48. Суть еволюційного вчення ч. Дарвіна.

Еволюція - процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом їхнього історичного існування. Результатом еволюції є пристосованість організмів до умов довкілля. Проблеми еволюції досліджує розділ біології, який має назву еволюційне вчен­ня. Це наука про чинники, механізми, загальні закономірності та наслідки ево­люції. Еволюційне вчення вивчає конкретні об'єкти — організми у їхньому історичному розвитку. Методи, що застосовуються еволюційне вчення - описо­вий, аналітичний, синтетичний, експериментальний, ембріологічний, палеон­тологічний тощо - дають змогу з різних боків вивчати процес історичного розвитку організмів. Мета еволюційного вчення — виявлення закономірнос­тей розвитку органічного світу для наступного керування цим процесом.

Еволюція, за Дарвіном, полягає у безперервних пристосувальних змінах видів. Він вважав, що всі сучасні види є нащадками вимерлих предкових форм. Згіно з його теорією основними факторами або рушійними силами еволюції є: природний добір у процесі боротьби за існування на основі спадкової мінливості У результаті відбувається пристосування (адаптація організмів до умов се­редовища).

Мінливість — загальна властивість організмів, процес виникнення від­мінностей у нащадків порівняно з предками, що зумовлює різноманітність особин у межах сорту, породи, виду. Дарвін розрізняв дві форми мінливості: визначену (групову) і невизначену (індивідуальну). У сучасному розумінні ви­значена мінливість відповідає модифікаційній (неспадковій), а невизначена — генотиповій (спадковій)

Боротьба за існування — це вся сукупність взаємозв'язків між осо­бинами та різними факторами довкілля. За Дарвіном, є такі форми бороть­би за існування:

1. Внутрішньовидова — між особинами одного виду за їжу, місце роз­множення, територію тощо. Найбільш антагоністична, жорстока боротьба.

2. Міжвидова — проявляється у стосунках між особинами різних видів. Наприклад, хижаки різних видів обмежують чисельність жертв теж різних ви­дів. Рослини різних видів «змагаються» за площу зростання.

3. Боротьба з чинниками неживої природи, за Ч.Дарвіном, також при­зводить до загибелі більшої частини особин. Наприклад, сильні вітри здува­ють безліч крилатих комах із узбережжя на морську поверхню, де вони гинуть. Причиною боротьби є протиріччя між здатністю організмів до без­межного розмноження та обмеженістю життєвих ресурсів, внаслідок чого ви­живає частина особин, які мають найкращу пристосованість.

Природній добір є наслідком боротьби за існування, який проявляється у переважаючому виживанні і розмноженні наипристосованіших до умов існу­вання організмів певного виду.

49. Вид, його критерії і структура.

Вид - сукупність популяцій морфологічно подібних особин, здатних схре­щуватись між собою і давати плодюче потомство, які населяють певний ареал, мають однакові вимоги та пристосування до умов навколишнього середовища і не схрещуються з особинами інших видів. Види характеризуються за рядом критеріїв:

1. Морфологічний - схожість зовнішньої і внутрішньої будови організмів одного виду. Критерій не абсолютний, тому що існують види-двійники, статевий диморфізм особин одного виду, породи і сорту, що значно відрізняє їх один від одного.

2. Генетичний - характеризує кількість і структуру хромосом виду, його каріотип. Кожен вид має чітко визначений набір хромосом. Види-двійники відрізняються за кількістю хромосом. Критерій не абсолютний, тому що в межах одного виду кількість хромосом може змінюватися в результаті мутацій.

3. Фізіологічний - визначає схожість процесів життєдіяльності і можливість схрещування. Особини різних видів, як правило, не схрещуються і не дають плодючого потомства, однак є винятки. Між деякими різними видами можлива гібридизація.

4. Біохімічний - дає можливість розрізняти види за біохімічними параметрами (будовою білків і нуклеїнових кислот). Однак наявність мутаційної мінливості веде до синтезу різноманітних білків, тому критерій не абсолютний.

5. Географічний - визначає область поширення виду. Однак існують види з розірваним ареалом і види з дуже широким ареалом поширення. Різні види можуть займати один ареал.

6. Екологічний - визначає умови існування виду, його екологічну нішу, місце існування в біоценозі. Але в одній екологічній ніші можуть існувати різні види. Часто види-двійники займають різні екологічні ніші.

Структура виду складається з таких одиниць:

• Напіввид – географічна або екологічна раса, яка майже досягла стану «молодого виду», характеризується достатными морфофізіологічними, географічними, екологічними а в ряді випадків й репродуктивними особливостями.

• Підвид – територіально відмежовані географічні раси, пристосовані до певного місця існування, що відрізняються певними морфофізіологічними ознаками (наприклад ялина звичайна уворює раси європейську, фінську, сибірську).

• Екотипи - екологічні раси, пристосовані до певних умов існування, які мають первні морфофізіологічні ознаки (наприклад лісова та паркова раси чорного дрозда).

• Популяція – відносно відмежована на певній території група особин, що вільно схрещуються між собою, здатна до тривалого існування, самовідновлення та еволюції.

• Організм – елементарна одиниця існування виду.