8.3. Приховування або перекручення

відомостей про екологічний стан

або захворюваність населення

Згідно зі ст. 25 Закону України від 26 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» (ЗУ. Т. 2.- К., 1991.- С. 61) порядок надання інформації

342

про екологічний стан і захворюваність населення визна­чається Кабінетом Міністрів України.

Предметами утаювання або перекручення є:

а) відомості про екологічний стан, тобто інформація про стан радіоактивного та іншого забруднення води, повітря, продуктів харчування тощо, який негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ;

б) відомості про стан захворюваності людей у райо­нах з підвищеною екологічною небезпекою.

Суб'єктами злочину є посадові особи, які відпові­дальні за збирання, узагальнення такої інформації і на­дання її відповідним державним органам.

Діяння, передбачене ст. 238 КК, є спеціальним видом посадового фальшування, і тому все скоєне охоплюється відповідною частиною ст. 238 КК.

Якщо утаювання чи перекручення (фальшування) та­кої інформації спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки або було вчинене повторно чи у місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, то діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 238 КК України.

Утаювання таких відомостей чи їх перекручення вчи­нюється умисно незалежно від мотивів діяння.

8.4. Забруднення або псування земель

Земельний кодекс України встановлює обов'язки влас­ників землі і землекористувачів:

а) зберігати і підвищувати родючість грунтів, а також поліпшувати корисні властивості землі;

б) захищати землі від водної та вітрової ерозії, підтоп­лення, заболочування, висушування, забруднення відхо­дами виробництва, хімічними чи радіоактивними речо­винами, іншими відходами;

в) захищати землі від заростання чагарниками і дріб­ноліссям;

г) проводити рекультивацію порушених земель (ст. 84 Земельного кодексу України).

Забруднення чи псування земель речовинами, відхо­дами або іншими матеріалами, шкідливими для здо­ров'я людей або довкілля, внаслідок порушення вимог Земельного кодексу України утворює склад злочину, якщо таке порушення створило небезпеку для життя чи

343

здоров'я людей або для довкілля, і кваліфікується за ч. 1 ст. 239 КК.

Діяння визнається вчиненим при обтяжуючих обста­винах, якщо псування чи забруднення землі спричинило загибель чи масове захворювання людей або інші тяжкі наслідки (велику матеріальну шкоду тощо) і кваліфіку­ється за ч. 2 ст. 239 КК.

Забруднення або псування земель може бути умисним (з метою помсти власникові землі тощо) або необережним.

Відповідальними за забруднення чи псування земель є всі власники землі і землекористувачі, які досягли шіст­надцяти років.

8.5. Порушення правил охорони надр

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, ат­мосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які зна­ходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економіч­ної зони є об'єктами права власності українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Діяння, передбачене ст. 240 КК, є порушенням цієї конституційної норми. Видобування корисних копалин (нафти, вугілля, газу, металевих руд тощо) може здійсню­ватися лише на підставі закону. Юридичним актом, що дає право на видобування корисних копалин, є акт на гір­ське відведення. В акті визначаються: вид корисної копа­лини, місце, розміри, терміни та інші умови видобування. • Незаконним визнається видобування корисних копа­лин без відповідного дозволу, якщо воно створило не­безпеку для життя або здоров'я людей чи довкілля (ч. 1 ст. 240 КК). За ч. 1 ст. 240 КК кваліфікується також не­законне видобування корисних копалин, крім загально-поширених - глини, піску, гравію тощо.

Обтяжуючими відповідальність ознаками злочину є:

а) вчинення діяння на територіях та об'єктах природ­но-заповідного фонду; б) вчинення діяння повторно; в) спричинення загибелі людей або їх масового захворю­вання; г) настання інших тяжких наслідків. За наявності однієї з цих обтяжуючих ознак, діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 240 КК.

Порушення правил охорони надр чи незаконне видо-

344

бування корисних копалин може бути вчинено умисно і необережно.

Відповідальність за порушення правил охорони надр чи незаконне видобування корисних копалин настає з шістнадцяти років.