Покривні тканини

Покривні тканини контактують із зовнішнім середовищем і забезпечують захист рослин від несприятливих впливів довкілля (механічних ушкоджень, низьких температур, надмірного випа­ровування води, проникнення мікроорганізмів тощо). Крім того, покривні тканини забезпечують обмін речовин між організмом і середовищем.

Розрізняють три основних типи покривних тканин у надзем­них частин рослин:

1. шкірочку, чи епідерму,

2. перидерму (корок і фелодерму)

3. кірку.

1. Епідерма складається з одного чи кількох шарів щільно зім­кнутих тонкостінних клітин. Покриває листки, пелюстки і моло­ді пагони рослини і формується в конусі наростання з первинної меристеми – протодерми. З часом клітини епідерми зовні по­криваються воскоподібною речовиною – кутином, що утворює кутикулу. Кутикула знижує випаровування води, віск робить по­верхню органів незмочуваною, що слугує захистом від несприятливих навколишніх умов. Вона може бути різної товщини, її поверхня буває складчаста, пориста тощо (мал. 9).

Клітини епідерми зазвичай не містять хлоропластів або міс­тять їх дуже мало. Інколи в них утворюються цистоліти чи друзи. Форма клітин епідерми відрізняється в різних систематич­них групах і може слугувати характерною ознакою. Так, клітини епідерми в однодольних рослин (мал. 9, А) та хвощів витягнуті вздовж осі листка. У дводольних рослин (мал. 9, Б) вони різнонаправлені, звивисті, округлі. За формою і функціями виділяють кілька типів клітин епідерми: основні клітини епідерми, замикаючі і побічні клітини продихів, трихоми, волоски.

Мал. 9. Епідерма однодольної рослини (А):

1 – клітини епідерми;

2 – рафіди;

3 – продихи;

4 — тангентально розміщені кітини полісадної паренхіми;

Епі­дерма дводольної рослини (Б):

1 — верхня епідерма;

2 — нижня епідерма;

3 — вмикаюча клітина продиха;

4 — клітини епідерми зі звивистими стінками

Однією і функцій епідерми є газообмін і транспірація, тобто випаровування води. Ці процеси забезпечуються продихами – отворами, облямованими замикаючими клітинами, яких багато на поверхні листків чи молодих стебел. Навколо замикаючих клітин розмі­щені побічні клітини епідерми. Продихи дорсивентральних лист­ків розміщені переважно на нижньому боці (за винятком листків водних рослин), ізолатеральних – рівномірно з усіх боків лист­ка. Замикаючі клітини продихів разом із побічними клітинами епідерми формують продиховий апарат. Розрізняють такі типи продихових апаратів:

1. анізоцитний – продих оточений трьома побічними кліти­нами, не схожими на епідермальні;

2. аномоцитний – продих оточений побічними клітинами, схожими на епідермальні;

3. парацитний – побічних клітин дві, розміщені паралельно щілині;

4. діацитний (мал. 10) – дві клітини розміщені перпендику­лярно до щілини (дводольні губоцвіті, гвоздичні);

5. тетрацитний – дві бокові і дві полярні (переважно одно­дольні);

6. актиноцитний – багато побічних клітин тощо.

Мал. 10. Фрагмент листка шавлії лікарської з нижнього боку:

1 — го­ловчастий волосок (трихома);

2 — простий триклітинний волосок;

3 — діацитний продих;

4 — ефіроолійна залозка

В одного виду рослин бувають різні типи аномоцитного про­дихового апарату. У голонасінних рослин продихи глибоко зану­рені в гіподерму, що є пристосуванням для захисту від надмірно­го випаровування. Оболонки замикаючих клітин у них частково здерев’янілі, еластичні лише з боку продихової щілини.

Зі зміною осмотичного тиску всередині клітин продихова щі­лина може розширюватися і звужуватися, регулюючи транспі­рацію і газообмін. Механізм руху замикаючих клітин продихів ґрунтується на тому, що їх оболонки нерівномірно потовщені і зі зміною осмотичного тиску в клітині закривають чи відкрива­ють продихову щілину. Клітини епідерми, як правило, не містять хлоропластів, тоді як замикаючі клітини їх містять.

У багатьох вищих рослин деякі клітини шкірочки утворю­ють вирости епідерми – трихоми (мал. 11) – так звані волос­ки, що мають різноманітну форму і виконують різні функції.

Ниткоподібні трихоми у вели­кій кількості покривають зелені частини рослин, чим послаб­люють дію вітру і сонця. Жалкі волоски мають форму шипа, що при дотику втикається у шкіру і клітинний сік із подразнювальними речовинами вприскується в ранку. Існують також головчасті, залозисті волоски і нек­тарники, що виконують секре­торну функцію. Залозки мають різну форму і можуть містити ефірні олії, смоли, слиз.

Емергенці – загострені ви­рости епідермальних і розміще­них під епідермою паренхімних клітин. Виконують переважно захисну функцію, є діагностич­ними ознаками виду (шипшина, ожина, дурман, рицина та ін.).