Проектування технологічної лінії забезпечення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях (2 год.)

Мета роботи: Засвоїти методику проектування технологічної лінії забезпечення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях

1 Загальні відомості

Вихідні дані: вид тварин (птиці); спосіб їх утримання; m_i - поголів'я тварин і – ї групи в приміщенні, гол.; М_і - маса однієї тварини (птаха) і – ї групи, кг; С_і – кількість вуглекислого газу, що виділяється однією твариною або птицею і-ї групи, л/год.; q_i - кількість теплоти, яку виділяє одна тварина або птиця і – ї групи протягом години, кДж/год.; t_з – зимова зовнішня температура, К; нормативні значення показників мікроклімату для утримуваного поголів'я; характеристика приміщення: габарити, застосовані будівельні матеріали елементів приміщення, їх конструкції та теплотехнічні характеристики тощо. Для цих умов:

• розрахувати потрібну кратність повітреобміну в приміщенні, за якою вибирати принцип вентилювання: природний чи примусовий;

• визначити параметри і кількість витяжних і припливних каналів для забезпечення потрібного обміну повітря з дотриманням нормативної швидкості руху повітря;

• розрахувати потрібну кількість тепла, потрібну для нагріву (взимку) чи видалення (влітку);

• за цими даними вибрати необхідне вентиляційно-опалювальне обладнання.

Значну частину року, а за деякими технологіями і цілий рік, більшість тварин і птиці знахо­дяться в приміщеннях. У зв'язку з цим в тваринницьких приміщеннях необхідно створювати мікроклімат, який би відповідав фізіології тварин і птиці та сприятливо впливав на їх стан, здоров'я, продуктивність та якість продукції.

Мікроклімат тваринницького приміщення — це сукуп­ність фізичних і хімічних параметрів його середовища. До основних показників мікроклімату відносять: температуру Т; відносну вологість W, % ; хімічний склад повітря (вміст вуглекислого газу СО₂ , аміаку NH₃, сірководню H₂S); наявність у повітрі пилу (механічне забруднення) та мікроорганізмів (біологічне забруднення); швидкість v, м/с, та напрямок руху повітря; освітлення. Повітряний режим порушується при диханні тварин (виділення тепла, вологи, вуглекислого газу тощо), а також у результаті випаровувань від гною. Серед основних факторів забруднення, що найбіль­ше впливають на розвиток тварин,— гази (вуглекислий газ, аміак, сірководень), а також такі фактори, як волога і тепло. Нормовані узагальнені значення основних показників мікроклімату за вимогами відомчих норм технологічного проектування (ВНТП) [1, 3, 4, 6] наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Нормовані (усереднені) значення показників мікроклімату

Приміщення	Значення показників
	Т, Сº	W, %	v, м/с	вміст у повітрі
				СО2,%	NH3, мг/л	H2S, мг/л
Корівники: прив'язного утримання безприв'язного утримання Родильні відділення	10 5 – 8 15–17	75 70–75 75	0,5 0,5 0,3	0,25 0,25 0,2	0,02 0,02 0,01	0,01 0,01 0,005
Свинарники-маточники Свинарники для дорощування Свинарники-відгодівельники	18–22 18–22 14–20	70 70 75	0,15 0,2 0,3	0,2	0,02	0,005 0,01 0,01
Вівчарні з: молодняком дорослим поголів'ям	16 10	70 –75	0,2 0,3	0,25	0,02	0,01
Пташники: доросле поголів'я добовий молодняк	16–18 35 - 37	60–70	0,3 0,2	0,25	0,015	0,005

Відхилення параметрів мікроклімату від фізіологічно зу­мовлених норм послаблює резистентність тварин до захворювань, спричиняє відхід до 40 % молодняку (особливо птиці), зни­ження на 10—20 % надою молока, зменшення до 30 % приросту маси на відгодівлі, яйценоскості до 35%, настриг вовни до 20 %; потребує додаткових витрат кормів і коштів на лікування. Погіршення мікроклімату скорочує також термін екс­плуатації тваринницьких приміщень та їх технологічного обладнання.

Крім видових та вікових ознак і щільності розміщення тварин, на мікроклімат у тваринницькому приміщенні впли­вають інші фактори: кліматичні умови; конструктивні особ­ливості будівлі та матеріали, з яких виготовлені її елементи; способи утримання тварин; засоби механізації^.

Зоотехнічні та санітарно-гігієнічні вимоги щодо створення мікроклімату зводяться до того, щоб усі його показники підтримувалися в межах, визначених нормами технологіч­ного проектування приміщень для утримання тварин і птиці [1, 3, 4, 6]. Слід підкреслити важливість дотримання стабільності рівня показників мікроклімату. Особливо шкідливе різке порушення режимів. Якщо відхилення від оптимальних норм за тим чи іншим показником супроводжується переважно знижен­ням продуктивності тварин, то різке коливання режимів (наприклад, температурного) часто є причиною захворювання і падіжу тварин, насамперед молодняку.

Підтримання мікроклімату в заданих нормами межах виконують з допомогою систем вентиляції і опалення.

2 Системи вентиляції

Призначення систем вентиляції – підтримання в приміщеннях оптимальних значень температури, вологи і хімічного складу повітря, створюючи таким чином нормальні умови для життєдіяльності тварин і роботи персоналу. Підтримання нормованого мікроклімату в приміщеннях виконують, головним чином, шляхом забезпечення необхідного обміну в них за потребою холодного або підігрітого повітря. При цьому домагаються:

рівномірних циркуляції і розподілу повітря для запобігання утворенню застійних зон у приміщенні;

відсутності конденсації пари на внутрішніх поверхнях;

створення комфортних умов для життя тварин і роботи персоналу.

Вентиляція приміщень — досить складний процес, для якого необхідно враховувати кількість ви­ділення тваринами різними шляхами тепла, вологи, газів, спосіб прибирання гною, теплоізоляцію будівель, тепломісткість певних матеріалів, конструктивне розміщення дверей, воріт, наявності тамбурів, які відкриваються при роздаванні кормів або при­биранні гною бульдозерами, при виведенні тварин на ви­гульні майданчики та в інших випадках, вплив на показники мікроклімату застосованих у приміщенні засобів механізації. тощо.

Сучасні системи вентиляції можуть забезпечувати обмін забрудненого повітря на свіже, нагрівання або охолодження його, очи­щення від пилу і мікроорганізмів, підсушування чи зволо­ження, озонування, дезодорацію, знезараження тощо. Їх класифікують за такими ознаками:

• за принципом дії: природні, примусові;

• за призначенням: за­гальні та локальні (місцеві);

• за напрямом основного потоку повітря: знизу – вверх, зверху – вниз, горизонтальні.

Обмін повітря в приміщеннях організують за допомогою вентиляційних каналів: припливних – для подачі в приміщення свіжого повітря, витяжних – для видалення з нього відпрацьованого.

Обмін повітря при природній вентиляції виконують за рахунок конвекції повітря, тобто за рахунок різниці щільності повітря в середині і зовні приміщення, а також під впливом вітру.

Система природного повітрообміну (рис.1) відзначається просто­тою пристроїв, відсутністю енерговитрат на привід, низькою вартістю і відсутністю шкідливого впливу на тварин (птицю). Її недо­ліки: забезпечує не більше 3...4-кратний обмін повітря в приміщенні, низька надійність роботи при однакових температурах у приміщенні та поза ним, неможливість контрольованого підігріву нагнітаючого повітря; не дозволяє організувати напрям руху повітря зверху – вниз.

Примусову вентиляцію виконують механічними побудниками – вентиляторами. Примусові системи вентиляції надійно функціонують у будь-який період року, добре регулюються, можуть працю­вати в автоматичному режимі, проте значно складніші за конструкцією, потребують суттєвих експлуатаційних витрат, спричиняють шумовий ефект.

За організацією повітреобміну припливна вентиляція буває: витяжна (депресійна), припливна (компресійна, напірна) і припливно-витяжна (комбінована, змішана).

При витяжній системі вентиляторами облаштовують витяжні канали. Її застосовують досить рідко бо вона має такі недоліки: з нею неможливо контрольовано підігрівати поступаюче через чисельні припливні канали повітря; за нею в приміщенні створюється розрідження (депресія) і тоді через різні щілини в дверях, вікнах тощо до приміщення додатково і також не контрольовано поступає зовнішнє повітря, порушуючи заплановані проектом параметри.

При припливній системі вентиляції вентилятори монтують у припливних каналах. Вона не має недоліків витяжної системи, поступаюче повітря можна при потребі підігрівати. Основний недолік, хоча і не значимий – невелика точність регулювання параметрів мікроклімату.

Рис. 1. Приклади забезпечення вентиляції з розміщенням витяжних та припливних каналів: а – природна (в корівнику); б – примусова комбінована (в свинарнику); 1 – повздовжні нагнітальні повітропроводи; 2 – витяжні

вентилятори

Найбільше розповсюдження, особливо в сучасних тваринницьких і птахівничих приміщеннях з високою концентрацією поголів'я, отримали напірно-витяжні системи вентиляції, бо вони не мають недоліків припливної і витяжної систем. За цією комбінованою системою вентилятори маємо як у припливних, так і в витяжних каналах, що дозволяє з високою точністю регулювати подачу свіжого (за потребою підігрітого) і видалення відпрацьованого повітря, а, отже, точно витримувати задані параметри мікроклімату.

Загальні системи вентиляції призначені для забезпечення однакових параметрів у всьому приміщенні, тоді як локальні забезпечують додатково певні параметри, головним чином підвищену температуру для молодняку, в окремих обмежених місцях приміщення.

Системи мікроклімату з подачею повітря «знизу – вверх» не вважаються досконалими, бо поступаюче взимку свіже холодне повітря обдуває тварин, потім, підіймаючись вверх, підіймає пару, яка виділяється з вологих поверхонь та від тварин, і ця пара інтенсивно конденсується на стелі чи на даху приміщення.

Системи «зверху – вниз», зрівняно з першими, мають такі переваги: холодне повітря доки дійде до тварин дещо підігрівається, отже тварини менше простуджуються; зменшуються витрати на підігрів повітря; краще виводиться пара, тобто в приміщенні сухіше; система дозволяє рівномірніше розподіляти приточне повітря приміщенням.

Закордонні технології пропонують горизонтальний напрям руху повітря. Той недолік, що холодне повітря поступає до тварин, вони ліквідують застосовуючи так звані “авангалереї”, де повітря попередньо трішки підігрівають.

Для подачі в приміщення і видалення з нього повітря застосовують одно – і багатошвидкісні осьові і відцентрові вентилятори, для підігріву і подачі теплого повітря в приміщення застосовують: калорифери електричні, водяні, парові; тепловентилятори, теплогенератори, приточно-витяжні установки, комплекти обладнання типу “Клімат.” В закордонних технологіях останнім часом для підігріву повітря перевагу віддають газовим та інфрачервоним генераторам. Локальний обігрів молодняку ВРХ, свиней, овець виконують інфрачервоними опромінювачами та обігріваючими килимками, а птиці – брудерами.

При розробці системи вентиляції тваринницьких при­міщень необхідно дотримувати таких умов:

- припливні канали розташовувати у верхній або середній частинах приміщення й обладнувати дефлекторами чи на­садками, щоб відхиляти потоки свіжого повітря від тварин чи птиці та запобігати їх застудним захворюванням;

- витяжні канали встановлювати у нижній частині примі­щення, в місцях розміщення тварин, а в приміщеннях із щілинною підлогою — ще й під підлогою для видалення забрудненого повітря з гноєзбірних каналів;

- не розміщувати припливні канали напроти витяжних, а також на відстані ближче 2,5 м один від одного, щоб не спричиняти утворення застійних зон;

- протяжні розподільні припливні повітропроводи виготов­ляти з легких і дешевих синтетичних матеріалів;

- передбачати конструктивними рішеннями можливість зміни схеми роботи з метою регулювання в широких межах по­вітрообміну і температурного режиму у приміщенні в різні періоди року.

Нижче наведено методики розрахунку вентиляційної та опалювальної систем тваринницьких приміщень.

3 Розрахунок вентиляційно – опалювальної системи

Головне завдання цього розрахунку – виконати вибір вентиляційно–опалювального обладнання для заданих (п. 1) умов.

З.1 Розрахунок вентиляційної системи

3.1.1 Кратність повітреобміну в приміщенні

Кратність повітреобміну, тобто кількість повних змін повітря в приміщенні за одиницю часу, якою прийнято годину, визначають за формулою

К = , (1)

де К - кратність повітреобміну повітря в приміщенні , тобто скільки

разів на протязі години за допомогою вентиляціїї повністю

змінюють повітря в приміщенні;

V_max - максимальний об'єм повітря, який за нашими розрахунками

необхідно подавати в приміщення на протязі години за

допомогою системи вентиляції, щоб забезпечити нормований

мікроклімат для тварин (птиці), м³;

V_пр - корисний об'єм приміщення, м³, визначають я добуток

внутрішніх габаритів приміщення.

Проектні організації, які проектують вентиляційно-опалювальне обладнання тваринницьких підприємств максимальний об'єм повітря V_max визначають за декількома умовами:

• мінімально допустимий об'єм свіжого повітря V_з , м³, який необхідно подавати в приміщення за годину згідно зоотехнічних вимог;

• потрібний годинний повітреобмін V_г, м³, за вмістом у повітрі приміщення вуглекислого газу. При дотриманні допустимої норми концентрації вуглекислого газу вміст інших забрудників (сірководень, аміак тощо) у повітрі приміщення як правило не перевищує допустимого, тому за цими показниками розрахунок не роблять;

• потрібний годинний повітреобмін V_в , м³, виходячи з допустимого нормами вмісту в повітрі приміщення водяної пари.

З отриманих трьох значень приймають найбільше (максимальне V_max) і за ним розраховують кратність повітреобміну в повітрі. За вимогами СніП та ВНТП проектні організації проектуючи приміщення всі ці три показники визначають помісячно. Коли мається типовий проект і його пристосовують до реальних умов то перевірку ведуть для літнього зимового і перехідних (весна, осінь) періодів. В жарку пору року повітреобмін перевіряють ще й за умовою теплового балансу в приміщені.

Для навчальних цілей потрібну кратність повітрообміну з формули (1) достатньо визначити за мінімально допустимим об'єм свіжого повітря V_з та за вмістом у повітрі приміщення вуглекислого газу V_з для холодного періоду.

Мінімально допустимий об'єм свіжого повітря V_з , м³, за зоотехнічними вимогами розраховують за виразом

V_з = 0,01b_і m_i M_і , м³, (2)

де b_i - мінімально допустима норма повітреобміну на 100 кг живої маси

для тварини чи на один кілограм живої маси для птиці, м³/год.

Слід пам'ятати, що для точних розрахунків значення b_і різняться

залежно від пори року [1, 3, 4, 6, 9, 12, 13, 15 – 17]. В холодний

період року рекомендують приймати не менше: для дорослого

скоту і молодняку b_i = 15, для телят – b_i = 18, для свиней – b_i =

= 30 м³/год. на 100 кг живої маси; для курей в клітках – 0,70,

курей на підлозі – 0,75, індиків – 0,60, качок – 0,70, гусей –

0,60 м³/год. на один кілограм живої маси; для молодняку курей

віком 1 – 9 тижнів – (0,7 – 1,0) м³/год., 10 – 26 тижнів – 0,70

м³/год.; для молодняку індиків, качок, гусей віком 1 – 9 тижнів –

(0,65 – 1,0) м³/год., старше 9 тижнів – 0,60 м³/год. на один

кілограм живої маси.

M_i - середня жива маса однієї тварини чи птиці і – ї групи, кг.

Потрібний повітреобмін за годину V_г, м³, за вмістом у повітрі приміщення вуглекислого газу розраховують за формулою

V_г = ,м³, (3)

де C_i - виділення вуглекислого газу від однієї тварини (таблиця 2) чи

птиці (таблиця 3) і – ї групи, л/год.;

C_ді - допустима межа концентрації вуглекислого газу в приміщенні,

л/м³, для тварин чи птиці і – ї групи. За вимогами ВНТП

[1, 3,4, 6] ці значення наступні: ВРХ: телята до 3-місячного віку –

C_д.т = 2 л/м³, решта вікових груп - C_д.д = 2,5 л/м³; свині – C_д.с =

= 2 л/м³; птиця – C_д.п = 2,5 л/м³.

C_п - концентрація вуглекислого газу в свіжому повітрі, л/м³. За

звичай вона коливається в межах C_п = 0,3 – 0,4 л/м³;

k_с - поправочний температурний коефіцієнт. Для зимового і

перехідних періодів його приймають k_с.х =0,9, для теплого

періоду k_с.т = 0,87.

З двох значень V_з, V_г, повітреобміну, отриманих за формулами, відповідно, (2 і 3), в якості розрахункового V_max повітреобміну слід прийняти найбільше значення і за ним розраховувати кратність повітреобміну за формулою (1).

Таблиця 2

Норми виділень вуглекислого газу однією твариною (птицею), л/год.

Вид тварин (птиці)	Маса, кг	Виділен- ня СО2	Вид тварин (птиці)	Маса, кг	Виділен- ня СО2
Корови сухостійні і нетелі	300 400 600 800	99,6 118,5 152,7 179	Хряки-плідники	100 200 300	44,2 60,8 77,6
			Свиноматки хол.і поросн.	100 150	36,4 42,2
Корови дійні	300 400 600 800	123 143 158 171
			Свиноматки важкопоросні	100 200	43,2 57,6
			Свиноматки з поросятами	100 150	87,6 99,8
Телята до 1 міс.	30 80	16,5 42,2
			Поросята	10 20 30 38	13 18,1 21,7 24,5
Телята 1 – 3 міс.	60 100 130	35,4 55,5 63
Телята 3 – 4 міс.	120 150 200	60,9 63 89	Ремонтний і відгодівельн. молодняк	50 80 120	27,8 38,7 47,1
Молодняк старше 4 міс.	180 250 350	67,5 81,8 107	Дорослі свині на відгодівлі	100 200 300	47,6 63 83

Залежно від величини кратності повітрообміну К застосовують різні варіанти вентиляції. Якщо К < 3, достатньо буде вентиляції з природним обміном повітря; при К = 3 — 5 приймається варіант із примусовою циркуляцією повітря, а в разі К > 5 в холодну чи жарку пори року необхідно ще й забезпечувати кондиціювання повітря за температур­ним режимом.

Суттєвим є те, що навантаження тваринницьких примі­щень за поголів'ям потрібно приймати на такому рівні, щоб кратність повітрообміну в них не перевищувала К = 5—6 разів. Порушення цієї умови спричинює не лише ускладнення технічного вирішення системи вентиляції та зростання екс­плуатаційних витрат, а й підвищення швидкості повітряних потоків, у результаті чого в приміщенні можуть утворюва­тися зони протягів.

3.1.2 Кількість припливних і витяжних каналів і вибір вентиляційних установок

Потрібну кіль­кість припливних каналів для надходження свіжого повітря і витяжних каналів — для видалення забрудненого, а також вибір вентиляційних установок при примусовій вентиляції визначимо за наступною методикою.

При застосуванні природної вентиляції загальну площу витяжних каналів F_в розраховують за формулою:

, (4)

де v - швидкість руху повітря в витяжному каналі, м/с. Визначають її

так:

, м/с, (5)

де Н_к - висота витяжного каналу, м. Вони не повинні виступати над

дахом більше як на 0,5 – 0,7 м.

Кількість витяжних каналів n_в визначається за відношенням:

(6)

де f_в - площа поперечного перерізу одного каналу, м².

Переріз витяжних каналів рекомендують приймати таких розмірів: 0,4 х 0,4; 0,5 х 0,5; 0,6 х 0,6; 0,7 х 0,7; 1 х 1 м.

Загальну площу перерізу припливних каналів F_пр прий­мають для дерев'яних стін F_пр > 0,5 F_в в, для цегляних F_пр = 0,7 F_в. Їх переріз, як правило, має такі розміри: 0,25 х 0,25; 0,2 х 0,3; 0,3 х 0,4 м.

У разі застосування примусової системи вентиляції сумарну продуктивність витяжних вентиляторів V_в визначають із певним запасом:

V_в=(2...3)V_max,м³/год., (7)

що дозволяє регулювати мікроклімат у приміщенні і не потребує постійного вмикання установок.

Продуктивність припливних вентиляторів повинна на 10— 20 % перевищувати продуктивність витяжних установок, тобто

V_пр = (1,1...1,2) V_в ,

щоб створювати у приміщенні дещо підвищений тиск повітря. Завдяки цьому зовнішнє холодне повітря, пиловидні частин­ки і хвороботворні мікроорганізми не будуть надходити у приміщення крізь щілини стін, вікон та дверей.

Виходячи з отриманих значень V_в і V_пр , орієнтуючись на план і розріз приміщення та на схему його вентиляції, вибирають тип вентиляторних установок і розраховують їх потрібну кількість за формулами

і , (8)

де n_в і n_пр - потрібна за розрахунками кількість відповідно витяжних і

приточних вентиляторів, шт.;

Q_в і Q_пр - подача вентиляторів, вибраних, відповідно, для

витяжних і приточних каналів, за їх технічною

характеристикою,м³/год.

Отримані значення кількості вентиляторів округлюємо в більшу сторону.

3.3 Опалення тваринницьких приміщень та вибір вентиляційно-опалювальних установок

Енергетичний баланс повітряного середовища у тварин­ницькому приміщенні характеризують взаємодією таких ос­новних систем: енергетичного обміну в організмах тварин, що перебувають у цьому приміщенні; тепло- і вологообмінних процесів на обмежувальних конструкціях (підлога, стіни, вікна, покриття); енергетичних процесів опалювально-вентиляційних установок та іншого технологічного оснащен­ня приміщення.

Опалення тваринницьких приміщень застосовують у разі, коли тепла, яке виділяють тварини, недостатньо для ком­пенсації його втрат через обмежувальні конструкції, для нагрівання свіжого повітря, що надходить у приміщення, та випаровування вологи із змочених та відкритих водних по­верхонь, посліду та глибокої підстилки. Опалення передбачають у випадках, коли подальше збільшення термічного опору обмежувальних конструкцій економічно недоцільне порівняно із системою штучного обігрівання.

Проектні організації необхідну кількість теплоти для опалення в холодний періоду року визначають із рівняння теплового балансу з урахуванням нормативних па­раметрів зовнішнього і внутрішнього повітря, а також теп­лотехнічних характеристик обмежувальних конструкцій при­міщення за виразом:

Ф_оп = Ф_н + Ф_вт + Ф_вп - Ф_т - Ф_е - Ф_о - Ф_м, кДж/год., (9)

де Ф_оп - теплота, яку потрібно подати у приміщення через систему його

обігрівання, кДж/год;

Ф_н — витрати теплоти на підігрівання приточного повітря, що надто дить у приміщення при вентиляції, кДж/год;

Ф_вт — загальні витрати теплоти через обмежувальні кон­струкції приміщення, включаючи інфільтрацію повітря через нещільності, кДж/год;

Ф_вп – витрати теплоти на випаровування з відкритої та змоченої поверхонь у приміщенні, кДж/год;

Ф_т — тепло, яке виді­ляється тваринами), кДж/год;

Ф_е, Ф_о — тепловиділення відповідно електроустановками та приладами

освітлення, кДж/год;

Ф_м - тепло, яке надходить до приміщення від приладів локального обігріву,

кДж/год.

Для навчальних цілей теплову потужність Ф_оп, кВт, опалювального пристрою орієнтовно визначимо через витрати теплоти на підігрівання приточного повітря, що надходить у приміщення при вентиляції в холодний період, за формулою

Ф_оп = , кВт, (10)

де V_мах – максимальний потрібний повітреобмін у приміщенні для

зимового періоду, м³/год., який ми розраховували в п. 3.1.

с – питома теплоємкість повітря,

t_в – температура нагріву повітря, яке подають у приміщення, К. Її

значення приймають на (5 - 8)⁰ нижче нормативного (таблиця 1).

Ця різниця компенсує теплоту, яка виділяється самими

тваринами, але приймають її значення не нижче t_в = 283К через

можливість простудних захворювань;

t_з – температура зовнішнього повітря, К, дорівнює розрахунковій

проектній температурі, тобто t_з = t_п;

ρ_п– густина повітря при температурі t_в в середині приміщення,

кг/м³. Її значення приймаємо за таблицею 4.

За значенням Ф_оп , обчисленому за формулою (10), та V_max з п. 3.1 виконуємо вибір виду вентиляційно-опалювального обладнання, його марку та потрібну для забезпечення заданих параметрів мікроклімату кількість.

Таблиця 4

Густина повітря залежно від температури

Темпера тура, К	- 253	- 258	- 263	- 268	273	278	283	288	293	303	313
Густина, кг/м3	1,4	1,37	1,34	1,32	1,29	1,27	1,25	1,23	1,2	1,16	1,13