Безконтактний массаж

У цьому терміні ніби криється протиріччя. Чи можна вилікувати людину, імітуючи масаж­ні рухи і впливаючи на її тіло безпосередньо руками, не викликаючи механічних тактильних реакцій? Джуна Даві-ташвілі — признаний лідер нетрадиційних методів лікуван­ня у нашій країні, а також за кордоном,— твердить, що це можливо. Важко відмовитися від думки про «чудо», неймо­вірний окультний (надприродний) містицизм... Однак не поспішайте з висновками. Метод виявився живучим і диво­вижно працездатним, незважаючи на «недобру славу». Ко­рені його сягають у глибину віків і пов'язані з стародавніми китайськими філософськими системами, які тісно переплі­таються із релігіями Сходу.

Китайські монастирі у далекому минулому були вогни­щами медичного та філософського вчення, таких необхідних для подальшого розвитку наукового пізнання. Нині китай­ська народна медицина успішно використовує багату спад­щину стародавніх лікарів і філософів. Безконтактний масаж у Китаї так само відомий, як у нас, скажімо, звичайний лі­кувальний масаж. Китайські лікарі проходять відповідну підготовку, строго дотримуються спеціальної дієти і вико­нують спеціальні оздоровчі процедури. Безконтактний ма­саж у поєднанні з контактними методами справляє цілю­щий вплив не тільки на функціональні розлади, а й на сер­йозні органічні ураження людського організму.

Довгий час у нашій країні цей метод не знаходив широ­кого застосування. Дослідження, виконані вченими АН СРСР та різних науково-дослідних інститутів, дали беззаперечні докази ефективності методики безконтактного масажу і науково обгрунтували її вплив на людський ор­ганізм.

Відповідаючи на запитання про те, в чому полягає суть її методики лікування, Джуна Давіташвілі сказала, що вона грунтується на здатності людини безконтактно впливати на організм іншої людини. Навколо всякого живого організму, в тому числі і людини, є те, що умовно прийнято називати біополем, яке люди з підвищеною чутливістю легко сприй­мають. Різні хвороби викликають різні відчуття в руках: по­колювання, прилив або відлив тепла, а часто цимважко навіть дати визначення (Д. Давиташвили. «Слушая свои руки». М., 1988).

Отже, мова йде про наявність фізичних електромагніт­них полів у живих біологічних системах і способах ліку­вального застосування. Майже кожна людина здатна навчи-тися генерувати і сприймати електромагнітні поля, однак одні витрачають на це більше зусиль і енергії, а інші — менше. Для оволодіння цим методом необхідно довго і на­полегливо тренуватися під контролем спеціаліста, потрібні міцні знання і практичні навички у справі виконання маса­жу та аутогенного тренування. Якщо це вдається, то люди­на може стати активним цілителем, менше хворіє і довше живе.

Спеціаліста, який виконує лікування методом безкон­тактного масажу, називають оператором. Він не повинен втручатися в перебіг тяжкої хвороби (особливо в стадії за­гострення), під час вагітності, у випадках, коли точний діаг­ноз не встановлено. Іноді (перед виконанням сеансу або піс­ля нього) робиться звичайний легкий контактний масаж.

Тримаючи руку на відстані 5—10 см над головою хворого або повільно

проводячи нею вздовж тіла, оператор відчуває тепло, а іноді — поко­лювання на кінчиках пальців. Через деякий час, набувши певного досвіду, він зможе відчувати різницю електромаг­нітних випромінювань пацієнта в різних точках тіла, на­вчитися розшифровувати інформацію, яку посилає людський організм у навколишнє середовище.На перших порах достатньо того, що хворий відчуває тепло руки оператора. Для тренування відчуття випроміню­вань руку слід тримати так, щоб долоня була відкрита в сторону тіла пацієнта. Руки тримають вільно, без напру­ження кисті і зап'ястя.

Перший прийом. Оператор в думці зосереджується на кін­чиках своїх пальців і починає робити плавні рухи руками вздовж тіла пацієнта. Спочатку зверху вниз, а потім знизу вверх. Долоні звернені доверху. Цей прийом називається «розподіл енергії». З нього, як правило, розпочинається ро­бота з хворим. Це — початок контактування на відстані. Прийом «розподіл енергії» виконують почергово спереду, ззаду, з обох боків тіла пацієнта.

Другий прийом має умовну назву «накачка». Виконують­ся петлеподібні (перехресні) рухи руками, які починають­ся над головою, а потім ідуть вздовж тулуба вниз. Долоні із легко зігнутими пальцями повернені до пацієнта. Прийом виконується спереду і ззаду його тіла.

Третій прийом — «пресові рухи». Вони полягають у зведен­ні і розведенні рук в горизонтальній площині з перехрещен­ням кистей. Долоні із зігнутими пальцями спрямовані до тіла хворого. Різновидом пресових є «шпатоподібні» рухи. Руки знаходяться у горизонтальному положенні на рівні плечей хворого. Долоні звернені вниз, пальці спрямовані на його тіло. Виконується плавне зведення і розведення рук з великим розмахом.

Четвертий прийом — так звана «витяжка». Він являє собою рухи кистю руки по колу навколо хворої частини тіла па­цієнта. Пальці при цьому з'єднані і спрямовані перпендику­лярно до неї. Після кількох кругових рухів виконують від­ведення в сторону і «скидання» з пальців (легке струшуван­ня кистю). Направлення енергії здійснюється спрямованою дією або рухом витягнутої кисті перпендикулярно до пев­ної частини тіла.

При виконанні деяких прийомів, а також за наявності серйозних органічних змін в органах хворого оператор по­винен відчувати зворотний зв'язок, тобто тримаючи руки не­рухомо сприймати реакцію пацієнта (випромінювання ним тепла або холоду), поколювання у кінчиках своїх пальців. Залежно від індивідуальних особливостей хворий може стояти, лежати або сидіти, тримаючи руки на колінах до­лонями вверх.

Сеанс безконтактного масажу можна виконувати вран­ці, ввечері і вдень. Оператор сам вибирає час і положення хворого для його виконання. Кожний сеанс починається з прийомів «розподіл енергії» і «накачка». Після його закін­чення грудну клітку і поверхню спини розтирають.