Розділі 13 національно-державне відродження українського народу. Розбудова української держави.

Тема. Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України.

Мета. Студенти мають визначити необхідність суспільних перетворень; розкрити суть перебудовчих процесів та їх особливість в Україні; охарактеризувати економічні реформи та причини їхнього провалу; розглянути політичні зміни, що відбувалися в Україні в П п. 1980-х років.

Список рекомендованої літератури до розділу 13:

1. Бойко О.Д. Історія України. - К.: Академія, 2001.

2. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. - К., 1995.

3. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX - XX століття. - К., 1996.

4. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. Львів, 1991 р.

5. Історія України / За ред. Ю.Зайцева. - Львів, 1996.

6. Історія України. Навчальний посібник / За ред. Б.НЛановика. - К., 1999.

7. Історія України / За заг. ред, В.Смолія - К., 2000.

8. Історія України: документи, матеріали. Посібник / уклад. Король В.Ю. -К.: Академія, 2001.

9. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до XXI століття. - Харків, 2001.

10. Кульчицький С.В. та ін, Історія України (11 клас). - К., 2000.

11 Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці, - К., 1994.

12. Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції, - К., 1993.

13. Субтельний О. Україна: історія. - К., 1993.

14. Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України. Для 11-го кл. середньої школи. - К., 1995.

Завдання до розділу 13

Творчі питання:

1. Як Ви розумієте поняття:

а) громадська організація;

б) політична партія.

2. Охарактеризуйте діяльність української опозиції радянському режимові в роки перебудови. Які нові течії та форми опозиційної діяльності були започатковані у 1985-1991 рр.?

3. Складіть історичний портрет будь-кого з учасників українського опозиційного руху 80—початку 90-х років.

4. Висловіть власне розуміння понять перебудова, лібералізація політичної системи, політичний плюралізм, неосталінізм.

Таблиця 1 Зміни в суспільному житті та свідомості

Сфера суспільного життя	Реформа
	1956 – 1959 рр. («хрущовська відлига»)	1965 р. («брежнєвські реформи»)	1985 – 1990 рр. («горбачовська перебудова»)
Суспільно-політична
Економічна
Соціальна
Суспільна свідомість

Таблиця 2 Етапи політики «перебудови» в УРСР в 1985 – 1990 рр.

Сфера суспільного життя	1985 1986 рр.	1987 – 1989 рр.	1990 – 1991 рр.
Сфера суспільного життя
Суспільно-політична
Економічна
Суспільні відносини
Національне питання

Тести:

1. Стан політичного та соціально-економічного розвитку СРСР. а відтак УРСР, початку 80-х років прийнято характеризувати як системну кризу, що означає:

а) кризовий стан економіки країни, неможливість її подальшого розвитку без докорінної зміни виробничих відносин;

б) кризу політичної надбудови, що спричинилася до змін партійно-державного керівництва СРСР упродовж декількох років;

в) відсутність соціальної рівності та загострення протиріч між соціальними верствами населення Радянського Союзу, в тому числі між партноменклатурою та трудівниками, між міськими жителями та селянами;

г) кризовий стан усіх ланок та сфер життя радянського суспільства, в тому числі економіки, політичної сфери, соціальних відносин.

2. Чергова спроба виходу СРСР. а відтак і УРСР з кризи, то охопила усі сфери життя країни, була зроблена на квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС який прийняв ухвалу:

а) про запровадження нових соціальних програм "Житло 2000" та "Боротьба за тверезий, здоровий спосіб життя", а також удосконалення "Продовольчої програми", реалізація яких мала забезпечити досягнення в СРСР європейських стандартів життя;

б) широко використовуючи досягнення науково-технічної революції, встановити відповідність форм соціалістичного господарства сучасним умовам і потребам, домогтися істотного прискорення соціально-економічного прогресу;

в) про нові принципи кадрової політики і впровадження виборів усіх ланок партійно-державного та господарського керівництва на альтернативній основі.

3. У 1985-1987 рр. радянське керівництво здійснило низку заходів з метою оздоровити суспільно-політичні відносини в СРСР, відповідно і в Україні, а саме:

а) удосконалювалася робота адміністративно-бюрократичного апарату держави, каральних органів КДБ та УВС, вносилися зміни у карний кодекс з метою підвищення відповідальності за корупцію, порушення дисципліни, пияцтво, наркоманію тощо;

б) була відмінена стаття 6 Конституції СРСР про "керівну та спрямовуючу роль КПРС у житті радянського суспільства", на засадах демократизму проведена реформа виборчої системи, забезпечений механізм реалізації демократичних свобод у країні — свободи слова, друку, віросповідання, права на мітинги, демонстрації тощо;

в) реабілітовані політв'язні, проведена чистка кадрів партапарату, вводилися демократичні засади виборів та переобрання партійних і державних керівників, а також керівників промислових підприємств.

4. Заходи з подолання системної кризи в СРСР, у тому числі в Україні, здійснені у 1985-1987 рр. партійно-державним керівництвом СРСР мали характер:

а) кардинальних всеохоплюючих реформ, спрямованих на демократизацію усіх сторін життя радянського суспільства;

б) кардинальних всеохоплюючих реформ, метою яких був злам соціалістичної системи суспільних відносин і побудова в СРСР відкритого громадянського суспільства та вільноринкової економіки;

в) часткових, обмежених реформ, які передбачили лібералізацію економіки країни та піднесення життєвого рівня населення, проте не торкалися сфери суспільно-політичних відносин;

г) повернення до сталінських методів управління державою, посилення її репресивно-каральних функцій, що мало сприяти подоланню кризових явищ в економіці та прискореному будівництву капіталізму в СРСР.

5. У виступі М. Горбачова на жовтневому (1987 р.) пленумі ЦК КПРС суспільний лад, збудований за роки радянської влади в СРСР, був охарактеризований як деформований соціалізм, який не має нічого спільного ні з марксизмом-ленінізмом, ні зі справжнім соціалізмом. Цю ревізію історичного досвід}' побудови соціалізму в СРСР українська громадськість:

а) одностайно підтримала, висновки генерального секретаря ЦК КПРС сприяли згуртуванню населення України навколо політики партії з перебудови радянського суспільства;

б) висловила різні судження, частіша консервативно налаштованих членів компартії різко засудила спробу ревізії, ставши в опозицію до політичного курсу М.Горбачова, а частина підтримала ідею побудови реального соціалізму, інші вважали цю критику недостатньою і вимагали подальшого перегляду політики партії в бік демократизації засад політичного життя в СРСР;

в) піддала одностайному осудові, у словах М.Горбачова населення України відчуло загрозу ліквідації засад існуючого соціалістичного ладу.

6. Партійно-політичне керівництво УРСР, очолюване першим секретарем Компартії України В. Щербицьким. стосовно реформаторського курсу М. Горбачова 1985-1987рр.:

а) зайняло стриману, навіть консервативну позицію, блокувало проведення реформ в Україні;

б) підтримало реформаторський курс на демократизацію суспільного життя в СРСР, активно впроваджувало нововведення в життя республіки;

в) зайняло відверто реакційну позицію щодо дій М. Горбачова, очоливши боротьбу всередині КПРС за усунення його з посади генерального секретаря ЦК КПРС;

г) висловило власний погляд на характер та зміст реформ у СРСР, вважаючи, що першочерговим завданням повинна стати, зокрема, реалізація національними республіками права на вільний вихід зі складу СРСР.

7. Причинами поступової втрати Компартією України провідних позицій в українському суспільстві в 1985-1987 рр. був(ла):

а) провінційність політичного мислення її керівників, які ініціативу в перебудовчому процесі в республіці віддали центральній владі;

б) неспроможність запобігти екологічній кризі, спричиненій аварією на Чорнобильській АЕС у червні 1986 р.;

в) страх перед тим, що процеси демократизації сприяють зростанню українського національно-визвольного руху, несумісного з комуністичною ідеологією;

г) курс Компартії України на розбудову української державності та національне відродження,

8. У процесі перебудови економічних відносин в УРСР у 1985-1990рр.:

а) відбулися суттєві зміни в структурі промисловості, а саме: вона втратила свій напівколоніальний характер, були створені завершені виробничі цикли, пріоритетними стали наукомісткі галузі та легка промисловість, скоротився обсяг важкої промисловості в структурі української економіки, широко впроваджувалися досягнення науково-технічного прогресу;

б) у структурі промислового виробництва України відбулися зміни на гірше: розвивалися лише сировиннодобувні галузі, продукція яких експортувалася за межі республіки, інші галузі, навіть важка промисловість, не отримували капіталовкладень на розвиток, а тому занепадали, обсяги їхнього виробництва скорочувалися, промисловість поступово набувала регресивного характеру, який змінювався з індустріального на аграрно-індустріальннй;

в) змін практично не відбулося, як і в попередні роки, пріоритетний розвиток отримували галузі важкої промисловості, в структурі промисловості України переважали незавершені промислові цикли, тривала політика нераціонального розміщення та використання промислових потужностей.

9. Згідно з постановою липневого (1987 р.) пленуму ПК КПРС радикалізація економічної реформи, що здійснювалася в Україні поряд з іншими республіками СРСР, полягала у "визнанні плюралізму форм власності, заміні адміністративних методів господарювання економічними, демократизації засад управління". На практиці це означало:

а) подальше вдосконалення соціалістичної системи економіки;

б) співіснування ринкової і соціалістичної форм господарювання з подальшим переходом до ринку при жорсткому контролі з боку держави;

в) негайний перехід до засад вільноринкової економіки;

г) посилення регресивних тенденцій в економічному розвитку України, подальше зростання адміністративно-бюрократичного апарату управління народним господарством.

10. Серед категорій населення України зазначте ті, які чинили активний опір політиці радикальних реформ в СРСР у 1985-1990рр.:

а) робітники, селяни, інтелігенція;

б) інтелігенція, селяни, військовослужбовці, партноменклатура;

в) партноменклатура, працівники державного апарату та державних установ, військовослужбовці.

11. На який регіон України наприкінці 80-х років національно зорієнтована інтелігенція покладала надії як на український П'ємонт:

а) Закарпаття: б) Київщина; в) Західна Україна; г) Дніпропетровщина; д) Крим.

12. Масова громадсько-політична організація, створена в Україні 1989 р. для підтримки перебудови, називалася:

а) Українське культурологічне товариство; б) Українська Гельсінська спілка; в) Народний рух України за перебудову; г) Нова спілка сприяння перебудові.

13. Закон УРСР про мову (1989р.):

а) підтвердив статус в Україні російської мови як державної, забезпечив рівноправні умови для розвитку української мови та мов національних меншин у республіці;

б) визнав державний статус української мови, статус російської мови як мови міжнаціонального спілкування, а також забезпечив умови для рівноправного розвитку мов національних меншин в Україні;

в) визнав державний статус української мови, забезпечив рівноправні умови розвитку та використання мов національних меншин, зокрема російської.

14. Виникнення багатопартійності в Україні стаю можливим після:

а) активізації громадсько-політичного та робітничого руху в Україні у 1988-1989 рр., зростання політичної свідомості громадян;

б) усунення у вересні 1989 р. з посади першого секретаря ЦК КПРС В. Щербицького, який гальмував реформаторські процеси в Україні;

в) рішення лютневого (1990 р.) пленуму ЦК КПРС про відміну статті 6 Конституції СРСР, яка закріплювала керівну роль КПРС та однопартійну політичну систему;

г) проголошення політики гласності, яка сприяла утвердженню у свідомості громадян альтернативних комуністичних поглядів на сучасний суспільно-політичний процес.

15. Народний рух України за перебудову, що діяв у 1989-1991 рр,:

а) це масова громадсько-політична організація, мета якої полягала у побудові в Україні демократичного, гуманного суспільства, відродженні української мови і культури, національно-державного суверенітету України та її виходу зі складу СРСР;

б) це масова громадсько-політична організація, мета якої полягала у побудові в Україні демократичного, гуманного суспільства, відродженні української мови і культури, національно-державного суверенітету України, а також у перебудові СРСР на засадах федералізму;

в) це політична партія, мета якої полягала у побудові в Україні демократичного суспільства, відродженні української мови, культури і національно-державного суверенітету України;

г) це політична партія націонал-демократичного спрямування, мета якої полягала в досягненні державної незалежності України, а також у розбудові української державності, реформуванні основ її політичного та економічного устрою на демократичних засадах.

16. За своїм ставленням до визначення основних принципів політичного та економічного розвитку України політичні партії та організації створені в 1990-1991 рр., були умовно поділені політологами на "правих", "центристів" та "лівих":

а) "праві" закликали до консервації колишніх комуністичних порядків у країні, "центристи" заперечували можливість реформування соціалістичного суспільного ладу, вимагали негайного переходу до його реформ у політичній сфері, а "ліві" підтримували політику М. Горбачова на побудову "гуманного соціалізму";

б) "праворадикали" заперечували можливість реформування соціалістичного суспільного ладу, вимагали негайного переходу до його реформ у політичній сфері на засадах відкритого громадянського суспільства, "центристи" підтримували погляди та політику М. Горбачова на побудову "гуманного соціалізму", а "лівораднкали" — закликали до консервації колишніх комуністичних порядків у країні;

в) "праві" підтримували політику М. Горбачова на побудову "гуманного соціалізму", "центристи" закликали до консервації колишніх комуністичних порядків у країні, а "ліві" заперечували можливість реформування соціалістичного суспільного ладу, вимагали негайного переходу до реформ у політичній сфері.

17. Партійно-політичний процес, що відбувався в Україні у 1990-1991 рр., характеризувався:

а) повільним розвитком, незначною кількістю нових партій, які нагадували політичні клуби, і тільки Народний рух України за перебудову міг скласти альтернативу діяльності Компартії України;

б) виникненням значної кількості політичних партій, діяльність яких спиралася на масову підтримку населення і мала загальноукраїнський характер, створенням умов для реального політичного плюралізму, що призвело до остаточного падіння авторитету Компартії України;

в) виникненням багатьох політичних партій, які не мали суттєвого впливу на суспільство і були нездатні створити конкуренцію Компартії України, будучи малочисельними та регіональними за масштабами діяльності.

18. Декларацію "Про державний суверенітет України" було прийнято Верховною Радою УРСР:

а) 6 червня 1990 р.; б) 16 липня 1990 р.; в) 3 серпня 1990 р.; г) 17 березня 1991 р.

19. Декларація "Про державний суверенітет України" передбачала:

а) проголошення повного економічного суверенітету республіки, натомість у розв'язанні питань внутрішньої та зовнішньої політики Україна залишалася залежною від загальносоюзного центру;

б) проголошення повного економічного суверенітету республіки, а також передання її державним органам функцій з керівництва внутрішньополітичним життям, питання зовнішньої політики залишались у компетенції загальносоюзних органів;

в) проголошення нічим не обмеженого національно-державного суверенітету України, що на практиці означало право на самостійний внутрішньополітичний та економічний розвиток, а також рівноправність у зовнішньополітичних відносинах.

20. Державна незалежність України була законодавчо закріплена:

а) Декларацією "Про державний суверенітет України" (липень 1990 р.);

б) Актом проголошення незалежності України (серпень 1991 р.);

в) Конституцією України (червень 1996 р.).

21. Останнім кроком у процесі юридичного оформлення державної незалежності України став(ла):

а) Декларація про державний суверенітет України;

б) всесоюзний референдум 17 березня 1991 р.;

в) Акт проголошення незалежності України;

г) всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р.

22. Україна була одним з ініціаторів створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) у грудні 1991р., яка являла собою:

а) нову модель СРСР, спробу під новою назвою зберегти старий геополітичний порядок;

б) нове державне політичне утворення радянських республік на федералістських принципах;

в) нове державне політичне утворення радянських республік на конфедеративних засадах;

г) форму ліквідації СРСР і переходу новостворених держав до системи двосторонніх рівноправних стосунків.