1.2. Роль менеджерів у забезпеченні ефективного управління організаціями

Аналіз структури організації показує, що в ній існують такі основні елементи: мета, структура, люди, процеси та засоби взаємодії [8; 13].

Провідну роль поміж процесів та засобів взаємодії в організації відіграє управління.

Базуючись па визначенні Л.І. Євенко та дещо уточнюючи його, можна ствер­джувати, що стосовно діяльності організацій термін управління (в англ. варіанті management) використовується в трьох основних значеннях [10].

По-перше, як функція, як спеціальний вид діяльності в організаціях.

По-друге, як певна категорія людей, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу із управління.

По-третє, як спеціальна галузь знань, яка допомагає здійснювати цю діяльність.

Отже, управління можна розтлумачити як спеціальний вид діяльності в органі­заціях, який беспосередньо несе відповідальність за досягнення поставлених перед ними цілей шляхом ефективного та продуктивного використання ресурсів.

Для того щоб управління стало реальністю, в організації має бути певна кате­горія людей, які здійснюють роботу з управління, — керівників (менеджерів).

У західній практиці менеджер — це суб'єкт управління в організації, про­фесійний керівник, який усвідомлює, що він представник особливої професії, а не просто інженер чи економіст, який займається управлінням [10].

В Україні ж спеціальна підготовка професійних менеджерів лише розпочалася, тому потрібно з певною обережністю прирівнювати поняття «керівник організації» та «менеджер організації», хоча реально вони виконують одну й ту саму управ­лінську функцію. Підготовка професійних менеджерів є однією із суттєвих умов реформування нашого суспільства та входження його в міжнародний простір. (Цит. За Карамушкой Л.М., с. 21).

Аналіз особливостей роботи менеджерів показує, що до них через складність управлінської діяльності висувається багато вимог.

Цікавим у західній теорії менеджменту є підхід, згідно з яким виділяють три основні групи навичок менеджера:

• концептуальні;

• людські;

• технічні [8].

Концептуальні навички — це когнітивні (пізнавальні) здібності менеджера сприймати організацію як єдине ціле і водночас чітко виділяти взаємозв'язки, які існують між ЇЇ частинами. Сюди належать мислення менеджера, його вміння об­робляти інформацію, здатність до планування, визначення перспектив діяльності організації.

Людські навички — це здатність менеджера до роботи з людьми і за допомо­гою людей, а також вміння ефективно взаємодіяти, будучи членом команди. Ці на­вички проявляються із тому, як менеджер ставиться до співробітників, як він їх мотивує, сприяє їх діяльності та координує її, як подає приклад, спілкується та розв'язує конфлікти.

Технічні навички — це спеціальні знання та вміння, необхідні для виконання робочих завдань, тобто навички використання методів, технологій та обладнання, необхідних для виконання конкретних функцій. Володіння менеджером технічни­ми навичками передбачає наявність професійних знань, аналітичних здібностей та вміння правильно використовувати інструментальні й інші засоби для вирішення проблем у конкретній галузі.

Установлено, що по мірі просування менеджерів східцями ієрархії в організації потреба в технічних навичках знижується, а значення людських і концептуальних навичок зростає [8] (Цит. За Карамушкой Л.М., с. 22).