- •Література
- •Практична частина
- •1. Перекладіть текст українською мовою та прочитайте його, дотримуючись усіх видів літературних мовних норм. Зверніть увагу на оформлення дати та розташування підпису і дати.
- •2. Прочитайте слова, дотримуючись правил української вимови. Укажіть на розбіжності між вимовою звуків та їх позначенням на письмі.
- •3. Запишіть правильно текст, розкриваючи дужки. Дотримуйтесь правил милозвучності.
- •4. Поставте наголос у словах. Яким словником ви можете скористатися, щоби правильно поставити наголос? Запам’ятайте правильне наголошення поданих слів.
- •5. Розставте наголос у словах. Складіть із ними речення. Доберіть 2-3 пари слів, поставте наголос та поясніть їх значення.
- •Теоретичний матеріал з теми
- •Розрізняють такі норми української літературної мови:
- •Самостійна робота з теми
- •Перекладіть тексти, дотримуючись усіх норм української літературної мови.
- •2. Прочитайте речення. Подумайте, які норми української літературної мови порушено. Запишіть правильно речення. Поставте знак наголосу у виділених жирним шрифтом словах.
- •3. Запишіть правильно текст, розкриваючи дужки. Дотримуйтесь правил милозвучності.
- •4. Поставте правильно наголос у словах. Яким словником ви скористались, щоби правильно поставити наголос. Запам’ятайте правильне наголошення поданих слів.
- •Матеріали до лекції 1: Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •2.Поняття «українська національна мова», «літературна мова», «державна мова».
- •3.Норми літературної мови.
- •4.Усне і писемне мовлення
- •4.Культура мови і культура мовлення фахівця.
- •5.Комунікативні ознаки культури мовлення фахівця.
4.Усне і писемне мовлення
Мова існує у двох формах – усній і писемній. Кожна форма мовлення має свої специфічні ознаки:
Усне мовлення |
Писемне мовлення |
Усне слово – це слово живе, виразне, інколи спонтанне. В усному мовленні не завжди є час для добору найбільш точного слова. Сказане слово не можна виправити. |
У писемному мовленні завжди попередньо обдумується кожне слово, кожна фраза. Написаний текст можна перечитати, виправити. |
Це мовлення розраховане на сприйняття слухом. |
Писемне мовлення – це графічне мовлення, розраховане на зорове сприйняття. |
Усне мовлення володіє більшим арсеналом засобів передачі думок і почуттів. |
У писемному мовленні ясності і виразності правильно дібраних мовних елементів сприяють характерні для цієї форми мовлення додаткові засоби. |
В усному мовленні порядок слів відіграє важливу роль (допомагає чітко побудувати речення, логічно висловити думки). |
Важливу роль у писемному мовленні виконує порядок слів (уживається для логічного розвитку від відомого до нового і для чіткої побудови речення). |
В усному мовленні добір засобів повинен відповідати вимогам стилю. |
У писемному мовленні добір засобів повинен відповідати не тільки літературній нормі, а й вимогам стилю, до якого належить текст. |
Слово в усному мовленні майже завжди супроводжується інтонацією, мімікою, жестами. Вони є засобом для усного мовлення. |
Важливим засобом для написаного є розділові знаки, без яких інколи зрозуміти правильно написане просто неможливо. А.Чехов писав, що знаки служать нотам під час читання написаного. |
В усному мовленні вживаються здебільшого неповні речення. |
Характерною ознакою писемного мовлення є повні і закінчені речення, які розміщені у логічній послідов-ності. |
В усному мовленні використо-вуються частіше речення прості. |
У писемному мовленні більшість речень – складні. Прості ж речення, як правило, поширені і ускладнені. |
Усне мовлення розраховане на слухача, що знаходиться перед очима оратора. |
Писемне мовлення розраховане на читача (слухача). |
Порядок слів у реченні вільний, зустрічаються повторення окремих слів, словосполучень, частин речень, неповні речення, вставні слова тощо. |
Порядок слів часто прямий, повторення слів автори намагаються уникати. |
4.Культура мови і культура мовлення фахівця.
Мова і культура перебувають в одній поняттєвій площині і як духовні цінності, органічно пов’язані між собою. Слово культура (від латинського догляд, освіта, розвиток) означає сукупність матеріальних та духовних цінностей, які створило людство протягом своєї історії. Мова – це прояв культури.
Культура мови – галузь мовознавства, що займається утвердженням норм на всіх мовних рівнях. Використовуючи відомості історії української літературної мови (граматики, лексикології, словотвору, стилістики), культура мови виробляє наукові критерії в оцінюванні мовних явищ, виявляє тенденції розвитку мовної системи. Культура мови має регулювальну функцію, адже пропагує нормативність, забезпечує стабільність, рівновагу мови, хоча водночас живить її, оновлює.
Культура мовлення – передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, а також дотримання точності , чистоти.,логічної стрункості, правил мовного етикету.
Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення фахівця:
нормативність(дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);
адекватність(точність висловлювання);
етичність(використання експресивно – стилістичних засобів);
полі функціональність(забезпечення застосування мови у різних сферах професійної діяльності);