2. Обладнання кабінету навчальними моделями

Для занять використовуються мольберти або креслярські столи з дошкою, яка піднімається і встановлюється у похиле положення. Якщо таких меблів немає, використовуються звичайні столи, на які для занять кладуть дошки, наприклад з фанери, розміром 40x50 см, що мають підставку для нахилу. У кабінеті повинні бути дві-три під­ставки для натури з горизонтальною дошкою, яка може закріплюва­тись на різній висоті (мал. 1).

У класі-кабінеті образотворчого мистецтва, крім класної дошки (стулчастої або розсувної), потрібна додаткова, пересувна дошка для малювання вуглиною або кольоровою крейдою.

У повсякденній роботі вчитель використовує технічні засоби нав­чання — фільмоскоп, епідіаскоп, діапроектор, кінопроектор та ін. Тому у кабінеті мають бути штори для затемнення, діатека та епітека, присвячені творчості видатних май­стрів образотворчого мистецтва ми­нулого і сучасності.

У класі-кабінеті демонструються кінофільми, які служать динаміч­ною ілюстрацією під час викладу нового матеріалу, використовуються для показу прийомів роботи, етапів виконання малюнка.

Для здійснення міжпредметних зв'язків, надання певного настрою учням у роботі на уроках образо­творчого мистецтва використову­ються і грамзаписи. Тому у кабінеті слід мати програвач і набір платі­вок із записами художнього читання, музики тощо. Для цього ж пот­рібний і магнітофон.

Мал. 1.

На уроках малювання з натури використовуються натурні постанов­ки. У класі-кабінеті потрібно мати моделі всіх геометричних тіл. Якщо немає спеціальних, гіпсових, то їх можна виготовити з картону. Го­тову модель фарбують білою гуашшю. Для натурних постановок слід мати також предмети побуту, зокрема різний посуд нескладної форми з виразними елементами геометричних тіл, з неяскравою поверхнею. Окремо добирають предмети побуту, прикрашені орна­ментом, розписом.

Набір гіпсових орнаментів прикрашає кабінет, сприяє розвитку естетичних смаків учнів, створює необхідне художнє оформлення.

Доцільно мати у кабінеті образотворчого мистецтва чучела птахів, тварин, колекції метеликів, муляжі фруктів і овочів. Колекції метели­ків, наприклад, учні можуть підібрати самі.

Необхідна у кабінеті драпіровка. Найпридатнішим матеріалом для неї є лляне полотно.

Для зберігання моделей, муляжів, колекцій комах, керамічних виробів, наочних посібників, приладдя для малювання використо­вують шафи або закриті стелажі. На стелажах розміщується і худож­ня література та бібліотечка спеціальної літератури.

Кабінет образотворчого мистецтва має бути відповідно оформлений. На центральній стіні — портрет або рельєф Т.Г.Шевченка, його слова: «Мистецтво повинно об'єднувати почуття, думки і волю мас, підносити їх».

З цією ж метою можна використовувати висловлювання про мис­тецтво видатних людей нашої епохи, наприклад: «Творчість — це любов до життя» (В. Мухіна).

У класі-кабінеті образотворчого мистецтва слід оформити кілька стендів, присвячених різним видам образотворчого мистецтва (живо­пису, графіці, скульптурі, архітектурі, декоративно-прикладному мистецтву).

Якщо у школі немає музею образотворчого мистецтва, то в класі-кабінеті доцільно обладнати стенд або вітрину із зразками творчості митців рідного краю, що збагачує навчальний фонд кабінету і має велике значення в естетичному вихованні підростаючого покоління.

У класі-кабінеті демонструються кращі художні роботи учнів, відібрані з постійно діючих шкільних виставок, та нагороди за участь у районних (міських), обласних, республіканських, всесоюзних і між­народних конкурсах та виставках.

План роботи класу-кабінету образотворчого мистецтва складається на основі організаційно-педагогічних, навчально-виховних, науково-методичних завдань, визначених педагогічним колективом школи, і реа­лізується через раду кабінету.

До обладнання кабінету залучаються учні. Слід відзначити, що існування у школі класу-кабінету образотворчого мистецтва докорінно змінює ставлення учнів, вчителів і батьків до предмета. Він стає улюбленим місцем у школі.

При обладнанні класу-кабінету образотворчого мистецтва не слід обмежуватися зазначеними рекомендаціями. Тут широка нива для виявлення ініціативи і творчості.

У підвищенні ефективності навчально-виховного процесу в школі велику роль відіграє відповідність її навчального обладнання (класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії, приміщення трудового навчання, спортивний зал) сучасним педагогічним і гігієнічним ви­могам. Обладнання повинно задовольняти мету, зміст, методичну спрямованість навчання, естетичні потреби — бути зручним, гарним, відповідати загальному оформленню шкільних приміщень. Встановлюючи обладнання у школі, стежать за тим, щоб його конструкція, розміри, маса відповідали віковим анатомо-фізіологічним особливостям учнів (зросту, пропорціям тіла, фізичним можливостям). Важливо, щоб усі предмети обладнання були портативними, міцни­ми, легко мились гарячою водою з милом (дезинфікуючими розчи­нами), не завдавали травм, не виділяли шкідливих для організму речовин.

Санітарний контроль за виготовленням обладнання та укомплек­туванням ним навчально-виховних закладів здійснюють республіканські, обласні та районні санепідемстанції. Ефективність викори­стання обладнання залежить від обізнаності адміністрації, педаго­гів, персоналу школи і самих учнів з гігієнічними вимогами до його експлуатації.

Високий санітарний благоустрій, сучасне обладнання збільшу­ють виховний вплив школи, особливо сільської, на учнів, їх батьків та відвідувачів.

Меблі — найважливіший вид обладнання школи. За призначен­ням їх поділяють на: 1) основні (парти, столи, стільці, лабораторні столи, класні дошки, стіл учителя тощо); 2) допоміжні (стелажі, шафи для зберігання приладів, наочності, підставки для демонст­рації технічних засобів навчання); 3) меблі для відпочинку і сну (ліжка, лежаки, шезлонги).

Раціонально підібрані навчальні меблі мають велике значення для вироблення в учнів правильної робочої пози, профілактики вад постави, викривлень хребта, короткозорості. Такі меблі — обов'язкова умова підвищення працездатності, фізичної підготовленості школярів, вироблення необхідних трудових та гігієнічних умінь і навичок, високої культури праці. Відомо, що при сидінні за партою протягом 45 хв. уроку витрачається відносно мало енергії, проте це спричинює значне напруження м’язів — розгиначів шиї, спини, які у дітей, особливо молодшого шкільного віку, ще функціонально недосконалі. Статична робота м'язів унаслідок гіршого постачання їх киснем, поживними речовинами, збудження тих самих ділянок кори головного мозку швидше стомлює організм, ніж динамічна. Порушується правильна робоча поза, що негативно позначається на діяльності внутрішніх органів (дихання, кровообіг), знижується пра­цездатність учнів. Ось чому велику увагу приділяють фізіологічному обґрунтуванню конструкції, розмірів меблів, вихованню у школярів здатності підтримувати правильну робочу позу протягом тривалого часу. Найбільше значення це має для учнів початкових класів. Закріплення звичок правильно сидіти, тримати книжку, писати— важлива передумова дальшого розвитку їх на наступних етапах навчання.