2. Результативність виробництва.

Результативність використання речових та особистих факторів виробництва може

бути відображена категорію ефективності виробництва, яка може бути підвищена

за рахунок як збільшення використаних факторів, так і повнішого їх

використання, тобто екстенсивним або інтенсивним шляхом. У реальному процесі

виробництва обидва шляхи переплітаються при переважній ролі одного із них.

Практика засвідчує, що інтенсифікація факторів виробництва залежить від змін

у характері їхнього поєднання. Більшість економістів світу вважають, що

приватизація виробництва не може тотальною. Важливо активізувати і державні

його фактори через корпоратизацію та комерціалізацію їхнього використання.

Водночас слід невпинно поширювати масштаби поєднання працівників з

приватними, орендованими, акціонерними та змішаними видами використання

засобів виробництва.

Найбільший виробничий ефект досягається тоді, коли користувачі факторів

водночас є їх власниками. Однак таке поєднання навряд чи може бути загальним

або навіть широкомасштабним, оскільки це означає, що всі члени суспільства

повинні бути не тільки номінальними, а й функціонуючими власниками, тобто

виконавцями оперативних розпорядчих функцій.

3. Ефективність суспільної праці.

Умовою соціально-економічного прогресу в будь-якому суспільстві є підвищення

результативності витрат живої і уречевленої в засобах виробництва праці.

Для визначення застосування у виробництві суспільної праці важливого значення

набув узагальнюючий показник ефективності використання всієї, яка

застосовується у виробництві, праці – як живої, так і уречевленої, що повніше

відображає ступінь економічного процесу.

Крім економічного від застосування суспільної праці, результатом чого є

зростання сукупного суспільного продукту, національного доходу, необхідно

враховувати і соціальний ефект. Він полягає у тому, що витрати праці в

галузях нематеріального виробництва сприяють підвищенню її результативності в

матеріальному виробництві через всебічний розвиток особи, підвищення рівня

знань і культури, зміцнення здоров’я, зростання вільного часу тощо.

Розвиток сфери послуг, поліпшення постачання розширюють можливості для

підвищення кваліфікації, виховання дітей і впливають на ефективність

використання живої та уречевленої праці. На підвищення продуктивності праці

впливають також матеріальні умови життя населення: комфортність житла,

транспорт, повноцінний відпочинок.

Відображення економічного та соціального ефекту може не збігатися в часі.

Наприклад, витрати праці на освіту, поліпшення житлових умов впливають на

підвищення продуктивності через певний проміжок часу.

Оскільки ресурси праці в кожній певний момент обмежені, можуть виникати

суперечності між соціальними та економічними критеріями ефективності праці.

Проблема вибору національної економічної політики України.

Підвищення національної свідомості посилює роль національних традицій та

цінностей, які відіграють важливу роль при виборі моделі соціально

економічного розвитку України.

Величезною мірою темпи та глибина суспільно – економічного прогресу України

буде залежати від того, по якому шляху піде українська нація, що

відроджується. Слід усвідомити, що наша держава не може просто перейняти і

повторити чужий історичний досвід.

Соціально – економічні системи є типологічними, а економічні закони –

універсальними. Проте це не означає, що загальні економічні закономірності та

тенденції не мають особливих специфічних форм свого прояву. Причому останні

багато в чому обумовлені національною специфікою тієї чи іншої країни.

Тільки на основі власної національної економічної моделі Україна зможе знайти

своє місце в світовій спільноті. Використовуючи досвіт інших країн слід

врахувати конкретну суспільно – економічну ситуацію.

При виборі національної економічної моделі слід враховувати, що Україна є

складовою частиною європейської цивілізації як певної соціально – економічної

та культурно – історичної цілісності. Безперечним є те, що відмежування

національної української економіки від тенденцій розвитку всесвітнього

господарства буде призводити до відставання від поступу світової цивілізації.