Концепція Надлюдини
Надлюдина – це нова людина, для якої немає авторитетів, Бога, це людина майбутнього. Пошуки релігії, та Бога є характерними для «посередньої» людини, якій потрібен абсолют для того, щоб йому підкоритися. Усе це не властиве Надлюдині.
Вперше згадка про Надлюдину була у «Веселій науці», але більше про неї сказано у творі «Так казав Заратустра», де Заратустра є передвісником Надлюдини.
Цей концепт Надлюдини не має нічого спільного з подальшим інтерпретуванням його у нацистській пропаганді, адже Ніцше не був антисемітом і расистом.
Основні тези, щодо Надлюдини приблизно такі:
Надлюдина робить те, що вона хоче робити, а не те, що вона повинна.
Надлюдина не пов’язана ніякими моральними законами, чи умовами
Життя – це основна цінність
Життя – це воля до влади
Надлюдина – чистий ідеал вільної людини, Титана серед бруду звичайних людей.
Виникає питання: як можуть разом жити Надлюди, якщо їх стосунки не регулюються правилами? Відповідь доволі проста. Надлюди не потребують законів, бо вони понад ними, то й стосунки для них також не є чимось потрібним, адже стосунки обумовлюють поведінку, тобто накладають рамки. Немає рамок і меж – немає стосунків. Більше не буде війни «всіх проти всіх», буде лише байдужа до конфліктів єдність «всі». Треба розуміти, що Надлюдина – це ідеал, а ідеали не можуть існувати у фізичному світі.
Вплив філософії Ніцше на подальший розвиток філософської думки
Більшість видатних німецьких і французьких філософів, поетів і письменників першої половини 20 ст. знаходилися під впливом Ніцше. Центральними поняттями в Ніцше є: надлюдина, воля до влади, сублімація, мораль панів, мораль рабів і вічне повернення.
Ніцшеанська течія була дуже популярна у СРСР, Німеччині та інших країнах, котрі перебували на порозі революцій і змін на початку 20-го століття. Філософія Ніцше дала той самий повштох до пошуку, котрий був так потрібен тогочасній людині. Він вплинув на думку таких мислителів, як: А. Камю, О. Шпенглер, Фукуяма, Х. Ортега-і-Гассет та інших.
Ніцше переконує людину «залишатися вірним землі», не живити надій на інші світи. Замість того аби створювати надхмарні ідеали, символізуючі людську неспроможність, слід задуматися над тим, що є вищий тип людського, хай що не існує зараз, але можливий в майбутньому. У «Антихристі» Ніцше передбачив, що «видатні індивідуальні випадки постійно зустрічаються в самих різних місцях і культурах: і тут ми дійсно знаходимо вищого типа, який, в співвідношенні з людством в цілому, є типом надлюдини». В кінці книги «Сутінки кумирів», як приклад виведений Гете. Всі, ким захоплювався Ніцше, були людьми виняткового інтелекту і творчої сили, це була пристрасна натура, яка змогла свою пристрасність поставити на службу творчості. Іншим таким прикладом для Ніцше був Леонардо да Вінчі.
До речі, всупереч розхожому непорозумінню, знаменитий тиран Чезаре Борджа зовсім не був одним з ницшевських кумирів. Ніцше просто вважав, що «навіть» Борджа переважно Парсифаля, гідного лише презирства.
Існує багато кодексів моралі; прибічники того або іншого вважають, що лише їх кодекс дійсно моральний. Ніцше вважає найважливішою відмінність між кодексами, витікаючими з правлячого класу і кодексами, що виникають в середовищі пригноблюваних. Він називає їх мораллю панів і мораллю рабів. Ніцше не стверджував, що одні люди господа, а інші - раби; він вважав, що сучасна мораль є суперечливою сумішшю обох типів. Проте Древня Греція і Древній Рим представляють в основному мораль панів; на християнському ж світі панує мораль рабів. Ніцше не ототожнює свою позицію з мораллю панів, проте він вважав за краще її рабській моралі. Для нього самим неприйнятним є почуття образи і озлоблення, в якому Ніцше убачає ключ до рабської моралі - ненависті до багатих, сильних, до господарів життя; ненависті до розуму, тілу, сексу; ненависті до цього світу, зганьбленому вознесінням іншого, вигаданого світу. Ось де недолік щирості і мужності виставляється як лагідність і упокорювання, а за словами про милосердя ховається надія на пекельні муки заклятих ворогів. Ніцше зовсім не вітає грубу силу і жорстокість, як вважають ті, хто мало його знає, будь то огудники або хвалять, він швидше виступає за свободу духу, за ту великодушність, яка воістину вище за озлоблення і образу; за вищий інтелект у фізично розвиненому тілі; за безмежне прийняття цього світу, при якому навіть можливість вічного повернення одних і тих же подій через величезні проміжки часу, - думка не страхітлива, а несе вищу радість.
Висновок
Фрідріх Ніцше – це людина, яка подарувала світові нову еру думки. Не дивлячись на всю критику і гоніння його філософії – це найкращий приклад поєднання всіх ідей свого часу і попередників, та трансформація цих ідей у дещо відмінне, інше. Він був дійсним революціонером мислення. І це, на мою думку, є найголовнішим, адже революція починається з думок.
Список літератури:
"Так говорив Заратустра: Книга для всіх і не для кого" - Ніцше Ф. Соч.: У 2-х т. М.,1990.Т.2
М. Хайдеггер «ЕВРОПЕЙСКИЙ НИГИЛИЗМ» http://nietzsche.ru/look/xxa/europa-nigilism/
Ф. Ницше «Антихрист. Проклятие христианству» http://nietzsche.ru/works/main-works/antihrist/
Ф. Ницше «Сумерки идолов, или как философствуют молотом» http://nietzsche.ru/works/main-works/idols/
Ф. Ницше «Рождение трагедии, или Элиннство и пессимизм» http://nietzsche.ru/works/main-works/tragoedie/births-tragedies/