінальних справ; її порядок і зміст; правовідносини, що виникають при цьому. Наука К.-п. п. тісно пов'язана з криміналістикою. Кримінально-процесуальна наука визна­чає межі та умови застосування криміналістичних рекомендацій у сфері судового дослідження, компетенцію різних учасників процесу у вико­ристанні криміналістичних засобів, прийомів і методик. Положення про­цесуальної науки у певному розумінні визначають службову роль кри­міналістики, покликаної забезпечувати інтереси правосуддя. УГОЛОВ­НО-ПРОЦЕССУАЛЬНОЕ ПРАВО.

КРИПТОГРАФІЯ (від грецьк.— таємний, прихо­ваний і — пишу) — тайнопис; система зашифровки і зміни письма. Див.: Тайнопис. КРИПТОГРАФИЯ.

КРИТЕРІЙ ДАКТИЛОСКОПІЧНОЇ ТОТОЖНОСТІ — критерій, запропонований у 1911 р. французьким криміналістом Баль-тазаром, який вважав, що для висновка про тотожність необхідний збіг не менше 12 деталей папілярного візерунка. Тривалий час така їх кількість визнавалася багатьма криміналістами світу. КРИТЕРИЙ ДАКТИЛОСКОПИЧЕСКОГО ТОЖДЕСТВА.

КРІНК 1895 p. — австро-угорський десятизарядний автоматичний пістолет чеського конструктора К. Крінка. КРИНК 1895 г.

КС-23 — радянський спеціальний трьохзарядний карабін калібру 23 мм. Дов­жина 1904 мм. Вага 3850 г. І Три оснащенні насадкою-6 або насадкою-12 може стріляти гранатами зі сльо­зоточивим газом. КС-23.

КУКЛА — використовуваний при шахрайстві предмет, зовнішньо схожий па запропонований. У ряді випадків використовується К. грошова, яка являє собою пачку папе­ру, нарізаного за форматом грошей, зверху і знизу якої лежать справжні купюри. КУКЛА.

КУЛЯ — металеве (найчастіше свинцеве) тіло різної форми для стрільби з вогнепальної зброї. ПУЛЯ.

КУЛЯ ЗІ ЗМІЩЕНИМ ЦЕНТРОМ ВАГИ — куля, осерддя якої розташоване так, що в момент удару об перешкоду вона (Змінює траєкторію польоту. ПУЛЯ СО СМЕЩЕННЫМ ЦЕНТРОМДГЯЖЕСТИ.

КУЛЯ КУЛЯСТА — куля патрона, що застосовується в гладкоствольній вогнепальній зброї, має круглу форму. ПУЛЯ ШАРОВАЯ.

Л

Л 1 А 1 — англійський двадцятизарядний автомат калібру 7,62 мм. Довжина 1143 мм. Вага 4300 г. Л 1 А 1.

ЛАВАНДА-М — прилад виявлення живих людей, які переховуються у вантажах, що перевозять на транспортних засобах. При лад відтворює звукові коливання, сприйняття яких дозволяє робити висновок про наявність або відсутність людини у транспортному засобі, що оглядається. ЛАВАНДА-М.

ЛАМА — 1) іспанський шестизарядний револьвер 32 і 22 калі­бру; 2) іспанський автоматичний пістолет калібпу 9 мм і 7,65 мм. ЛАМА.

ЛАНГЕНХАН—німецький автоматичний пістолет калібру 7,65 мм. ЛАНГЕНХАН.

ЛЕБЕЛЬ — французький шестизарядний револьвер калібру 8 мм. ЛЕБЕЛЬ.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (ВІДМИВАННЯ) ГРОШОВИХ КОШТІВ — вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами чи іншим майном, здобутих незаконним шляхом, а також використання зазначених коштів чи іншого майна для здійснення підприємницької або іншої економічної діяльності; є злочином за законодавством ряду держав. В Україні за Л. (в.) г. к. кримінальна відповідальність не встановлена. ЛЕГАЛИЗАЦИЯ (ОТМЫВА­НИЕ) ДЕНЕЖНЫХ СРЕДСТВ.

ЛЕДІСМІТ — іспанський семизарядний револьвер 22 калібру. ЛЕДИСМИТ.

ЛЕЗО БРИТВИ — побутове лезо для гоління, яке використо­вується в кримінальному середовищі як метальна зброя. Вистре-люється, якщо одягнене на палець, або випльовується. ЛЕЗВИЕ БРИТВЫ.

ЛЖЕПІДПРИЄМНИЦТВО — самостійний злочин, який по­сягає на сферу підприємницької діяльності, передбачений КК Ро­сійської Федерації. За КК України передбачене фіктивне підприєм­ництво. Див.: Фіктивне підприємництво. ЛЖЕПРЕДПРИНИМА­ТЕЛЬСТВО.

ЛЖЕСВІДЧЕННЯ — повідомлення неправдивих відомостей на допиті. ЛЖЕСВИДЕТЕЛЬСТВО.

ЛИМОНКА. Див.: Граната оборонна. ЛИМОНКА.

ЛИСТ КОНЮШИНИ — револьверний барабан із чотирма ка­морами. Таку назву дістав через свою форму. ЛИСТ КЛЕВЕРА.

ЛИЧИНКА — запор затвора у деяких видах вогнепальної зброї. ЛИЧИНКА.

ЛІ-ЕНФІЛД, МК1 — англійська десятизарядна магазинна гвин­тівка калібру 7,71 мм. Довжина без штика 1253 мм, зі штиком 1557 мм. Вага без штика 4200 г, зі штиком 4620 г. ЛИ-ЭНФИЛД, МК 1.

ЛІДЕР (від англ. leader — головний) — член групи, за яким нона визнає право приймати відповідальні рішення у відповідальних для неї ситуаціях, тобто найавторитетніша особистість, яка реально відіграє головну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємовідносин у групі. Прийняті різні класифікації лідерів: І) за змістом діяльності (Л.-натхненник і Л.-виконавець); 2) за характером діяльності (універсальний Л. і ситуативний Л.); 3) за спрямованістю діяльності (емоційний Л. і діловий Л.). Л. може бути одночасно і керівником групи, а може ним і не бути. Л. не має ніяких визнаних поза групою владних повноважень, і на нього не покладені ніякі офіційні обов'язки. ЛИДЕР.

ЛІДЕРСТВО — стосунки домінування й підлеглості, впливу і наслідування в системі особистісних стосунків у групі. ЛИДЕРСТВО.

ЛІКАРСЬКА ПОМИЛКА — добросовісна помилка лікаря без елементів халатності, недбалості і професійного незнання, яка випливає з певних об'єктивних умов; у цих діях лікаря повністю виключений умисел. Лікарські помилки можуть бути діагностичні (нерозпізнавання або помилкове розпізнавання хвороби), тактичні (неправильне визначення показань до операції, помилковий вибір обсягу операції); технічні (неправильне використання медичної техніки, застосування невідповідних медикаментів). ВРАЧЕБНАЯ ОШИБКА.

ЛІХТАР «ФКА-10» — автономний освітлювач спрямованого світла. Входить у криміналістичний комплект слідчого. Використовується при провадженні оглядів і обшуків у затемнених місцях. При освітленні, що падає косо і при гостроспрямованому освітленні за допомогою Л. можна виявити потожирові сліди пальців рук, проводити попереднє дослідження документів. ФОНАРЬ «ФКА-10».

ЛОЖЕ ТРУПА — ділянка поверхні підлоги або ґрунту під трупом. Л. т. слід оглядати з метою,виявлення слідів і предметів, пов'язаних із злочином. ЛОЖЕ ТРУПА.

ЛОМЩИК (жаргон злодійський) — шахрай, який обманює продавця при розміні грошей. ЛОМЩИК.

ЛОСЬ — радянський п'ятизарядний магазинний мисливський карабін калібру 9 мм. ЛОСЬ.

ЛСД — синтетична наркотична речовина кустарного виробництва; заборонена для застосування в медичній практиці. ЛСД.

ЛУПА АНАЛІТИЧНА — збільшувальне пристосування для роботи слідчого з дрібними об'єктами. Використовується Л. а. для виявлення різних слідів і мікрочастинок, а також для попереднього дослідження почерку, документів, відбитків печаток та інших об'єктів. У криміналістичному комплекті слідчого є лупа 3,5х і лупа 7х. ЛУПА АНАЛИТИЧЕСКАЯ.

ЛФ-57 — італійський тридцятизарядний автомат ЗО калібру. Дов­жина з прикладом 925 мм, без приклада 700 мм. Вага 3400 г. ЛФ-57.

ЛЮМІНОЛ — засіб попереднього визначення крові. Сутність проби з Л. полягає в тому, що при взаємодії крові із содовим розчином Л. з перекисом водню або гідроперитом виникає блакитнувате світіння, яке добре спостерігається в темряві. Методика виявлення крові: 1) роз­чинити в 1 л кип'яченої води 5 г кальцинованої соди і 0,1 г Л.; 2) безпо­середньо перед уживанням додати до розчину 100 мл 3%-ного переки­су водню або 100 мл кип'яченої води, у якій попередньо розчинені 2-3 таблетки гідропериту; 3) затемнити приміщення; 4) нанести реактив на поверхню досліджуваного об'єкта за допомогою пульверизатора з гу­мовою грушею або універсальним. ЛЮМИНОЛ.

^м

М16 А 2 — американський двадцяти- і тридцятизарядний авто­мат калібру 5,56 мм. Довжина 1000 мм. Вага 3600 г. М 16 А 2.

М 62 — фінський тридцятизарядний автомат калібру 7,62 мм. Довжина 914 мм. Вага 3500 г. М 62.

МАБ, МОДЕЛЬ А ДЕФЕНДЕР — французький автоматичний пістолет калібру 6,35 мм. Імітація браунінга 1906 р. МАБ, МОДЕЛЬ А ДЕФЕНДЕР.

МАГАЗИН — вмістилище для патронів і водночас пристосуван­ня для подачі їх під час стрільби в канал ствола казнозарядної вогне­пальної зброї. Магазини бувають різних видів: коробка, диск, трубка, ріжковий магазин. Останні поділяються на серединні, підствольні і прикладні. Барабан револьвера також є М. Для прискорення заряд­жання магазина часто використовуються обойми. МАГАЗИН.

МАГНІТНА ЩІТОЧКА — пристосування для запилення слідів пальців рук за допомогою порошку заліза; являє собою стрижневий магніт, замкнутий у пластмасовий корпус. При зіткненні з порошком заліза частки його, притягуючись магнітом через стінку корпуса, утворюють «бороду». Пластмасовий обмежувач перешкоджає підйо­му порошку нагору по корпусу щіточки. Рух магнітного стрижня дозволяє зсипати порошок на­зад у флакон. МАГНИТНАЯ КИСТЬ.

МАГНІТНИЙ ШУКАЧ (ПІДІЙМАЧ) — пристрій, призначений для пошуку зна­рядь злочину та інших пред­метів, виготовлених із чор­них металів. Основною час­тиною пристрою є магнітна голівка. Піднімальна сила магнітної голівки — до 8 кг. МАГНИТНЫЙ ИСКА­ТЕЛЬ (ПОДЪЕМНИК).

МАДСЕН-ЛЮНГМАН — датська десятизарядна автоматична гвинтівка калібру 6,5 мм і 7,92 мм. Довжина 1160 мм. Вага 4500 г. МАДСЕН-ЛЮНГМАН.

МАЛИНА {жаргон злодійський) — злодійське кубло. МАЛИНА.

МАЛОІНФОРМАТИВНІ ОБ'ЄКТИ — умовне найменування об'єктів, ідентифікація яких утруднена внаслідок: 1) неможливості виявити достатню кількість ознак; 2) замаскованості ознак ідентифікованого об'єкта, які відбиті в ідентифікуючому об'єкті; 3) наявності в ідентифікованого й ідентифікуючого (чи відбиття в останньому) об'єктів лише родових (групових) ознак. Поняття малої інформативності об'єкта відносне. МАЛОИНФОРМАТИВНЫЕ ОБЪЕКТЫ.

МАЛЯВКА {жаргон злодійський) — записка. МАЛЯВКА.

МАНЛІХЕР1889 р. — австро-угорська пятизарядна магазинна гвинтівка калібру 8 мм. Довжина без штика 1280 мм, зі штиком 1527 мм. Вага без штика 4380 г, зі штиком 4690 г. МАНЛИХЕР 1889 г.

МАНЛІХЕР-КАРКА-НО М 91 — італійська шестизарядна магазинна гвинтівка калібру 6,5 мм. Довжина без штика 1290 мм, зі штиком 1590 мм. Вага без штика 3820 г, зі штиком 4160 г. МАНЛЙХЕР-КАР-КАНО М 91.

МАРА-ТАГУ — круглі циліндричні або конусоподібні нунча­ку. МАРА-ТАТУ.

МАРАФЕТ {жаргон злодійський) — кокаїн. Див.: Кокаїн. МА­РАФЕТ.

МАРГШАЛЬНІСТЬ — крайнощі соціально значущої поведін­ки (бродяжництво, жебракування, проституція, наркоманія, алко­голізм, хуліганство). МАРГИНАЛЬНОСТЬ.

МАРТІАН — іспанський автоматичний пістолет калібру 6,35 мм і 7,65 мм. Імітація браунінга 1906 р. МАРТИАН.

МАС 1936 р. — французька пятизарядна магазинна гвинтівка калібру 7,5 мм. Довжина без штика 1040 мм, зі штиком 1320 мм. Вага 3760 г. МАС 1936 г.

МАТ-49 — французький тридцятидвозарядний пістолет-куле-мет калібру 9 мм. Довжина з прикладом 710 мм, без приклада 588 мм. Вага 3640 г. МАТ-49.

МАУЗЕР — німецький шестизарядний револьвер калібру 11 мм. МАУЗЕР.

МАУЗЕР 1916 р. — іспанська пятизарядна магазинна гвинтів­ка калібру 7 мм і 7,62 мм. Довжина без штика 1100 мм, зі штиком 1352 мм. Вага 3800 г. МАУЗЕР 1916 г.

МАУЗЕР, М 94 — шведський п'ятизарядний магазинний ка­рабін калібру 6,5 мм. Довжина без штика 960 мм, зі штиком 1292 мм. Вага 3450 г. МАУЗЕР, М 94.

МАЧЕТЕ — ніж із широким важким клинком. МАЧЕТЕ.

МЕЛАНХОЛІК (від грецьк., — чорна жовч) — суб'єкт, котрий має один із чотирьох основних типів темпераменту, для якого характерний низький рівень психічної активності, уповільненість рухів, стриманість моторики і мовлення, швидка стом­люваність. М. притаманна висока емоційна сензитивність, глибина та усталеність емоцій при їхньому слабкому зовнішньому вираженні, причому переважають негативні емоції. За несприятливих умов у М. може розвиватися підвищена емоційна ранимість, замкнутість, відчуженість. МЕЛАНХОЛИК.

МЕНЦ ЛІЛІПУТ, МОДЕЛЬ 1917 р. — німецький кишенько­вий автоматичний пістолет калібру 4,25 мм. МЕНЦ ЛИЛИПУТ, (' МОДЕЛЬ 1917 г.

МЕТАЛОШУКАЧ «СХ-2» — пошуковий прилад, який випус­кається фірмою «Гаррет» (США); дає можливість виявляти чорні і кольорові метали та визначає глибину залягання об'єкта. МЕТАЛ-ЛОИСКАТЕЛЬ «СХ-2».

МЕТОД ПРОБ І ПОМИЛОК — спосіб вироблення нових форм поведінки в проблемних ситуаціях., МЕТОД ПРОБ И ОШИБОК.

МЕТОД СУДОВОЇ ФОТОГРАФІЇ — сукупність способів (пра­вил і рекомендацій) щодо обрання фототехнічних засобів і прийомів їх застосування. МЕТОД СУДЕБНОЙ ФОТОГРАФИИ.

МЕТОДИКА ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ — система методів, що застосовуються при вивченні об'єктів судової експер­тизи для встановлення фактів, які належать до предмета певного роду, виду і підвиду судової експертизи. МЕТОДИКА ЭКСПЕРТ­НОГО ИССЛЕДОВАНИЯ.

МЕХАНІЗМ, ЩО ЗАМИКАЄ — елемент вогнепальної зброї, призначений для замикання казенної частини ствола. Складається з ключа і замикаючої планки; розміщений усередині колодки і ча­сто з'єднується з нею поперечним болтом. МЕХАНИЗМ ЗАПИ­РАЮЩИЙ.

МЕХАНІЗМ СЛІДОУТВОРЕННЯ — система компонентів процесу утворення слідів-відбитків. Сліди виникають у результаті взаємодії двох об'єктів: слідоутвоглоючого і слідосприймаючого. МЕХАНИЗМ СЛЕДООБРАЗОВАНИЯ.^

МЕХАНІЗМ УДАРНО-СПУСКОВИЙ — пристрій у деяких видах автоматичної вогнепальної зброї і револьверах. Об'єднує функції ударного і спускового механізмів. Складається курка або ударника з пружиною, шептала, спуска і тяги. МЕХАНИЗМ УДАР­НО-СПУСКОВОЙ.

МЕЧ — рубляча клинкова холодна зброя із двосічним клинком, рідше однолезовим, із хрестовиною, череном і навершнем. У різних народів мечі різнилися формою, вагою і розміром. МЕЧ.

МЄРЩИК {жаргон злодійський) — злодій, який чинить краді­жки з видавлюванням шибок у вікнах. МЕРЩИК.

МИСЛЕННЯ — процес пізнавальної діяльності індивіда, який характеризується узагальненим і опосередкованим відбиттям дійсності. МЫШЛЕНИЕ. ,

МИСЛЕННЯ ІНТУЇТИВНЕ — один із видів мислення. Харак­теризується швидкістю протікання, відсутністю чітко виражених етапів, мінімальною усвідомленістю. МЫШЛЕНИЕ ИНТУИТИВНОЕ.

МИШ'ЯК. Застосовується як ліки та для боротьби з гризуна­ми. М. — отруйна речовина, яка використовується для отруєнь. Смер­тельна доза білого миш'яку — 0,1-0,2 г. МЫШЬЯК.

МІКРОСКОП МБС-2 — модель стереоскопічно­го мікроскопа, яка дає пря­ме та об'ємне зображення аналізованого предмета як у проминаючому, так і у відбитому світлі. МИКРО­СКОП МБС-2.

МІКРОСКОП МБС-10 — модель стереоскопіч­ного мікроскопа, яка дозво­ляє здійснювати спосте­реження як об'ємних предметів, так і тонких плівкових і прозорих об'єктів, а також препару­вальних робіт. МИКРОСКОП МБС-10.

МІКРОФОТОГРАФІЯ — фотозйомка, застосовувана для ви­явлення і фіксації мікроструктури і мікрорельєфа досліджуваних об'єктів. Мікрофотозйомка зі значним збільшенням провадиться зви­чайним фотоапаратом, мікрофотонасадкою, мікрофотокамерою. МИКРОФОДОГРАФИЯ.

МІНЧАК — мініатюрні нунчаку на шарикопідшипникрвому ходу ланцюжної низки. Загальна довжина 200 мм. МИНИЧАК.

МІСТОК — у дактилоскопії окрема ознака папілярного візе­рунка. МОСТИК.

МІСЦЕ ПОДІЇ — певна територія або приміщення, в межах яких відбулася сама подія злочину або виявлені її наслідки. Щодо одного злочину можливе існування кількох місць подій. Місце ви­явлення ознак злочину часто не збігається з місцем його вчинення. МЕСТО ПРОИСШЕСТВИЯ.

Г МНЕМОНІКА, МНЕМОТЕХНІКА (від грецък. хгуущьа — мистецтво запам'ятовування) — система різноманітних прийомів, які полегшують запам'ятовування і збільшують обсяг па­м'яті шляхом утворення додаткових асоціацій. МНЕМОНИКА, МНЕМОТЕХНИКА.

МОВА — система знаків, яка служить засобом людського спілкування, розумової діяльності, засобом вираження самосвідо­мості особистості, передавання від покоління до покоління і збере­ження інформації. ЯЗЫК.

МОВЛЕННЯ ПИСЬМОВЕ — вербальне (словесне) спілкуван­ня за допомогою письмових текстів. РЕЧЬ ПИСЬМЕННАЯ.

МОВЛЕННЯ УСНЕ — вербальне (словесне) спілкування за допомогою мовних засобів, що сприймаються на слух. РЕЧЬ УСТНАЯ.

МОЗКОВА АТАКА (брейнштормінг) (від англ.Ьхаіп storming - штурм мозку) — методика стимуляції творчої активності і про­дуктивності, яка виходить із припущення, що при звичайних прийо­мах обговорення і вирішення проблем виникненню новаторських ідей перешкоджають контрольні механізми свідомості, які сковують потік цих ідей під тиском звичних, стереотипних форм прийняття рішень. Гальмуючий вплив чинить також острах невдачі, страх ви­явитися кумедним та ін. Щоб зняти дію цих факторів, проводиться засідання групи, кожний із членів якої висловлює на запропоновану гему будь-які думки, не контролюючи їх плин, не оцінюючи їх, праг­нучи при цьому спонукати інших до подібних вільних асоціацій. М.а. може бути рекомендована в криміналістичній тактиці в ситуа­ціях тактичного ризику. МОЗГОВАЯ АТАКА.

МОНТАЖ ЕЛЕКТРОННИЙ — сукупність навмисних дій, які дозволяють за допомогою електронних пристроїв змінити зміст і послідовність окремих ділянок сигналограми без порушення цілісності магнітної стрічки. М. є. з'ясовується судовою електроа­кустичною експертизою. МОНТАЖ ЭЛЕКТРОННЫЙ.

МОНТАЖ МЕХАНІЧНИЙ — сукупність навмисних дій, спря­мованих на зміну інформації, яка міститься на магнітній стрічці, шляхом порушення її цілісності. М. м. з'ясовується судовою елект­роакустичною експертизою. МОНТАЖ МЕХАНИЧЕСКИЙ.

МОРНІНГСТАР (англ. morning star — ранкова зірка) — 1) бу­лава, посилена шипами; 2) ціп бойовий, посилений шипами; 3) кістень, посилений шипами. МОРНИНГСТАР.

МОРФІН — порошок або голчасті кристали білого чи жовтуватого кольору; є складовою частиною опію. Застосовується як знеболювальний засіб. Лікувальна одноразова доза — 0,01-0,03 г. Прийом 0,2-0,5 г викликає сонливість і через 2-12 годин призводить до смерті. М. — отруйна речовина, яка використовується для отруєння. МОРФИН.

МОСІН, 1891 p. —російська і радянська пятизарядна магазинна гвинтівка калібру 7,62 мм. Існували варіанти піхотної, козачої драгунської гвинтівки. Довжина без штика 1238 мм і 1306 мм, зі штиком 1666 мм і 1734 мм. Вага без штика 3990 г, 4000 г і 4200 г, зі штиком 4300 г і 4500 г. МОСИН, 1891 г.

МОСІН, 1944 р. — радянський п'ятизарядний магазинний ка­рабін калібру 7,62 мм. Довжина без штика 1020 мм, зі штиком 1330 мм. Вага до 3900 г. МОСИН, 1944 г.

МОТИВ ЗЛОЧИНУ — внутрішнє спонукання до злочинного діяння; має серйозне правове значення. Аналіз М. з. дає можливість глибше розкрити причини вчинення злочину та охарактеризувати особу правопорушника. М. з. є істотним елементом мотивації зло­чинного діяння — складного суб'єктивного процесу, який обумов­лює суспільно небезпечну поведінку людей. МОТИВ ПРЕСТУП­ЛЕНИЯ.

МЦ 8 — радянська двоствольна мисливська рушниця з верти­кальними стволами 12 калібру. Вага 3400-3600 г. МЦ 8.

^н

НАВИЧКА — дія, сформована шляхом повторення, яка харак­теризується високим ступенем освоєння і відсутністю поелемент-ної свідомої регуляції і контролю. Розрізняють Н. перцептивні, інте­лектуальні, рухові. НАВЫК.

НАВІЮВАННЯ — процес одностороннього, активного і пер­соніфікованого впливу одного індивіда на іншого або групу людей, здійснюваного за допомогою мовного повідомлення, який характе­ризуєтеся неусвідомленим сприйняттям змісту того, що навіюється. Н. сприяє створенню помилок, деформує сприйнятий матеріал. На стадії відтворення Н. може виникнути як результат психологічного впливу з боку слідчого. ВНУШЕНИЕ.

НАВОРОТ —- сучасний бойовий браслет. НАВОРОТ.

НАВ'ЯЗЛИВІ СТАНИ — мимовільні, обтяжливі думки, уяв­лення або спонукання до дії, що з'являються раптово у свідомості, які сприймаються людиною як сторонні, емоційно-неприємні. НА­ВЯЗЧИВЫЕ СОСТОЯНИЯ.

НАГАН 1895 p. — бельгійський семизарядний револьвер калі­бру 7,62 мм. Вага 750 г. Довжина 234 мм. Перебував на озброєнні в Росії і СРСР. НАГАН 1895 г.

НАДОЛОННИК — наручна ударна зброя у ви­гляді ремінного канчука з металевою бляхою; одя­гається на руку. НАЛА-ДОННИК.

НАЇЗД—вид дорожньо-транспортної події. НАЕЗД.

НАКЛАДЕННЯ—технічний прийом порівняння, ЯКИЙ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ В експертній практиці. НАЛОЖЕНИЕ.

НАМБУ — японський автоматичний пістолет армійського зразка калібру 8 мм. НАМБУ.

НАПІВШАБЛЯ — ріжуча клинкова холодна зброя з однолезовим клинком малої кривизни, меншої, ніж шабля, довжини та ефесом шпажного або шабельного типу. ПОЛУ САБЛЯ.

НАПІВШПАГА — коротка шпага із широким однолезовим клинком. ПОЛУШПАГА.

НАПРУЖЕНІСТЬ ПСИХІЧНА — психічний стан, зумовлений передчуттям несприятливого для суб'єкта розвитку подій. Н. п. супроводжується відчуттям загального дискомфорту, тривоги, іноді страху, проте, на відміну від тривоги, містить у собі готовність опанувати ситуацію, діяти в ній певним чином. У ряді інтерпретацій Н. п. збігається з поняттям психологічного стресу. НАПРЯЖЕННОСТЬ ПСИХИЧЕСКАЯ.

НАРІЗ — подовжні канапки на стінках каналу ствола вогнепальної зброї. НАРЕЗ. НАРКОМАНІЯ (від— те, що приводить до заціпеніння, що заморочує, і uavia— безумство, жагучий потяг) сильний, хворобливий потяг до наркотиків. Захворювання, яке виникає в результаті вживання наркотичних засобів, що викликають у малих дозах ейфорію, у великих — заціпеніння, наркотичний сон. Характеризується непереборним потягом до прийому наркотиків, тенденцією до підвищення вживаних доз, формуванням абстиненційного синдрому, психічною і фізичною залежністю. З розвитком хво­роби наростають особистісні зміни наркомана, стають помітними про­яви соціальної і психологічної деградації, з'являються ознаки фізично­го неблагополуччя — сомато-вегетативні розлади, раннє старіння. У цій групі людей часто трапляються самогубства. НАРКОМАНИЯ.

Битенский В. С, Херсонский Б. Г., Дворяк С. В., Глушков В. А. Наркома­ния у подростков. — К.: Здоров'я, 1989.

НАРКОТИКИ (від грецък.— те, що приводить до заціпеніння, що заморочує) — сильнодіючі речовини, переважно рос­линного походження, які пригнічують, паралізують або збуджують цен­тральну нервову систему. У медицині використовують як знеболюваль­ний засіб. У кримінальному праві передбачена відповідальність за не­законні дії з Н., зокрема за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 229^і КК України), розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 229²), посів або ви­рощування снотворного маку чи конопель (ст. 229³), організація або держанння дому для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 229⁴), схиляння до вживання нарко­тичних засобів або психотропних речовин (ст. 229⁵), незаконні ви­роблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пере­силання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збу­ту (ст. 229⁶), порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (ст. 229⁷) та ін. НАРКОТИКИ.

НАРУЧНИКИ — металеві кільця, сполучені ланцюжком, які надіваються на руки злочинцеві при затриманні. НАРУЧНИКИ.

НАСАДКА — змінний пристрій, який нагвинчується на дуло­вий кінець ствола. Служить для різних цілей. Насадками є глуши­тель, полічек. НАСАДКА.

НАСИЛЬСТВО — фізичний або психічний вплив однієї люди­ни на іншу, який порушує гарантоване право громадян на особисту недоторканність. Фізичний вплив полягає в безпосередньому впливі на організм людини: нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, катувань різними засобами. Психічне насильство полягає у впливі на психіку людини шляхом залякування, погроз, щоб зломити волю потерпілого до опору, до відстоювання своїх прав і інтересів. НАСИЛИЕ.

НАСЛІДУВАННЯ — наслідувати якийсь приклад, зразок. Наслідування зустрічається на різних вікових етапах індивідуального розвитку людини. ПОДРАЖАНИЕ.

НАСТРІЙ — порівняно тривалі, стійкі психічні стани помірної або слабкої інтенсивності, які виявляються як позитивний або негативний емоційний фон психічного життя індивіда. НАСТРОЕНИЕ.

НАТИСК ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; характеризує загальну інтенсивність і розміщення зусиль на пишучий прилад при виконанні письмових знаків. НАЖИМ ПОЧЕРКА.

НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ КРИМІНАЛІСТИКИ — пристрої, пристосування або матеріали, які використовуються для збирання і дослідження доказів або створення умов, що утрудняють учинення злочинів. Можуть бути поділені на такі групи: 1) прилади, інструменти, пристосування, узяті без зміни із різних технічних і природничих наук; 2) спеціально пристосовані прилади, інструменти та інші технічні засоби для криміналістичних цілей; 3) спеціально розроблені прилади, інструменти, пристосування для цілей криміналістики. Науково-технічні засоби можуть застосовуватися окремо або в комплекті. Спеціальні комплекти науково-технічних засобів розроблені у вигляді слідчих валіз, слідчих портфелів, оперативних сумок, наліз криміналіста, наборів для огляду місця вибуху, для роботи з мікрооб'єктами, для дактилоскопування і туалету трупа та ін.

Науково-технічні засоби повинні відповідати таким принципам: І) законності; 2) етичності; 3) науковості; 4) безпеки 5) збереження об'єктів у незмінному вигляді; 6) ефективності використання. Застосування техніко-криміналістичних засобів і прийомів у боротьбі зі злочинністю визнається правомірним, якщо воно прямо передбачено законом (іншими нормативними актами) або рекомендовано законом, або не суперечить закону за своєю суттю. Найбільш загальні правові основи використання технічних засобів визначаються ст. 2 КПК України, яка регламентує завдання кримінального судочинства. У статті 22 КПК України зазначається, що суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Для виконання таких завдань слід використовувати всі передбачені законом засоби, у тому числі і технічні.

При використанні технічних засобів необхідно процесуально оформити: 1) факт застосування технічних засобів і прийомів; 2) матеріали, отримані в результаті їх застосування. Існують певні вимоги, які забезпечують доказове значення результатів застосування науково-технічних засобів. При оформленні матеріалів, отриманих у результаті застосування криміналістичної техніки, слід: 1) показа­ти стосовність виявлених технічними засобами фактів до проведе­ної слідчої дії; 2) додатки повинні бути засвідчені підписами учас­ників слідчої дії; 3) додатки повинні бути забезпечені технічними засобами захисту від фальсифікації об'єктів; 4) додатки до протоко­лу повинні містити стислі пояснювальні написи. НАУЧНО-ТЕХ­НИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА КРИМИНАЛИСТИКИ.

Гончаренко В. Г. Науково-технічні засоби в роботі слідчого. — К.: Вид-во Київського ун-ту, 1972.

Колесниченко А. Н., Матусовский Г. А. Применение научно-технических средств в работе над следами при осмотре места происшествия. — Харь­ков: Изд-во Харьков, ун-та, 1960.

НАХИЛ ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; залежить від напрямку згинаючих рухів при виконанні прямолінійних елементів. За нахилом почерк буває прямим, правонахильним, лівонахильним, косим і безладним. НАКЛОН ПОЧЕРКА.

НАШАРУВАННЯ — перенесення матеріалу одного об'єкта на слідосприймаючу поверхню іншого. У трасології йдеться про сліди-нашарування (потожировий слід пальця на склі та ін). НАСЛОЕНИЕ.

НГІВАРА — парна руч­на ударна холодна зброя у ви­гляді круглої палички, заточе­ної на кінцях. НГИВАРА.

НЕВІДКЛАДНИЙ — що не терпить зволікання, тяганини. БЕЗОТЛАГАТЕЛЬНЫЙ.

НЕГАТИВІЗМ (від лат. negatio — заперечення) — невмотивована поведінка суб'єкта, яка виявляється в діях, умисно протилежних ви­могам і очікуванням інших індивідів або соціальних груп. Н. як ситуативна реакція або як особиста риса зумовлена потребою суб'єкта в самостверд­женні, у захисті свого «Я», а також є наслідком сформованого егоїзму суб'єкта і його відчуженості від потреб та інтересів інших людей. Найбільш виражені реакції Н. у дітей у періоди вікових криз. Вони ви­являються в демонстративній поведінці, упертості, конфліктності. Н., або нонконформізм, — прагнення чинити всупереч позиції панівної більшості, за будь-яку ціну і в усіх випадках стверджувати протилежну точку зору. Н. впливає на обрання позиції допитуваним при допиті. У неповнолітніх допитуваних Н. найчастіше є причиною відмови від дачі показань. НЕГАТИВИЗМ.

НЕГАТИВНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — висновок екс­перта, в якому заперечується існування факту, з приводу якого перед експертом поставлене певне питання. ОТРИЦАТЕЛЬНЫЙ ВЫ­ВОД ЭКСПЕРТА.

НЕГАТИВНІ ОБСТАВИНИ — фактичні дані, які суперечать природному ходу події або звичайному стану речей; суперечать ха­рактерному механізму вчинення злочину, а також версіям слідчого. Н. о. містять інформацію не про справжню подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і наслідку — про інсценування злочину. Н. о. поділяються на дві групи: 1) Н. о. — ма­теріально фіксовані сліди і предмети; 2) Н. о. — дії. Н. о. найчасті­ше виявляються при огляді місця події у вигляді відсутності (або, навпаки, наявності) слідів, предметів, фактів, які за даних умов по­винні мати місце (або не повинні мати місця в разі їх наявності). НЕГАТИВНЫЕ ОБСТОЯТЕЛЬСТВА.

Медведев С. И. Негативные обстоятельства и их использование в рас­крытии преступлений: Учеб. пособие. — Волгоград, 1973.

НЕДОСТАТНІСТЬ ОБ'ЄКТІВ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІ­ДЖЕННЯ — неповнота, неякісність об'єктів експертного дослід­ження, що не дозволяє експерту застосувати всі передбачені мето­дикою експертизи методи дослідження_; НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ОБЪЕКТОВ ЭКСПЕРТНОГО ИССЛЕДОВАНИЯ.

НЕМОЖЛИВІСТЬ ЕСКПЕРТНОГО ВИРІШЕННЯ ПИ­ТАННЯ. Констатується в разі неможливості вирішення питання 1) зважаючи на недостатність (неповноту, нечіткість тощо) відбиття властивостей (ознак) об'єкта експертизи, яка не включає в принципі можливості дослідження, але коли застосування комплексу методів не призводить до позитивного результату; 2) внаслідок наукової не-розробленості методики, яка зумовлює повну неможливість вирішення питання або часткову (неповну) можливість його вирішення при існуючому рівні розвитку теорії і методики експертизи; 3) коли екс­перт не володіє методами експертизи або технічна оснащеність екс­пертної установи недостатня для її проведення. НЕВОЗМОЖ­НОСТЬ ЭКСПЕРТНОГО РЕШЕНИЯ ВОПРОСА.

НЕПОВНОЛІТНІЙ — особа, яка не досягла вісімнадцятиріч­ного віку. В криміналістиці вирізняють методику розслідування зло­чинів Н. Особливості розслідування злочинів цієї категорії об'єдну­ються за ознакою суб'єкта злочинної діяльності. Кримінально-проце­суальне законодавство передбачає додаткові обставини, що підлягають встановленню у справах про злочини Н.: 1) вік Н. (число, місяць, рік народження); 2) стан здоров'я та загального розвитку Н. За наявності даних про розумову відсталість Н., не пов'язану з душевним захво­рюванням, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усві­домлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними; 3) характеристику особи Н.; 4) умови життя та виховання Н.; 5) обста­вини, що негативно впливали на виховання Н.; 6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули Н. у злочинну діяльність.

У тактиці допиту Н. необхідно враховувати вікову групу і вікові особ­ливості. У психології виокремлюють шість вікових груп Н.: вік немовля­ти (до 1 року); раннє дитинство (від 1 до 3 років); дошкільний вік (від З до 7 років); молодший шкільний вік (від 7 до 11-12 років); підлітковий вік (від 11 до 14—15 років); старший шкільний вік (від 14 до 18 років).

Вік, починаючи з якого Н. може виступати як свідок або потер­пілий на допиті, не визначений у кримінально-процесуальному за­конодавстві. КПК України містить указівку про неможливість допи­ту осіб, які через свої фізичні або психічні вади не здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання (п. З ст. 69 КПК України). Характерні для Н. особли­вості психіки не є ні психічними, ні фізичними вадами, хоча і впли­вають на процеси формування і дачу показань. Практиці розсліду­вання злочинів відомі приклади, коли вже діти 3-5 років повідомля­ли в процесі допиту дані, які допомагали встановленню об'єктивної істини у справі. НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИЙ.

Каневский Л. Л. Криминалистические проблемы расследования и про­филактики преступлений несовершеннолетних. — Красноярск: Красно­ярский ун-т, 1991.

Кондратенко В.Т. Девиантное поведение у подростков: социально-психоло­гические и психиатрические аспекты. — Минск: Беларусь, 1988.

НЕПРАВДА — феномен спілкування, який полягає в навмис­ному перекрученні справжнього стану речей; Н. найчастіше вияв­ляється у змісті мовних повідомлень, негайна перевірка яких утруд­нена або неможлива. Н. є усвідомленим продуктом мовної діяль­ності і має на меті ввести реципієнтів в оману. ЛОЖЬ.

НЕПРАВДА В ПОКАЗАННЯХ — навмисне перекручення інформації допитуваним на допиті. Н. у. п. може бути повною і част­ковою. У показаннях допитуваних найчастіше зустрічається часткова неправда. Прийомами формування часткової неправди є: 1) пропу-щення або вилучення окремих елементів події: 2) доповнення факту вигаданими елементами; 3) доповнення факту реальними елемента­ми, які не стосуються досліджуваної події; 4) заміна окремих еле­ментів події вигаданими деталями; 5) заміна окремих елементів ре­альними, що не стосуються даної події. ЛОЖЬ В ПОКАЗАНИЯХ.

Закатов А. А. Ложь и борьба с нею. — Волгоград: Ниж.-Волж. кн. изд-во, 1984.

НЕПРЯМИЙ ДОПИТ — тактичний прийом допиту, який по­лягає в постановці запитань менш «небезпечних» із погляду допи­туваного, що дозволяє отримати інформацію, яка цікавить слідчого. КОСВЕННЫЙ ДОПРОС.

НЕУВАЖНІСТЬ — функціональне чи органічне порушення спроможності до зосередженої, цілеспрямованої діяльності. Іноді Н. виникає при напруженій розумовій роботі як результат однобічної зосередженості. РАССЕЯННОСТЬ.

НІЖ — універсальна клинкова ріжуча холодна зброя, яка скла­дається з черена (рукояті) і короткого клинка. НОЖ.

НІЖ АВТОМАТИЧ­НИЙ — ніж із клинком, який висувається з черена за допомогою пружини. НОЖ АВТОМАТИЧЕСКИЙ.

НІЖ АРМІЙСЬКИЙ — табельний бойовий ніж. НОЖ АРМЕЙСКИЙ.

НІЖ МЕТАЛЬНИЙ — клинкова проста ручна ме­тальна зброя, яка складаєть­ся з черена і клинка. Центр ваги ножа знаходиться посередині, рідше зсунутий до вістря. Іноді в нього буває два і більше клинків. НОЖ МЕТАТЕЛЬНЫЙ.

НІЖ МИСЛИВСЬКИЙ — ніж, спеціально призначений для полювання. НОЖ ОХОТНИЧИЙ.

НІЖ РОЗВІДНИКА СТРІЛЯЮЧИЙ — радянський армійський ніж із пристосуванням для розрізування колючого дроту і вмонтованим однозарядним стріляючим пристроєм. Довжина 322 мм, вага з ножнами 620 г. Є комбінованою зброєю. НОЖ РАЗВЕДЧИКА СТРЕЛЯЮЩИЙ.

НІНГІДРИН — кристалічна речовина жовтого кольору, яка використовується для проявлення невидимих потожирових слідів рук великої давності. НИНГИДРИН.

НОНКОНФОРМІЗМ (від лат. поп — не, немає і conformis — подібний) — прагнення будь-що суперечити думці більшості і діяти протилежним чином, не рахуючись ні з чим. Н. — синонім поняття «негативізм», антонім конформності. НОНКОНФОРМИЗМ.

НІЖ СТРІЛЯЮЧИЙ - ніж, комбінований із пістолетом. НОЖ СТРЕЛЯЮЩИЙ

НІЖ ФІНСЬКИЙ — 1) ніж із клинком довжиною 150 мм, із півторастороннім лезом і гранями; 2) різновид мисливського ножа, який частіше не має дола, хрестовини і перехрестя. НОЖ ФИНСКИЙ.

НУНЧАКУ — один із видів японських бойових ітіпіи Cnenmv —являв собою ціп для обмолоту рису та інших зернових культур. Нунчаку складається з двох однакових дерев'яних секцій, сполучених зв'язкою із мотузки, яку останнім часом часто заміняють п'ятиланковим, а іноді й більш довгим ланцюгом. Довжина, діаметр і вага нунчаку широко варіюються. Основні види нунчаку — маратату і хакакукей. НУНЧАКУ.

О

ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК — документ, який викладає та обґрунтовує остаточне рішення слідчого (особи, яка провадить дізнання) про формулювання обвинувачення особи, притягнутої до кримінальної відповідальності у справі, і про необхідність віддання обвинуваченого до суду. У О. в. підводиться підсумок розслідуванню справи, обґрунтовується висновок щодо вчинення злочину конкретною особою і достатності основ для розгляду справи в суді. Складанню О. в. передує визнання розслідування закінченим (про що зазначається в протоколі), а також ознайомлення обвинуваченого і його захисника та ін. учасників процесу з матеріалами справи ОБВИНИТЕЛЬНОЕ ЗАКЛЮЧЕНИЕ.

ОБВИНУВАЧЕНИЙ — особа, стосовно якої винесена постанова про притягнення як О. у встановленому законом порядку. О., відданий до суду, називається підсудним, а якщо стосовно О. винесений обвинувальний вирок, то засудженим. При доведеності обставин, які становлять зміст обвинувачення у вчиненні злочину, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення особи як О. У постанові викладається злочинне діяння, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, із вказівкою обставин злочину, що ставляться за провину О., із посиланням на відповідний кримінальний закон. ОБВИНЯЕМЫЙ.

ОБВИНУВАЧЕННЯ — 1) діяльність уповноважених законом органів і осіб, яка полягає в доведенні винності особи, що притягується до кримінальної відповідальності; 2) зміст обвинувальної тези, сформульованої в постанові про притягнення як обвинуваченого, в обвинувальному висновку, постанові про віддання до суду, обвинувальному вироку; формулювання О., яке запропонував обвинувач і яке викладається в його промові. У цьому значенні закон визначає О. як опис злочинного діяння, визнаного доведеним. ОБВИНЕНИЕ.

ОБ'ЄКТИ ОБШУКУ — те, стосовно чого (або кого) здійснюється обстеження. О. о. можуть бути: 1) певні приміщення: а)житлові приміщення; б) нежитлові приміщення; в) приміщення дипломатичних представництв; 2) інші місця: а) ділянки місцевості; б) транспортні засоби; 3) особи: а) одяг, взуття та інші носильні речі; б) тіло живої людини. ОБЪЕКТЫ ОБЫСКА.

ОБ'ЄКТИ ПОШУКУ—те, що необхідно відшукати, виявити при проведенні обшуку. О. п. можуть бути класифіковані: 1) залежно від характеру попередньої інформації про О. п.: а) індивідуально визначені об'єкти; б) об'єкти, відомості про які можуть указувати лише на їх родову (групову) належність; в) випадково виявлені об'єкти; 2) залежно від форми вказівки в законі: а) прямо передбачені і названі в КПК України як об'єкти; б) віднесені до «інших предметів і документів», що мають значення для встановлення істини у справі; в) які є вилученими із законного обігу; г) які вилучаються з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна; 3) залежно від природи шуканого: а) предмети, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами: знаряддя і засоби вчинення злочину; предмети, на які було спрямоване злочинне посягання; предмети, що мають на собі сліди злочину; предмети, використані для приховування злочину і злочинця; інші предмети, що перебувають у певному зв'язку зі злочином; різного роду документи; б) предмети і документи, заборонені до обігу: предмети за виготовлення, зберігання і збут яких передбачено кримінальну відповідальність; предмети, які можна придбати тільки за спеціальними дозволами; в) предмети і документи, що можуть бути доказами в іншій кримінальній справі; г) речі й цінності, добуті злочинним шляхом; ґ) цінності або майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації; д) особи, які переховуються від слідства і суду; є) особи, яких приховують в тих чи інших місцях; є) трупи або частини розчленованого трупа. ОБЪЕКТЫ ПОИСКА.

ОБІЗНАНА ОСОБА — особа, яка володіє спеціальними знаннями і може виконувати в судочинстві функції спеціаліста або екс-перта. СВЕДУЩЕЕ ЛИЦО.

Махов В. Н. Участие специалиста в следственных действиях. —М., 1975. Мельников Э. Б. Участие специалиста в следственных действиях. — М.: Юрид. лит., 1964. ОБЛАВА — оперативно-розшуковий захід, який полягає в оточенні певної території і перевірці особистості громадян і їх огляду. О. здійснюється з метою виявлення і затримання злочинця. ОБЛАВА. ОБЛІКИ КРИМІНАЛІСТИЧні — види кримінальної реєстрації; різняться за характером, обсягом даних і процедурою обліку. Розрізняють централізовані і місцеві О. к. Централізовані О. к. можуть бути: оперативно - довідкові (за прізвищем і дактилоскопічні), оперативно-розшукові (осіб, які пропали безвісти; невпізнаних трупів; викрадених речей) і спеціальні (кулегільзотека тощо). УЧЕТЫ КРИМИНАЛИСТИЧЕСКИЕ.

ОБМОВА — показання обвинуваченого (підсудного), потерпілого, свідка, які неправдиво викривають іншу особу у вчиненні злочину. 11 а відміну від неправдивого доносу О. може бути здійснена тільки в процесі допиту в органах попереднього розслідування або в суді, стосуватися будь-якої особи незалежно від того, чи притягнута вона до кримінальної відповідальності. О. може бути результатом добросовісної помилки (помилкою в оцінці дій особи, про яку даються показання; неправильним сприйняттям фактів тощо) або показанням свідомо неправдивим, в цьому випадку вона підлягає покаранню. ОГОВОР.

ОБМОВКА — об'єктивно правильна інформація, у прихованні якої може бути зацікавлений допитуваний, що потрапила в його показання внаслідок нерозуміння значення відомостей, які повідомляються, або ж внаслідок загальмованості реакції на поставлене запитання. С специфічним сигналом неправди в показаннях. ПРОГОВОРКА.

ОБОВ'ЯЗКОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ — випадки, і ісрсдбачені в законі, коли експертиза є обов'язковою. О. п. є.: 1) для вста-поіілення причин смерті; 2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень; 3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо йот осудності; 4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені статтею 120 КК України; 5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальность і якщо про це немає ВІДПОВІДНИХ документів і неможливо їх одержати (ст. 76 КПК України) ОБЯЗАТЕЛЬНОЄ НАЗНАЧЕНИЕ ЭКСПЕРТИЗЫ. ОБОВ’ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ (від .лот. onus probandi —доведений) при провадженні за кримінальними і цивільними (правами правили розподілу між учасниками обов'язку обґрунтовувані паявшей, ніч чи інших обставин, істотних для вирішення справи V кримінальному процесі О.д. — обов'язок органу, який здійснює принадження в справі (органу дізнання, слідчого, прокурора, суду), повни, всебічно, об'єктивно встановити шляхом збирання, перевірки, оцінки доказів усі обставини, потрібні для правильного вирішення справи, у тому числі ті, встановлення яких забезпечує законні інтереси обвинуваченого, потерпілого та інших учасників процесу. 06-впнувачсчіпіі не зобов'язаний доказувати свою невинність, оскільки () п покладанні па орган, що здійснює судочинство. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо немає змоги їх усунути, тлумачаться на користь обвинуваченого (підсудного). Закон забороняє суду, прокурору, слідчому та особі, яка провадить дізнання, перекладати О.д. на обвинуваченого. ОБЯЗАННОСТЬ ДОКАЗЫВАНИЯ.

ОБРІЗ — будь-яка рушниця з укороченим стволом і переробленим прикладом для прихованого носіння. ОБРЕЗ.

ОБРУЧНИК {жаргон злодійський) — шахрай, який збуває вироби з міді

під виглядом золота. ОБРУЧННИК.

ОБХІД ПОКВАРТИРНИЙ (подворовий) — опєративно-роз-шуковий захід, який полягає у виявленні очевидців події. ОБХОД ПОКВАРТЙРНЬІЙ (подворовой).

ОБШУК — слідча дія, яка полягає у відшукуванні об'єктів, що мають значення для справи. Мета О. — виявити знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети й документи, які мають значення для встановлення істини у справі. Метою О. може бути також виявлення трупів, осіб, які переховуються від суду і слідства, інших осіб. Додатковою метою О. можуть бути: виявлення і вилучення всіх речей і предметів, вилучених із цивільного обігу і заборонених для користування, а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяного збитку або можливої конфіскації. Процесуальний режим О. визначений кримінально-процесуальним законодавством (статті 177, 179-186, 188, 189 КПК України).

О. має примусовий характер і посідає особливе місце в системі слідчих дій. Конституція України встановлює певні гарантії в дотриманні прав і законних інтересів громадян при провадженні О. У Конституції України (ст. ЗО) установлюється недопущення проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи О. інакше, як за вмотивованим рішенням суду. Відповідно до п. 13 розділу 15 Конституції визначається, що протягом 5 років після набуття чинності Конституції зберігається існуючий порядок О. за постановою органів розслідування з санкції прокурора. О. означає хоча і санкціоноване законом, але небажане втручання сторонніх людей в особисте життя громадян. Провадження О. пов'язане з певними порушеннями прав громадян на недоторканність особи, житла тощо. Для його проведення потрібне дотримання встановлених законом гарантій. О. провадиться у присутності понятих, обшукуваного або повнолітніх членів його сім'ї. Елемент примусу при О. полягає в тому, що обстеження приміщень або інших об'єктів може бути здійснено без згоди особи, в розпорядженні якої ці об'єкти перебувають.

Суттєвою ознакою О. є його пошуковий характер. Виконання пошукових дій передбачає вирішення слідчим розумово-пошукових завдань, використання рефлексивного мислення і керування, застосування тактичних прийомів, 'їх комбінацій чи систем прийомів. Пошукова функція О. має психологічні основи, пов'язані із закономірностями психології приховування і психології виявлення. У процесі здійснення пошукових дій повинні застосовуватися науково-технічні засоби (металошукачі «Омуль», «Гамма», «АНМ-2» тощо, газовий індикатор «Пошук-1», різного роду трупошукачі та деякі інші прилади і пристосування).

О. — це складна слідча дія. Вона є проміжною в класифікації таких дій на вербальні і невербальні. При О. обшукуваний може бути присутнім або, навпаки, відсутнім. О. можуть бути властиві елементи взаємодії з обшукуваним, але він може характеризуватися і протидією, конфліктністю з обшукуваним.

О. починається з того, що слідчий оголошує обшукуваній особі постанову про провадження обшуку, що засвідчується підписом обшукуваного в постанові. Слідчий пропонує обшукуваному добровільно видати всі предмети, документи та інші матеріальні об'єкти, які мають значення для справи. Видача слідчому матеріалів, які мають значення для справи, не позбавляє слідчого права продовжити О. і здійснити повне обстеження. При відмові добровільно видати ті чи інші предмети вилучення здійснюється у примусовому порядку. Про провадження О. складається протокол. ОБЫСК.

Денисюк С. Ф., Шепитько В. Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистические проблемы): Научно-практическое пособие. — Харьков: Консум, 1999. Михайлов А. И., Юрт Г. С. Обыск. — М., 1971. Ратинов А. Р. Обыск и выемка. — М.: Госюриздат, 1961.

ОБШУК ГРУПОВИЙ — комплекс одночасних обшуків, який и пляс собою тактичну операцію. О. г. провадиться за необхідності перевірити відразу різні місця, які перебувають у веденні: а) одного обвинуваченого чи підозрюваного; б) кількох обвинувачених чи підозрюваних, що проходять в одній справі; в) обвинуваченого (підозрюваного) і його родичів та знайомих, що мешкають окремо.

У процесі підготовки О. г. слід передбачити засоби зв'язку між учасниками, єдине керівництво і єдиний план його проведення, порядок обміну інформацією. Проведення О. г. має специфіку: одночасно працює кілька слідчо-оперативних груп; реально існує кілька об'єктів обшуку; має місце єдине керівництво у проведенні обшуку кількох об'єктів; існує одночасність початку обшуку на всіх об'єктах; запропонований єдиний план проведення обшуку; визначені певні засоби зв'язку між учасниками обшуку і порядок обміну інформацією між ними.

Для успішного проведення тактичної операції «О. г.» слід створити кілька слідчо-оперативних (пошукових) груп — залежно від кількості об'єктів, що підлягають обшуку. Провадження О. г. передбачає наявність налагодженої взаємодії слідчих і оперативно-роз-іпукових працівників у рамках слідчо-оперативних груп і поза цими рамками. У процесі тактичної операції всі обшуки слід почати водночас на всіх об'єктах із наступною координацією діяльності слідчо-оперативних груп. ОБЫСК ГРУППОВОЙ.

ОБШУК ДІЛЯНКИ МІСЦЕВОСТІ — примусове обстеження присадибної ділянки, індивідуального саду, городу чи іншої території з обмеженим доступом, яка перебуває у веденні певних осіб. Обстеження місцевості слід проводити планомірно, у певній послідовності, враховуючи особливості території. Якщо ділянка місце-ності займає велику територію, то звичайно її поділяють на сектори або квадрати. Кожна така ділянка закріплюється за членом слідчо-оперативної групи. О. д. м. слід здійснювати у два етапи: 1) зовнішній огляд; 2) провадження пошукових дій.

У ході пошукових дій успішно використовуються щуп, метало- або групошукач (газовий аналізатор). У процесі обстеження перевіряються купи землі, сміття, стоги сіна тощо. Штабелі будівельних матеріалів і дров розбираються. Треба звертати увагу на дерева, чагарники, гнізда шахів, шпаківні, годівниці, дупла. У багатьох випадках схованки обладнують у землі, в купах сміття, клумбах, компостних ямах, собачих булках, у деревах. ОБЫСК УЧАСТКА МЕСТНОСТИ.

ОБШУК-ЗАТРИМАННЯ — тактична операція, яка полягає у взаємозв'язку обшуку і затримання. Здійснення обшуків при розслідуванні злочинів має реальну загрозу вчинення опору. Тому проведення обшуку може бути пов'язане з усуненням протидії і затриманням тих чи інших осіб. ОБЫСК-ЗАДЕРЖАНИЕ.

ОБШУК ОСОБИСТИЙ — примусове обстеження тіла живої людини, її одягу, взуття, речей і предметів, які знаходяться при ній. О. о. може провадитися тільки особою однієї статі із обшукуваним у присутності понятих тієї ж статі (ст. 184 КПК України). О. о. провадиться на підставі постанови слідчого, санкціонованої прокурором. Існують певні винятки: без винесення постанови О. о. можна провадити при затриманні особи чи взятті під варту при наявності достатніх підстав вважати, що, перебуваючи у приміщенні чи іншому місці, де провадиться виїмка, вона приховує при собі предмети або документи, які мають значення для справи.

О. о. рекомендується проводити в певній послідовності — «зверху вниз». Слід передбачити можливість здійснення обшукуваним опору. Обшукуваного треба поставити обличчям до стіни або автомобіля під кутом 45° із широко розсунутими руками і ногами.

О. о. повинен бути проведений таким чином, щоб при цьому не принижувалась людська гідність. Обстеження тіла обшукуваного доцільно здійснювати в присутності лікаря або фельдшера. ОБЫСК ЛИЧНЫЙ.

ОБШУК ПРИМІЩЕНЬ. Передбачає примусове обстеження різних приміщень, які перебувають у веденні фізичних або юридичних осіб, якщо там можуть знаходитися об'єкти пошуку. Всі приміщення, де може бути проведений обшук, підрозділяються на дві групи: 1) приміщення, обстеження яких передбачає врахування конструктивних особливостей (квартири, котеджі, будинки, погреби, сараї тощо); 2) приміщення, обстеження яких має процедурні особливості (приміщення дипломатичних представництв, інші приміщення, які передбачають певний процесуальний порядок обшуку).

Провадження обшуку в приміщеннях залежить від характеру їх конструкцій. Рекомендується починати обшук із «найважчих» ділянок приміщення — спочатку в нежитлових, а потім у житлових приміщеннях. Здійснювати О. п. слід від входу квартири.

Непорушним правилом обшуку є дослідження предметів обстановки. Особливо старанно оглядають ті, що звичайно сховані від спостерігача, повернені до стін, стелі, підлоги, внутрішні частини меблів.

При обшуку в службових приміщеннях пошукові дії слід починати з робочого місця обшукуваного. Обстежуються робочий стіл, сейфи, шафи. При пошуку дрібних об'єктів або документів слід звергати увагу на книги, альбоми, журнали, які знаходяться на місці обшуку. ОБЫСК ПОМЕЩЕНИЙ.

ОБЩАК {жаргон злодійський) — злодійська каса; колективна власність злодіїв. ОБЩАК.

ОГЛЯД ЕКСПЕРТНИЙ — огляд об'єктів експертного дослідження, що проводиться експертом на підготовчій або аналітичній стадії експертного дослідження. О. є. може проводитися під час огляду місця події з участю експерта. Мета огляду — виявлення фактів, що мають значення для вирішення поставлених перед експертом питань. ОСМОТР ЭКСПЕРТНЫЙ.

ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ — слідча дія, яка полягає в безпосередньому вивченні приміщення або місцевості, де вчинено злочин, або виявлені його сліди. Провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки події або обставин, що мають значення для справи. О. м. п. належить до початкових і невідкладних слідчих дій. З О. м. п. не слід зволікати. Його можна проводити до порушення кримінальної справи (ст.190 КПК України). У процесі О. м. п. досліджуються наслідки події і матеріальна обстановка місця події, що збереглася. Мета О. м. п.: 1) вивчення обстановки місця події для з'ясування характеру і обставин події; 2) виявлення, збирання, закріплення, попереднє дослідження і оцінка слідів та інших речових доказів; 3) отримання інформації для висування версій; 4) отримання даних для організації оперативно-розшукових заходів. ОСМОТР МЕСТА ПРОИСШЕСТВИЯ.

Виницкий Л. В. Осмотр места происшествия: организационные, процессуальные и тактические вопросы. — Караганда, 1986. Попов В. И. Осмотр места происшествия. — М.: Госюриздат, 1959.

ОГЛЯД СЛІДЧИЙ — слідча дія, яка здійснюється з метою ви-нвлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясовування обстановки події та обставин, які мають значення для справи.

Провадяться: огляд місця події, огляд трупа, огляд предметів, документів, тварин, місцевості і приміщень, які не є місцем події. Різновидом (). с є освідування обвинуваченого (підозрюваного), свідка, потерпілого.

Кожний із видів О. с має особливості, які визначають тактику ііого проведення, проте існує ряд положень процесуального і тактичного характеру, загальних для усіх видів О. с. Так, при О. с обов'язкова присутність не менше двох понятих (окрім освідування); слідчий має право залучити до участі в огляді обвинуваченого, потерпілого, підозрюваного, свідка, а в необхідних випадках може (іноді зобов'язаний) запросити спеціаліста (судового медика, криміналіста, товарознавця та ін.); О. с об'єктів провадиться за місцем їх виявлення і тільки у_ виняткових випадках — за місцем провадження слідства. ОСМОТР СЛЕДСТВЕННЫЙ.

Колмаков В. П. Следственный осмотр. — М.: Юрид. лит., 1969.

ОГЛЯД ТРУПА — 1) слідча дія, яка провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, на місці виявлення трупа з метою виявлення ознак, що дозволяють встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для виявлення ознак, що вказують на можливого злочинця. О. т. провадиться в присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або іншого лікаря). Порядок О. т. регламентується ст. 192 КПК України.

При О. т. встановлюють фактичні дані, доступні безпосередньому спостереженню; фіксуються положення і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості статури тощо, стан і особливості одягу та взуття, предмети, сліди, документи, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження і трупні зміни. Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки слідів, беруть зразки волосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців.

2) складова частина судово-медичної експертизи, яка передує розтину трупа. Полягає в зовнішньому вивченні анатомічних ознак і патологічних змін окремих частин тіла, а також ушкоджень (якщо вони є). ОСМОТР ТРУПА.

Сапожников Ю. С. Первичный осмотр трупа на месте его обнаружения. — К.: Укр. ин-т юрид. наук, 1940.

ОДОРОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА — своєрідний вид експертизи (одорологічної вибірки), у процесі здійснення якої як природний біодетектор запахів використовується нюховий апарат службово-розшукового собаки. ОДОРОЛОГИЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА.

ОДОРОЛОГІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНА (від лат. odor — замах і грецьк. ХбуоС, — слово, вчення) — вчення про запахи для встановлення за допомогою нюху службово-розшукових собак осіб (за-нахоносіїв), які були присутні на місці злочину та залишили там свою запахову інформацію, а також їх речей, слідів, предметів. О. к. ґрунтується на притаманній кожній людині властивості володіти «букетом запахів», який є індивідуальним і відносно стійким для даної людини. У процесі оперативно-розшукової діяльності або при проведенні слідчих дій провадиться забір запаху з метою отримання і зберігання запахової інформації. Запах може бути законсервований і потім використаний для ототожнення особи. О.к. — один із нових напрямків у криміналістиці. ОДОРОЛОГИЯ КРИМИНАЛИСТИ-ЧЕСКАЯ.

Салтевский М. В. Криминалистическая одорология (работа с запаховы-ми следами): Лекция. — Киев, 1976.

ОЗНАКИ ПІДРОБКИ ВІДБИТКІВ ПЕЧАТОК (ШТАМПІВ) комплекси проявів, які свідчать про спосіб підробки: малювання ііідбитка, кустарне виготовлення, копіювання справжнього відбитка, формування відбитка за допомогою комп'ютерної графіки (нестандартність букв, неоднакова висота, ширина букв, різна товщина штрихів, різні проміжки між словами, нерадіальне розташування знаків по колу, дзеркальність окремих знаків, помилки в тексті, розпливи окремих штрихів, відсутність штемпельного барвника в штрихах). ПРИЗНАКИ ПОДДЕЛКИ ОТТИСКОВ ПЕЧАТЕЙ (ШТАМПОВ).

ОЗНАКИ ПІДЧИСТКИ ДОКУМЕНТА — прояв не власти-іиїх справжньому документу ознак, які виникли внаслідок механічного впливу на текст шляхом стирання або зішкрібання гострим предметом (скуйовдженість волокон паперу, пошкодження ліновки і захисної сітки, зменшення товщини паперу, розпливи нових штрихів на ділянці підчищання, залишки штрихів видаленого тексту). ПРИЗНАКИ ПОДЧИСТКИ ДОКУМЕНТА.

ОЗНАКИ ТЕХНІЧНОЇ ПІДРОБКИ ПІДПИСУ. Охоплюють сліди зупинок пишучого приладу у вигляді стовщень або перерв штрихів, наявність у штрихах і біля них часток іншого барвника, ішшистість і тупі закінчення штрихів. ПРИЗНАКИ ТЕХНИЧЕСКОЙ ПОДДЕЛКИ ПОДПИСИ.

ОЗНАКИ ТРАВЛЕННЯ ДОКУМЕНТА — прояв не власти-ІІИХ справжньому документу ознак, які виникли під впливом дії на нього травлячих речовин (матові жовтуваті або сіруваті плями, роз-пливи і зміна кольору штрихів, пошкодження захисної сітки, лінов-ки, залишки штрихів витравленого тексту). ПРИЗНАКИ ТРАВЛЕНИЯ ДОКУМЕНТА.

ОЗНАКИ УШКОДЖЕННЯ РІЖУЧИМ ЗНАРЯДДЯМ. Включають такі прояви: 1) форма рани звичайно довгасто-овальна, напрямок рани прямолінійний або дугоподібний; 2) краї лінійної рани розходяться (рана відкрита, зяє); 3) кінці рани утворюють гострі кути; 4) краї рани мають рівну, гладку поверхню верхніх шарів шкіри і тканин у глибині. ПРИЗНАКИ ПОВРЕЖДЕНИЯ РЕЖУЩИМ ОРУДИЕМ.

ОКИС КОБАЛЬТУ — дактилоскопічний порошок чорного кольору, призначений для виявлення невидимих і маловидимих слідів рук. Матеріал слідоутворюючої поверхні: папір крейдяний, пластмаси, алюмінієва фольга, цинковане залізо, нікельована або хромована поверхня. ОКИСЬ КОБАЛЬТА.

ОКРЕМЕ ДОРУЧЕННЯ СЛІДЧОГО — вимога слідчого про проведення слідчих або пошукових дій поза районом його діяльності, яка направляється слідчому або органу дізнання іншого району, котрі зобов'язані виконати доручення в десятиденний термін (ст. 118 КПК України). ОТДЕЛЬНОЕ ПОРУЧЕНИЕ СЛЕДОВАТЕЛЯ.

ОКРЕМІ ОЗНАКИ ПОЧЕРКУ — окремі особливості виконання рукопису, які зумовлені навичками письма, властивими конкретній особі і які стійко виявляються в письмових знаках. О. о. п. дозволяють ідентифікувати виконавця рукопису. О. о. п. є: складність рухів при виконанні літер; форма рухів при виконанні надрядкових елементів (овальна, петельна, спіральна); форма рухів при виконанні підрядкових елементів (дугова, петельна, кутова); форма рухів при з'єднанні письмових знаків між собою (кутова, дугова, петельна); відносна протяжність рухів по вертикалі (співвідношення розміру) елементів літери; розміщення точок початку і закінчення рухів при виконанні письмових знаків (щодо лінії рядка: низьке, середнє, високе; щодо інших частин цих літер: справа від подовжнього елемента, зліва від подовжнього елемента, на подовжньому елементі); напрямок рухів при виконанні букв та їх елементів (лівоокружний, правоокружний, зверху вниз, зліва направо, знизу вгору, справа наліво) вид з'єднання рухів при виконанні букв (інтер-вальний, злитий). ЧАСТНЫЕ ПРИЗНАКИ ПОЧЕРКА.

ОКСИДУВАННЯ — покриття стволів вогнепальної зброї розплавом нітрату і нітрату натрію (80% і 70%) при температурі 250°С для захисту від впливу навколишнього середовища. Іноді О. провадиться електрохімічним способом; оксидовані стволи набувають чорного кольору. ОКСИДИРОВАНИЕ.

ОЛИВА-М — радіометричний прилад, який дозволяє виявляти невеличкі предмети із золота на відстані до 25 см, у тому числі розташовані за сталевим листом товщиною до 2 мм. Застосовується при обшуку з метою виявлення шуканих об'єктів і схованок. ОЛИВА-М.

ОМАНА — помилкова думка. ЗАБЛУЖДЕНИЕ.

ОПЕРАТИВНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ — система негласних оперативно-розшукових заходів, які забезпечують виявлення криміногенних об'єктів (на промислових підприємствах, громадському транспорті, підприємствах торгівлі тощо) і вживання заходів щодо їх знешкодження ОПЕРАТИВНОЕ ОБСЛУЖИВАНИЕ.

ОПЕРАТИВНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ — негласний оператив-но-розшуковий захід, який полягає у прихованому спостереженні за об'єктами, що втягнені в задумане або здійснюване злочинне діяння. О. с проводиться візуально і за допомогою спеціальних технічних засобів. ОПЕРАТИВНОЕ НАБЛЮДЕНИЕ.

ОПЕРАТЙВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ — система розвідувальних і пошукових заходів, здійснюваних спеціальними органами за допомогою негласних засобів і методів, спрямована на запобігання і розкриття злочинів. О.-р. д. здійснюється на основі Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992). Оперативно-розшукові заходи поділяються на гласні і негласні. ОПЕРАТИВНО-РОЗЫСКНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ.

ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІ ЗАХОДИ — дії органів дізнання при здійсненні оперативно-розшукової діяльності. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992) називає такі О.-р. з.: опитуванння громадян; контрольні закупки товарів; витребування документів; операції щодо захоплення збройних злочинців; відвідування приміщень зі згоди власників або мешканців; проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу; зняття інформації з каналів зв'язку; контроль поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень; візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних і радіопристроїв, інших технічних засобів; використання конфіденційного співробітництва та ін. (ст. 8). ОПЕРАТИВНО-РОЗЫСКНЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ.

ОПИТУВАННЯМ — оперативно-розшуковий захід; непрото-кольована бесіда оперативного працівника з учасниками або очевидцями події. ОПРОС.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ — комплекс необхідних заходів на різних етапах розслідування, які забезпечують діяльність органів щодо розкриття, розслідування і попередження злочинів. О. р. означає: своєчасну розробку узгодженого плану заходів правоохоронних органів; належну взаємодію слідчого, оперативних працівників, спеціалістів; забезпечення кваліфікованого керівництва слідчо-оперативною групою або бригадою; проведення регулярних нарад слідчої групи; систематичний обмін інформацією і звітністю про результати роботи слідчої групи і кожного слідчого; забезпечення необхідних умов праці; своєчасну розробку і виконання планів розслідування в кожній кримінальній справі. О. р. ґрунтується на положеннях НОП. О. р. слідчого поширюється на режим і умови його роботи, удосконалення нормування праці, устаткування робочого місця, оргтехніки, секретарського обслуговування. ОРГАНИЗАЦИЯ РАССЛЕДОВАНИЯ.

Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. — М: Юрид. лит, 1970.

ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННА ГРУПА — стійка група осіб, які заздалегідь об'єдналися для вчинення одного або кількох злочинів. ОРГАНИЗОВАННАЯ ПРЕСТУПНАЯ ГРУППА.

ОРГАНОЛЕПТИЧНИЙ СПОСІБ ДОСЛІДЖЕННЯ — чуттєво-суб'єктивне упізнання властивостей предметів і речовин: за запахом, смаком, тактильним відчуттям. ОРГАНОЛЕПТИЧЕСКИЙ СПОСОБ ИССЛЕДОВАНИЯ.

ОРДОНАНС-РЕВОЛЬВЕР — швейцарський шестизарядний револьвер, калібру 10,4 мм. ОРДОНАНС-РЕВОЛЬВЕР.

ОСВІДУВАННЯ — слідча дія, яка полягає в огляді обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка для встановлення на їх тілі слідів злочину або наявності особливих прикмет. Судово-медичне О. за вказівкою слідчого проводить судово-медичний експерт або лікар. Слідчий не вправі бути присутнім при О. особи іншої статі, коли це позв'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає О. При О. не допускаються дії, які принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров'я. Про результати О., проведеного слідчим, складається протокол, який підписують слідчий та освідуваний. При судово-медичному О. складають акт, а коли СК проводить лікар, він видає довідку (ст. 193 КПК України). ОСВИДЕТЕЛЬ-СТВОВАНИЕ.

ОСВІТЛЮВАЧ ОІ-24. Є приладдям мікроскопів і призначається для освітлення об'єктів при їх фотографуванні і візуальному спостереженні в проминаючому світлі. ОСВЕТИТЕЛЬ ОИ-24.

ОСВІТЛЮВАЧ УЛЬТРАФІОЛЕТОВИЙ «ТАРАН-ЗМ». Призначений для отримання інтенсивного монохроматичного випромінювання, яке відповідає основним лініям ртутного спектра. Освітлювач застосовується для дослідження різних речовин за їх люмінесценцією, що збуджується ультрафіолетовими променями. ОСВЕТИТЕЛЬ УЛЬТРАФИОЛЕТОВЫЙ «ТАРАН-ЗМ».

ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ — сукупність психологічних властивостей, характерних для осіб, що вчиняють злочини. Вивчення О. з. містить у собі дослідження психологічних механізмів протиправної поведінки, мотивацій різних видів злочинів, ролі і співвідношення індивідуально-психологічних і соціально-культурних чинників у формуванні О. з. і протиправної поведінки, впливи на нього стійких і ситуативних психічних станів. У криміналістиці О. з. розглядається як елемент криміналістичної характеристики злочину. ЛИЧНОСТЬ ПРЕСТУПНИКА.

ОСОБИСТИЙ РОЗШУК — пошукова діяльність оперативного працівника (або приватного детектива) із метою виявлення злочинця. ЛИЧНЫЙ СЫСК.

ОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ — суб'єктивні взаємозв'язки між людьми, які об'єктивно виявляються в характері і способах взаємних впливів у процесі спільної діяльності і спілкування. МЕЖЛИЧНОСТНЫЕ ОТНОШЕНИЯ.

ОСОБЛИВІ ПРИКМЕТИ — відмітні особливості, які мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами). ОСОБЫЕ ПРИМЕТЫ.

Бурик В. И., Пипітчук В. Ф. Признаки внешности человека и их использование в розыскной деятельности: Справочное пособие. — К.: РИО МВД УССР, 1982.

ОСТРІВЕЦЬ — у дактилоскопії окрема ознака папілярного візе-руика. ОСТРОВОК.

ОСТРОГА — багатозубець із зазубринами на вістрях. Призначався для полювання на велику рибу. Використовується як холодна і метальна зброя. ОСТРОГА.

ОСУДНИЙ — за своїм психічним станом спроможний відповідати перед законом за свої дії. ВМЕНЯЕМЫЙ.

ОТРУТА — речовина, яка при введенні в організм викликає отруєння або смерть (миш'як, сулема, морфін, синильна кислота, дихлоретан, етиленгліколь, окис вуглецю, атропін сірчанокислий тощо). О. використовується злочинцями при вчиненні певних злочинів, яд.

ОЦІНКА ДОКАЗІВ — логічний процес установлення допустимості та стосовності доказів, наявності і характеру зв'язків між ними, визначення ролі і шляхів використання доказів із метою з'ясування істини. ОЦЕНКА ДОКАЗАТЕЛЬСТВ.

ОЧНА СТАВКА—слідча (судова) дія, яка полягає в поперемінному допиті в присутності раніше допитаних осіб про обставини, стосовно яких вони дали істотно суперечливі показання. Кримінально-процесуальне законодавство (статті 172, 173, 304 КПК України) регламентує порядок проведення О. с Головними характеристиками О. с є: єдність предмета (особи допитуються за тими самими обставинами); єдність об'єкта (О. с є процесом безперервного порівняння показань двох одночасно (поперемінно) допитуваних осіб; єдність часу (допит двох осіб здійснюється в їх присутності протягом цієї слідчої дії); єдність місця (обидві особи допитуються в тому самому місці); рівність умов сприйняття запитань слідчого і показань один одного; єдність документування (уся процедура слідчої дії фіксується в один час у єдиному протоколі).

Тактика О. с має специфіку, що обумовлена: 1) розширеним складом учасників; 2) ускладненим інформаційним обміном; 3) наявністю ефекту присутності; 4) взаємним рефлексуваннам і зниженням рівня прогнозу; 5) підвищеним ступенем тактичного ризику. ОЧНАЯ СТАВКА.

Бахарев Н. В. Очная ставка. Уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы. — Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1982. Комарков В. С. Психологические основы очной ставки: Текст лекций. — Харьков: Юрид. ин-т, 1976.

п

ПАЛАШ — рублячо-колюча клинкова холодна зброя з клинком полуторної заточки (рідше двосічним) широким до кінця і зі „складним ефесом. Поєднує в собі властивості меча і шаблі. ПАЛАШ.

ПАЛИЦЯ — проста ручна ударна холодна зброя у вигляді дубини, посиленої шипами або металевими накладками. ПАЛИЦА.

ПАЛЬМОСКОШЯ (від лат. palma — долоня і грецьк. скоттісо — спостерігаю, розглядаю) — розділ дактилоскопії, який вивчає папілярні лінії долоней рук. ПАЛЬМОСКОПИЯ.

ПАМ'ЯТЬ — процеси організації і зберігання минулого досвіду, які роблять можливим його повторне використання в діяльності або повернення у_ сферу свідомості. ПАМЯТЬ.

ПАШКА МАСОВА — один із видів поведінки натовпу. Для П. м. характерний стан масового страху перед реальною або уявною небезпекою, що наростає у процесі взаємного зараження і блокує здатність раціональної оцінки обстановки, мобілізацію вольових ресурсів і спільної протидії. П. м. виникає в загрозливій і малоінформативній ситуації. ПАНИКА МАССОВАЯ.

ПАПІЛЯРНИЙ ВІЗЕРУНОК — візерунок на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. П. в. поділяються на три основних типи: дугові, петельні і завиткові. Дугові П. в. найпростіші за своєю будовою; складаються з одного-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок біля одного бічного краю пальця і йдуть до другого, утворюючи в середній частині візерунка дугоподібні фігури. Дугові П. в. підрозділяються на два види: прості дугові візерунки і дугові візерунки із зародковим внутрішнім малюнком. Дугові П. в. становлять близько 5% загальної кількості пальцьових візерунків. Петельні П. в. складаються не менше ніж із трьох потоків ліній, мають одну дельту, а в їхньому внутрішньому малюнкові є хоча б одна папілярна лінія, що утворює вільну петлю. Петельні П. в. поділяються на: ульнарні (основи петель звернені до мізинця) і радіальні (основи петель звернені до великого пальця). Види нетлевих П. в.: прості, половинчаті, замкнуті, вигнуті, рівнобіжні, зустрічні. Петельні П. в. становлять близько 65% загальної кількості

пальцьових візерунків. Завиткові П. в. найскладніші за будовою, їх внутрішній малюнок має хоча б одне коло, овалу, повний оборот спіралі, або дві- три системи петель, голівки яких огинають одна одну, або хоча б одне півколо, опуклість якого звернена до основи візерунка. Завиткові П. в. мають дві дельти (іноді три або чотири). Види завиткових П. в.: кругові, спіралеподібні, неповні завиткові візерунки, завиткові візерунки зі складною будовою внутрішнього малюнка. Завиткові П. в. становлять близько 30% загальної кількості візерунків. ПАПИЛЛЯРНЫЙ УЗОР.

ПАПІЛЯРНІ ЛІНІЇ — лінійні пагорби, розділені борозенками; становлять основу рельєфу шкіри долонної поверхні руки і підошви стопи. Ширина в дорослих людей сягає 0,4-0,6 мм, висота — 0,1-0,4 мм. Властивості П. л.: яскраво виражена індивідуальність; високий ступінь усталеності; відновлюваність. ПАПИЛЛЯРНЫЕ ЛИНИИ.

ПАПІР — матеріал для листа, а також для інших цілей, виготовлений із деревної або ганчіркової маси. Дослідження П. у криміналістичних цілях провадиться: для встановлення його складу; визначення однорідності порівнюваних об'єктів; визначення місця і часу його виготовлення. При експертизі матеріалу документів досліджуються фізичні властивості, структура волокон, хімічний склад П. та його стан. При порівнянні П. досліджуються його товщина, щільність, полиск, колір, ступінь проклейки, склад паперової маси за волокном та ін. БУМАГА.

ПАРАБЕЛУМ — німецький автоматичний пістолет калібру 7,65 . і 9 мм. ПАРАБЕЛЛУМ.

ПАРАДОКС — ствол вогнепальної зброї з нарізним каналом, висвердленим під чок (канал ствола, який плавно переходить від, більшого діаметра в казенній частині до меншого в усті). ПАРАДОКС.

ПАРАМНЕЗІЯ (від грецьк. — біля,— пам'ять) — обмани пам'яті, «неправдиві спогади». Частіше за все під П. розуміють розлади пам'яті, при яких те, що відбувається в даний момент, здається знайомим, уже пережитим колись. ПАРАМНЕЗИЯ.

ПАРАФАЗІЯ, ПАРАФРАЗЫ ( від грецьк. пара — біля,— висловлення) — порушення мовного висловлення, яке виявляється в неправильному застосуванні окремих звуків (букв) або слів в усній або письмовій мові. ПАРАФАЗИЯ, ПАРАФРАЗЇЯ.

ПАСОК ОБТИРАННЯ — ознака кульового ушкодження; має вид темної або темнувато-сірої смуги, розташованої по краю вхідного отвору. П. о. утворюється частинами речовин, які винесені кулею з каналу ствола, а також частинами матеріалу, з якого виготовлена куля. ПОЯСОК ОБТИРАНИЯ.

ПАТОЛОГІЧНІ СУМНІВИ — неадекватні тяжко-тривожні переживання морально-етичного, іпохондричного (турбота про здоровя) та іншого змісту, які не відповідають реальній і можливій неприємності або біді. ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОМНЕНИЯ.

ПАТОЛОГІЯ (від грецьк. лсхвоо — біль, стражданя і— слово, вчення) — 1) наука про хворобливі (патологічні) процеси в організім людини й тварин; 2) в широкому розумінні П. — будь-яка ненормальність.ПАТОЛОГИЯ.

ПАТРОН — сполучення необхідних для пострілу компонентів (порох, куля або дріб) в оболонці. Патрони поділяються на унітарні і патрони окремого запалення. Унітарні у свою чергу поділяються на патрони лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою. ПАТРОН.

ПАТРОН УНІТАРНИЙ патрон, який складається з гільзи із зарядом пороху, кулею або дробом і капсулем. Унітарний патрон характерний для вогнепальної казноза-рядної зброї. За принципом пристрою капсуля унітарні і іатрони поділяються на патро-ни лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою. ПАТРОН УНИТАРНЫЙ.

ПАХАН {жаргон злодійський) — старий злодій, який добре знає звичаї і має серед злодіїв авторитет, у певних випадках вирішує конфлікти; утримувач злодійського кубла, кубла азартних ігор. ПАХАН.

ПЕДЕРСЕН, 1922 — американська десятизарядна автоматична гвинтівка калібру 7 мм. Довжина 1040 мм. Вага 4080 г. ПЕДЕРСЁН, 1922.

ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО ПОСАДОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ — посадовий злочин, який полягає у вчиненні посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень, якщо цей злочин завдав істотної шкоди державним чи громадським інтересам або правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, що охороняються законом (ст. 166 КК України). ПРЕВЫШЕНИЕ ВЛАСТИ ИЛИ СЛУЖЕБНЫХ ПОЛНОМОЧИЙ.

ПЕРЕВІРКА ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ — слідча дія, яка полягає в зіставленні показань щодо пов'язаних із певним місцем обставин злочину з фактичною обстановкою на цьому місці; здійснюється з метою уточнення і доповнення показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка в присутності понятих. В Україні проводиться в межах відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК України). ПРОВЕРКА ПОКАЗАНИЙ НА МЕСТЕ.

Розенталь М. Я. Проверка показаний на месте и использование звукои видеозаписи. —М., 1989.

Соя-Серко Л. А. Проверка показаний на месте. — М., 1966.

Уваров В. Н. Проверка показаний на месте. — М., 1982.

ПЕРЕКЛАДАЧ СУДОВИЙ — учасник судового процесу, який володіє мовами, необхідними для перекладу: особам, які беруть участь у справі, але не володіють мовою, на якій ведеться провадження у справі; наявних у справі матеріалів; поданих до суду документів; зроблених у судовому засіданні заяв, показань, пояснень, розпоряджень головуючого і рішень суду; особі, яка провадить дізнання, слідчому, прокурору, суду; заяв, показань, пояснень, документів, викладених мовою, що відрізняється від тієї, якою ведеться провадження у справі. ПЕРЕВОДЧИК СУДЕБНЫЙ.

ПЕРЕКОНАННЯ — метод впливу на свідомість особистості через звернення до її власного критичного судження. УБЕЖДЕНИЕ.

ПЕРЕСУВНА КРИМІНАЛІСТИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ (ПКЛ) — автомобіль спеціального призначення (як правило, мікроавтобус) із розміщеним у його кузові комплексом приладів і апаратів для провадження криміналістичних досліджень на місці події. Широкого вжитку набули ПКЛ, створені на базі різних моделей автомобілів «РАФ» і «УАЗ», останнім часом використовуються автомобілі імпортного виробництва високої прохідності.

Основними завданнями ПКЛ є: 1) своєчасне транспортування науково-технічних засобів до місця провадження слідчої дії; 2) за-

безпечення виїзду учасників слідчої дії на місце її проведення; 3)використання приміщення ПКЛ для провадження процесуальних дій із застосуванням техніко-криміналістичних методів, фіксації їх ходу і результатів; 4) проведення попередніх досліджень предметів, документів, слідів.

ПКЛ оснащена технічними засобами, які можна умовно поділити на сім відділів: 1) електротехнічне ус-

таткування; 2) засоби зв язку і сигналізації; 5) засоби для виявлення, фіксації, вилучення і попереднього дослідження доказів; 4) фотовідділ; 5) протипожежні засоби й інструменти; 6) допоміжні технічні засоби; 7) спецодяг і санітарні засоби.

Типова ПКЛ повинна містити такі комплекти науково-технічних засобів: комплект пошукових засобів; комплект для роботи зі слідами; комплект для роботи з мікрочастинами; комплект для огляду і дослідження документів; комплект для роботи з трупом; фотокомплекти; комплект відеоапаратури; комплект освітлювальної апаратури; набір інструментів; набір пакувальних засобів; комплект засобів сигналізації і зв'язку; комплект засобів забезпечення безпеки; комплект допоміжних засобів. ПЕРЕДВИЖНАЯ КРИМИНАЛИСТИЧЕСКАЯ ЛАБОРАТОРИЯ (ПКЛ)

ПЕРЛЮСТРАЦІЯ (від лат. perlustro — оглядаю, переглядаю) — таємне розпечатування поштової кореспонденції. Здійснюється в рамках оперативно-розшукової діяльності. ПЕРЛЮСТРАЦИЯ.

ПЕРО {жаргон злодійський) — довгий тонкий ніж, використовуваний у кримінальному середовищі. ПЕРО.

ПЕРСЕВЕРАЦІЯ (від лат. persevere — вперто роблю, наполягаю) — психічний стан, для якого характерне невідступні або часті повторення якогось слова, думки, мелодії, дії. У криміналістиці — прагнення допитуваного повторити у своїй відповіді слова і конструкції, тільки що вжиті слідчим у запитанні. П. сприяє виникненню помилок у показаннях допитуваного на стадії відтворення. ПЕРСЕВЕРАЦИЯ.

ПЕЧАТКА — інструмент для нанесення слідів (міток) на матеріальних об'єктах; предмет із рельєфним зображенням знаків, виконаних друкарським або комп'ютерним набором, які є єдиним цілим, вони несуть певне смислове навантаження і призначені для нанесення відбитків на документах. Існують різні види П. За формою П. бувають: круглі, овальні, трикутні. Прямокутна печатка іменується штампом. Невеличких розмірів штампи називаються штемпелями. Круглі П. можуть бути прості (містять по колу вказівку, де зареєстроване дане підприємство або засновник чи вища організація; по колу або в центрі розміщується ідентифікаційний код; усередині кола розміщається назва юридичної особи), гербові (у центрі яких є зображення герба держави, а по колу — назва міністерства, відомства або установи, якій належить печатка). П. можуть бути поділені на ті, що виготовляються тільки з дозволу органів МВС, і ті, що не потребують такого дозволу. За матеріалом, із якого виготовляють П., бувають каучукові, поліуретанові, металеві. ПЕЧАТЬ.

ПИЖ — шматок повсті або іншого щільного матеріалу, який відділяє в заряді порох від кулі чи дробу. ПЫЖ.

ПИСЬМО — засіб фіксації і зберігання думки людини; походить від звукового мовлення і є основним засобом спілкування людей. Розрізняють смисловий і графічний бік П. Смисловий бік П. знаходить свій вияв у мовних засобах і відбиває письмову мову того, хто пише. Графічний бік П. виражається у вигляді письмових знаків і їх сполучень — почерку. ПИСЬМО.

Вул С. М. Криминалистическое исследование признаков письменной речи. — К., 1973.

ПІДЖИГА — саморобна ручна вогнепальна зброя, яка заряджається через дуло. Заряд запалюється за допомогою сірника, який підноситься до запалу в казенній частині ствола. Стволом є трубка, загнута і сплющена з одного кінця. ПОДЖИГА.

ПІДОЗРЮВАНИЙ — 1) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину; 2) особа, щодо якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

П. має право: знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора (ст. 43і КПК України). ПОДОЗРЕВАЕМЫЙ.

ПІДПАЛ — навмисне знищення або ушкодження вогнем майна, яке спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки. Можна виділити підпали від легкозаймистих речовин; із використанням спеціальних пристосувань; при створенні умов, які сприяли самозайманню; при порушенні правил протипожежної безпеки. Початкові слідчі дії: 1) огляд місця пожежі; 2) призначення експертиз (пожежно-технічної, судово-медичної, криміналістичних); 3) допит свідків-очевидців. ПОДЖОГ.

Григорьян А. С. Расследование поджогов. — М., 1971. Исраилое М. И. Расследование поджогов и преступного нарушения правил пожарной безопасности. — Ташкент, 1974.

ПІДСУДНИЙ — обвинувачений, відданий до суду. ПОДСУДИМЫЙ. ,

ПІДЧИСТКА — спосіб змінення змісту документа, при якому ідійснюється механічне видалення частини тексту. Видалення штрихів може слугувати підготуванням для внесення нових записів. При П. текст стирають (тертям гумки) або зіскрібають гострим предметом (лезом бритви). Ознаки П.: порушення верхнього прошарку паперу; зменшення товщини паперу; ушкодження ліновки або захисної сітки; залишки підчищених штрихів; розпливи барвника в штрихах нового тексту. ПОДЧИСТКА.

ПЙПЕР — бельгійський семизарядний револьвер калібру 8 мм і 7,62 мм. Довжина 240 мм. Вага 860 г. ПЙПЕР.

ПІРОКОЛОДІЙ — бездимний порох колоїдного типу, розроблений у 1887-1891р. Д.І. Менделєєвим. ПИРОКОЛЛОДИЙ.

ПІРОКСЙЛ — перший бездимний порох, отриманий у Росії А.А. Фадєєвим у 1841 р. ПИРОКСЙЛ.

ПІРОМАНІЯ (від грецьк. 7Шр (7U)p6Q — вогонь і uocvux — безумство, жагучий потяг) — імпульсивно виникаюче патологічне прагнення до підпалів. ПИРОМАНИЯ.

ПІСТОЛЕТ — ручна вогнепальна зброя із коротким стволом для стрільби на ближні дистанції. Пістолети поділяються на коліс-цеві, кремінні, капсульні, казнозарядні і самозарядні. ПИСТОЛЕТ.

ПІСТОЛЕТ МАКАРОВА — радянський восьмизарядний автоматичний пістолет армійського зразка калібру 9 мм. ПИСТОЛЕТ МАКАРОВА

ПІСТОЛЕТ МАРГОЛІНА—радянський спортивний автоматичний пістолет калібру 5,6 мм. ПИСТОЛЕТ МАРГОЛИНА.

ПІСТОЛЕТ НА ПЕРЕДПЛІЧЧІ РУКИ — багатозарядний пістолет прихованої дії. Розміщується в рукаві так, що кільцевий магазин знаходиться біля ліктя. Для пострілу кожух ствола відводиться вперед і натискується спусковий важіль. ПИСТОЛЕТ НА ПРЕДПЛЕЧЬЕ РУКИ.

ПІСТОЛЕТ ТОКАРЕВА, ДОСЛІДНИЙ ЗРАЗОК 1929 (або 1939) р. — радянський автоматичний пістолет калібру 7,62 мм. ПИСТОЛЕТ ТОКАРЕВА, ОПЫТНЫЙ ОБРАЗЕЦ 1929 (или 1939) г.

ШСТОЛЕТ-КУЛЕМЕТ — самострільна автоматична вогнепальна зброя, розрахована під пістолетний патрон, яка має магазин з автоматичним перезарядженням, заснованим на віддачі затвора. Складається зі ствола, кожуха, ствольної коробки, затвора, спускового механізму, ложа, приклада і магазина. ПИСТОЛЕТ-ПУЛЕМЕТ.

ПІСТОЛЕТ-КУЛЕ-М ЕТ «СКОРПІОН» — піс-TOJ і ст-кулемет зразка 1961 р. миробництва Чехословаччи-пи, калібр 7,65 мм, 9мм ПМ, 9 мм Парабелум. ПИСТОЛЕТ-ПУЛЕМЕТ «СКОРПИОН».

ПІСТОЛЕТ-РУКА-ВИЧКА — американський однозарядний таємний пістолет калібру 9,6 мм. Є зброєю агента спецслужб. Пістолет кріпиться на шкіряній рукавичці. Для посірілу необхідно стиснути руку в кулак і завдати удару, внаслідок чого спрацьовує спусковий важіль. ПИСТОЛЕТ-ПЕРЧАТКА.

ПЛАНИ І СХЕМИ МІСЦЯ ПОДІЇ — додатковий спосіб фіксації результатів огляду місця події; є додатком до протоколу огляду місця події. План — це графічне площинне зображення певного місця (місцевості або приміщення), виконане в масштабі або схематично (у вигляді схеми). Розрізнення між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується в масштабі, другий — без масштабу, орієнтовно, із позначенням розмірів об'єктів, їх форми і відстаней між ними. Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути площинним (простим) або розгорнутим. План місцевості викреслюється способом промірювання за напрямком або способом засічок. При складанні плану або схеми використовуються умовні позначення. На кожному плані або схемі повинні бути: назва з указівкою того, що зображено, стрілка з указівкою «північ-південь» для орієнтування за сторонами світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи стосовно тих чи інших об'єктів. Плани і схеми підписує слідчий і поняті. ПЛАНЫ И СХЕМЫ МЕСТА ПРОИСШЕСТВИЯ.

Осмотр места происшествия. Справочник следователя. — М.: Юрид. лит., 1982.

Селиванов Н. А., Теребилов В. И. Первоначальные следственные действия. Краткий справочник следователя. — М.: Госюриздат, 1956.

ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ — визначення шляхів і способів розслідування, обставин, що підлягають встановленню за кримінальною справою, визначення системи слідчих дій і оператив-но-розшукових заходів, їх змісту, послідовності проведення, термінів виконання. Принципи П. р.: законність, обгрунтованість, індивідуальність і динамічність розслідування. П. р. пов'язане з висуванням обґрунтованих слідчих версій. Результатом П. р. є план розслідування. При розслідуванні складних справ письмовий план доцільно скла-дати за епізодами. ПЛАНИРОВАНИЕ РАССЛЕДОВАНИЯ.

Кулагин Н. И. Планирование расследования сложных многоэпизодных дел. — Волгоград, 1976.

Лузгин И. М. Планирование расследования. — М, 1962. Сергеев Л. А., Соя-Серко Л. А., Якубович Н. А. Планирование расследования. — М., 1975.

ПЛАСТИНА МЕТАЛЬНА — вид простої ручної метальної зброї, яка має базу, леза і вістря. Часто в центрі знаходиться стабілізуючий отвір. Пластини різні за формою і вагою. ПЛАСТИНА МЕТАТЕЛЬНАЯ.

ПЛОМБА — заборонний знак з клеймом, відбитком печатки на дверях сховищ, контейнерів, автофургонів, деяких приладів. П. є об'єктом трасологічного дослідження. ПЛОМБА.

ПОБІЧНІ ДОКАЗИ — дані, що встановлюють проміжні факти. Оцінюються поряд з іншими доказами за кримінальною справою в їх сукупності. УЛИКИ.

ПОБІЧНІ ДОКАЗИ ПОВЕДІНКИ — дані про факти, які негативно характеризують поведінку підозрюваного (обвинуваченого) у зв'язку з учиненим злочином. П. д. п. можуть бути: знання таких обставин, які могли бути відомі тільки особі, яка вчинила злочин, обмовка, винна поінформованість, підвищена зацікавленість до розслідування конкретного злочину, мимовільні реакції на подразник та ін. П. д. п. мають орієнтовне значення і використовуються в тактичних цілях. УЛИКИ ПОВЕДЕНИЯ.

ПОВЕДІНКА АГРЕСИВНА — специфічна форма дій людини, що характеризуються демонстрацією переваги в силі або застосуванням сили стосовно іншої людини чи групи осіб, яким суб'єкт намагається завдати шкоди. П. а. може варіюватися за ступенем інтенсивності і формою прояву: від демонстрації ворожості і недоброзичливості до словесних образ («вербальна агресія») застосування грубої фізичної сили («фізична агресія»). ПОВЕДЕНИЕ АГРЕССИВНОЕ.

ПОВЕДІНКА ДЕВІАНТНА (відлат. deviatio — відхилення) — система вчинків або окремі вчинки, які суперечать заведеним у суспільстві правовим або моральним нормам. Основні види П. д. — злочинність і кримінально не карана (непротиправна) аморальна поведінка (систематичне пияцтво, користолюбство, розбещеність у сфері сексуальних стосунків тощо). ПОВЕДЕНИЕ ДЕВИАНТНОЕ.

ПОВЕДІНКА ЖЕРТВИ ЗЛОЧИНУ. Різниться залежно від її ролі в процесі реалізації злочинного наміру. Позитивна поведінка — це поведінка, спрямована на запобігання конфліктній ситуації, на припинення злочину і затримання злочинця. Нейтральною є поведінка, яка не сприяє здійсненню кримінального акту, але і не перешкоджає останньому. Провокуюча — це така поведінка з боку жертви злочину, яка характером, інтенсивністю і тривалістю створює реальну можливість для реалізації злочинного наміру, тобто стає безпосередньою причиною вчинення злочину. Див.: Віктимністпь. ПОВЕДЕНИЕ ЖЕРТВЫ ПРЕСТУПЛЕНИЯ.

ПОГОНЯ — оперативно-розшуковий захід; полягає в переслідуванні злочинця по гарячих слідах. ПОГОНЯ.

ПОГРАНИЧНІ СТАНИ — позначення слабких, стертих форм нервово-психічних розладів, які перебувають на межі між психічним здоров'ям і вираженою патологією. ПОГРАНИЧНЫЕ СОСТОЯНИЯ.

ПОГРОЗА — вираження словесно, письмово, діями або іншими способом наміру завдати фізичної, матеріальної або іншої шкоди окремій особі або громадським інтересам; один із видів психічного насильства над особою. Відповідно до чинного законодавства забороняється домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, що беруть участь у справі, шляхом погроз. УГРОЗА.

ПОДРАЗНИК — будь-який матеріальний агент, зовнішній або внутрішній, який усвідомлюється або не усвідомлюється, що виступає як умова наступних змін стану організму. РАЗДРАЖИТЕЛЬ.

ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА — вид інженерно-технічних експертиз; досліджує обставини виникнення пожежі, визначає причину виникнення пожежі і умови, які сприяли її виникненню. Типовий перелік питань, які вирішуються П.-т. е.: де знаходився осередок пожежі; якими шляхами поширювався вогонь від осередку пожежі; скільки часу тривала пожежа; чим пояснюється найбільш інтенсивне горіння в даному місці об'єкта; чи можливе запалювання даної речовини (матеріалу) від даного джерела запалювання; чи можливе самозапалювання даних речовин (матеріалів) за певних умов конкретного випадку; яка температура самозапалювання даної речовини (матеріалу); яка максимальна температура горіння даних матеріалів; чи відповідав стан об'єкта вимогам правил пожежної безпеки; якщо не відповідав, то чи вплинуло недотримання цих правил на виникнення і розвиток пожежі; чи не є причиною виникнення пожежі аварійний стан електричної мережі (коротке замикання, перевантаження тощо); що було первинним: пожежа чи вибух; з якої причини не спрацював автоматичний протипожежний пристрій; чи належним чином використовувалася протипожежна техніка під час гасіння даної пожежі. ПОЖАРНО-ТЕХНИЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА.

ПОЗИТИВНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — категоричний або вірогідний висновок експерта, що стверджує існування (або можливість існування) факту, з приводу якого перед експертом поставлено певне запитання. ПОЛОЖИТЕЛЬНЫЙ ВЫВОД ЭКСПЕРТА.

ПОКАЗАННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО — повідомлення особи, яка притягнута як обвинувачений, про фактичні дані з приводу пред'явленого обвинувачення та інших відомих йому обставин у справі, а також наявних у справі доказів, зроблене у процесі допиту; один із способів захисту обвинуваченого. П. о.—джерело доказів. ПОКАЗАНИЯ ОБВИНЯЕМОГО.

ПОКАЗАННЯ СВІДКА — повідомлення свідка про особисто відомі фактичні дані щодо будь-яких обставин, які належать встановленню у справі, зроблене під час допиту; є джерелом доказів. ПОКАЗАНИЯ СВИДЕТЕЛЯ.

ПОЛІГРАФ — прилад, який реєструє емоційний стан випробуваного; використовується для виявлення прихованої обставини. У деяких країнах П. застосовується у практиці боротьби зі злочинністю; випробуваного тестуют за допомогою П. У Росії П. застосовується як оперативно-розшуковий захід, може здійснюватися опитуванння громадян за допомогою П. (з 1995 р.). В Україні застосування П. нормативно не регламентоване. Дав.: Детектор брехні. ПОЛИГРАФ.

Белкин Р. С. Курс криминалистики. В 3 т. Т.З: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. — М.: Юристъ, 1997. Образцов В. А. Основы криминалистики. — М.: Юристъ, 1996.

ПОЛІЦЕЙСЬКА МОДЕЛЬ 1965 р. — німецький п'ятизаряд-пий револьвер 38 калібру фірми «Корт». ПОЛИЦЕЙСКАЯ МОДЕЛЬ 1965 г.,

ПОЛУЧОК — тип каналу ствола, у якому діаметр зменшується до дула на 9,51-0,75 мм. ПОЛУЧОК.

ПОНЯТИЙ — особа, не зацікавлена в кримінальній справі, яка присутня в ряді слідчих дій (звичайно-не менше двох). П. зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати слідчої дії. ПОНЯТОЙ.

ПООДИНОКІ СЛІДИ — окремі, не взаємозалежні сліди, розташовані ізольовано один від одного. П. с вивчаються і фіксуються на місці події. Виявлення, фіксація, вилучення ^використання П. с — завдання трасології. ЕДИНИЧНЫЕ СЛЕДЫ.

ПОПЕРЕДНЄ СЛІДСТВО — стадія кримінального процесу, яка полягає в з'ясуванні слідчим сукупності обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення кримінальної справи. П. с починається після порушення кримінальної справи і закінчується направленням справи прокурору з обвинувальним висновком або закриттям кримінальної справи. У справах, за якими проводилося дізнання, П. с починається після його закінчення. ПРЕДВАРИТЕЛЬНОЕ СЛЕДСТВИЕ.

ПОПЕРЕДНЄ УВ'ЯЗНЕННЯ — порядок утримання під вартою осіб, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді ув'язнення під варту. ПРЕДВАРИТЕЛЬНОЕ ЗАКЛЮЧЕНИЕ.

ПОРА (від грецьк. тсоро^ — отвір) — вивідний отвір потових

залоз на папілярних лініях. П. має розмір близько 250 мкм. ПОРА.

ПОРІВНЯННЯ — одна з логічних операцій мислення. Завдання з П. предметів, зображень, слідів широко використовується в криміналістиці. СРАВНЕНИЕ.

ПОРІГ ВІДЧУТТЯ — величина (сила) подразника, який викликає або змінює інтенсивність відчуття. Мінімальна величина подразника, яка вперше починає викликати відчуття, називається нижнім абсолютним П. в. Верхнім абсолютним П. в. називають величину подразника, при якій відчуття або зникає, або якісно змінюється, наприклад перетворюється на болюче, як це має місце при збільшенні гучності звука або яскравості світла. ПОРОГ ОЩУЩЕНИЯ.

ПОРОСКОПІЯ (від грецьк.— отвір і сколем — спостерігаю, розглядаю) — розділ дактилоскопії, який вивчає можливості ототожнення особи за відбиттям пор у відбитках пальців. ПО-РОСКОПЙЯ.

ПОРОХ — вибухова речовина, яка застосовується в зарядах вогнепальної зброї. ПОРОХ.

ПОРОХ БЕЗДИМНИЙ — порох, який згоряє без виділення диму. Вперше був виготовлений у Росії А. А. Фадєєвим у 1841 р. ПОРОХ БЕЗДЫМНИЙ.

ПОРОХ ДИМНИЙ — порох, при згорянні якого виділяється певна кількість диму. Використовувався протягом кількох століть аж до винаходу бездимного пороху. ПОРОХ ДЫМНЫЙ.

ПОРОХ ЛЙШЕВА — бездимний порох колоїдного типу, створений із нітроклітковини П. А. Міхальовим. Розробки були закінчені в 1895 р. А. А. Лишевим. ПОРОХ ЛИШЕВА.

ПОРОХ НІТРОГЛІЦЕРИНОВИЙ — тип бездимного пороху, винайдений у 1887 р. А. Нобелем. В основу цього винаходу лягли розробки російських хіміків Н. Н. Зініна і В. Ф. Пет-рушевського. ПОРОХ НИТРОГЛИЦЕРИНОВЫЙ.

ПОРОХ ПІРОКСИЛІНОВИЙ—тип бездимного пороху, створений французьким хіміком П. В 'єлем у 1884 р. ПОРОХ ПИРОКСИЛИНОВЫЙ.

ПОРОХ СФЕРИЧНИЙ — димний порох. Виготовлявся з 1813 р. ПОРОХ СФЕРИЧЕСКИЙ.

ПОРТАТИВНИЙ НАБІР «МОЛЕКУЛА». Призначений для роботи з мікрооб'єктами на місці події. Габаритні розміри 205x90x50 мм, вага — 0,8 кг. У комплект набору входять: лупа чотирьохскладна, пробірки з пробкою, піпетка; липка стрічка ЛТ-19; щіточка; шкребок; ло-патка-шпатель; зонд штиковий; зонд вигнутий; пінцет прямий; пінцет иигнутий; ножиці манікюрні; скло предметне; скло предметне із заглибленням; пакети поліетиленові з замком; шкребок вигнутий. ПОР-ГАТЙВНЫЙ НАБОР «МОЛЕКУЛА».

ПОРТРЕТНА ЕКСПЕРТИЗА — вид криміналістичної експертизи; передбачає ототожнення особи за фотозображенням. Порівняльними матеріалами для ідентифікації особи за фотознімком можуть бути достовірні фотографії цієї особи, в тому числі фотографії, спеціально виготовлені для даної експертизи. Типові питання, що вирішуються П. є. : 1) чи зображений на даному фотознімку громадянин Н.; 2) одна чи різні особи зображені на даних фотознімках; 3) чи зображений на фотознімку невпізнаного трупа громадянин К. ПОРТРЕТНАЯ ЭКСПЕРТИЗА.

ПОСОХ БОЙОВИЙ — ручна ударна холодна зброя, яка складається з робочої частини (тростини) і рукояті з навершнем. ПОСОХ БОЕВОЙ.

ПОТЕРПІЛИЙ — особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода. Громадянин, визнаний П. від злочину, має право давати показання у справі. П. і його представник також мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства, а у справах,' в яких попереднє слідство не провадилося, — після відданя обвинуваченого до суду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на виро^к або ухвали суду і постанови судді (ст. 49 КПК України). ПОТЕРПЕВШИЙ.

Центров Е. Е. Криминалистические учения о потерпевшем. — М.: Изд-во Москов. ун-та, 1988.

ПОЧЕРК — манера написання, виражена в системі рухів, які фіксуються в рукопису. П. залежить від рівня розвитку особи і закріплення в нього письмово-рухових навичок. Своєрідність П. виявляється в певній сукупності загальних і окремих ознак. Ідентифікаційними властивостями П. є його індивідуальність і усталеність. Найбільшу стабільність- має сформований П., який частіше за все формується в особи до 25-річного віку. Варіаційність ознак П. не може вважатися перешкодою до ідентифікації. ПОЧЕРК.

ПОЧЕРКОЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА — вид криміналістичної експертизи. Див.: Судово-почеркознавча експертиза. ПОЧЕРКО-ВЕДЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА.

ПОЧУТТЯ — одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до предметів і явищ дійсності, яка характеризується відносною усталеністю. ЧУВСТВА.

ППД-34/38 — радянський двадцятип'яти- і сімдесятиоднозаряд-ний пістолет-кулемет системи Дегтярьова калібру 7,62 мм. Довжина 777 мм. Вага 3750 г. ППД-34/38.

ПР-24 — американський гумовий поліцейський кийок із бічною рукояттю. Є різновидом тонфи. ПР-24.

ПРАВОПОРУШЕННЯ — у широкому розумінні слова антигромадське діяння, яке заподіює шкоду суспільству і карається за законом. ПРАВОНАРУШЕНИЕ.

ПРЕДМЕТ ДОВЕДЕННЯ —- сукупність обставин, які підля- . гають доведенню за кримінальною справою. При провадженні попереднього слідства, дізнання і розгляду кримінальної справи в суді підлягають доведенню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК України). ПРЕДМЕТ ДОКАЗЫВАНИЯ.

ПРЕДМЕТ ДОПИТУ — сукупність обставин, які підлягають з'ясуванню і мають значення для встановлення об'єктивної істини у справі. П. д. визначається двома чинниками: 1) переліком обставин, які підлягають з'ясуванню в справі; 2) даними, які повинні бути відомі особам, що мають відношення до події злочину (свідкам, потерпілим, підозрюваним або обвинуваченим). Залежно від процесуального стану допитуваного П. д. у найбільш загальній формі визначений у кримінально-процесуальному законодавстві. Так, свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого (ст. 167 КПК України). П. д. тісно пов'язаний із предметом доведення за кримінальною справою. ПРЕДМЕТ ДОПРОСА.

ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДЛЯ УПІЗНАННЯ — слідча дія, сутність якої полягає у встановленні тотожності запропонованого об'єкта за його уявним образом, відбитим у пам'яті того, хто впізнає. Види упізнання: 1) упізнання людей; 2) упізнання трупа; 3) упізнання речей, знарядь злочину, документів і тварин; 4) упізнання ділянки місцевості, житла та інших приміщень. Важливим елементом підготування до пред'явлення для упізнання є допит того, хто упізнає, у процесі якого слід з'ясувати ступінь повноти сприйняття тим, хто впізнає, об'єкта, його ознаки, можливості узнавання. Коли той, хто впізнає, є свідком чи потерпілим, він попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову від дачі показань. Предмет, що підлягає впізнанню, пред'являється тому, хто впізнає серед інших однорідних предметів. Особу, яка підлягає впізнанню, пред'являють тому, хто впізнає, серед інших осіб тієї ж статі в кількості не менше трьох, які не мають різниці в зовнішності та одязі (статті 174, 175 КПК Украї-ни) Див.: Упізнання. ПРЕДЪЯВЛЕНИЕ ДЛЯ ОПОЗНАНИЯ.

Гапанович Н. Н. Опознание в следственной и судебной практике. —

Минск, 1978.

Гинзбург А. Я. Тактика предъявления для опознания. — М., 1971.

Кочаров Г. И. Опознание на предварительном следствии. — М.: Гос-

юриздат, 1955.

ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДОКАЗІВ НА ДОПИТІ — тактичний прийом, який полягає в демонстрації змісту і значення наявної в розпорядженні слідчого доказової інформації для активного впливу на допитуваного. Пред'явлення доказів здійснюється з метою: надання допомоги добросовісному допитуваному в пригадуванні забутого; викриття допитуваного, який дає неправдиві показання; деталізації і конкретизації показань допитуваного; зміни установки особи, яка відмовляється давати показання. Способи пред'явлення доказів: 1) за характером використання доказів у розслідуванні: а) пред'явлення доказів на одному допиті; б) пред'явлення доказів у ході ряду допитів однієї особи; 2) за характером взаємозв'язку доказів у кримінальній справі: а) роздільне пред'явлення поодиноких доказів; б) пред'явлення комплексу взаємозалежних доказів; в) пред'явлення всієї системи доказів; 3) за характером демонстрації доказів на допиті: а) нагадування про наявність доказів; б) перерахування наявних доказів; в) надання допитуваному можливості роздивитися або вивчити доказ; 4) за характером послідовності пред'явлення доказів: а) за наростаючою силою; б) за зменшувальною силою; 5) за характером додаткових умов, які посилюють вплив на допитуваного: а) несподіване пред'явлення; б) пред'явлення доказів після попереднього з'ясування обставин, пов'язаних із ним; в) пред'явлення доказів і роз'яснення їх значення. ПРЕДЪЯВЛЕНИЕ ДОКАЗАТЕЛЬСТВ НА ДОПРОСЕ.

Комарков В. С Тактика допроса: Учеб. пособие. — Харьков: Юрид. ин-т, 1975.

ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ (від лат. praesumptio — припущення) — положення, відповідно до якого обвинувачений (підсудний) вважається невинним, поки його провина не буде доведена у встановленому законом порядку. П. н. — один із важливих демократичних принципів кримінального процесу. ПРЕЗУМПЦИЯ НЕВИНОВНОСТИ.

ПРИВІД — примусове доставления в правоохоронні органи або суд осіб, які добровільно не з'явилися за викликом. ПРИВОД.

ПРИГАДУВАННЯ—розумові дії, пов'язані з пошуком, відновленням і витягуванням із довгострокової пам'яті необхідної інформації. П. є довільною формою спогаду. ПРИПОМИНАНИЕ

ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ — процесуальна дія слідчого, особи, яка проводить дізнання, прокурора, суду, що являє собою вирішення питання про П. є. і винесення постанови (ухвали) в разі виникнення у справі питань, які потребують для вирішення спеціальних знань у науці, техніці, мистецтві чи якійсь іншій професійній діяльності. Позитивне вирішення питання про П. є. тягне за собою необхідність: 1) чіткого визначення завдання експертові і формулювання питань, що потребують вирішення; 2) точного визначення об'єктів експертизи; 3) вибору експертної установи чи обізнаної особи, якій доручають провадження експертизи. КПК України регламентує порядок призначення експертизи (ст. 196). НАЗНАЧЕНИЕ ЭКСПЕРТИЗЫ.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ — вольовий акт формування послідовності дій, які ведуть до досягнення мети на основі перетворення вихідної інформації в ситуації невизначеності. ПРИНЯТИЕ РЕШЕНИЯ.

ПРИЙОМ ТАКТИЧНИЙ — спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації, який є найбільш раціональним і ефективним за певних ситуацій. П. т. є основним елементом криміналістичної тактики. Поняття П. т. відбиває насамперед практичну спрямованість тактики, оскільки це спосіб цілеспрямованої практичної діяльності при розслідуванні злочинів. П. т. може бути не будь-який спосіб у здійсненні процесуальної дії, а лише найбільш раціональний і ефективний за певних обставин його реа-лізації.Особливість П. т. в його психологічній сутності та механізмі реалізації. Такий механізм реалізації припускає: 1) його психологічну спрямованість, пов'язану з викриттям неправди, актуалізацією забутого, відтворенням минулої події, виявленням прихованого тощо; 2) безпосередню або опосередковану взаємодію між слідчим (суддею) і їхніми респондентами; 3) психологічний ефект від його використання (що пов'язано з отриманням об'єктивних показань, виявленням слідів і знарядь злочину, установленням місцезнаходження схованки тощо).

Найважливішими вимогами, що їх ставлять до П. т., є: 1) законність (відповідність вимогам закону); 2) етичність (відповідність стичним нормам); 3) науковість (відповідність науковим даним, покладеним в основу його формування); 4) вибірковість (спроможність вирішувати тактичне завдання в певних ситуаціях); 5) пізнавальна цінність (ставити за мету отримання доказової інформації).

П.т. виконують різноманітні функції, які перебувають у залежності від особливостей процесуальної дії, її цільової спрямованості та ситуаційної обумовленості. Функції П. т. можуть бути поділені на загальні (що виходять за рамки ізольованої дії і характерні для ряду процесуальних дій) та окремі (що властиві внутрішньому змісту окремої дії). До загальних функцій П. т. належать такі, як пізнавальна, прогностична, комунікативна, регулятивна.

П. т. можуть бути класифіковані за такими підставами: 1) за сферою їх реалізації (П. т. огляду місця події, обшуку, допиту, пред'явлення для упізнання тощо); 2) за діапазоном застосування (П. т., що використовуються при провадженні тільки окремих або кількох (батаі і.ох) слідчих (судових) дій); 3) за об'єктом спрямованості (П. т., ню спрямовані па здійснення психологічного впливу на людину; П. т., що спрямовані на дослідження матеріального середовища); 4) за характером інформації (П. т., що засновані на словесній інформації; П. т., що засновані на матеріалізованій інформації; П. т., що засновані на логіко-розумовій інформації). ПРИЕМ ТАКТИЧЕСКИЙ

Белкин Р. С. Очерки криминалистической тактики. — Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1993.

Шепитько В. Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике. — Харьков: РИП Оригинал, 1995.

ПРИЛАД «ІРИС-Е» — переносний імпульсний селективний ме-талошукач. Призначений для пошуку металевих предметів, прихованих на місцевості, у неглибоких водоймах і в приміщеннях. За його допомогою можна провадити огляд людей J вантажів. Є ефективним технічним засобом при обшуку. ПРИБОР «ИРИС-Э»

ПРИЛАД ОПТИЧНОГО НАКЛАДЕННЯ «ПОН-2», призначений для візуального порівняння плоских об'єктів методом оптичного накладення двох зображень, а також для фотографування результатів дослідження. ПРИБОР ОПТИЧЕСКОГО НАЛОЖЕНИЯ «ПОН-2».

ПРИЛАД «РЕЛЬЄФ-2» — лабораторний прилад з електронно-оптичним перетворювачем інфрачервоних променів, призначений для візуального дослідження, а також фотографування об'єктів, невидимих при звичайному освітленні, але які стають видимими у відбитих і проминаючих інфрачервоних променях. Галузь застосування: 1) читання замазаних і залитих текстів у разі, коли барвник, за яким приховано текст, прозорий для інфрачервоних променів, а барвник самого тексту непрозорий для них; 2) читання затертих текстів і текстів, складних для прочитання; 3) читання заклеєних текстів, виконаних барвником, непрозорим для інфрачервоних променів; 4) диференціація матеріалів письма, виявлення виправлень і дописок у документах; 5) виявлення підписів, виконаних шляхом технічні підробки; 6) виявлення ознак близького пострілу на об'єктах. ПРИБОР «РЕЛЬЕФ-2».

ПРИЛАД «С-330». Являє собою сполучення інфрачервоного оглядового приладу з інфрачервоними і ультрафіолетовими ліхтарями. ПРИБОР «С-330».

ПРИМУШУВАННЯ ДАВАТИ ПОКАЗАННЯ — кримінально каране діяння, яке полягає в примушуванні допитуваного давати певні показання шляхом застосування до нього незаконних дій (ст. 175 К К України). Таке примушування може бути застосоване щодо об-нпнуваченого, підозрюваного, свідка, потерпілого і експерта. ПРИНУЖДЕНИЕ К ДАЧЕ ПОКАЗАНИЙ.

ПРИПУСТИМІСТЬ ДОКАЗІВ — один із основних критеріїв оцінки доказів із погляду їхньої придатності як судових доказів і можливості їх використання в доведенні. ДОПУСТИМОСТЬ ДОКАЗАТЕЛЬСТВ.

ПРИПУСТИМІСТЬ ЛЕГЕНДИ — тактичний прийом допиту, коли допитуваному не перешкоджають викладати свою помилкову легенду, після чого викривають неправду. ДОПУЩЕНИЕ ЛЕГЕНДЫ. ПРИПУСТИМІСТЬ ОБШУКУ З НЕГАТИВНИМ РЕЗУЛЬТАТОМ — тактична операція, суть якої полягає в тому, що реально існує кілька різних об'єктів обшуку і відповідно до тактичного задуму обирається один із об'єктів обшуку, де і провадиться слідча дія, а за іншими здійснюється оперативне спостереження. У процесі оперативного спостереження встановлюється динаміка місцеперебування злочинних формувань, ознаки переміщення товарів або інших предметів, зміни місця розташування тих чи інших об'єктів. ()перативне спостереження надає можливість виявити більш широкий спектр певних місць приховування, після чого здійснюються результативні обшуки. Схематично тактична операція може бути подана в такий спосіб: безрезультатний обшук —оперативне спостереження — результативні обшуки. ДОПУЩЕНИЕ ОБЫСКА С ОТРИЦАТЕЛЬНЫМ РЕЗУЛЬТАТОМ.

ПРИПУСТИМІСТЬ ТАКТИЧНОГО ПРИЙОМУ — дозво-леність у використанні. П. т. п. пов'язана з його законністю та етичністю ДОПУСТИМОСТЬ ТАКТИЧЕСКОГО ПРИЕМА.

ПРИСТОСУВАННЯ ДЛЯ ЗАБОРУ ПРОБ ҐРУНТУ — пристрій, завдяки якому можна брати проби ґрунту з глибини 25-75 см. Являє собою штангу з насадкою у вигляді порожнього циліндра з цементованої сталі діаметром 20 мм, довжиною 100 мм. Нижня крайка насадки гостро заточена. У середній частині є проріз (вікно) шириною 12 мм, а у верхній частині —хвостовик із стопорним гвинтом, за допомогою якого насадка закріплюється на штанзі. ПРИСПОСОБЛЕНИЕ ДЛЯ ЗАБОРА ПРОБ ГРУНТА.

ПРИСТРІЙ СТРІЛЯЮЧИЙ АВТОМАТИЧНИЙ — американський стріляючий пристрій таємної дії. Після зведення курка руйнується ампула з кислотою, яка, роз'їдаючи дріт, звільняє курок. Інтервал між руйнацією ампули і пострілом залежить від товщини дроту і матеріалу, з якого він виготовлений. УСТРОЙСТВО СТРЕЛЯЮЩЕЕ АВТОМАТИЧЕСКОЕ.

ПРИСТРІЙ СТРІЛЯЮЧИЙ, ВМОНТОВАНИЙ У КАБЛУК ЧЕРЕВИКА — американський одноразовий стріляючий пристрій, вмонтований у каблук черевика. Приводиться в дію натисканням на виступаючий ударник. УСТРОЙСТВО СТРЕЛЯЮЩЕЕ, ВМОНТИРОВАННОЕ В КАБЛУК БОТИНКА.

ПРИХОВУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ — діяльність, спрямована на перешкоджання розслідування злочинів шляхом утаювання, знищення, маскування і фальсифікації слідів злочину. П. з. — одна з форм протидії розслідуванню. СОКРЫТИЕ ПРЕСТУПЛЕНИЙ.

Лавров Б. П., ЛузгипИ. М. Способ сокрытия преступления и его криминалистическое значение. — М., 1980.

ПРИЦІЛ — пристосування на вогнепальній зброї, яке дозволяє надати їй положення, необхідного для улучення в ціль. Приціли поділяються на механічні і оптичні. ПРИЦЕЛ.

ПРИЦІЛ НІЧНОГО БАЧЕННЯ — приціл у вигляді насадки на вогнепальну зброю, яка дозволяє ізести прицільну стрільбу в нічний час. ПРИЦЕЛ НОЧНОГО ВИДЕНИЯ.

ПРИЦІЛ ОПТИЧНИЙ — приціл, який складається з окулярної трубки з оптичною системою, а іноді й панорамою, ПРИЦЕЛ ОПТИЧЕСКИЙ.

ПРОБЛЕМНА СИТУАЦІЯ (від грецьк. яр6(Ші|Ш — задача, завдання і лат. situs — становище) — співвідношення обставин і умов, які містять суперечності і не мають однозначного вирішення, у яких розгортається діяльність індивіда або групи. ПРОБЛЕМНАЯ СИТУАЦИЯ,

ПРОВАДЖЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ — 1) система процесуальних дій, що вчиняються з метою отримання висновку еекперта як джерела доказів. Охоплює призначення експертизи, підготовку матеріалів та її проведення; 2) діяльність експерта (колективу експертів), яка полягає в дослідженні, під час якого вирішуються завдання, що викладені в постанові (ухвалі) про призначення експертизи; завершується формулюванням висновку. ПРОИЗВОДСТВО ЭКСПЕРТИЗЫ. ПРОВИННА ПОІНФОРМОВАНІСТЬ — знання таких обставин, які можуть бути відомі лише за умови вчинення злочину даною особою. Необхідно враховувати в тактиці допиту. ВИНОВНАЯ ОСВЕДОМЛЕННОСТЬ.

ПРОТОКОЛ — процесуальний документ, у якому в письмовій формі фіксується хід і результати процесуальної дії, що здійснюється слідчим, особою, яка провадить дізнання, при розслідуванні кримінальних справ і судом при судовому розгляді кримінальних і цивільних справ. ПРОТОКОЛ.

ПРОТОКОЛЮВАННЯ — відбиття у протоколі слідчої дії; основний спосіб фіксації доказів. ПРОТОКОЛИРОВАНИЕ.

ПРОФЕСІЙНА ДЕФОРМАЦІЯ — поява в людини під впливом певних особливостей професійної діяльності таких психологічних змін, які починають негативно впливати на діяльність, на психологічну структуру самої людини. Розвиток П.д. призводить до самовпевненості, обумовленої переоцінкою свого професійного досвіду, яка постійно посилюється. У практичній діяльності слідчих і судових органів П.д. призводить до втрати доказової інформації, неправильного висування версій. Шляхи подолання П.д.: робота щодо удосконалення практичної діяльності і теоретичного рівня; обмін позитивним досвідом; самокритичність, самоконтроль; розумова гігієна праці. ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ДЕФОРМАЦИЯ.

ПРОФЕСІЙНА ПРИДАТНІСТЬ — сукупність психічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення суспільно прийнятної ефективності в тій чи іншій професії. ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПРИГОДНОСТЬ.

ПРОФЕСЮГРАФІЯ — технологія вивчення вимог, що ставляться професією до особистісних якостей, психолого-фізичних можливостей людини. ПРОФЕССИОГРАФИЯ.

ПРОФІЛАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО — діяльність щодо попередження злочинів. Слідчий зобов'язаний виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК України). ПРОФИЛАКТИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ СЛЕДОВАТЕЛЯ. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО — частина норм правової системи, яка регулює стосунки, що виникають при розслідуванні злочинів, розгляді і вирішенні кримінальних і цивільних справ. Криміналістичні рекомендації не можуть суперечити нормам процесуального права. ПРОЦЕССУАЛЬНОЕ ПРАВО.

ПРОЧІСУВАННЯ МІСЦЕВОСТІ —оперативно-роашуковнй захід; проводиться з метою виявлення і затримання злочинця, який переховується. ПРОЧЕСЫВАНИЕ МЕСТНОСТИ.

ПСИХОДЕЛІКИ (синоніми: галюциногени, психотоміметики) — речовини, які викликають психодслічні стани. До П. належать дієтиламід лізергінової кислоти (ЛСД-25), дімстилтриптамін (ДРТ), буфотенін, мескалін, псилоцмбін, а також близькі до них пси-хоактивні речовини конопель (канабіноїди) і деякі синтетичні препарати (серніл, дитран тощо). Безконтрольне застосування П. поза спеціальними умовами клініки призводить до тяжких наслідків і нещасних випадків. ПСИХОДЕЛИКИ.

ПСИХОЗ (від грецьк. \|П)ХЛ—душа) — глибокий розлад психіки, який полягає в порушенні відображення реального світу, можливості його пізнання, зміні поведінки і ставлення до всього, що оточує. Прояви П. різноманітні і можуть супроводжуватися маренням, потьмаренням свідомості, грубими порушеннями пам'яті, мислення, змінамиусмо-ційної сфери, безглуздими і безконтрольними вчинками. ПСИХОЗ.

ПСИХОЛОГІЧНА ПАСТКА — комплекс тактичних прий омі в, заснованих на психологічних закономірностях, які сприяють отриманню інформації. П. п. у багатьох випадках слід розуміти як синонім до терміна «слідча хитрість». Див.: Слідча хитрість. ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ ЛОВУШКА.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ РЕАГЕНТ — той чи інший матеріальний об'єкт, якийсь факт, явище, повідомлення, сприйняття яких викликає психологічну реакцію тільки у причетної до злочину особи. Мета використання П. р. — спостереження з боку слідчого за відповідними реакціями допитуваного під час допиту. Допустимість застосування П. р. при проведенні слідчих дій є дискусійною проблемою криміналістики. ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ РЕАГЕНТ.

ПСИХОЛОГІЯ КРИМІНАЛЬНА — галузь юридичної психології. П. к. вивчас психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних груп. ЦСИХОЛОГИЯ КРИМИНАЛЬНАЯ.

ПСИХОЛОГІЯ ЮРИДИЧНА — галузь психології, яка вивчає закономірності і механізми психічної діяльності людей у сфері регу-льованих правом відносин. ПСИХОЛОГИЯ ЮРИДИЧЕСКАЯ.

Васильев В. Л, Юридическая психология: Учебник. — М.: Юрид. лит., 1991.

Еникевв М. Я. Юридическая психология: Учебник. -— М.; НОРМЛ-ИН-ФРА М, 1999.

Коновалова В. Е. Правовая психология: Учеб. пособие. - Харьков: Основа, 1990.

ПСИХОПАТІЇ (від грецьк.— душа і— біль, страждання) — патологія характеру, при якій у суб'єкта спостерігається практично незворотна вираженість властивостей, що перешкоджають, його адекватній адаптації в соціальному середовищі. ПСИХОПАТИИ.

ПСИХОТРОПНІ ЗАСОБИ (від грецьк. ^v%r\ — душа і троло^ — поворот, напрямок) — хімічні сполуки і природні продукти, які мають вибіркову активність стосовно нормальної і порушеної психічної діяльності. Існують різні класифікації психотропних засобів, засновані на принципах їх хімічної будови, фармакологічної динаміки, клінічного ефекту. Відповідно до останнього найпоширеніший поділ психотропних засобів на психолептики — речовини, що пригнічують і заспокійливо впливають на центральну нервову систему (аміназин, галопеї-дол, седуксен тощо); психоаналептики — стимулятори активності і працездатності (фенамін, кофеїн, сиднокарб та ін.); психодизлептики — речовини, які дезорганізують діяльність мозку (дієтиламід лізергінової кислоти, бенактизин та ін.). Останнім часом з'являються нові класи психотропних засобів, які дуже диференційовано впливають на психічні функції і поведінку людини, її пам'ять і працездатність (нейропсптиди, ноотропи, психоенергізатори та ін.). ПСИХОТРОПНЫЕ СРЕДСТВА.

ПУМА — кістень, який являє собою камінь, зашитий у шкіряний мішечок, прикріплений за допомогою ременя до дерев'яної рукоятки. ПУМА.

ПХ1-ЧАМ — в'єтнамські метальні голки. ПХИ-ЧАМ.

Р

РАЗЮЧИЙ — дуже примітний, той, що впадає в око, яскравий. БРОСКИЙ.

РАЇ, МОДЕЛЬ 500 — крупнокаліберна однозарядна гвинтівка калібру 12,7 мм. У комплект входять сошки і оптичний приціл.^Є штатною зброєю Морської піхоти США. Вага 13600 г. РАИ, МОДЕЛЬ 500.

РАКЕТНИЦЯ — пістолет, який використовується для подачі світлових сигналів. М.ає ствол, що переламується, і крупний калібр. Стріляє патроном із спеціальною сумішшю, яка світиться, — ракс тою. РАКЕТНИЦА.

РАНГ РЕФЛЕКСІЇ — рівень рефлексивного мислення, якиіі дозволяє перегравати супротивника в конфлікті. Рефлексивна взаємодія слідчого і допитуваного, її результати визначаються P.p. Перс-вага в рефлексії зумовлена: загальноосвітнім рівнем особи; рівнем професійної підготовки; рівнем поінформованості; умінням будувати і варіювати розумові моделі інших осіб; знанням психології спілкування; умінням установлювати психологічний контакт і здійснювати психологічний вплив; знанням індивідуально-психологічних особливостей; володінням тактичним арсеналом. Див.: Рефлексивне мислення. РАНГ РЕФЛЕКСИИ.

РАПІРА — колюча клинкова холодна зброя з прямим гранованим клинком, загостреним на кінці (дуельна рапіра) або з кульковим запобіжником на кінці клинка (фехтувальна, або спортивна, рапіра). Має гарду і круглий черен із насічкою для зменшення ковзання руки. РАПИРА.

РАПТОВИЙ — який зненацька настав. ВНЕЗАПНЫЙ.

РАПТОВІСТЬ — тактична умова успішного проведення слідчої дії. Р. означає обрання найбільш відповідного моменту, несподіваності і доцільності дій слідчого. У ^криміналістиці іноді використовується термін «фактор Р». ВНЕЗАПНОСТЬ.

Кузьмичев В. С. Теория и практика следственной деятельности. — К.: НВП «Правник», 1997.

РЕАКТИВ ВОСКОБОЙНИКОВА — засіб попереднього визначення крові. Складається із суміші трьох компонентів: основного бензидина, перекису барію і лимонної кислоти, узятих у співвідношенні 1:4:10. Методика визначення крові: 1) невеличку кількість Р.В., яка уміщується на кінчику ножа (0,1-0,2 г), розчинити в 2-5 мл (1 чайна ложка) кип'яченої води. Отриманий розчин повинен бути безбарвним; 2) помістити зіскоб схожої на кров речовини або забрудненої ворсинки тканини на фільтрувальний (промокальний) папір і додати 1-2 краплі розчину. За наявності крові папір навколо зразка через 15-30 секунд синіє. Чутливість реакції досить висока: посиніння настає при задавненості плям крові до 10 років. Позитивна реакція з Р.В. є підставою лише для передбачуваного висновку. РЕАКТИВ ВОСКОБОЙНИКОВА.

РЕАКТИВНІ СТАНИ (від лат. ге — проти і actio — дія) — особливі психічні стани (психогенії), у клінічній картині яких відбивається зміст психічної травми. Виділяють такі види Р.с: 1) реактивні депресії, коли в результаті психотравми людина перебуває у пригніченому стані, що знаходить свій вияв у загальмованості, збіднілій міміці, і з патологічною зосередженістю переживає те, що сталося; 2) афективно-шокові реакції, які виникають звичайно у відповідь на які-не-будь масові катастрофи, аварії і виявляються в звуженні свідомості, паніці, безладній руховій активності або, навпаки, повній загальмованості (психогенний ступор). В осіб психопатичного складу у відповідь на хворобу або важку психотравму можуть розвиватися реактивні психози у формі реактивного марення, затьмареності стану свідомості тощо. РЕАКТИВНЫЕ СОСТОЯНИЯ.

РЕВІЗІЯ (від пізньолат. revisio — перегляд) — обстеження фінансово-господарської діяльності об'єднань, підприємств, організацій і установ. Один із основних методів фінансового контролю. може бути документальною, фактичною, плановою, позаплановою, повною (суцільною), вибірковою, комплексною. РЕВИЗИЯ.

РЕВОЛЬВЕР — ручна вогнепальна зброя з коротким стволом і барабаном для стрільби на малі відстані. Револьвери бувають як капсульні, так і під унітарний патрон бічного або центрального запалення. РЕВОЛЬВЕР.

РЕКВІЗИТИ (від лат. ге-quisitum — потрібне, необхідне) - обов'язкові відомості, які повинні міститися в документі для визнання його дійсним. Такими відомостями, як правило, є: найменування і дата складання документа; назва й адреса підприємства (організації), що складає документ; сторони, які беруть участь у здійсненні операції; зміст здіснюваної угоди; підстава до здійснення операції; одиниці виміру і обсяг операції (у натуральному і вартісному виразі); підписи відповідальних осіб, відтиски печаток та штампів. Відсутність одного або кількох Р. у випадках, передбачених законом, спричиняє недійсність або заперечність документа. РЕКВИЗИТЫ.

РЕЛАКСАЦІЯ (від лат. relaxatio — зменшення напруги, ослаблення) — стан спокою, розслабленості, який виникає у суб'єкта внаслідок зняття напруги, після сильних переживань або фізичних зусиль. РЕЛАКСАЦИЯ.

РЕМІНІСЦЕНЦІЯ (від лат. reminiscentia — пригадування) — повніше й точніше відтворення збереженого в пам'яті матеріалу порівняно з тим, що запам'ятався спочатку. РЕМИНИСЦЕНЦИЯ.

РЕНТЗПЕНОТЕЖВІЗЇЙНА УСТАНОВКА ТИПУ «ЗАСЛІН»— прилад призначений для «просвічування» стін, металевих конструкцій, багажу, сейфів із метою виявлення зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв, схованок. Використовується при проведенні оглядів і обшуків. РЕШТЕНОТЕЛЕВИЗИОННАЯ УСТАНОВКА ТИПА «ЗАСЛОН». РЕПРОДУКЦІЙНИЙ АПАРАТ МРКА — лабораторний прилад, який поєднує в собі функції збільшувача і репродукційної установки. Призначений для мікро-макрофотографування різних об'єктів, репродукування документів, книг та ін. Для фотографічних і репродукційних робіт прилад оснащений двома змінними фотокамерами із форматом кадру 2,4x3,6 і 6x9 см. Управління фотокамерами провадиться електромагнітам^, відпрацьовування витримок — через реле часу. РЕПРОДУКЦИОННЫЙ АППАРАТ МРКА.

РЕФЛЕКСИВНЕ МИСЛЕННЯ — міркування, пов'язані з імітацією мислення і дій супротивника та аналізом власних міркувань і висновків. Р. м. є ядром теорії ігор, яке встановлює правила поведінки в конфліктних ситуаціях. Сутність рефлексивного підходу полягає в тому, що супротивники в конфлікті імітують міркування один одного і складають рефлексивні моделі. Р. м. повинно мати такі характеристики: 1) глибина рефлексії — ступінь відбиття внутрішнього світу однієї людини, коли в ній уже містяться внутрішні світи інших людей; 2) широта рефлексії — кількість людей, чиї внутрішні світи одночасно розглядаються; 3) складність рефлексії — наявність альтернатив і тривалість міркувань; 4) істинність рефлексії — відсутність помилок у міркуваннях. РЕФЛЕКСИВНОЕ МЫШЛЕНИЕ.

РЕФЛЕКСИВНЕ УПРАВЛІННЯ — двосторонній акт керуючого впливу, заснований на імітації мислення і дій супротивників у конфлікті. Мета Р. у. полягає в переграванні супротивника. Р. у. на попередньому слідстві є найхарактернішим для фігури слідчого. Не можна забувати про те, що й інші учасники кримінального процесу (підозрювані й обвинувачені, свідки та потерпілі, інші особи) мислять рефлексивно, продумують можливі запитання слідчого, прогнозують свою поведінку. Слідчий повинен правильно використовувати рефлексивне мислення: не повинен уявляти, як він сам діяв би на місці злочинця, а повинен з урахуванням його психофізіологічних особливостей і соціального статусу уявити його дії. Найбільш яскраво можливості Р. у. використовуються під час допиту, очної ставки, обшуку. У цьому разі допит з психологічного боку може бути поданий як рефлексивна взаємодія, відбиття одного міркування в іншому, взаємне відбиття задумів і рішень. Імітація міркувань другої сторони передбачає можливість застосування певних тактичних прийомів з боку слідчого. РЕФЛЕКСИВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ.

Богинский В. Е. Рефлексивное управление при допросе: Учеб. пособие. — Харьков: Юрид. ин-т, 1983.

РЕФЛЕКСІЯ (від.чат. reflexio — повернення назад) — процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів. Р. — процес подвоєного, дзеркального взаємовідбиття суб'єктами один одного, змістом якого є відтворення особливостей один одного. І', охоплює такі процеси, як проникнення людини в явище чужої свідомості, пізнання її людиною і уявлення, «моделювання» цих явищ у своєму внутрішньому світі. РЕФЛЕКСИЯ.

РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ {лат. recidivus — що відновлюється, що повертається) — вид множинності злочинів. Розрізняють фактичний і легальний Р. з. Фактичний Р. з. — просте повторення злочинів. Легальним вважається такий Р. з., за який законом спеціально встановлюється особлива відповідальність. РЕЦИДИВ ПРЕСТУПЛЕНИЙ.

РЕЦИПІЄНТ (від, лат. recipients — що одержує) — суб'єкт, який сприймає адресоване йому повідомлення. Суб'єкт, який реагує па повідомлення, — респондент. РЕЦИПИЕНТ.

„ РЕЧОВИЙ — що складається з речовини, матеріальний. ВЕЩЕСТВЕННЫЙ.

РЕЧОВІ ДОКАЗИ — предмети, що можуть служити засобом непі мовлення суттєвих обставин у кримінальній або цивільній справах. У кримінальних справах Р. д. є предмети, які слугували знаряддям злочину або були об'єктами злочинних дій обвинуваченого, а також гроші та інші цінності, нажиті злочинним шляхом; всі інші предмети, що можуть служити засобами до виявлення злочину, встановленню фактичних обставин справи, виявленню винних або до спростування обвинувачення чи пом'якшенню провини обвинуваченого ВЕЩЕСТВЕННЫЕ ДОКАЗАТЕЛЬСТВА.

РИГІДНІСТЬ (від лате, rigidus — жорсткий, твердий) — утрудненість (аж до повної нездатності) зміни наміченої суб'єктом програми діяльності в умовах, які об'єктивно потребують її перебудови. РИГИДНОСТЬ.

РИЗИК — ситуативна характеристика діяльності, яка полягає в непевності її результату і можливих несприятливих наслідках у разі неуспіху. Терміну Р. відповідають три основних взаємозалежних значення: 1) Р. як міра очікуваного неблагополуччя при неуспіху в діяльності, обумовлена поєднанням можливості неуспіху і ступеня несприятливих наслідків у цьому разі; 2) Р. як дія, яка так чи інакше загрожує суб'єктові втратою (програшем, травмою, збитком); 3) Р. як ситуація вибору між двома можливими варіантами дії: менш привабливим, проте більш надійним, і більш привабливим, але менш надійним (результат якого проблематичний і пов'язаний із можливими несприятливими наслідками). РИСК.

РИЗИК ТАКТИЧНИЙ — виконання слідчим, суддею або оперативним працівником діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків. За ступенем локалізації Р. т. повинен поширюватися: 1) на проведення тактичних операцій; 2) на здійснення слідчих (судових) дій або оперативно-розшукових заходів; 3) на застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій; 4) на використання окремих тактичних прийомів.

У теорії ігор умови ризику мають місце тоді, коли особа, яка приймає рішення, в розрахунку на кращий результат повинна бути готова до того, що здійсниться гірший. При цьому можуть бути виділені два класичних випадки: 1) власне умови ризику; 2) умови непевності.

Прийняття тактичного рішення в ситуації ризику пов'язане з оцінкою ступеня ризику. Така оцінка передбачає насамперед необхідність порівняння ймовірних практичних вигод і можливих негативних наслідків. Р. т. завжди повинен мати мотивований характер. Обрання тактики в ситуації ризику передбачає необхідність дотримання таких положень: 1) прогнозування можливого настання результатів унаслідок реалізації тактичного рішення; 2) варіювання наявною доказовою інформацією; 3) визначення допустимості Р. т. у конкретній ситуації. РИСК ТАКТИЧЕСКИЙ.

Зорин Г. А. Криминалистический риск: природа и методы оценки: Учеб. пособие. — Минск: БГУ, 1990.

Зорин Г. А. Теоретические основы криминалистики. — Минск: «Амал-фея», 2000.

РИКОШЕТ — відбиття снаряда (кулі), яка вдарилась об перепону під невеличким кутом до її поверхні, наслідком чого є зміна початкової траєкторії польоту. РИКОШЕТ.

РИПЕР — складаний ніж із круглим череном і обмежувачем. РЙППЕР.

РИСИ ОСОБИСТОСТІ — стійкі, такі що повторюються за різних ситуацій, особливості поведінки індивіда. ЧЕРТЫ ЛИЧНОСТИ.

РІШУЧІСТЬ — здатність людини самостійно приймати відповідальні рішення і неухильно реалізувати їх у діяльності. Р. особливо яскраво виявляється у складних ситуаціях, коли вчинок пов'язаний із певним ризиком і необхідністю альтернативного вибору. Р. означає також здатність сміливо брати на себе відповідальність за прийняте рішення, своєчасність дії, уміння швидко її виконувати або затримувати. РЕШИТЕЛЬНОСТЬ.

РОГАТИНА — древкова колюча холодна зброя, яка складається з рожна і древка, що являє собою різновид списа з більш широким і масивним наконечником. У мисливській рогатині в основі ручки часто знаходиться хрестовина. РОГАТИНА.

РОГАТКА — найпростіша метальна пружинна зброя, яка складається з розгалуженої рукояті, гуми і п'яти, куди вставляється снаряд. РОГАТКА.

РОЗБІЙ — злочин, який полягає в нападі з метою заволодіння державним, колективним або індивідуальним майном, поєднаному і насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (статті К6, 142 КК України). Р. вважається закінченим злочином уже в момент нападу, незалежно від того, чи встиг винний фактично застосувати насильство, заподіяти шкоду здоров'ю потерпілого чи заволодіти майном. РАЗБОЙ.

РОЗГАЛУЖЕННЯ — у дактилоскопії окрема ознака папілярного візерунка. РАЗВЕТВЛЕНИЕ.

РОЗГІН ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; характеризує протяжність (розмір) руху по горизонталі і визначається відношенням ширини знаків до їх висоти, а також відстанню між письмовими знаками. Вирізняють: стиснутий (малий розгін) — ширина малих літер менша за їх висоту, відстань між буквами незначна; середній — ширина малих літер менша за їх висоту, а також за відстань між літерами; розгонистий (великий розгін) — ширина малих літер більша за їх висоту, відстані між літерами збільшені. РАЗГОН ПОЧЕРКА.

РОЗКРАДАННЯ — умисне незаконне обернення певним способом державного, колективного або індивідуального (приватного) майна на свою користь або користь інших осіб з корисливих мотивів. Розкрадання поділяються на дві групи: 1) розкрадання, що вчиняються шляхом крадіжки, грабежу, розбійницького нападу, вимагання, шахрайства; 2) розкрадання, що вчиняються посадовими особами. У криміналістиці вирізняють окремі криміналістичні методики, які охоплюють: методики розслідування розкрадань, що вчиняються в сфері промислового виробництва; будівництва; на залізничному транспорті; в сільськогосподарському виробництві; підприємствах торгівлі; підприємствах громадського харчування; у сфері послуг і побутового обслуговування населення; у бюджетних установах та ін. ХИЩЕНИЕ.

Коновалова В. Е. Организация расследования хищений государственного и общественного имущества: Учеб. пособие. — Харьков: Юрид. ин-т, 1984.

Матусовский Г. А. Методика расследования хищений. — К.: УМК ВО, 1988.

Матышевский П. С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. — К.: Юринком, 1996.

Суетное В. П. Основы расследования хищений. — Харьков: Вища школа, 1977.

РОЗМІР ПОЧЕРКУ— загальна ознака почерку; визначається висотою малих літер: великий (5 мм і більше); середній (від 2 до 5 мм); дрібний (не перевищує 2 мм). РАЗМЕР ПОЧЕРКА.

РОЗПИСКА — документ із підписом, який засвідчує одержання цією, особою чого-небудь. Р. є одним із видів письмових доказів. РАСПИСКА.

РОЗРИВ ЛІНІЇ — у дактилоскопії окрема ознака папілярного нїіерунка. ПЕРЕРЫВ ЛИНИИ.

РОЗСЛІДУВАННЯ — стадія кримінального процесу, у ході якої органами дізнання і попереднього слідства здійснюються передбачені кримінально-процесуальним законом дії і приймаються рішення з ме-і ою збирання і перевірки доказів, швидкого і повного розкриття злочинів, притягнення як обвинувачених осіб, які іічішили злочин; приймаються заходи для попередження і припинення злочинів. РАССЛЕДОВАНИЕ.

РОЗТИН ТРУПА СУДОВО-МЕДИЧНИЙ. Робиться звичайно в спеціально обладнаних для цього приміщеннях (моргах або прозекторських при лікарнях). Розтин по можливості повинен робити експерт, який брав участь в огляді трупа на місці події. Розтин дозволяється робити не раніше ніж через 12 годин після настання смерті. Розтин складається із зовнішнього огляду і внутрішнього дослідження. При зовнішньому огляді трупа старанно оглядається одяг і сам труп, трупні явища, ушкодження та інші особливості. Внутрішнє дослідження трупа передбачає обов'язковий розтин трьох порожнин — черепа, грудей і живота з наступним діставанням усіх внутрішніх органів. При необхідності (травма, захворювання та ін.) розкривається спинномозковий канал і досліджується хребет і спинний мозок. В усіх випадках судово-медичної експертизи трупів бажана присутність особи, яка призначила експертизу. ВСКРЫТИЕ ТРУПА СУДЕБНО-МЕДИЦИНСКОЕ.

РОЗЧЕРК — заключна безлітерна частина підпису. РОСЧЕРК.

РОЗЧЛЕНУВАННЯ ТРУПА — членування трупа на частини; може використовуватися з метою приховування злочину. РАСЧЛЕНЕНИЕ ТРУПА.

Гуковская Н. И., Мудьюгин Г. Н. Расследование убийства, замаскированного расчленением трупа. — М., 1957.

РОЗШУК — діяльність слідчого, органа дізнання, адміністрації місць позбавлення волі та ін. компетентних органів щодо встановлення місця перебування обвинувачених, які переховуються від слідства і суду; засуджених, які ухиляються від виконання вироку або тих, що втекли з установ по виконанню покарань; осіб, які пропали безвісти. Розрізняють Р. як один із заходів, вжитих із метою розкриття злочину — встановлення особи, яка вчинила злочин (див. Карний розшук), і власне Р, коли розшукуються конкретні особи, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні певного злочину або переховуються від відбування покарання, установленого виро-ком суду. РОЗЫСК.

Попов В. И. Розыскная работа следователя. — ML, 1950.

Цшъвик В. П. Человек пропал без вести ... — К.: РИО МВД Украины,

РПК — радянський ручний кулемет системи Калашникова калібру 7,62 мм. Існують різні модифікації: із дисковим магазином, із секторним магазином, із приладом нічного бачення. РПК.

РУКАВИЦІ ДЛЯ КУЛАЧНОГО БОЮ — наручна ударна хо-лодна зброя, призначена для посилення удару, на відміну від рукавиць, які захищають руку від удару. Складаються звичайно зі шкіряної, тканинної або повстяної основи з металевими накладками, іноді з шипами. РУКАВИЦЫ ДЛЯ КУЛАЧНОГО БОЯ.

РУХИ ДОВІЛЬНІ — зовнішні і внутрішні тілесні рухові акти (процеси), свідомо регульовані суб'єктом на основі наявної в нього потреби в досягненні мети як образу передбачуваного результату. ДВИЖЕНИЯ ПРОИЗВОЛЬНЫЕ.

РУХИ МИМОВІЛЬНІ — імпульсивні або рефлекторні рухові акти, здійснювані без контролю свідомості. Р. м. можуть мати адаптивний характер (наприклад, моргання, відсмикування руки при впливі больового подразника) і неадаптивний (наприклад, хаотичні рухи в ситуаціях потьмарення свідомості). ДВИЖЕНИЯ НЕПРОИЗВОЛЬНЫЕ.

РУШНИЦЯ — плечова вогнепальна зброя. Є прообразом сучасної гвинтівки. Зараз існують мисливські і спортивні рушниці. РУЖЬЕ.

С

САМОВЛАДАННЯ — здатність людини здійснювати діяльність у дезорганізуючих її ситуаціях, які впливають на емоційну сферу. С — показник емоційної і соціальної зрілості особистості. САМООБЛАДАНИЕ.

САМОГУБСТВО (суїцид) — надзвичайний, винятковий акт людської поведінки, який свідчить про те, що психогенні чинники виявилися сильнішими за інстинкт самозбереження, інстинкт життя. Особи, винні в доведенні до самогубства, відповідно до ст. 99 КК України несуть кримінальну відповідальність. САМОУБИЙСТВО.

САМООБМОВА — визнання провини у вчиненні злочину особою, який насправді нею не вчинявся. Мотиви С різні: бажання приховати більш тяжкий злочин; вплив зацікавлених осіб; психічні аномалії допитуваного. Тактичні прийоми викриття С: зіставлення показань допитуваного з даними, що точно встановлені у справі; постановка деталізуючих і уточнюючих запитань; оголошення показань інших осіб. САМООГОВОР.

САМОПОЧУТТЯ — відчуття фізіологічної і психологічної комфортності внутрішнього стану. САМОЧУВСТВИЕ.

САНГВІНІК (від лате, sanquis — кров) — суб'єкт, який володіє одним із чотирьох основних типів темпераменту, що відзначається високою психічною активністю, енергійністю, працездатністю, швидкістю і жвавістю рухів, розмаїттям і багатством міміки, швидким темпом мовлення. С прагне до частої зміни вражень, легко і швидко відгукується на навколишні події, товариський. Емоції — переважно позитивні — швидко виникають і швидко змінюються. Порівняно легко і швидко він переживає невдачі. САНГВИНИК. СВИНЧАТКА — варіант найпростішого кастета. СВИНЧАТКА. СВІДОК — особа, якій можуть бути відомі якісь певні обставини, що підлягають встановленню в даній справі. С може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними (ст. 68 КПК України). С. як процесуальна особа «породжена» самим фактом злочину і тому він незамінний. Не можуть бути допитані як С: 1) захисник підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника; 2) адвокат, представник професійної спілки та іншої громадської організації про обставини, які стали йому відомі в зв'язку з виконанням ним обов'язків представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача; 3) особи, які в зв'язку зі своїми фізичними або психічними вадами не здатні правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати про них показання (ст. 69 КПК України).

Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як С, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі (ст. 70 КПК України). За відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань С несе кримінальну відповідальність. СВИДЕТЕЛЬ.

СВІТЛОФІЛЬТР — оптичний пристрій для зміни складу світла. У криміналістичній фотографії використовуються набори С. СВЕТОФИЛЬТР.

СВТ-38 — радянська десятизарядна автоматична гвинтівка калібру 7,62 мм. Довжина без штика 1226 мм, із штиком 1538 мм. Вага без штика 4150 г, із штиком 4550 г. СВТ-38.

СВУ — радянська десятизарядна снайперська самозарядна гвинтівка калібру 7,62 мм. Довжина 900 мм. Вага з оптичним прицілом 4400 г. СВУ.

СЕНЗИТИВНІСТЬ (від лат. sensus — почуття, відчуття) — характерологічна особливість людини, що знаходить свій вияв у підвищеній чутливості до подій, що відбуваються з нею; звичайно супроводжується підвищеною тривожністю, страхом перед новими ситуаціями, людьми, всілякими іспитами. Сензитивним людям властиві боязкість, сором'язливість, вразливість, схильність до тривалого переживання минулих або майбутніх подій, почуття власної недостатності, тенденція до розвитку підвищеної моральної вимогливості до себе і заниженого рівня домагань. Необхідно враховувати при обранні тактики допиту. СЕНЗИТИВНОСТЬ.

СИГНАЛІТИЧНА ФОТОЗЙОМКА — упізнавальна фотозйомка; уперше правила С. ф. були розроблені французьким криміналістом А. Бертильоном. Див.: Фотозйомка упізнавальна. СИГНА-ЛИТЙЧЕСКАЯ ФОТОСЪЕМКА.

СИМПАТИЧНЕ ЧОРНИЛО — прозорий або слабозабарвле-ний розчин солей, невидимий на папері (наприклад, розчин хлористого кобальту). С. ч. використовується для тайнопису. Див.: Тайнопис. СИМПАТИЧЕСКИЕ ЧЕРНИЛА.

СИМПАТІЯ (від грецьк. стилгабєш — потяг, внутрішня прихильність) — стійке схвальне емоційне ставлення людини до інших людей, до їх груп або до соціальних явищ, яке виявляється у приязності, доброзичливості, замилуванні, що спонукає до спілкування, виявлення уваги, допомоги. Звичайно виникає на основі спільних поглядів, цінностей, інтересів, моральних ідеалів. Може виникнути і як наслідок вибіркової позитивної реакції на привабливу зовнішність, поведінку, риси характеру іншої людини. СИМПАТИЯ. СИМУЛЯЦІЯ (від лат. simulatio — видимість, удаваність) — поведінка, спрямована на імітацію хвороби або її окремих симптомів з метою ввести в оману. Розрізняють навмисну і патологічну С Від С. слід відрізняти самонавіювання, коли людина щиро переконана в наявності в неї тяжкої соматичної хвороби. СИМУЛЯЦИЯ.

СИНИЛЬНА КИСЛОТА— безбарвна рідина із запахом гіркого мигдалю. Сильна отрута: доза в 0,06 г викликає смерть через кілька секунд. Солі цієї кислоти (наприклад, ціаністий калій) також смер-тельні при дозах понад 0,1570,2 г. СИНИЛЬНАЯ КИСЛОТА.

СИНТЕЗ (від грецьк.— з'єднання, сполучення, складання) — процес практичного або уявного возз'єднання цілого з частин або з'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле, необхідний етап пізнання. С нерозривно пов'язаний з аналізом, вони доповнюють один одного. СИНТЕЗ.

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ — упорядкована сукупність (комплекс) взаємозалежних і взаємообумовлених прийомів, які мають цільову спрямованість і вибірковість у процесі її реалізації. С. т. п. процесуальної дії повинна являти собою не просту їх сукупність, не будь-який їхній перелік, а лише таку побудову, яка припускає організацію їх у вигляді цілісного утворення, у якому складові його компоненти взаємозалежні між собою, посідають відповідне місце в певній послідовності і виконують необхідні функції. Властивості С. т. п. : 1) цільова спрямованість (система повинна виконувати свої функції, маючи строго певні цілі); 2) вибірковість (система повинна працювати тільки у відповідній до неї ситуації, у якій би вона була оптимальною); 3) динамічність (система має широкий діапазон проявів, вона рухлива, пластична, гнучка); 4) варіантність (широкий арсенал типових систем); 5) алгоритмічність (система — своєрідний алгоритм, типова програма).

С. т. п. має двояку структуру: з одного боку, вони за своєю природою належать до певного виду слідчої дії (тактичні прийоми допиту, обшуку, пред'явлення для упізнання); з другого боку, ці системи мають підсистеми, що існують відповідно до цілей проведення конкретної слідчої дії.

С. т. п. окремих слідчих (судових) дій являють собою певні типові програми, своєрідні алгоритми для слідчого (судді), які рекомендуються до застосування у відповідних ситуаціях як найбільш ефективні. С. т. п. тотожна тактичній комбінації. Див.: Тактична ком-бінація. СИСТЕМА ТАКТИЧЕСКИХ ПРИЕМОВ.

Шепитько В. Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике. — Харьков: РИП «Оригинал», 1995. СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ДОПИТУ—найопти-мальніший комплекс тактичних прийомів допиту, який обирається залежно від ситуації слідчої дії, її виду, процесуального стану допитуваного, його психологічного стану, позиції. Типові С. т. п. д. спрямовані на: 1) установлення психологічного контакту; 2) спонукання до дачі показань; 3) уточнення показань і усунення в них суперечностей; 4) актуалізацію в пам'яті допитуваного забутого; 5) викриття неправди; 6) усунення перекручувань при добросовісній помилці допитуваного. СИСТЕМА ТАКТИЧЕСКИХ ПРИЕМОВ ДОПРОСА.

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ОБШУКУ — типова програма дій слідчого в певній ситуації. Специфіка обшуку визначає необхідність виокремлення таких двох систем тактичних прийомів: 1) спрямовану на спілкування з обшукуваним; 2) спрямовану на здійснення пошукових дій. Формування таких систем залежить від низки чинників: виду обшуку, його цілей, слідчої ситуації, ситуації обшуку, позиції обшукуваного, інформації про предмет пошуку, специфіки об'єкта обшуку.

Типова система тактичних прийомів за своїм складом характеризується наявністю відповідних елементів, запропонованих у найдоцільнішій послідовності. їх реальний зміст визначається індивідуальними особливостями (умовами) кожного конкретного обшуку.

У рамках системи тактичних прийомів, спрямованої на спілкування з обшукуваним, можуть бути сконструйовані такі тактичні комбінації: І) що сприяє усуненню «перешкод» і протидії обшукуваного (запропонування обшукуваному змінити свою поведінку; використання навіювання у формі наказу або видалення обшукуваного з місця обшуку; роз'яснення обшукуваному неправильно зайнятої позиції; повідомлення про цілі обшуку і його необхідність; роз'яснення доцільності добровільної видачі того, що шукають; роз'яснення необхідності надання допомоги органам розслідування); 2) що стимулює обшукуваного до спілкування зі слідчим (словесна розвідка; залучення обшукуваного до діяльності; постановка «нейтральних» запитань; постановка уточнюючих запитань; демонстрація окремих об'єктів пошуку); 3) що сприяє встановленню психологічного контакту з обшукуваним та одержанню від нього пошукової інформації (бесіда з обшукуваним на абстрактну тему; використання позитивної оцінки окремих якостей особи обшукуваного; постановка контрольних запитань; зіставлення інформації відповідей обшукуваного з реальною обстановкою місця обшуку).

Залежно від передбачуваного засобу збереження предмета пошуку можуть бути запропоновані такі тактичні комбінації: 1) що спрямована на пошук об'єктів, які зберігаються без спеціального маскування (аналіз обстановки місця обшуку з метою визначення місць природного зберігання предмета пошуку; аналіз виявлених об'єктів у місцях їх природного зберігання; зіставлення виявленого об'єкта з ознаками шуканого); 2) що спрямована на пошук видозмінених або знищених об'єктів (аналіз можливостей видозміни (знищення) предмета обшуку; зіставлення окремих ділянок приміщення чи інших об'єктів; аналіз виявлених слідів, предметів та їх ознак); 3) що спрямована на пошук об'єктів, які зберігаються в спеціальних схованках або інших суб'єктивно недоступних місцях (аналіз ознак предмета пошуку; зіставлення предмета пошуку з різними об'єктами місця обшуку; орієнтацію на професійні (або інші) навички обшукуваного при визначенні місць приховання; аналіз окремих ділянок приміщення, меблів та інших об'єктів з метою встановлення демаскуючих ознак; зіставлення однакових предметів поміж собою). СИСТЕМА ТАКТИЧЕСКИХ ПРИЕМОВ ОБЫСКА.

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ — найдоцільніший комплекс тактичних прийомів у певній ситуації слідчої дії. Можуть бути вирізнені такі системи тактичних прийомів: 1) система тактичних прийомів при справжньому відбитті події злочину (зіставлення первинних даних і обстановки місця події з метою виявлення слідів злочину; аналіз окремих слідів на місці події; моделювання минулої події); 2) система тактичних прийомів ири неповному відбитті події злочину (аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування; використання уявної реконструкції окремих елементів події; моделювання з метою відтворення події, що відбулася; зіставлення події, що моделюється, і реальної картини місця події); 3) система тактичних прийомів при відсутності явного відбиття події злочину (зіставлення первинних даних з інформацією місця події; залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин; аналіз ознак знищення слідів; аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення з установленими фактами); 4) система тактичних прийомів при неправдивому відбитті події злочину (зіставлення інформації місця події з традиційним, природним ходом події; зіставлення інформації місця події з типовими аналогами; зіставлення слідів (предметів) із довідковими даними; зіставлення слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою; зіставлення даних місця події з доказами, точно встановленими у справі). СИСТЕМА ТАКТИЧЕСКИХ ПРИЕМОВ ОСМОТРА МЕСТА ПРОИСШЕСТВИЯ.

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ — об'єднання тактичних прийомів у працюючі комплекси, в яких кожний компонент (спосіб дії) перебуває в певній послідовності, займає відповідне місце і виконує покладені на нього функції. Рівень розвитку криміналістики дозволяє не тільки ізольовано розглядати окремі тактичні прийоми процесуальних дій, але й установлювати взаємозв'язки і взаємозалежності між ними, виявляти окремі комплекси прийомів у вигляді їх систем і підсистем, простежувати їх роботу в дії. Систематизація тактичних прийомів — це більш високий етап їх пізнання, СИСТЕМАТИЗАЦИЯ ТАКТИЧЕСКИХ ПРИЁМОВ. СИТУАЦІЯ ДОПИТУ — сукупність даних у конкретний момент його провадження; обстановка допиту, яка має місце в процесі його проведення. Типові С. д.: 1) повідомлення правдивих показань; 2) добросовісна помилка допитуваного; 3) суперечності в показаннях допитуваного; 4) відмова від дачі показань; 5) повідомлення неправдивих показань. СИТУАЦИЯ ДОПРОСА.

СИТУАЦІЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ — сукупність даних на місці події; відображення наслідків певної події. Залежно від характеру відбиття на місці події злочину можуть бути виділені такі ситуації: 1) подія злочину має справжнє відбиття; 2) подія злочину має неповне відбиття; 3) подія злочину не знаходить свого явного відбиття; 4) подія злочину має неправдиве відбиття. СИТУАЦИЯ ОСМОТРА МЕСТА ПРОИСШЕСТВИЯ.

СИТУАЦІЯ СЛІДЧОЇ ДІЇ — сукупність даних у конкретний момент провадження слідчої дії; обстановка слідчої дії, яка має місце при її проведенні. За обсягом понять С. с. д. є ситуацією меншого ступеня спільності порівняно зі слідчою ситуацією. С. с. д. структурно входить у слідчу ситуацію і є ЇЇ складовою частиною. С. с. д. формується у процесі самої дії і залежить від: 1) наявності (одержання) доказового матеріалу; 2) прогнозу слідчим відповідної тактики; 3) дій суб'єкта, на якого спрямована система тактичних прийомів. СИТУАЦИЯ СЛЕДСТВЕННОГО ДЕЙСТВИЯ.

СІЛЬ БЕРТОЛЕТОВА — хлорноватисто-кислий калій. Винайдений французьким хіміком К. Бертолле в 1788 р. Бертолетова сіль стала першою ударною сумішшю, що використовувалася для запалення заряду. СОЛЬ БЕРТОЛЕТОВА.

СКАРГА — 1) вираження невдоволення, звичайно словесне, з приводу якихось прикростей, болі; 2) офіційна заява з проханням про усунення якоїсь кривди, неправильності. ЖАЛОБА.

СКВОЗНЯК (жаргон злодійський) — квартира, під'їзд із запасним виходом. СКВОЗНЯК.

СКЛАД ЗЛОЧИНУ — сукупність передбачених законом ознак, які характеризують вчинене діяння як конкретний вид злочину. Має важливе значення для розробки криміналістичної класифікації і криміналістичної характеристики злочинів. СОСТАВ ПРЕСТУПЛЕНИЯ.

СКЛАДНІСТЬ ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; свідчить про те, якими рухами виконуються письмові знаки, про конфігурацію їх будови. Розрізняють: простий, спрощений і ускладнений почерк. СЛОЖНОСТЬ ПОЧЕРКА.

СКОКАР (жаргон злодійський) — злодій, який здійснює крадіжки зі зломом із квартир. СКОКХРЬ.

СКС — радянський десятизарядний автоматичний карабін калібру 7,62 мм. Довжина 1020 мм. Вага 3750 г. Може мати голчастий або схожий на ніж штик. СКС.

СКУЙОВДЖЕНІСТЬ ВОЛОКОН ПАПЕРУ — ознака зміни початкового тексту документа способом підчищання. ВЗЬЕРО-ШЕННОСТЬ ВОЛОКОН БУМАГИ.

СЛІД У ВУЗЬКОМУ РОЗУМІННІ — матеріально-фіксоване відображення. Див.: Сліди матеріально-фіксовані. СЛЕД В УЗКОМ СМЫСЛЕ.

СЛІД У ШИРОКОМУ РОЗУМІННІ — результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок вчинення злочину. СЛЕД В ШИРОКОМ СМЫСЛЕ.

СЛІДИ ЗЛОЧИНУ— 1) результат будь-якої матеріальної зміни початкової обстановки, яка сталася внаслідок учинення злочину (слід у широкому розумінні). Передбачають порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів, що становлять речовинне середовище, у якому вчинено злочин. Сліди в широкому розумінні охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі та ін.); зміна обстановки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташування); зміна вигляду або стану предмета (зламаний замок); 2) матеріально-фіксоване відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому (слід у вузькому розумінні) — сліди-відображення: сліди рук, ніг, знарядь і інструментів та ін. Сліди-відображення складають головний зміст трасології. СЛЕДЫ ПРЕСТУПЛЕНИЯ.

Крылов И. Ф. Криминалистическое учение о следах. — Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1976.

Крылов И. Ф. Следы на месте преступления. — Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1961. Шевченко Б. И. Научные основы современной трасеологии. — М., 1947.

СЛІДИ ЗНАРЯДЬ ЗЛОМУ — сліди, залишені різними засобами, які використовувалися злочинцем для відкриття сховищ і руйну-

вання перепон. СЛЕДЫ ОРУДИЙ ВЗЛОМА.

Жеіезняк А. С. Исследование следов орудий взлома. — М: ВНИИ МВД СССР, 1971. Найдис И. Д. Использование следов орудий взлома и инструментов для расследования преступлений. — Харьков, 1980.

СЛІДИ КРОВІ — бризки, краплі, патьоки, плями, калюжі, мазки або відбитки крові. У криміналістиці існують діагностичні способи визначення крові. СЛЕДЫ КРОВИ.

СЛІДИ МАТЕРІАЛЬНО-ФІКСОВАНІ — сліди-відображення, що виникають внаслідок взаємодії двох об'єктів. Залежно від об'єктів, які їх утворили, вирізняють: сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Стосовно конкретних слідоутворюючих об'єктів найчастіше зустрічаються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь і інструментів. Залежно від механізму утворення сліду виокремлюють: об'ємні і поверхневі; статичні і динамічні; локальні і периферичні сліди. СЛЕДЫ МАТЕРИАЛЬНО-ФИКСИРОВАННЫЕ.

СЛІДИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ — сліди, які відображують зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди-відображення (сліди коліс на ґрунті); предмети, які відокремилися від транспортного засобу (частки фарного скла); речовини (плями мастила). СЛЕДЫ ТРАНСПОРТНЫХ СРЕДСТВ.

СЛІДСТВО — збирання і перевірка доказів, необхідних і достатніх для з'ясування обставин, які входять у предмет доведення. С — збірне поняття, яке охоплює: попереднє слідство — самостійну стадію кримінального процесу, що відбувається за порушенням кримінальної справи; судове слідство — складову частину судового розгляду в суді першої інстанції. СЛЕДСТВИЕ.

Тарасов-Родионов П. И. Предварительное следствие: Пособие для следователей / Под ред. М. А. Чельцова-Бе-бутова. —М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. Якубович Н. А. Теоретические основы предварительного следствия: Учеб. пособие. ~-М.:ВШ МВД СССР, 1971.

СЛІДЧА ВАЛІЗА (слідчий портфель, слідча сумка) — набір або комплект техніко-криміналістичних та інших засобів (приладів, пристосувань, інструментів, матеріалів) для роботи з доказами під час слідчого огляду, обшуку, відтворення обстановки і обста-вин події та інших слідчих дій. СЛЕДСТВЕННЫЙ ЧЕМОДАН.

Антонов А. И., Букимович Д. 3. Применение следственного чемодана. — М: Госюриздат, 1952.

Иванов Л. А., Мавлюдов А. К. Комплекты научно-технических средств и их применение в следственной работе. — Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1978.

Сорокин В. С, Дворкин А. И. Криминалистический комплект следователя (пособие по применению). — М., 1985.

СЛІДЧА СИТУАЦІЯ — характеристика інформаційних даних, які має слідство на конкретному етапі розслідування. С. с — це стан розслідування, який безперервно змінюється. Вирізняють прості і складні С. с. У свою чергу складні С. с поділяють на проблемні, конфліктні, тактичного ризику, організаційно-неупорядковані і змішані ситуації. Різновидом С. с є ситуації слідчої дії. СЛЕД-СТВЕННАЯ СИТУАЦИЯ.

Драпкнн Л. Я. Следственные ситуации и раскрытие преступлений //Науч. тр. — Свердловск: Свердловский юрид. ин-т, 1975. — Вып. 41. — С. 26-44.

СЛІДЧА ХИТРІСТЬ — сукупність (комплекс) тактичних прийомів, заснованих на використанні неповного або помилкового уявлення обвинуваченого про докази, наявні у слідчого. С. х. іноді називають психологічною пасткою. Проблема використання С. х. є в криміналістиці дискусійною. До С. х. відносять: прийоми приховування значущої для справи інформації від зацікавлених осіб; прийоми створення такої обстановки, яка може бути подвійно оцінена; прийоми формування в зацікавлених осіб вигідних для слідчого цілей; прийоми, які містять у собі елементи неправдивої інформації, введення особи в оману. СЛЕДСТВЕННАЯ ХИТРОСТЬ.

Белкин Р. С. Курс криминалистики. В 3 т. Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. — М.: Юристъ, 1997.

СЛІДЧИЙ — посадова особа органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, призначена у встановленому законом порядку. Завданням С. є провадження попереднього слідства. При провадженні попереднього слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій С. приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання санкції від прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення (ст. 114 КПК України). Кримінально-процесуальний чакон надає С право самостійно порушувати кримінальну справу, притягати особу як обвинуваченого, закривати кримінальну справу, оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, призначати експертизи, провадити допити, огляди, освідування та інші процесуальні дії. С має право провадити слідчі дії в інших слідчих районах і вправі доручити провадження цих дій відповідному слідчому або органу дізнання, які зобов'язані це доручення виконати в десятиденний строк (ст. 118 КПК України).

Постанови С, винесені відповідно до закону за кримінальною справою, яка перебуває в його провадженні, обов'язкові для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

При провадженні різних слідчих дій С. вправі використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, фотографування, кінозйомку і відеозапис. СЛЕДОВАТЕЛЬ.

Гуляев А. П. Следователь в уголовном процессе. — М.: Юрид. лит., 1981. Ларин А. М. Я — следователь. — М.: Юрид. лит., 1991.

СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ — слідча дія, яка полягає в проведенні спеціальних дослідів з метою перевірки зібраних доказів, отримання нових доказів, перевірки і оцінки слідчих версій про можливість існування тих чи інших фактів, які мають значення для розслідування кримінальної справи. За КПК України С. є. регламентований у рамках відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК України). С. є. проводиться в присутності понятих. До участі в С. є. можуть бути залучені обвинувачений, підозрюваний, свідок, потерпілий, а також спеціалісти і допоміжні учасники (наприклад, статисти). Про провадження С. є. складається протокол. Додатковими засобами фіксації результатів С. є. є складання схем, планів, фотогра-фування, відеозйомка. СЛЕДСТВЕННЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТ.

Белкин Р. С. Теория и практика следственного эксперимента. — М.: ВШ МВД СССР, 1959.

Глазырин Ф. В., Кругликов А. П. Следственный эксперимент: Учеб. пособие. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1981.

Колмаков В. П. Тактика производства следственного осмотра и следственного эксперимента. — Харьков: Изд-во Харьков, гос. ун-та, 1956.

СЛІДЧІ ДІЇ — передбачені законом процесуальні дії щодо збирання, дослідження, оцінки і використання доказів. Здійснюються слідчим, органом дізнання, прокурором у встановленому законом порядку. До С. д. відносять: слідчий огляд, допит, очну ставку, обшук, виїмку, пред'явлення для упізнання, відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент і перевірка показань на місці), призначення експертизи, одержання зразків для порівняльного дослідження, накладення арешту на кореспонденцію. С.д. проводяться тільки за порушеною кримінальною справою. До порушення кримінальної справи дозволяється провадити лише огляд місця події. Процесуальний порядок провадження С.д. регламентований законом. Провадження усіх С. д. обов'язково протоколюється. СЛЕДСТВЕННЫЕ ДЕЙСТВИЯ.

Баее О. Я. Тактика следственных действий: Учеб. пособие. — Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995.

Следственные действия (процессуальная характеристика, тактические и психологические особенности): Учеб. пособие. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984.

Шейфер С. А. Следственные действия: система и процессуальная форма. — М.: Юрид. лит., 1981.

СЛІДЧО-ОПЕРАТЙВНА ГРУПА — організаційна форма взаємодії слідчого з органами дізнання, експертами, спеціалістами. Створюється при розслідуванні складних, багатоепізодних справ. СЛЕДСТВЕННО-ОПЕРАТИВНАЯ ГРУППА.

СЛОВЕСНА РОЗВІДКА — тактичний прийом обшуку, який полягає в тому, що слідчий повідомляє про перехід до наступної стадії обшуку (або повідомляє іншу інформацію) з метою простежити за поведінкою і реакцією обшукуваного. Такий прийом завжди має силу непрямого навіювання. Слідчий звертається не до обшукуваного, а до інших учасників обшуку (працівників міліції, понятих, спеціалістів) з тими чи іншими вказівками і пропозиціями: про необхідність перейти до наступної стадії обшуку, про доцільність пошуків у тому чи іншому місці, про можливості використання технічних засобів. СЛОВЕСНАЯ РАЗВЕДКА.

СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ — метод опису зовнішності людини з метою її ідентифікації за ознаками зовнішності. С. п. як єдиний метод класифікації та опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення був розроблений наприкінці XIX ст. А. Бертильоном (Франція) і удосконалювався потім іншими криміналістами. Застосовується в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній практиці.

Головними принципами С. п. є повнота і систематичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовнішньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлений, манери поведінки) і одягу. Принцип систематичності означає: 1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак; 2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом «від загального — до окремого»; 3) обов'язкове використання спеціальної термінології С. п. СЛОВЕСНЫЙ ПОРТРЕТ.

Бурик В. И., Пшипчук В. Ф. Признаки внешности человека и их использование в розыскной деятельности: Справочное пособие. — К.: РИО МВД УССР, 1982.

СЛОН {жаргон злодійський) — 1) щипці для відмикання замків, у які зсередини вставлений ключ. Див.: Уїстіті; 2) татуювання, яке розшифровується: «Смерть лягавым от ножа». СЛОН.

СОКИРА БОЙОВА — ручна ударна сокироподібна холодна зброя, яка складається з леза, обуха і сокирища. ТОПОР БОЕВОЙ.

СОКИРА МЕТАЛЬНА — метальна сокироподібна зброя, яка складається з короткого сокирища або рукояті і наконечника з обухом і лезом. ТОПОР МЕТАТЕЛЬНЫЙ.

СОКІЛ — бездимний порох колоїдного типу. Використовується як мисливський порох. Винайдений у середині 90-х років XIX ст. СОКОЛ.

СОРОМ — емоція, яка виникає внаслідок усвідомлення людиною реальної або вигаданої невідповідності її вчинків, тих чи інших індивідуальних проявів, що визнані суспільством і що їх вона поділяє, нормам, вимогам моралі. СТЫД.

«СПЕКТР-КОНТАКТ» — прилад для визначення справжності банкнот і цінних паперів. Призначений для аналізу банкнот, цінних паперів та інших документів. Принцип роботи приладу заснований на ультрафіолетовому випромінюванні. Потужність ультрафіолетової лампи 9 Вт. «СПЕКТР-КОНТАКТ».

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ЗЛОЧИНЦІВ — спеціалізація професійних злочинців за видом систематично вчинюваних ними злочинів (кишенькові крадіжки, шахрайство, вимагання, розбійні напади та ін.). У професійних злочинців виробляється певний «почерк» учинення злочинів, тип злочинної поведінки. СПЕЦИАЛИЗАЦИЯ ПРЕСТУПНИКОВ.

Зелинский А. Ф. Криминальная психология: Научно-практическое издание. — К.: Юринком Интер, 1999.

СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ — знання в галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, необхідні для вирішення питань, які виникають при розслідуванні і розгляді справ у суді. СПЕЦИАЛЬНЫЕ ПОЗНАНИЯ.

СПІЛКУВАННЯ — 1) складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що породжується потребами у спільній діяльності і що включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини; 2) здійснювана знаковими способами взаємодія суб'єктів, викликана потребами спільної діяльності і спрямована на певні зміни в стані, поведінці та індивідуально-смислових складових партнера.

У криміналістиці розглядається тактика спілкування слідчого з учасниками окремих слідчих дій. Зроблена спроба створити криміналістичну теорію спілкування. ОБЩЕНИЕ.

Лукашевич В. Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. — К.: Укр. акад. внутр. дел, 1993.

СПОГАД — уявне відтворення чогось, що збереглося в пам'яті. С — це добування з довгострокової пам'яті образів минулого, які уявою локалізуються в часі і просторі. С може бути довільним (пригадування) і мимовільним, коли образи спонтанно виникають у свідомості. ВОСПОМИНАНИЕ.

СПОСІБ ЗЛОЧИНУ — спосіб дії злочинця, який виражається в певній взаємозалежній системі операцій і прийомів підготування, вчинення і приховування злочину. СПОСОБ ПРЕСТУПЛЕНИЯ.

Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. — Харьков: Вища школа, 1982.

СПОСІБ СУДОВО-ОПЕРАТЙВНОЇ ФОТОГРАФІЇ — порядок дій, спрямований на вирішення інформаційних і оперативно-тактичних завдань використання фотографії: що, як, у якій послідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках. СПОСОБ СУДЕБНО-ОПЕРАТЙВНОЙ ФОТОГРАФИИ.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ — один із основних емпіричних методів психологічного дослідження, який полягає в навмисному, систематичному і цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ із метою вивчення їх специфічних змін у певних умовах і відшукуванні смислу цих явищ. НАБЛЮДЕНИЕ.

СПРИЙНЯТТЯ — безпосередній чуттєвий відбиток дійсності у свідомості, здатність сприймати, розрізняти і засвоювати явища навколишнього світу. С — цілісний відбиток предметів, ситуацій і подій, що виникають при безпосередньому впливі фізичних подразників на органи почуттів. Залежно від того, який аналізатор при С є провідним, розрізняють зорове, слухове, дотикове, смакове і нюхо-нс сприйняття. У порівнянні з відчуттям С — якісно новий етап пізнання, на якому створюється цілісний образ, адекватний відображуваному предмету об'єктивного світу і завданням діяльності.

С. є першою стадією формування показань. Фактори, що впливають на цроцес сприйняття допитуваного поділяються на дві групи: 1) об'єктивні, до яких належать зовнішні умови сприйняття й особли-іюсті об'єктів, що сприймаються (освітленість об'єкта; відстань, на якій сприймається об'єкт; швидкоплинність події; погодні умови); 2) суб'єктивні, наявність яких пов'язана з вольовими, інтелектуальними, емоційними, фізіологічними та іншими особливостями особистості допитуваного (стан органів чуття; психічний стан особи; спрямованість уваги; схильність до фантазування). ВОСПРИЯТИЕ.

ССГ 69 — снайперська гвинтівка калібру 7,62 мм або 243 калібру, яка є штатною зброєю в армії і поліції Австрії та інших європейських країн. При магазині барабанного типу кількість зарядів — 5, при магазині коробчатому— 10. Має оптичний приціл кахлес ЗЕТ Ф 69. Довжина 1140 мм. Вага 3900 г. ССГ 69.

СТАДЧАК — нунчаку із секціями, посиленими виступаючими напівкруглими металевими заклепками. СТАДЧАК.

СТАР — загальна назва іспанських дев'яти-, восьми- і семизарядних автоматичних пістолетів, які випускає фірма «Боніфаціо Еч-верріа». СТАР.

СТЕРЕОСКОП — оптичний прилад, у якому два плоских зображення предмета зливаються в одне об'ємне зображення. СТЕРЕОСКОП.

СТИЛЕТ — вид кинджала з вузьким тригранним клинком. СТИЛЕТ.

СТРАХ — емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело справжньої або уявлюваної

небезпеки. С. варіює в досить широкому діапазоні відтінків (побоювання, острах, переляк, жах). СТРАХ.

СТРЕС (від англ. stress — тиск, напруга) — термін, що використовується для позначення різних станів

людини, які виникають у відповідь на певні екстремальні впливи (стресори). СТРЕСС.

СТРЕСОР — чинник, який викликає стан стресу. Розрізняють фізіологічні С — надмірне фізичне навантаження, висока і низька температура, больові стимули, утруднення дихання тощо, і психологічні С — чинники, які діють своїм сигнальним значенням: погрозою, небезпекою, образою, інформаційним перенавантаженням та ін. СТРЕССОР.

СТРІЛЯЮЧА АВТОРУЧКА—стріляючий пристрій таємної дії, виготовлений у вигляді авторучки. СТРЕЛЯЮЩАЯ АВТОРУЧКА.

СТРІЛЯЮЧИЙ СТВОЛ — стріляючий пристрій таємної дії невеличкого розміру. СТРЕЛЯЮЩИЙ СТВОЛ.

СУГЕСТИВНІСТЬ — 1 суб'єктивна готовність піддатися і підкоритися впливу, що пов'язана з непевністю в собі, низькою самооцінкою, довірливістю та ін. Підвищена С. характерна для неповнолітніх; необхідно враховувати у тактиці допиту. ВНУШАЕМОСТЬ.

СУГЕСТІЯ (від лат. suggestio — навіювання, СУГГЕСТИЯ.

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА — дослідження, яке проводиться експертом у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, для встановлення за матеріалами кримінальної або цивільної справи фактичних даних і обставин. С 'УДЕЬНАЯрКСПЕРТНЗА.

СУДОВА МЕДИЦИНА — галузь медицини, яка розробляє проблеми медичного характеру стосовно судово-слідчої практики. СУДЕБНАЯ МЕДИЦИНА.

СУДОВА ПРАКТИКА — діяльність судів щодо застосування законодавства при розгляді судових справ. СУДЕБНАЯ ПРАКТИКА.

СУДОВА ПСИХОЛОГІЯ — галузь юридичної психології, яка имвчає коло питань, що належать до судочинства: психологію суддів, слідчих та інших працівників правоохоронних органів і адвокатури, психологічний зміст їх професійної діяльності, методи відбору і нанчання; психологію обвинувачених, свідків, потерпілих, психологію показань свідків, психологічні основи слідчих і судових дій. СУДЕБНАЯ ПСИХОЛОГИЯ.

Дулов А. В. Судебная психология. — Минск: Вышэйшая школа, 1975. Коновалова В. Е. Психология в расследовании преступлений. — Харьков: Вища школа, 1978.

Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей. — М.: НИ и РИО ВШМООП СССР, 1967.

СУДОВА ФОТОГРАФІЯ — галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст С. ф. становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлене її основними достоїнствами: 1) дозволяє з великою точністю зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки; 2) забезпечує швидке фіксування тих чи інших об'єктів; 3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; 4) фотографічне зображення має властивість наочності і документальності; 5) існує можливість в одержанні маловидимих і невидимих деталей, слідів, ознак. Фотозйомка успішно застосовується при розслідуванні різних видів злочинів, при провадженні різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огляду документів, освідування, обшуку, пред'явлення для упізнання, відтворення обстановки і обставин події та іи.), при провадженні експертних досліджень, в оперативно-розшу-ковій діяльності. Фотографічний метод фіксації не порушує стану матеріальних слідів та інших об'єктів. У деяких випадках фотографічна зйомка може заповнювати прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявляти маловидимі або невидимі деталі і ознаки об'єктів. Ілюстративність і наочність фотографії дозволили застосовувати її в попередженні злочинів, у розшуку осіб, які зникли безвісти, розшуку злочинців.

С. ф. охоплює: 1) фотографію фіксуючу (судовр-оперативну); 2) фотографію дослідницьку (судово-експертну). СУДЕБНАЯ ФОТОГРАФИЯ.

Колесниченко А. Н., Найдис И. Д. Судебная фотография. — Харьков: Вища школа, 1981.

Потапов С. М. Судебная фотография: Учеб. и практ. рук-во. — М: ОГИЗ, 1936.

Салтевстш М. В., Гапонов Ю. С. Вопросы судебной фотографии и киносъемки. — К.: КВШ МВД СССР, 1974.

Селиванов Н. А., Эйсман А. А. Судебная фотография: Учеб. пособие. — М.: Юр ид. лит., 1965.

СУДОВЕ СЛІДСТВО — основна частина судового розгляду, у якому суд за участю підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників і в необхідних випадках — обвинувача безпосередньо досліджує докази, зібрані в стадії попереднього слідства і подані до суду учасниками судового розгляду або зібрані самим судом. С. с розпочинається оголошенням обвинувального висновку (або заяви потерпілого, якщо попереднє слідство чи дізнання не провадилося). СУДЕБНОЕ СЛЕДСТВИЕ.

СУДОВИЙ ВЩЕОЗАПИС — система видів, методів і прийомів зйомки, застосовуваних при проведенні слідчих і судових дій, опера-тивно-розшукових заходів і експертиз з метою розслідування злочинів і надання суду наочного доказового матеріалу. Кримінально-процесуальне законодавство передбачає можливість використання відеозапису при провадженні різних слідчих дій (ст. 852 КПК України). Відеозапис використовується в тих випадках, коли необхідно зафіксувати певні факти, зберегти динамічну картину події, взаємозв'язок тих чи інших предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозйомка доцільна при оглядах місць подій у справах про підпали і пожежі, про порушення правил безпеки праці, про аварії поїздів, про авіакатастрофи, складні дорожньо-транспортні події. СУДЕБНАЯ ВИДЕОЗАПИСЬ.

Найдис И. Д. Судебная кинематография и видеозапись. — Харьков: Вища школа, 1986.

СУДОВИЙ РОЗГЛЯД — найважливіша стадія кримінального процесу, яка полягає в розгляді у встановленому законом порядку в судовому засіданні кримінальних справ і застосуванні встановлених законом заходів покарання до осіб, винних у вчиненні злочинів, иОо виправданні невинних. СУДЕБНОЕ РАЗБИРАТЕЛЬСТВО.

СУДОВО-ДОСЛІДНА ФОТОГРАФІЯ — система спеціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабо або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Об'єктами С.-д. ф. є: речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки і матеріали, що використовуються в ході експертизи. С.-д. ф. здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою люмінісценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії. СУДЕБНО-ИССЛЕДрВАТЕЛЬСКАЯ ФОТОГРАФИЯ.

СУДОВО-ЕКСПЕРТНІ УСТАНОВИ — спеціалізовані державні установи і відомчі служби. До них належать: науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України. Судово-експертна діяльність також може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами. У системі Міністерства юстиції України функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз (зокрема Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. Н. С. Бокаріуса), відділення і лабораторії, у яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних експертиз, судово-бухгалтерські, су-дово-автотехнічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.

У системі Міністерства внутрішніх справ України створена мережа експертно-криміналістичних служб, де проводяться різноманітні види криміналістичних експертиз, судово-автотехнічні, пожежно-технічні та ін.

У системі Міністерства охорони здоров'я України зосереджені судово-медичні і судово-психіатричні установи. Мережа судово-медичних установ складається з різних за своїм рангом бюро судово-медичних експертиз. СУДЕБНО-ЭКСПЕРТНЫЕ УЧРЕЖДЕНИЯ.

СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА — судова експертиза, що призначається для вирішення питань, які потребують спеціальних знань у галузі судової медицини. До предмета С.-м. є. відносять: експертизу потерпілих, обвинувачених та інших осіб, а також судово-медичний огляд громадян для визначення характеру і тяжкості тілесних ушкоджень, віку, статевих станів і вирішення інших питань, які потребують знань у галузі судової медицини; експертиза трупів у разі насильницької смерті; судово-медичне обстеження трупів при підозрі на застосування насильства або за інших обставин, які зумовлюють необхідність обстеження трупа в судово-медичному порядку; експертиза речових доказів шляхом застосування лабораторних методів дослідження об'єктів; експертиза за матеріалами кримінальних і цивільних справ. СУДЕБНО-МЕДИЦИН-СКАЯ ЭКСПЕРТИЗА.

Судебно-медицинская экспертиза: Справочник для юристов. -— М.: Юрид. лит., 1985.

СУДОВО-ОПЕРАТИВНА ФОТОГРАФІЯ — сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти в тому вигляді і стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації в процесі здійснення слідчої дії. С.-о. ф. як засіб фіксації в ході розслідування застосовується в поєднанні з протоколюванням і складанням схем і планів. Об'єктами С.-о. ф. є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій і їх результати. С.-о. ф. здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання, спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить у фотокомплект слідчого.

Залежно від характеру слідчої дії і її цілей, специфіки об'єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються різні види, методи і засоби С.-о. ф. Судово-фотографічні засоби, методи і види зйомки становлять систему С.-о. ф.

До основних методів С.-о. ф. належать: 1) панорамна фотозйомка, суворе послідовне фотографування частин місцевості чи приміщень за горизонталлю чи вертикаллю, а також довгих, високих споруд і окремих великих об'єктів, що не поміщаються в один кадр великого плану, для того щоб скласти з фіксованих частин одне загальне зображення, яке називається фотопанорамою. Розрізняють лінійну, кругову і ярусну панораму; 2) вимірювальна фотозйомка, призначена для одержання фотознімків, за якими можна визначити розміри сфотографованих об'єктів і відстані між ними. Така зйомка може бути виконана кількома способами: з масштабною лінійкою, чі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом; 3) стереоскопічна зйомка, яка передбачає одержання знімків, що дозволяють повніше сприймати об'єм сфотографованих предметів. Той самий об'єкт фотографується з двох різних точок, які відповідають позиції лівого і правого ока. Два знімки утворюють стереопару, яку розглядають через стереоскоп; 4) репродукційна фотозйомка, система прийомів фіксації площинних об'єктів. Репродукційна зйомка застосовується для відтворення фотографічними способами плоских оригіналів — документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків. При цьому фотографуванні дотримуються всіх правил масштабної зйомки, що забезпечує найбільшу точність копії.

Найпоширішим видом зйомки в С.;0. ф. є фотозйомка місця події. Див.: Фотозйомка місця події. СУДЕБНО-ОПЕРАТИВНАЯ ФОТОГРАФИЯ.

СУДОВО-ПОЧЕРКОЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА — судова експертиза, основним завданням якої є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису. С.-п. є. вирішує і деякі нсідентифікаційні завдання: установлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисне зміненим почерком із підробкою (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної вікової групи. Типові питання, які вирішуються С.-п. е.: чи виконаний рукопис певною особою; чи виконані кілька рукописів однією особою; чи виконаний рукопис навмисне зміненим почерком; чи виконаний рукопис в незвичних умовах; чи перебувала особа, яка виконала рукопис, в незвичайному стані; чи володіє особа, яка виконала рукопис, навиками написання спеціальними шрифтами; особою якої статі виконаний рукопис; до якої вікової групи належить виконавець ру-пису. СУДЕБНО-ПОЧЕРКОВЕДЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА.

Грузкова В. Г. Криміналістична експертиза цифрового письма: Метод, посібник. —К., 1967.

Клименко Н. І. Ідентифікаційне значення ознак почерку, зумовлених впливом старих прописів української мови: Посібник. — К., 1967. Судебно-почерковедческая экспертиза. — 4.2 (пособие для экспертов-почерковедов и судебно-следственных работников). — М., 1971.

СУДОВО-ПСИХОЛОПЧНА ЕКСПЕРТИЗА — експертне дослідження, предметом якого служать факти, що належать до психічної діяльності людини і мають значення для органів правосуддя. Головна функція С.-п. є. полягає в отриманні на основі практичного застосування спеціальних психологічних знань і методів дослідження нових фактів, які дозволяють точно і об'єктивно оцінювати індивідуальні особливості психічної діяльності обвинувачених, свідків і потерпілих. До компетенції С.-п. є. належать: 1) установлення здатності неповнолітніх обвинувачених, які мають ознаки не пов'язаного з психічними захворюваннями відставання (тимчасової затримки) в психічному розвитку, цілком усвідомлювати значення своїх дій і визначення ступеня їх здатності керувати цими діями; 2) установлення принципової здатності психічно здорових свідків і потерпілих (з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей, рівня психічного розвитку) правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати про них правильні показання; 3) установлення, чи перебував обвинувачений у момент вчинення злочину в стані фізіологічного афекту; 4) установлення, чи перебував обвинувачений у період, який передував вчиненню злочину, або в момент вчинення злочину, в емоційному стані, який істотно впливає на здатність правильно усвідомлювати явища дійсності, зміст конкретної ситуації і на здатність довільно регулювати свою поведінку (емоційні стани типу великої нервово-психічної напруги); 5) установлення здатності психічно здорових потерпілих у справах про зґвалтування (передусім неповнолітніх) розуміти характер і значення дій, які застосовані до них, і чинити опір; 6) установлення принципової можливості виникнення в суб'єкта в конкретній ситуації різноманітних психічних станів, які роблять неможливим або істотно ускладнюють виконання професійних функцій в галузі керування сучасною технікою; визначення, чи перебував суб'єкт у такому психічному стані в момент вчинення конкретних дій; встановлення в суб'єкта індивідуально-психологічних особливостей, які не дозволяють виконувати професійні функції на достатньо високому рівні у разі виникнення несподіваних перешкод у його діяльності, ускладнення ситуації і у зв'язку з цим — підвищення вимог до психологічних можливостей людини; 7) встановлення в суб'єкта індивідуально-психологічних особливостей, здатних істотно впливати на зміст і спрямованість дій у конкретній ситуації; 8) установлення, чи перебував померлий у період, який передував смерті, в психічному стані, що схилило до самогубства, і, якщо перебував у цьому стані, чим він міг бути викликаний. СУДЕБНО-ПСИХОЛОГЙЧЕСКАЯ ЖСПЕРТИЗА.

Костицкий М. В. Судебно-психологическая экспертиза. — Львов: Вища

школа, 1987.

Кочгное М. М. Судебно-психологическая экспертиза. — М., 1977.

СУДОЧИНСТВО — порядок розгляду кримінальних і цивільних справ. СУДОПРОИЗВОДСТВО.

СУЇЦИД (від англ. suicide — самогубство) — акт самогубства, що його вчиняє людина в стані сильного душевного розладу або під нпливом психічного захворювання; усвідомлений акт усунення з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, за яких власне життя як вища цінність утрачає для цієї людини смисл. Див.: Самогубство. СУИЦИД.

СУМІСНІСТЬ ГРУПОВА — соціально-психологічний показник згуртованості груп, який відтворює можливість безконфліктного спілкування й узгодженості дій її членів в умовах спільної діяльності СОВМЕСТИМОСТЬ ГРУППОВАЯ.

СХИЛЬНІСТЬ — вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність, що спонукає нею займатися. її основою є глибока стійка потреба індивіда в тій чи іншій діяльності, прагнення удосконалювати уміння і навички, пов'язані з цією діяльністю. СКЛОННОСТЬ.

СХОДКА— збір злодіїв для вирішення якихось питань. СХОДКА.

СЮРІКЕН — вид японської металевої метальної пластини. Складається з бази 3-4 мм товщиною, різної кількості пелюсток різної форми і стабілізуючого отвору. Звичайно сюрікен має 70-100 мм у діаметрі. СЮРИКЁН.

т

ТАЙНИК — створене або пристосоване сховище, яке приховується від інших, відоме не усім. ТАЙНИК.

ТАЙНОПИС — невидимі записи, виконані безбарвним розчином якоїсь речовини. У процесі Т. використовується «симпатичне чорнило», прозорий або слабозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (наприклад, розчин хлористого кобальту). У деяких випадках для тайнопису застосовують різноманітні органічні речовини, соки рослин — цибулі, лимона, капусти. Ознаками Т. можуть бути неоднорідність лиску на різних ділянках паперу, наявність нечітко виражених матових штрихів, збільшені проміжки між рядками, наявність значних ділянок аркуша без тексту.

Методами виявлення Т. є огляд документа в променях, що падають косо, прасування паперу праскою, запилення поверхні паперу порошками (сажа, графіт) або окурювання парами соляної кислоти, аміаку, йоду. При огляді документа можуть використовуватися ультрафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити фотографуванням в ультрафіолетових променях. У лабораторних дослідженнях застосовують рентгенівське опромінення, хімічний аналіз і спеціальні методи виявлення невидимих текстів. ТАЙНОПИСЬ.

ТАКТИЧНА КОМБІНАЦІЯ — певне сполучення тактичних прийомів або слідчих дій для вирішення конкретного завдання розслідування в даній слідчій ситуації. Див.: Система тактичних прийомів. ТАКТИЧЕСКАЯ КОМБИНАЦИЯ.

Белкин Р. С. Очерки криминалистической тактики: Учеб. пособие. — Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1993.

Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / Под ред. Т. В. Аверьяновой, Р. С. Белкина. М: Новый Юрист, 1997.

ТАКТИЧНИЙ ПРИЙОМ. Див.: Прийом тактичний. ТАКТИЧЕСКИЙ ПРИЁМ.

ТАТУЮВАННЯ — наколоті особливою фарбою візерунки на тілі. Слово «Т.» походить від полінезійського слова «тату», яке означає малюнок, або слова «тікі» — імені бога полінезійців, який встановив, за легендою, Т.

Т. належить до особливих прикмет. Переважно Т. має поширення серед злочинців. У злочинному середовищі Т. називають «картинкою», «наколкою», «прошивкою» або «регалкою». Існують різноманітні засопи нанесення Т. Найпоширенішим способом, що використовується н місцях позбавлення волі, є застосування 2-3 голок, спеціальних штампів, пресів із зображеннями. Як барвник вживають туш, графіт, ультрамарин, чорнило. Великого поширення набули Т. із зображеннями хрестів і перснів на пальцях рук, могильних пагорбів і церковних куполів, морського якоря, жінок, карт. Трапляються Т. у вигляді цифр («1981», № 43), окремих букв і абревіатур («зло», «туз», «клен»), слів («люблю», «пам'ятаю»), виразів («дружина полає і простить, коханка ж — відомстить»). Окремі Т. наносяться в примусовому порядку. Т. у вигляді малюнків (або інших зображень) можуть мати певний прихований зміст. Т. можуть указувати на становище в злочинному середовищі, належність до злочинної діяльності, судимість і терміни покарання, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії злочинців, спосіб учинення злочину, знаряддя злочину. Т. мають важливе ідентифікаційне значення, використовуються з метою кримінальної реєстрації злочинців, в оперативно-роз-шукових цілях. ТАТУИРОВКА.

ТЕКО — р;зновид японського Т-подібного або серповидного кастета. ТЭККО.

ТЕМПЕРАМЕНТ (від лат. temperamentum — належне співвідношення частин, домірність) — характеристика індивіда з боку його динамічних особливостей: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів. Вчення І. П. Павлова про вплив центральної нервової системи на динамічні особливості поведінки вирізняє три основних властивості нервової системи — силу, врівноваженість, рухливість збуджувального і гальмового процесів, і чотири основних типових їх сполучення у вигляді чотирьох типів вищої нервової діяльності: 1) сильний, урівноважений, рухливий; 2) сильний, урівноважений, інертний; 3) сильний, неурівноважений; 4) слабкий. Першому типу відповідає Т. сангвініка, другому — флегматика, третьому — холерика, четвертому — меланхоліка. Тип Т. слід враховувати при проведенні вербальних слідчих (судових) дій. ТЕМПЕРАМЕНТ.

ТЕСАК — рублячо-колюча клинкова холодна зброя з прямим, рідше скривленим, широким укороченим клинком і гардою з прямою хрестовиною. Клинок однолезовий або двосічний. У саперних тесаків на туп'ї іноді є пилка. ТЕСАК.

ТЕСАК САПЕРНИЙ СОЛДАТСЬКИЙ ЗРАЗКА 1834 р. — російський тесак, який існував як армійська зброя з 1834 до 1848 р. Загальна довжина 640 мм, довжина клинка 490 мм, ширина 40 мм, вага з ножнами 1300 г. Подібні тесаки існували в багатьох європейських арміях. ТЕСАК САПЕРНЫЙ СОЛДАТСКИЙ ОБРАЗЦА 1834 г.

ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ДОКУМЕНТІВ — вид криміналістичної експертизи. Підрозділяється на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів. Основними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є: встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів і їх відбитків; встановлення факту і способу внесення змін до документа (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер та ін.); виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабовидимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони виготовлені, не перетворився на попіл; встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфікаційних категорій друкарської техніки, а також ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле за їх відбитками; ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їх відбитками; ідентифікація компостерних знаків за просічками; ідентифікація приладів письма за штрихами; ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, намалювала і (або) вирізала зображення, за особливостями навичок виконавця; встановлення належності літер певному комплекту шрифту; визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.

Експертизою матеріалів документів встановлюється рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлювався) документ (папір, барвники та іп.), а також їх спільна родова (групова) належність. ТЕХНИЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА ДОКУМЕНТОВ.

Аксенова В. В. Технико-криминалистическое исследование документов, подвергшихся естественному изменению. — К., 1972. Буринскій Е. Ф. Судебная экспертиза документовъ, производство ея и пользованіе ею. — СПб., 1903.

Касимова С. Ш. Определение возраста документов (Из практики криминалистических исследований). — М.: Госюриздат, 1958. Терзиев Н. В., ЭйсманА. А. Введение в криминалистическое исследование документов.— Ч. 1.—М., 1949.

Яблоков Н. П. Криминалистическое исследование материалов документов. — М.:^Изд-во Моск. ун-та, 1961.

ТИПИ ВУЗЛГВ—види з'єднань, зв'язаних кінців чого-небудь; різновид петлі, стягнутої на чому-не-будь. Т. в. мають значення при розслідуванні деяких злочинів. Існують професійні і непрофесійні Т. в. ТИПЫ УЗЛОВ.

ТИПИ Й ЕЛЕМЕНТИ ЗОВНІШНОСТІ — каталог зображень і найменувань з індексом типів облич та елементів. ТИПЫ И ЭЛЕМЕНТЫ ВНЕШНОСТИ.

ТИТАНИК — іспанський автоматичний пістолет калібру 6,35 мм і 7,65 мм. Імітація браунінга 1906 р. ТИТАНИК.

«ті, що відшіи лй» — угруповання злочинців, яке виникло із колишніх «злодіїв у законі» в 1946- 1947 pp. Основною вимогою зміни злодійського «закону» був дозвіл працювати і займати будь-яку посаду в колонії. Особливої гостроти боротьба між «тими, що відійшли», і «злодіями» досягла в 50-і роки. Наприкінці 50-х років угруповання «тих, що відійшли» розпалося «ОТОШЕДШИЕ».

ТІЛЕСШ УШКОДЖЕННЯ — злочин, який полягає у протиправному навмисному або необережному заподіянні шкоди здоров'ю іншої людини, що виявилось у порушенні анатомічної цілісності або фізіологічних функцій органів і тканин. ТЕЛЕСНЫЕ ПОВРЕЖДЕНИЯ.

ТОЗ-16-01 — радянський однозарядний мисливський карабін калібру 5,6 мм. Вага до 2600 г. ТОЗ-16-01.

ТОЗ-34 — радянська двоствольна мисливська рушниця з вертикальними стволами 12, 20, 28 і 32 калібру. Випускається Тульським збройовим заводом. Вага 3100-3200 г. ТОЗ-34.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ (від ля/77, tolcrantia — терпіння) — відсутність або ослаблення реагування на якийсь несприятливий чинник внаслідок зниження чутливості до його впливу. ТОЛЕРАНТНОСТЬ.

ТОМАГАВК—палиця або сокирка, що використовується північноамериканськими індійцями як холодна або метальна зброя ТОМАГАВК ТОПОГРАФІЧНІ ОЗНАКИ ПИСЬМА. Характеризують особливості розміщення тексту в цілому або окремих його частинах; визначаються: наявністю або відсутністю полів, їх розташуванням, шириною і формою, наявністю і розміром абзаців, розміром інтервалів між рядками, напрямком рядків та ін. ТОПОГРАФИЧЕСКИЕ ПРИЗНАКИ ПИСЬМА.

ТРАВЛЕННЯ — спосіб зміни змісту документа, при якому здійснюється видалення тексту за допомогою впливу хімічних реактивів, які вступають у реакцію з барвником штрихів і знебарвлюють його. Як травлячі речовини використовуються деякі кислоти і луги. Ознаки Т.: наявність білястих плям від дії хімічної речовини; поява матових ділянок; зміна кольору паперу; знебарвлення ліновки і захисної сітки; шорсткість поверхні; поява дрібних тріщин; збільшення ламкості паперу; наявність залишків барвника витравлених штрихів; розпливи барвника нових штрихів. Ознаки Т. виявляються за допомогою огляду з використанням збільшувальних оптичних засобів і ультрафіолетових освітлювачів. ТРАВЛЕНИЕ.

ТРАЛ — пристосування для пошуку об'єктів на дні водойм; являє собою металеву рамкову конструкцію із захватними гачками і грузилом. ТРАЛ.

ТРАСОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА — рід криміналістичних експертиз. Основне завдання — ідентифікація або визначення групової належності індивідуально визначених об'єктів за матеріально-фіксованими слідами їх слідоутворюючих поверхонь. Підвиди Т. е.: експертиза слідів рук людини; експертиза слідів ніг і взуття людини; слідів ніг (лап) тварин; експертиза слідів знарядь злому та інструментів; експертиза замикаючих та запобіжних (контрольних) пристроїв; слідів поділу цілого на частини, рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах. ТРАСОЛОГЙЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА.

Корухов Ю. П. Трасологическая диагностика. — М, 1983.

Майлис Н. П. Теория и практика трасологических и диагностических

исследований. — М., 1991.

ТРАСОЛОГІЯ (від франц. trace — слід і грецьк. ^буо^ — слово, вчення; букв. — вчення про сліди) — галузь криміналістичної техніки, яка вивчає сліди і розробляє прийоми, методи і науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження. Т. вивчає закономірності утворення слідів-відбитків. Т. базується на таких наукових положеннях: 1) об'єкти матеріального світу індивідуальні; 2) у певних умовах зовнішня будова одного об'єкта може підбитися на іншому; 3) відбиття у сліді зовнішньої будови предмета є перетвореним; 4) об'єктами трасологічного дослідження можуть бути тільки тверді тіла. У Т. за слідами можна встановити: механізм і умови їх виникнення; окремі обставини події, що відбулася; деякі ознаки об'єкта, що утворив слід; групову належність; тотожність об'єкта, яким утворений слід. ТРАСОЛОГИЯ.

Грановский Г. Л. Основы трасологии. Общая часть. — М., 1965. Грановский Г. Л. Основы трасологии. Особенная часть. — М., 1974.

ТРЕМОР (від лат. tremor — тремтіння) — мимовільні ритмічні м'язові скорочення, які викликають коливальні рухи кінцівок, тулуба. ТРЕМОР.

ТРИВОГА — емоційний стан, який виникає в ситуаціях невиз-наченої небезпеки і для якого характерне чекання неблагополучного розвитку _подій. ТРЕВОГА.

ТРИМАТИ НА ГОЛЦІ (жаргон злодійський) — втягувати в наркоманію за допомогою ін'єкцій. ДЕРЖАТЬ НА ИГЛЕ.

ТРУПНІ ПЛЯМИ — посмертне скупчення крові у нижче розташованих частинах або органах трупа. З'являються протягом перших 2-3 годин після смерті і закінчують свій розвиток до 18-20 годин після смерті Т.п. мають звичайно синюватий або блідо-фіолетовий колір. ТРУПНЫЕ ПЯТНА.

ТРУПНІ ЯВИЩА — зміни, які свідчать про безумовне настання смерті. Для них характерні такі ознаки: охолодження трупа, трупні плями, трупне задубіння, трупне висихання, гниття трупа. ТРУПНЫЕ ЯВЛЕНИЯ.

ТРУПОШУКАЧ-ГАЗОАНАЛІЗАТОР «ПОШУК-1» — прилад для виявлення в землі розкладених трупів та їх частин. ТРУПОИС-КАТЕЛЬ-ГАЗОАНАЛИЗАТОР «ПОИСК-1».

ТТ — радянський автоматичний пістолет армійського зразка системи Токарева калібру 7,62 мм. Має магазин на вісім патронів і один патрон у ствол). ТТ.

«ТУАЛЕТ» ТРУПА — відновлення (реставрація) прижиттєвого вигляду обличчя трупа, зміненого трупними явищами або ушкодженнями. «ТУАЛЕТ» ТРУПА.

У

УЗНАВАННЯ — упізнання сприйманого об'єкта як такого, який уже відомий за минулим досвідом. Основою його є порівняння наявного сприйняття зі слідами, що зберігаються в пам'яті. УЗНАВАНИЕ.

УЇСТЙТІ — злодійське пристосування, яке являє собою щипці для відкривання простих дверних замків за допомогою ключа, вставленого господарями в замок зсередини. УИСТИТИ.

УЛЬТРАМІКРОЧАС-ТКИ — мікрооб'єкти, невидимі неозброєним оком, розміри яких не перевищу-

ють 0,1 мм в усіх вимірах. УЛЬТРАМИКРОЧАСТИЦЫ.

УМОВИВІД— одна з логічних форм мислення. У. характеризується виведенням на основі правил логіки висновку чи наслідку з кількох суджень (посилок). УМОЗАКЛЮЧЕНИЕ.

УПЕРЕДЖЕННЯ — установка, яка перешкоджає адекватному сприйняттю повідомлення чи дії. Як правило, людина не усвідомлює або не бажає усвідомлювати своїх упереджень і розглядає своє ставлення до об'єкта упереджено як наслідок об'єктивної і самостійної оцінки якихось фактів. ПРЕДУБЕЖДЕНИЕ.

УПЕРТІСТЬ — особливість поведінки (у стійких формах — риса характеру) як дефект вольової сфери індивіда, що виражається в прагненні будь-що вчинити по-своєму, всупереч розумним доводам, проханням, порадам, вказівкам інших людей. У. може бути викликана почуттями образи, злості, гніву, помсти. У дитинстві У. може бути формою протесту. УПРЯМСТВО.

УПІЗНАВАЛЬНІ ОЗНАКИ — сукупність властивостей об'єкта, на підставі яких провадиться упізнання цього об'єкта як такого, що належить до певного класу. Вирізнення та облік людиною У.о. може провадитися як усвідомлено, так і неусвідомлено. ОПОЗНАВАТЕЛЬНЫЕ ПРИЗНАКИ.

УПІЗНАННЯ — 1) слідча дія, яка полягає у пред'явленні в ході дізнання або попереднього слідства свідкові (потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому) у встановленому законом порядку людини або якогось об'єкта з метою встановлення їх тотожності або різниці порівняно з тими, що спостерігав той, хто впізнає, у зв'язку із розслідуваною подією і про що раніше він дав показання. Див.: Пред 'явлення для упізнання; 2) процес стосовності запропонованого об'єкта до одного з кількох заздалегідь фіксованих класів або категорій. Найважливішим моментом цих процесів є результат порівняння перцептивного опису об'єкта з еталонами опису, які зберігалися в пам'яті, відповідних (релевантних) класів або категорій. ОПОЗНАНИЕ.

УСТАНОВКА — готовність, схильність суб'єкта, яка виникає при передбаченні ним появи певного об'єкта і забезпечує стійкий цілеспрямований характер протікання діяльності стосовно даного об'єкта. УСТАНОВКА.

УСТАНОВКА «ПОРТРЕТ». Призначена для складання суб'єктивних портретів злочинців, що переховуються, або інших осіб, ознаки зовнішності яких відомі, з метою їх розшуку і встановлення. У п. складається з 3-х основних частин: альбомів-реєстрів із зображенням чоловічих і жіночих елементів голови і обличчя, набору діапозитивів, які дублюють ці зображення, і демонстраційного пристрою для складання портретів із діапозитивів. Є модифікацією ідентифікаційного комплекту рисунків (ІКР-2). Усі рисункиштрихові, чорно білі, виконані анфас в одному масштабі. УСТАНОВКА «ПОРТРЕТ».

УЧАСНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ — фізичні і юридичні особи, які захищають при провадженні за кримінальною справою свої або надані їм права та інтереси і наділені для цього відповідними процесуальними можливостями. УЧАСТНИКИ УГОЛОВНОГО ПРОЦЕССА.

Ф

ФАКСИМІЛЕ — точне відтворення рукопису, документа, підпису. Підписи, нанесені за допомогою Ф., мають мікроструктуру штрихів, специфічну для металевих кліше. ФАКСИМИЛЕ.

ФАЛЫПИВОМОНЕТНИЦТВО — виготовлення з метою випуску в обіг або збут підробленої металевої монети, грошових знаків, державних цінних паперів. Ф. вважається злочином за законодав-ством усіх країн. ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЧЕСТВО.

Козаков Е. И. Расследование фальшивомонетничества. — Волгоград, 1971.

ФАНТАЗІЯ — 1) синонім уяви; 2) продукт уяви. Ф. змінює образ дійсності, відбитої у свідомості; для неї характерна транспозиція (перестановка) елементів реальності. ФАНТАЗИЯ.

ФАРМАЗОН (жаргон злодійський) — шахрай, який спеціалізується на збуті фальшивих коштовностей. ФАРМАЗОН.

ФІЗІОНОМІКА (від грецьк.— природа, yvcojurov — букв, п іавець)—вчення про нібито однозначний зв'язок між зовнішнім образом людини і її належністю до певного типу особистості, завдяки чому за зовнішніми ознаками можуть бути встановлені психологічні характеристики цього типу. Протягом сторіч Ф. слугувала передумовою багатьох типологій характерів. ФИЗИОГНОМИКА.

ФІКСАЖ — хімічний розчин, у якому промивають фотографічний негатив або відбиток для закріплення зображення. ФИКСАЖ.

ФІКСАЦІЯ ДОКАЗІВ — система дій щодо фіксації у встановлених законом формах фактичних даних і їх джерел, які мають значення для правильного вирішення кримінальної справи. ФИКСАЦИЯ ДОКАЗАТЕЛЬСТВ.

ФІКТИВНА ФІРМА — лжефірма; підприємство, створене на підставних осіб, без мети здійснення статутної діяльності. Ф. ф. служить прикриттям незаконної діяльності, дозволяє здійснювати фінансові операції, входити в стосунки з іншими юридичними особами і підприємцями, укладати фальшиві угоди. ФИКТИВНАЯ ФИРМА.

ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО — злочин, який полягає у стноренні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) без наміру здійснювати статутну діяльність, якщо це завдало матеріальної шкоди державі, банку, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам (ст. 1484 КК України). ФИКТИВНОЕ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВО.

ФЛЕГМАТИК (від грецьк. ф^еуцос — слиз) — суб'єкт, який має один ч чотирьох основних типів темпераменту; йому притаманний іініькіиі рівень психічної активності, повільність, невиразність міміки. Ф. важко переключається з одного виду діяльності на інший і пристосовується до нової обстановки. У Ф. переважає спокійний, рівний настрій. Почуттям і настроям звичайно притаманна постійність. І. П. Павлов вважав, що тип нервової системи Ф. — сильний, урівноважений, інертний. Флегматичний тип темпераменту необхідно враховувати при обранні тактики слідчої дії. ФЛЕГМАТИК. ФЛЕКСОРШ СКЛАДКИ — у дактилоскопії складки шкіри на долонних поверхнях, розташовані в місцях згину частин долоні. Ф. с враховуються як додаткові особливості при ідентифікації людини за слідами рук. ФЛЕКСОРНЫЕ СКЛАДКИ.

ФЛЮОРОСКОП — прилад з проникаючим випромінюванням; призначений для перевірки внутрішнього змісту об'єктів без порушення цілісності їх корпусу, конструкції, оболонки. Ф. використовується для обстеження малоформатних об'єктів (невеличкої щільності). ФЛЮОРОСКОП.

ФОБІЇ (від грецьк. фб(іо^ — страх) — нав'язливі неадекватні переживання страхів конкретного змісту, які охоплюють суб'єкта в певній (фобічній) обстановці і супроводжуються вегетативними дис функціями (серцебиття, рясний піт тощо). Ф. зустрічаються в рамках неврозів, психозів і органічних захворювань головного мозку. ФОБИИ.

ФОЛЬКСПІСТОЛЕ — німецький вісімнадцятизарядний автоматичний пістолет калібру 9 мм. ФОЛЬКСПИСТОЛЕ.

ФОМКА {жаргон злодійський) — злодійський інструмент для злому у вигляді короткого ломика, цвяходер. ФОМКА.

ФОНОСКОПЇЧНА ЕКСПЕРТИЗА — вид судової експертизи; вирішує завдання ототожнення людини і встановлює: чи даною особою виголошена промова (фрагмент, слово, звук), яка записана на сигналограмі (плівці, стрічці в касеті, на диску); який вид і скільки джерел звука записано на фонограмі та ін. ФОНОСКОПИЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА.

ФОРСУВАННЯ ТЕМПУ ДОПИТУ — тактичний прийом допиту, який полягає в скороченні інтервалів на обмірковування запитань. ФОРСИРОВАНИЕ ТЕМПА ДОПРОСА.

ФОТОАПАРАТ «ЗЕНІТ» — точний оптико-механічний прилад, який являє собою однооб'єктивний дзеркальний малоформатний фотографічний апарат. Входить до фотокомплекту слідчого. ФОТОАППАРАТ «ЗЕНЙТ».

ФОТОАПАРАТ ЦИФРОВИЙ — фотокамера, яка не потребує використання світлочутливих матеріалів. Принцип роботи: після введення в пам'ять Ф.ц. необхідної кількості кадрів відповідні сигнали вводяться в комп'ютер, після чого фотокамера стає готовою для нових зйомок. Ф.ц. передбачає невеличкий рідиннокристалічний екран на задній кришці, який використовується як видошукач, а також для перегляду знятого. Фотознімки друкуються за допомогою підключеного до комп'ютера принтера.^ ФОТОАППАРАТ ЦИФРОВОЙ.

ФОТОГРАФІЯ СУДОВА. Див.: Судова фотографія. ФОТОГРАФИЯ СУДЕБНАЯ.

ФОТОГРАФУВАННЯ В ІНФРАЧЕРВОНИХ ПРОМЕНЯХ— фотозйомка об'єкта, який освітлюється тепловими променями. На об'єктив одягається інфрачервоний фільтр, а об'єкт освітлюється за допомогою електроламп розжарювання. Використовується з метою техніко-криміналістичного дослідження документів. ФОТОГРАФИРОВАНИЕ В ИНФРАКРАСНЫХ ЛУЧАХ.

ФОТОГРАФУВАННЯ В РЕНТГЕНІВСЬКИХ ПРОМЕНЯХ— метод отримання тіньового зображення за рахунок дії на фотоматеріал рентгенівських променів, які пройшли через об'єкт, що фотографується. Застосовується для вивчення внутрішньої будови частин вогнепальної зброї, замків, відшукання захованих предметів, прочитання деяких текстів. ФОТОГРАФИРОВАНИЕ В РЕНТГЕНОВСКИХ ЛУЧАХ.

ФОТОГРАФУВАННЯ В УЛЬТРАФІОЛЕТОВИХ ПРОМЕНЯХ — метод, заснований на дії ультрафіолетових променів, відбитих від об'єкта зйомки. ФОТОГРАФИРОВАНИЕ В УЛЬТРАФИОЛЕТОВЫХ ЛУЧАХ.

ФОТОЗЙОМКА — спосіб фіксації інформації. Ф. повинна передувати будь-якому іншому засобові фіксації і виконуватися відповідно до наукових криміналістичних рекомендацій. За своєю правовою природою фотознімки належать до документів і можуть використовуватися в кримінальному процесі як джерело доказів. ФОТОСЪЕМКА.

ФОТОЗЙОМКА МІСЦЯ ПОДІЇ — вид зйомки в судово-оперативній фотографії. До фотографічної фіксації місця події повинні ставитися такі вимоги: 1) порядок фотозйомки повинен перебувати у взаємозв'язку з усією процедурою огляду місця події; 2) фотозйомка повинна передувати іншим методам фіксації; 3) засоби і методи фотозйомки повинні обиратися залежно від ситуації огляду, щоб забезпечити повноту, всебічність і точність фіксації; 4) сукупність фотознімків повинна давати достатньо повне і ясне уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі; 5) до внесення якихось змін в обстановку слід фотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються в тому вигляді, у якому вони були виявлені.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: І) орієнтуючу (своїм завданням ставить фіксацію певного об'єкта разом із навколишніми його предметами, будівлями, місцевістю; орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні навколишнього оточення; зйомка провадиться звичайним або панорамним методом); 2) оглядову (припускає фіксацію загального вигляду місця події без навколишнього оточення; зйомку звичайно роблять із різних боків); 3) вузлову (передбачає зйомку частин або вузлів об'єкта, які мають найбільш важливе значення); 4) детальну (полягає у зйомці окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події; провадять масштабним способом). ФОТОСЪЕМКА МЕСТА ПРОИСШЕСТВИЯ.

Башкатов В. К. Фотографирование места происшествия и вещественных доказательств в затрудненных условиях. — М., 1967.

ФОТОЗЙОМКА СЛІДІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ. Використовується для фіксації їх знаходження, загального вигляду, стану, індивідуальних особливостей. Місце виявлення сліду фіксують зйомкою на фоні навколишніх об'єктів, потім слід фіксується окремо, а також його деталі та особливості. При фотозйомці рекомендується така послідовність: спочатку фотографують предмет, на якому виявлені сліди, потім взаємне розташування слідів, а після — кожний окремо за методом великомасштабної зйомки. ФОТОСЪЕМКА СЛЕДОВ НА МЕСТЕ ПРОИСШЕСТВИЯ.

ФОТОЗЙОМКА ТРУПА Провадиться для фіксації його загального вигляду, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, трупних плям, синців. При фотографуванні трупа використовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомка. Ф. т. має певну специфіку. Для фіксації загального вигляду, положення і пози трупа на місці його виявлення фотографують у взаємозв'язку з навколишнім оточенням та ізольовано від нього. Труп з предметами обстановки навколо нього звичайно фотографують із двох бічних сторін. Фотозйомку щодо осі трупа бажано вести під кутом 45 градусів. Не рекомендується без потреби робити знімки з боку ніг, особливо з близької відстані, і з боку голови.

Ф. т. призначена для фіксації його положення і пози. Звичайно цю зйомку роблять із двох бічних сторін. Зображенням трупа по можливості слід займати весь кадр.

Сліди і ушкодження фотографують спочатку так, щоб на знімку було видно, на якій частині тіла чи одягу вони знаходяться, а потім фотографують великим планом із масштабною лінійкою. Сліди крові треба фотографувати масштабною зйомкою. Особливо важливо зафіксувати локалізацію, напрямок патьоків крові, їх форму. При фотозйомці слідів і ушкоджень на трупі можуть використовуватися світлофільтри. ФОТОСЪЁМКА ТРУПА.

ФОТОЗЙОМКА УПІЗНАВАЛЬНА, Застосовується для фіксації зовнішності злочинців з метою використання їх знімків у криміналістичному обліку, розшуку та в процесі ідентифікації, а також неупізнаних трупів з метою обліку і встановлення особи загиблих.

При зйомці живих осіб виготовляють звичайно три погрудних знімки з зображеннями в V7 натурального розміру: правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови вправо (лівий напів-профіль). У повний комплект входить і четвертий знімок — вид спереду на повний ріст. Третій і четвертий знімки можна замінити одним із зображенням людини на повний ріст із поворотом усього корпуса вправо. На знімках у профіль і анфас людина повинна бути зображена без головного убору, шарфа, окулярів, на третьому знімку — в тому вигляді, у якому вона була затримана.

Пізнавальна зйомка трупа має свої особливості. Спотворене обличчя трупа попередньо відновлюють і провадять його «туалет». Відновлення обличчя полягає в накладанні швів на рани, а «туалет» — у припудрені шкіри, підфарбуванні губ та ін. Обличчя трупа повинно бути сфотографоване до відновлення і «туалету» і після цього. Труп фотографується в тому ж одязі, в якому його виявили, а оголений труп прикривають шматком тканини. Обличчя трупа слід сфотографувати у фас, обидва профілі (лівий і правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Перед зйомкою необхідно надати трупу певне положення, зручне для фотографування. Обличчя трупа знімається з розплющеними очима. ФОТОСЪЕМКА ОПОЗНАВАТЕЛЬНАЯ.

ФОТОРОБОТ—прилад для виготовлення фотокомпозиційних портретів; виготовлений портрет. ФОТОРОБОТ.

ФОТОРОБОТ КОМП'ЮТЕРНИЙ — використання комп'ютерної програми і засобів комп'ютерної графіки з метою побудови фотокомпозиційних портретів зі слів очевидців або потерпілих. ФОТОРОБОТ КОМПЬЮТЕРНЫЙ.

ФРАГМЕНТ — у дактилоскопії окрема ознака папілярного візерунка. ФРАГМЕНТ.

ФРЕНОЛОГІЯ (від грецьк. фрт^ — душа, натура, характер і ХоуоС, — вчення) — вчення про зв'язок психічних особливостей людини із зовнішньою формою черепа. Проте численні розтини показали: череп зовсім не повторює форми кори головного мозку, тому визначення за гулями і западинами черепа розумових і моральних особливостей людини є антинауковим і безпідставним. ФРЕНОЛОГИЯ.

ФРОММЕР — угорський автоматичний пістолет. ФРОММЕР.

ФРУСТРАЦІЯ

(від лат. frustratio — обман, розлад, руйнація планів) — психічний стан людини, який викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно так сприйманими) труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети або до вирішення проблеми; переживання невдачі. Ф. можна розглядати як одну з форм психологічного стресу. Розрізняють: фрустратор — причину, яка викликав Ф.; фрустраційну ситуацію, фрустраційну реакцію. Ф. супровод жується спектром в основному негативних емоцій: гнівом, подраз ненням, почуттям провини тощо. Рівень Ф. залежить від сили, інтен сивності фрустратора, функціонального стану людини, яка потрапила у фрустраційну ситуацію, а також від сформованих у процес становлення особистості стійких форм емоційного реагування НЕ життєві труднощі. ФРУСТРАЦИЯ.

X

ХАБАР — гроші або речі, що даються посадовій особі як підкуп, як оплата злочинних дій, що караються законом. X. має винятково майновий характер. Згідно з діючим законодавством предметом X. може бути не тільки майно (гроші, матеріальні цінності), але й право на майно (документи, які надають право на отримання майна, надання права користуватися майном або вимогами виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового харакетру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо). Послуги, пільги і переваги, які не мають матеріального змісту (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи), не можуть визнаватися предметом X. ВЗЯТКА.

ХАБАРНИЦТВО — поняття, що охоплює групу посадових злочинів; у кримінальному праві до X. належать: одержання хабара (ст. 168 КК України), посередництво в хабарництві (ст. 169 КК України), дача хабара (ст. 170 КК України), провокація хабара (ст. 171 КК України). Кримінальний закон звільняє хабародавця від відповідальності, якщо стосовно нього мало місце вимагання хабара або якщо він добровільно заявив про дачу ним хабара до порушення кримінальної справи. При розслідуванні X. необхідно з'ясувати: факт та обставини передачі посадовій особі хабара; мету дачі хабара; предмет хабара; у який спосіб передано хабар; яку службову дію було чи не було виконано посадовою особою; хто був присутнім при передачі хабара; чи не було вимагання хабара; чи не було провокації хабара; коло осіб, які брали участь в одержанні та передачі хабара тощо. Типові початкові слідчі дії при розслідуванні X.: допит заявника; обшук у хабарника, хабародавця та посередників; затримання хабарника з одержаним хабарем; огляд предмета хабара; огляд місця події; пред'явлення для впізнання предмета хабара. ВЗЯТОЧНИЧЕСТВО.

ХАЛАТНІСТЬ — злочин, який полягає в невиконанні або неналежному виконанні посадовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб (ст. 167 КК України). Належить до числа посадових злочинів. ХАЛАТНОСТЬ.

ХАРАКТЕР (вщгрецьк. %арактп.р — ознака, риса, особливість) — сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, яка формується і виявляється в діяльності і спілкуванні, зумовлюючи типові для неї способи поведінки. Пізнання характеру індивіда дозволяє з певною ймовірністю передбачати його поведінку і в такий спосіб корегувати очікувані дії і вчинки. ХАРАКТЕР.

ХІМІЧНА ПАСТКА — спеціальні хімічні сполуки, що використовуються в оперативно-розшуковій діяльності для штучного слідо-утворення. Потрапляючи на об'єкт, деякі спецсполуки викликають появу яскравозабарвлених слідів, що погано змиваються, або люмінісцен-цію в ультрафіолетових променях. Розрізняють X. п. активні (сполучення спецсполуки із пристроями викиду) і пасивні (слідоутворення відбувається під час контактних взаємодій). В оперативно-розшуковій діяльності використовуються: X. п. «Купіль»; X. п. «Катапульта»; уніфікована багаторазова X. п. «Керн». ХИМИЧЕСКАЯ ЛОВУШКА.

ХІРОМАНТІЯ (від грецьк.уіхр — рука і u.avxeia — ворожіння, пророцтво) — одна з найдавніших систем ворожіння щодо індивідуальних особливостей людини, рис її характеру, щодо пережитих нею подій та її майбутньої долі за шкіряним рельєфом долонь — папілярними й особливо флексорними лініями. На відміну від дактилоскопії є антинауковою теорією. ХИРОМАНТИЯ.

ХОДА — вироблена і закріплена у вигляді динамічного стереотипу система рухових навичок, яка виявляється при ходьбі. X. є функціональною ознакою при ідентифікації людини за ознаками зовнішності. ПОХОДКА.

ХОЛЕРИК (від грецьк.— жовч) — суб'єкт, який має один із чотирьох основних типів темпераменту, що відзначається високим рівнем психічної активності, енергійністю дій, різкістю, стрімкістю, силою рухів, їх швидким темпом, рвучкістю. X. схильний до різких змін настрою, запальний, нетерплячий, схильний до емоційних зривів, іноді буває агресивним. І. П. Павлов відносив X. до сильного, неврівноваженого типу. ХОЛЕРИК.

ХУЛІГАНСТВО — злочин, який полягає у вчиненні навмисних дій, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства (ст. 206 КК України). ХУЛИГАНСТВО. Крикунов А. Е. Расследование хулиганства.—К., 1978.

ц

ЦІЛІСНІСТЬ СПРИЙНЯТТЯ — властивість сприйняття, яка полягає в тому, що всякий об'єкт, а тим більше просторова предметна ситуація сприймаються як стійке системне ціле, навіть якщо деякі частини цього цілого у даний момент не можуть бути спостережені. ЦЕЛОСТНОСТЬ ВОСПРИЯТИЯ.

ЦІННІ ПАПЕРИ — грошові і товарні документи, які об'єднуються спільною для них ознакою — необхідністю пред'явлення для реалізації виражених у них майнових прав. До Ц. п. належать акції, облігації, векселя, чеки, коносаменти та ін. ЦЕННЫЕ БУМАГИ.

ЦІП БОЙОВИЙ — ударна складна ручна холодна зброя, яка складається з рукояті, зв'язки і била. Іноді било має кілька секцій, а також посилюється шипами або металевими накладками. Бойовий ціп трансформувався із сільськогосподарського ціпа для обмолоту зернових культур. ЦЕП БОЕВОЙ.

ч

ЧАС РЕАКЦІЇ — часовий інтервал між пред'явленням подразника і початком реакції на нього. ВРЕМЯ РЕАКЦИИ.

ЧЕРЕМХА-6 (або 7, або 12) — радянська граната зі сльозоточивим газом. ЧЕРЕМУХА-6

ЧЗЕТ — чехословацький автоматичний пістолет. ЧЗЕТ.

ЧУТКИ — специфічний вид міжособистісної комунікації, що до мовної міри відбиває реальні або вигадані події, стає надбанням великої дифузійної аудиторії. СЛУХИ.

ш

ШАБЕР — стилет із тригранним клинком і круглим дерев'яним череном. ШАБЕР.

ШАБЛЯ — холодна клинкова зброя із загнутим однолезовим клинком, хрестовиною, перехрестям і череном зі злегка загнутою головкою. САБЛЯ.

ШАБЛЯ ДРАГУНСЬКА СОЛДАТСЬКА ЗРАЗКА 1841 р. — російська шабля, що існувала як армійська зброя з 1841 до 1881 р. Загальна довжина 1040 мм, довжина клинка 880 мм, ширина 35 мм, вага з ножнами 1550 г. Аналогічні шаблі були поширені в різних європейських арміях. САБЛЯ ДРАГУНСКАЯ СОЛДАТСКАЯ ОБРАЗЦА 1841 г.

ШАБЛЯ КАВАЛЕРІЙСЬКА СОЛДАТСЬКА ЗРАЗКА 1827 p. — російська шабля, що існувала як армійська зброя з 1827 до 1917 р. Загальна довжина 1020 мм, довжина клинка 880 мм, ширина 36 мм, вага з ножнами 1800 г. Аналогічні шаблі були поширені в різних європейських арміях. САБЛЯ КАВАЛЕРИЙСКАЯ СОЛДАТСКАЯ

ОБРАЗЦАД827 г.

ШАКЕН — японський бойовий ніж у вигляді цвяха з прорізом у черені. Використовувалася як холодна і метальна зброя. ШАКЕН.

ШАХРАЙСТВО — злочин, який полягає в заволодінні державним або колективним майном шляхом обману чи зловживання довірям (ст. 83 КК України) або заволодінні індивідуальним (приватним) майном громадян чи набутті права на майно шляхом обману чи зловживання довір'ям (ст. 143 КК України). Специфічний спосіб заво-лодіння майном (обман або зловживання довір'ям) відрізняє Ш. від суміжних складів злочину. Під обманом розуміють повідомлення неправдивих відомостей або навмисне приховування, умовчання про ті або інші обставини, повідомлення про які було обов'язковим у даних ситуаціях. Зловживання довір'ям полягає в тому, що злочинець для заволодіння майном потерпілого використовує близькі, довірчі стосунки з ним. Довіра може породжуватися посадовими, родинними стосунками, особливою довірливістю потерпілого.

Існують різні способи шахрайства: 1) залежно від спрямованості шахрайського посягання розрізняють: а) способи III. із метою заволодіння державним або колективним майном (заволодіння матеріальними цінностями шляхом одержання цього майна за підробленими документами на базах, складах та інших об'єктах із використанням упущень відповідних посадових осіб; заволодіння коштами шляхом незаконного одержання державних пенсій або інших виплат від органів соціального забезпечення за допомогою підроблених документів про стаж роботи, заробітки та інші дані, необхідні для одержання пенсії; заволодіння майном шляхом придбання тих чи інших товарів в кредит за підробленими документами та ухиляння від сплати решти суми; присвоєння майна, помилково проданого в більшій кількості або кращої якості; одержання авансу за обіцянку виконати якісь роботи або за постачання товарів із наступним ухиленням від виконання зобов'язань за договором; постачання товарів у меншій кількості і гіршої якості, ніж передбачено договором; заволодіння значними грошовими сумами в банківських установах шляхом використання в банківських розрахунках між організаціями фальшивих кредитових авізо і різноманітного роду чекових документів); б) способи III. з метою заволодіння індивідуальним майном громадян (підміна предметів продажу, обміну і грошових коштів, які підлягають передачі контрагенту; продаж виробів більш низької, ніж передбачено домовленістю, якості; заволодіння предметами угоди без наміру виконати зобов'язання за договором; обрахування потерпілого при розміні значних купюр грошей; обман у ході азартних ігор; проведення «лотерей», ворожіння, знахарства; шлюбні афери; збір «пожертвувань»; продаж невідчужуваного майна); 2) способи ПІ. залежно від сфери економічної діяльності: а) у сфері соціального забезпечення (підробка документів із метою одержання пенсій або допомоги); б) у сфері побутового обслуговування (одержання дорогих речей у пункті прокату за документами своїх родичів, за украденими або знайденими документами); в) у сфері страхування (завищення сум збитку, які належать до виплати клієнту внаслідок обговорених страхових подій); г) у сфері туризму (туристичні афери); д) у сфері вивозу робочої сили за кордон (афери зі збором грошей у бажаючих поїхати на заробітки); 3) способи Ш. залежно від характеру «відносин», що виникають між підприємствами або господарськими товариствами: а) удаване представництво; б) удаване посередництво; в) одержання позичок під фіктивні проекти; 4) способи ПІ. залежно від тривалості протікання злочину: а) одноразові; б) тривалі; 5) способи ПІ. залежно від характеру локалізації: а) спрямовані на вузьке коло жертв; б) спрямовані на широке охоплення населення.

Більшість шахраїв мають великий дар уяви, здійснюють сугестивний вплив і вміють переконувати. До особистих якостей і властивостей шахрая належать хитрість, брехливість, уміння привертати до себе навколишніх, знання способів підробки документів. Шахраї можуть бути поділені на певні групи: 1) «нові» шахраї, які використовують механізми ринкових відносин, можливості кредитно-банківських операцій, лжефірм, страхової, інвестиційної і довірчої діяльності; 2) шахраї-гастролери, які постійно роз'їжджають і негайно зникають із місць учинення злочину; 3) шахраї-гравці, які використовують азартні ігри (карткові шулери, «катали», «червоні валети» тощо); 4) шахраї, які не мають постійного місця роботи або проживання, неодноразово судимі за шахрайство та інші злочини; 5) шахраї, які скоюють злочини вперше, з легковажності, під впливом інших осіб або ситуації; 6) шахраї-одинаки і шахраї, які чинять злочин групою, у тому числі з розподілом ролей.

Типові оперативно-розшукові та слідчі дії на початковому етапі розслідування Ш.: переслідування по «гарячих слідах», стеження у місцях найбільш імовірної появи злочинця, використання оперативних обліків органів внутрішніх справ, складання фоторобота шахрая, виявлення свідків, допит потерпілих та інших осіб, огляд предметів і документів, отриманих від шахрая, призначення криміналістичних експертиз. МОШЕННИЧЕСТВО.

ШАХРАЙСТВО З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ — злочин, що посягає на фінансові відносини у сфері підприємницької діяльності; полягає у наданні громадянином — підприємцем або засновником чи власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності завідомо неправдивої інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків за відсутності ознак розкрадання (ст. 1485КК України) МОШЕННИЧЕСТВО С ФИНАНСОВЫМИ РЕСУРСАМИ.

ШАШКА — ріжуча клинкова холодна зброя з однолезовим, до кінця двосічним клинком малої кривизни і ефесом ШАШКА

ШАШКА ДРАГУНСЬКА СОЛДАТСЬКА ЗРАЗКА 1881 р. — російська шашка, яка була армійською зброєю з 1881 до 1917 р. Загальна довжина 1050 мм, довжина клинка 870 мм, ширина 33 мм, вага з ножнами 1650-1750 г. ШАШКА ДРАГУНСКАЯ СОЛДАТСКАЯ ОБРАЗЦА 1881 г.

ШАШКА КОЗАЧА ОФІЦЕРСЬКА ЗРАЗКА 1838 p. — російська шашка, яка була армійською зброєю з 1838 до 1881 р. Загальна довжина 960 мм, довжина клинка 820 мм, ширина 35 мм, вага з ножнами 1400 г. ШАШКА КАЗАЧЬЯ ОФИЦЕРСКАЯ ОБРАЗЦА 1838 г.

ШІСТКА {жаргон злодійський) — людина з оточення злодія, яка виконує різноманітні доручення, свого роду злодійська обслуга' ШЕСТЕРКА.

ШЕСТОПЕР — ударна ручна сокироподібна холодна зброя, яка складається, з яблука із шістьма перами, насадженого на рукоять ШЕСТОПЕР.

ШКІРНИЙ РЕЛЬЄФ — рельєф шкіри долонної поверхні руки. Ш.р. складається з флексорних ліній, вузьких складок-зморщок, папілярних ліній і пор. Основу ПІ. р. становлять папілярні лінії, які утворюють різні візерунки. КОЖНЫЙ РЕЛЬЕФ.

ШНИФЕР (жаргон злодійський) — злодій, що вчиняє крадіжки з магазинів. ШНЫФЕР.

ШОУДАО — китайський однолезовий палаш, який має безліч модифікацій. Звичайно загальна довжина 1000 мм, ширина клинка до 120 мм. ШОУДАО.

ШПАГА — рублячо-кблю-ча клинкова холодна зброя з прямим однолезовим або двосічним клинком і ефесом. ШПАГА.

ШПАГА КАВАЛЕРІЙСЬКА ОФІЦЕРСЬКА ЗРАЗКА 1798 р. - російська шпага, яка існувала як армійська зброя з 1798 до 1906 р. 'Загальна довжина 970 мм, довжина клинка 860 мм, ширина 32 мм, нага з ножнами 1300 г. Подібні шпаги були поширені в багатьох європейських країнах. ШПАГА КАВАЛЕРИЙСКАЯ ОФИЦЕРСКАЯ ОБРАЗЦА 1J98 г.

ШПИГУНСТВО (від нім. spion — шпигун, спорідненого зі словом spahen — стежити, підглядати) — злочин, який полягає в секретному збиранні, викраденні і передачі іншій державі відомостей, що становлять державну таємницю, у тому числі економічного характеру, або інших відомостей для використання їх проти даної держави. ШПИОНАЖ.

ШТАНЦМАРКА — відбиток дулового зрізу зброї на шкірі або одязі, утворений при пострілі впритул. ШТАНЦМАРКА.

ШТЕЙЄР 1909 р. — австро-угорський кишеньковий автоматичний пістолет калібру 7,65 мм і 6,35 мм. ШТЕЙЕР 1909 г.

ШТИК — колюча клинкова холодна зброя у вигляді ножа або наконечника колючої древкової холодної зброї. Приставляється (при-микається) до ствола вогнепальної зброї. Штик може бути знімним і відкидним. ШТЫК.

ШТИК, МОДЕЛЬ 98/02 — німецький однолезовий штик-ніж. Загальна довжина 500 мм, довжина клинка 376 мм. ШТЫК, МОДЕЛЬ 98/02.

ШТИК-НІЖ, МОДЕЛЬ 1 7,62-мм АВТОМАТА КАЛАШНИКОВА— радянський однолезовий штик-ніж. Загальна довжина 280 мм, довжина клинка 150 мм. ШТЫК-НОЖ, МОДЕЛЬ 1 7,62-мм АВТОМАТА КАЛАШНИКОВА.

ШУКАНИЙ ОБ'ЄКТ

— у теорії ідентифікації мають на увазі ідентифікований об'єкт, який ще не встановлений, який розшукується. ИСКОМЫЙ ОБЪЕКТ.

щ

ЩИПАЧ {жаргон злодійський) — кишеньковий злодій. ЩИПАЧ.

ЩУП — пошукове металеве пристосування. У слідчій практиці використовуються: щуп для м'яких меблів (сталева спиця діаметром 2,5 мм, довжиною 350 мм із гостро заточеним кінцем); щуп для щільного ґрунту (збирається із двох деталей — ручки і сталевого стрижня; стрижень укручується в ручку на всю довжину різьби; довжина стрижня — 400 мм, діаметр — 6 мм); щуп для нещільних середовищ (збирається з трьох деталей: ручки, подовжувальної штанги і конусного наконечника; загальна довжина щупа в зібраному вигляді — 90 см). ЩУП.

ЩУПАЛЬЦЯ {жаргон злодійський) — пінцет із тупими краями, застосовуваний при вчиненні кишенькових крадіжок. ЩУПАЛЬЦЫ.

ю

ЮЗ — явище, при якому колеса транспортної машини не обертаються, незважаючи на її рух, наприклад при різкому гальмуванні (особливо на мокрій, слизькій дорозі). Має значення при розрахунках швидкості руху транспортного засобу. ЮЗ,

ЮНІОН — американський автоматичний пістолет 38 і 32 калібру, юнион.

ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ. Див.: Психологія юридична. ЮРИДИЧЕСКАЯ ПСИХОЛОГИЯ.

ЮСТИЦІЯ {лат. justitia—справедливість, законність, від jus—право) —термін, який позначає всю сукупність судових установ, їх діяльність щодо здійснення правосуддя, а також судове відомство. ЮСТИЦИЯ.

Я

ЯВКА З ПОВИННОЮ—добровільне особисте звернення (явка) особи, яка вчинила злочин, із заявою про нього в органи дізнання, слідства, прокуратуру, суд із наміром передати себе в руки правосуддя. Я. з її. — один із приводів до порушення кримінальної справи. ЯВКА С ПОВИННОЙ.

ЯМА {жаргон злодійський) — місце збереження крадених речей; місце збору для споживання наркотиків. ЯМА.

ЯТАГАН {тур. yatagan) — ріжуча клинкова холодна зброя з вигнутим однолезовим клинком внутрішнього заточування і з роздвоєним у головці череном. Я. зброя у народів Ближнього та Середнього Сходу (відома з 16 ст.). ЯТАГАН.