2. Прочитайте та перекладіть речення рідною мовою:

1. Ἡ ἀνδρεία ἀρχή ἐστι τῆς νίϰης. 2. Ἀγαϑῇ τύχῃ. 3. Ἐν ϕυγῇ αἰσχύνη ἐστί, ἐν ταῖς νίϰαις τιμή. 4. Ἡ ϕιλία ἄγϰυρά ἐστι ἐν τῇ ἀτυχίᾳ. 5. Αἱ τέχναι ἐν τιμῇ ἦσαν ἐν ταῖς Ἀϑήναις. 6. Αἱ Ἀργινοῦσαί εἰσιν ἐπὶ τῆς Μαλέας ἄϰρας ἀντίον τῆς Μυτιλήνης. 7. Ἡ γραμματιϰὴ ϰαὶ ἡ γεωμετρία ϰαὶ ἡ ἱστορία εἰσὶν ἐπιστῆμαι. 8. Αἱ Περσιϰαὶ ζῶναι λαμπραὶ ἦσαν. 9. Ἐν Θήβαις ἡ βουλὴ ἦν ἐν τῇ τῆς ἀγορᾶς στοᾷ. 10. Ἐν ταῖς Θερμοπύλαις ϑερμαὶ ϰρῆναί εἰσιν.

Примітки: ἐστί(ν) (p. 3, sing.) є; εἰσί(ν) (p. 3, pl.) суть; ἦν (p. 3, sing.) був, -а, -о; ἦσαν були; εἶχε(ν) (p. 3, sing.) мав, -а, -о; εἶχον (p. 3, pl.) мали; ἔτρεϕε(ν) (p. 3, sing.) виробляв, -а.

3. Провідмінювати слова та словосполучення в однині та множині: ἡ ῥίζα, ἡ γέϕυρα, ἡ ϰαϑαρὰ πηγή.

Заняття 3

1. I відміна іменників чоловічого роду

2. Загальні відомості про дієвідміну

3. Praesens іndicativі activі

4. Imperfectum indicativi activi

5. Прирощення

Тексти: Περὶ Σπάρτης. Περὶ Πυϑαγόρου

1. I відміна іменників чоловічого роду

Іменники чоловічого роду відмінюються так само, як і іменники жіночого роду, лише в gen. sing. закінчуються на -ου, як і слова II відміни. В nom. sing. -α буває лише в тому випадку, коли це -α purum.

Зразки: ὁ νεανίας юнак, ὁ πολίτης громадянин, ὁ διϰαστής суддя.

Sing.
Nom.	ὁ νεανίας	πολίτης	διϰαστής
Gen.	τοῦ νεανίου	πολίτου	διϰαστοῦ
Dat.	τῷ νεανίᾳ	πολίτῃ	διϰαστῇ
Acc.	τὸν νεανίαν	πολίτην	διϰαστήν
Voc.	ὦ νεανία	πολῖτα	διϰαστά

Plur.
Nom.	οἱ νεανίαι	πολῖται	διϰασταῖ
Gen.	τῶν νεανιῶν	πολιτῶν	διϰαστῶν
Dat.	τοῖς νεανίαις	πολίταις	διϰασταῖς
Acc.	τοὺς νεανίας	πολίτας	διϰαστάς
Voc.	ὦ νεανίαι	πολῖται	διϰασταί

Форма voc. sing. уявляє собою чисту основу.

Із іменників на -ης voc. sing. на -α мають слова, які закінчуються на -της (ὦ πολῖτα), назви народів на -ης (ὦ Πέρσα о, персе!), складні слова з -μέτρης, -τρίβης (ὦ γεωμέτρα о, землемере!); в слові δεσπότης (господар) наголос у voc. sing. стоїть на третьому складі з кінця (ὦ δέσποτα).

2. Загальні відомості про дієвідміну

По закінченню форми першої особи однини теперішнього часу активного стану розрізняють дві дієвідміни: першу на -ω та другу на -μι.

Дієслово (verbum) має три основи: теперішнього часу (praesentis), аориста (aoristi) та перфекта (perfecti). Способи (modus) є такі: дійсний (indicativus), умовний (conjunctivus), бажаний (optativus), наказовий (imperativus).

Іменними віддієслівними утвореннями є дієприкметники (participium), неозначена форма (infinitivus) та віддієслівні прикметники (adjectivum verbale).

Існують три стани (genus): активний (activum), середній, або медіальний (medium) та пасивний (passivum). Часи (tempus) поділяються на дві групи: а) головні часи: praesens, perfectum, futurum та б) історичні часи: imperfectum, aoristus, plusquamperfectum.

3. Praesens іndicativі activі

Sing.		Plur.
1.	λύ-ω я розв`язую, звільняю	1.	λύ-ο-μεν
2.	λύ-εις	2.	λύ-ε-τε
3.	λύ-ει	3.	λύ-ουσι(ν)

Imperativus praesentis activі

Sing.		Plur.
2.	λῦ-ε розв`язуй, звільняй		λύ-ε-τε
3.	λυ-έ-τω		λυ-ό-ντων

Infinitivus: λύ-ειν - розв`язувати, звільняти

Поєднувальними голосними є -ο (перед μ та ν) та -ε в інших випадках. В третій особі множини додається ν «приставне» (ἐϕελϰυστιϰόν) перед словом, яке починається з голосного звука, а також перед розділовими знаками. Таке ν буває і в інших дієслівних та іменних формах, воно подається в дужках.

Особовий займенник у якості підмета вживається тоді, коли на ньому є особливий логічний наголос, наприклад при протиставленні.

Praesens indicativi означає дію чи стан в теперішньому, але може вживатися й в описі минулих подій (praesens historicum). Imperativus та infinitivus praesentis виражають не час, але недоконаний вид.

4. Imperfectum indicativi activі

Sing.		Plur.
1.	ἔ-λυ-ο-ν я розв`язував, звільняв	1.	ἐ-λύ-ο-μεν
2.	ἔ-λυ-ε-ς	2.	ἐ-λύ-ε-τε
3.	ἔ-λυ-ε(ν)	3.	ἔ-λυ-ο-ν

Imperfectum - це минулий час недоконаного виду; він може означати також початок, спробу дії (imperfectum de conatu): ἔλυον я намагався звільнити, я почав було звільняти.

В індикативі історичних часів, в тому числі й імперфекті, є присутнім прирощення.