Розділ 2. Виховання любові до природи у молодших школярів під час екскурсій

2.1. Екскурсія як форма екологічного навчання

Екскурсія – це форма організації учбово-виховного процесу, яка дозволяє проводити спостереження, а також безпосередньо вивчати різні предмети, явища і процеси в природних або штучно створених умовах. Екскурсії мають велике пізнавальне і виховне значення. Вони конкретизують, заглиблюють, розширюють знання учнів. На екскурсіях учні перевіряють на практиці багато теоретичних знань і переводять їх в уміння і навики. Ми живемо в безпосередній близькості до природи, природною лабораторією, що є, для екологічного виховання. Моє завдання – донести до розуму і сердець молодших школярів, що від стану навколишнього середовища залежить стан здоров'я і природи, і людини [8, С. 48-51].

У 1 і 2 класах чотирилітньої початкової школи екскурсії направлені на формування загальних природознавських уявлень. В курсі «Ознайомлення з навколишнім світом» передбачені наступні екскурсії: при вивченні теми «Що нас оточує» - екскурсія з метою ознайомлення з найближчим природним оточенням, суспільним життям, працею людей в місті; при вивченні теми «Рідний край» екскурсії проводяться в різний час роки (осінь, зима, весна). На них учні знайомляться з природою і працею людей, з поверхнею і водоймищами краю.

В курсі «Природознавство» на екскурсіях продовжується формування знань про предмети і явища природи, початі на заняттях по ознайомленню з навколишнім світом. Програмою 3 класи при вивченні теми «Природа і ми» (1999) передбачені наступні екскурсії: природа навколо нас (об'єкти живої і неживої природи); зміни в природі під впливом людини; охорона природи (лісорозсадник, ботанічний сад, екологічна стежка).

У 4 класі при вивченні теми «Збережемо природу свого краю» екскурсії: рослини і тваринні ліси; рослини і тваринні луги; рослини і тварини водоймища.

Але важливе значення на екскурсіях приділяється екологічному навчанню: виявляються негативні зміни в природному оточенні, що є результатом господарської діяльності і особистої поведінки людей (повітря, вода, рослини, тварини); систематизувалися і розширюються знання про охорону природи; розкривається роль природи в житті людини; систематизувалися уявлення про взаємозв'язки в природі. Завдяки екскурсіям цей матеріал стає доступнее для молодших школярів [9, С. 20-21].

Під впливом естетичних вражень, знань, яких діти набувають на екскурсіях, істотні зміни зазнає відчуття любові до рідної природи: з простого милування її красою воно переростає в дієву силу. Для формування такого відношення до навколишнього світу необхідна єдність відчуттів, знань, дій. Показником активної любові молодшого школяра до природи є, перш за все, дбайливе відношення до її багатств. З перших років життя дитина привчається берегти рослини, — не тільки вирощені людиною, але і дикорослі, засвоює правила — не ламати вітки кущів і дерев, не викоріняти квіти і трави, не затоптувати їх, збирати тільки опале листя, жолуді, шишки і так далі.

Доступна дітям турбота про птахів. На прогулянках і екскурсіях вони збирають ягоди калини, горобину, насіння трав (подорожника, лободи, реп'яха), заготовлюючи корм для зимуючих птахів. У холодну пору року стежать за годівницями: очищають їх від снігу, підсипають запасене насіння. Старші дошкільники можуть підгодовувати птахів не тільки на ділянці, але і в саду, що знаходиться неподалеку, сквері, лісі [11; C. 3].

Дієва любов до природи має на увазі участь в її перетворенні. Школярі під час екскурсій трудяться разом з дорослими, озеленяючи і упорядковуючи своє місто, село. У парку, сквері, саду вони збирають зрізані гілки, сухе листя, підгортають саджанці, допомагають висаджувати розсаду. У виховному відношенні спільна робота з дорослими дуже цінна. У її процесі складаються сприятливі умови для правильного відношення до праці, природи, для формування працьовитості, трудових навиків. Діти привчаються добиватися результатів, відчувають себе учасниками сьогодення справи.