Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Українська мова.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
147 Кб
Скачать
☆

4.Усне і писемне мовлення

Мова існує у двох формах – усній і писемній. Кожна форма мовлення має свої специфічні ознаки:

Усне мовлення

Писемне мовлення

Усне слово – це слово живе, виразне, інколи спонтанне. В усному мовленні не завжди є час для добору найбільш точного слова. Сказане слово не можна виправити.

У писемному мовленні завжди попередньо обдумується кожне слово, кожна фраза. Написаний текст можна перечитати, виправити.

Це мовлення розраховане на сприйняття слухом.

Писемне мовлення – це графічне мовлення, розраховане на зорове сприйняття.

Усне мовлення володіє більшим арсеналом засобів передачі думок і почуттів.

У писемному мовленні ясності і виразності правильно дібраних мовних елементів сприяють характерні для цієї форми мовлення додаткові засоби.

В усному мовленні порядок слів відіграє важливу роль (допомагає чітко побудувати речення, логічно висловити думки).

Важливу роль у писемному мовленні виконує порядок слів (уживається для логічного розвитку від відомого до нового і для чіткої побудови речення).

В усному мовленні добір засобів повинен відповідати вимогам стилю.

У писемному мовленні добір засобів повинен відповідати не тільки літературній нормі, а й вимогам стилю, до якого належить текст.

Слово в усному мовленні майже завжди супроводжується інтонацією, мімікою, жестами. Вони є засобом для усного мовлення.

Важливим засобом для написаного є розділові знаки, без яких інколи зрозуміти правильно написане просто неможливо. А.Чехов писав, що знаки служать нотам під час читання написаного.

В усному мовленні вживаються здебільшого неповні речення.

Характерною ознакою писемного мовлення є повні і закінчені речення, які розміщені у логічній послідов-ності.

В усному мовленні використо-вуються частіше речення прості.

У писемному мовленні більшість речень – складні. Прості ж речення, як правило, поширені і ускладнені.

Усне мовлення розраховане на слухача, що знаходиться перед очима оратора.

Писемне мовлення розраховане на читача (слухача).

Порядок слів у реченні вільний, зустрічаються повторення окремих слів, словосполучень, частин речень, неповні речення, вставні слова тощо.

Порядок слів часто прямий, повторення слів автори намагаються уникати.

4.Культура мови і культура мовлення фахівця.

Мова і культура перебувають в одній поняттєвій площині і як духовні цінності, органічно пов’язані між собою. Слово культура (від латинського догляд, освіта, розвиток) означає сукупність матеріальних та духовних цінностей, які створило людство протягом своєї історії. Мова – це прояв культури.

Культура мови – галузь мовознавства, що займається утвердженням норм на всіх мовних рівнях. Використовуючи відомості історії української літературної мови (граматики, лексикології, словотвору, стилістики), культура мови виробляє наукові критерії в оцінюванні мовних явищ, виявляє тенденції розвитку мовної системи. Культура мови має регулювальну функцію, адже пропагує нормативність, забезпечує стабільність, рівновагу мови, хоча водночас живить її, оновлює.

Культура мовлення – передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, а також дотримання точності , чистоти.,логічної стрункості, правил мовного етикету.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення фахівця:

  • нормативність(дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);

  • адекватність(точність висловлювання);

  • етичність(використання експресивно – стилістичних засобів);

  • полі функціональність(забезпечення застосування мови у різних сферах професійної діяльності);