2. Характеристика радіаційної обстановки та методи її оцінки.

Радіаційна обстановка - це масштаби (розміри зон зараження) і характер радіоактивного зараження (рівень радіації, тип радіонуклідів та їх питома активність А, ступінь забруднення місцевості S).

Джерелом радіоактивного зараження є радіоактивні речовини, які розпадаючись випромінюють головним чином α -, β – частки та γ - кванти, перетворюючись при цьому в стійкі (нерадіоактивні) речовини. За своєю фізичною сутністю α - частки являють собою ядра ⁴₂Не, β-частки – це е ^- (е⁺), а γ-кванти – короткохвильове електромагнітне випромінювання з λ<0.1 нм, яке виникає при розпаді радіоактивних ядер, переходів ядер із збудженого стану в основний, при взаємодії швидких заряджених частинок з речовиною. Гальмове випромінювання - короткохвильове електромагнітне випромінювання з λ < 0.1 нм, яке виникає при розсіюванні (гальмуванні) швидких заряджених частинок в кулонівському полі атомних ядер та електронів. Воно є суттєвим для легких частинок (е^-, р⁺ ).

Примітка. Рентгенівське випромінювання – це електромагнітне випромінювання з λ = 10^-5-10^-8 нм, яке випромінюється при гальмуванні швидких електронів (е ^-), та при переходах е ^-, з зовнішніх оболонок атома на внутрішні (лінійний спектр).

На відміну від проникаючої радіації (потік нейтронів і гамма-квантів) радіоактивне зараження місцевості діє тривалий час (місяці, роки, десятиліття).

Механізм і характер зараження при ядерному вибуху і при аварії на атомному реакторі мають схожі і різні ознаки (табл..1)

Таблиця 1

№ пп	Ознаки	Аварія реактора	Ядерний вибух
С х о ж і с т ь
1	Дія проникаючої радіації на 2-3 км.
2	Радіоактивне зараження місцевості - великі території
3	Потребує однакового комплексу заходів
4	Наявність ураження людей, тварин, рослин, води, ґрунту
Р і з н и ц я
І	Ланцюгова ядерна реакція	немає	є
2	Вид вибуху	пароповітряний	ядерний
3	Висота підйому радіоактивної хмари	<4-6км	< 18-20 км
4	Час випадіння радіоактивних речовин на певній території	> 1 доби	до 1 год.
5	Характер радіоактивного зараження	плямистий	у вигляді еліпсу
6	Кількість радіонуклідів	до 400	до 200
7	Спад рівня радіації або це означає, що через	Дt t - 0.5 = const Дt= Д1 t - 0.5 4 доби Ду 10 разів [t] = год. [Д] = Р/год.	Дt t - 1.2 = const Дt= Д1 t - 1.2 через 7год. Д у 10 раз 72 год. (2 доб.) - у 100 раз 73 год.(2тижн.) - у 1000 раз

Ступінь радіоактивного зараження внаслідок аварії на ядерному реакторі визначається кількістю радіоактивних речовин, що находять в атмосферу внаслідок їх викиду з реактору. Кількість і радіонуклідний склад викиду з зруйнованого реактору залежить від характеру руйнувань, потужності реактору, режиму перевантаження пального та часу, що минув після останнього перевантаження.

Радіоактивний порох, що потрапив в атмосферу, з часом осідає, заражує великі площі території і всі розташовані на ній об"єкти, внаслідок чого на шляху руху радіоактивної хмари на місцевості утворюється радіоактивний слід - зона зараження. При цьому Nзар = 0,5% Nвик. Відзначимо, що зона радіоактивного зараження, що утворилася в наслідок аварії на атомному реакторі, буде характеризуватися, в порівнянні з такою для випадку ядерного вибуху, значно меншою площею території з небезпечними дозами опромінення, однак геометричні параметри її значно більші і вона може сягати на сотні і навіть тисячі кілометрів. Спад рівня радіацїі при цьому відбувається в неї більш повільно і закон спаду має вигляд:

X*t^0.5=const (1)

Це пояснюється тим, що в реакторі більшість радіонуклідів утворюється задовго до його руйнування і відносна наявність Короткоживучих радіонуклідів в ньому буде значно нижче в порівнянні з продуктами ядерного вибуху. Тому при тривалому проживанні людей на таких територіях і вживанні продуктів харчування місцевого виробництва треба враховувати не тільки дію зовнішнього гамма-опромІнення, а й надходження біологічно небезпечних радіонуклідів по харчовим ланцюжкам, а також при вдиханні зараженого повітря.

На основі формули (1) отримуємо рівняння для розрахунку спаду потужності поглинутої дози з часом:

Дt = Д₁ t^-0.5 ,

де Дt - потужність поглинутої дози на будь-який заданий час після аварії, мГр/год; Д_І - потужність поглинутої дози на 1 годину після аварії, мГр/год; і - заданий час, що минув після аварії, год.

Інтегруванням потужності дози Д за часом визначаємо річну поглинуту дозу зовнішнього опромінення Д_30в мГр:

,

де Д1 - потужність поглинутої дози на 1 год. після аварії на реакторі;t_вх - час входження в зону зараження (початок опромінення), год;t_вих - час виходу з зони зараження (кінець опромінення), год.

Вирішуємо приведене рівняння відносно Д_І при t_вх = 1 год і t_вих, = 8760 год (1 рік):

Оскільки для межі зони зараження річна додаткова еквівалентна доза Н_т = 1 мЗв (0,1 бера)« Д = 1 мГр (0,1 рад) у випадку у -опромінення, то:

Далі знаходимо взаємо зв’язок між потужністю поглинутої дози і питомою активністю радіонуклідів, тобто вирішуємо рівняння:

Д = f(Аs),

де Аs - питома активність радiонуклідів, ТБк/км² (кі/км²).

В законі України про статус забруднених територій, які зазнали зараження внаслідок аварії на ЧАЕС, як кількісна характеристика зон зараження прийнято значення Аs на зовнішній межі зони зараження: Зона №1: 2.02 ТБ к/км² < Аs (R = 30км) - зона відчуження. Зона №2: 0,67 ТБ к/км² < Аs < 2,02 ТБ к/км² - зона обов'язкового виселення. Зона №3: 0.191 ТБ к/км² < Аs < 0,67 ТБ к/км² - зона добровільного відселення. Зона №4: 0,038 ТБ к/км² < Аs < 0,191 ТБ к/км² - зона посиленого

радіоекологічного контролю.

Оскільки концентрація основних довгоживучих радіонуклідів (²³⁹Рu, ⁹⁰Sr, ^І37Сs) в різних зонах зараження змінюється не закономірно, а довільно, слід чекати різних кількосних характеристик зв'язку між Д і Аs для різних зон зараження, що підтверджується результатами досліджень (3) і описується рівнями:

Аs =K * Д,

де для четвертої зони зараження К₄ =10, третьої - Кз = 8, другої — К₂ = 6 і першої -К₁ = 3.

Розраховані коефіцієнти пропорційності К між Д і Аs практично не змінюються з часом тому, що співвідношення між активністю As -, - і -випромінювачів з часом практично не змінюються.

Таким чином, для випадку Чорнобильської катастрофи активність радіонуклідів на межі зони зараження може бути розрахована за рівням:

Аs = К* Д=10Д, тоді А_S1=К*Д₁ =10Д₁

Але Д₁ = 0,0054 мГр/год (0,00054 рад/год) = 5,4 мкГр/год (0,54 мРад/год). Тоді А_S1 =10 Д₁ =10*5,4 мкГр/год= 0,1998 ТБк/км²(5,4 кі/км²).

Значення 199,8 ГБк/км² - це мінімальна активність грунту, що відповідає зоні зараження, коли додаткова річна еквівалентна доза Н_т= 1 мЗв (0,1 бера).

Геометричнo зона радіоактивного зараження може бути представлена у вигляді сектора кругу, в центрі якого знаходиться зруйнований реактор (рис. 1). При цьому сектор круга з кутом 40° гарантовано включить всі заражені території.

В зоні зараження (рис.1) (сектор круга з кутом 40°) безпосередньо біля зруйнованого реактора виділяємо невелику зону (менше 1% від загальної площі осередка зараження). Активність радіонуклідів у цій зоні буде максимальною. В міру ж виддалення від неї - все більший спад активності аж до 199,8 ГБк/км (5,4 кі/км²) на зовнішній межі зони зараження (R.7). Виділена зона відіграватиме роль реперної точки на шкалі, що характеризує зміну активності з віддаллю. При цьому можна використовувати рівняння типу:

А_SL= А_S1 * Lⁿ,

де A_SL, — активність на віддалі І, кілометрів від зруйнованого реактора; А_S1 - активність в виділеній біля реактора зоні; n - показник ступеня рівняння.

Для практичного використання наведеного рівняння слід встановити залежність питомої активності радіонуклідів в виділеній зоні а₁ від абсолютної активності викиду із зруйнованого реактора і показник ступеню "n":

А_S1= f(Nзар) і n = 2

Тоді: А_S(1-L)= А_S(1-1)*L^-2зар і Lзар=

У випадку ядерного вибуху за ступеню небезпеки для людей і тварин на сліді радіоактивної хмари теж виділяють декілька зон радіоактивного зраження. При цьому за кількісну характеристику зон прийняті рівні радіації і дози випромінювання, які може отримати людина за час повного розпаду радіоактивних речовин. Зв'язок між дозою випромінюванім за час повного розпаду Д і рівнем радіації Дt на час зараження І визначається співвідношенням:

Д =5Д_t t

Звичайно рівні радіації на межах зон приводять до одного часу - 1 год після вибуху.

Зони радіоактивного зараження характеризуються такими параметрами:

Зона помірного зараження (Зона А): Рівень радіації на зовнішньому кордоні зони на 1 год. після вибуху Х₁ = 8 р/год; Х=на межах зони 40 - 400 р. Доля цієї зони 78-80% площі всього р/а сліду.

Зона сильного зараження (Зона Б): Х₁ = 80 р/год; Х = 400 - 1200 р, ця зона займає 10 - 12% площі р/а сліду.

Зона небезпечного зараження (Зона В): Х₁ = 240 р/год, Х=== 1200 - 4000р. На долю зони В приходиться 8 - 10 % площі р/а сліду.

Зoнa надзвичайно небезпечного зараження (Зона Г): Х₁ ⁼ 800 р/год, Х на зовнішньому кордоні 4000 р, а в середені зони- 10000 p.

Розміри зон зараження залежать від потужності і виду вибуху, а також від швидкості середнього вітру.

Характеристика зон заражения

Зона умеренного заражения (зона А) Экспозиционная доза излучения за время полного распада (Д) колеблется от 40 до 400 Р. Уровень радиации на внешней границе зоны через 1  час  после взрыва - 8 Р/ч: через 10 ч. - 0,5 Р/ч. В зоне  А  работы  на  объектах,  как правило, не прекращаются. Работы  на  открытой  местности,  расположенной  в середине зоны или  у  ее  внутренней  границы,  должны  быть  прекращены  на несколько часов. Обозначается она  синим цветом.

Зона сильного заражения (зона Б) Экспозиционная доза излучения за время полного распада (Д) колеблется от 400 до 1200 Р. Уровень радиации на  внешней  границе  зоны  через  1  час после взрыва - 80 Р/ч: через 10 ч. - 5 Р/ч. В  зоне  Б  работы  на  объектах прекращаются  до  1суток,  рабочие  и   служащие   укрываются   в   защитных сооружениях  ГО,  подвалах  или  иных  защитных  сооружениях..  Обозначается зеленым цветом.

Зона опасного заражения (зона В) Экспозиционная доза излучения за время полного распада (Д) составляет 1200 Р. На внутренней границе - 4000 Р. Уровень радиации на внешней  границе зоны через 1 час после взрыва - 240 Р/ч: через 10 ч. -  15  Р/ч.  В  зоне  В  работы на объектах прекращаются от  1  до  3-4  суток,  рабочие  и  служащие укрываются в защитных сооружениях ГО. Обозначается красным цветом.

Зона чрезвычайно опасного заражения (зона Г) Экспозиционная доза излучения за время полного распада (Д) составляет 4000 Р. Уровень радиации через 1 час после взрыва - 800 Р/ч: через 10  ч.  - 50 Р/ч. В зоне Г работы на объектах прекращаются на четверо и  более  суток, рабочие и  служащие  укрываются  в  защитных  сооружениях  ГО.   Обозначается черным цветом.

1. Краткая характеристика поражающих факторов ядерного оружия и их воздействие на людей и объекты

Ядерным называется оружие, поражающее действие которого обусловлено энергией, выделяющейся при ядерных реакциях деления и синтеза. Оно является самым мощным видом оружия массового поражения. Ядерное оружие предназначено для массового поражения людей, уничтожения или разрушения административных и промышленных центров, различных объектов, сооружений и техники. Поражающее действие ядерного взрыва зависит от мощности боеприпаса, вида взрыва, типа ядерного заряда. Мощность ядерного боеприпаса характеризуется тротиловым эквивалентом. Единица ее измерения - т, кт, Мт. Рассмотрим поражающие факторы наземного ядерного взрыва и их воздействие на человека, промышленные объекты и т.д. Поражающими факторами наземного ядерного взрыва являются: воздушная ударная волна (50%); световое излучение (35%); проникающая радиация (4%); радиоактивное заражение (10%); электромагнитный импульс (1%). Дадим краткую характеристику поражающих факторов ЯВ. 1.1. Воздушная ударная волна - это зона сжатого воздуха, распростра-няющаяся от центра взрыва. Ее источник - высокое давление и температура в точке взрыва. Основные параметры ударной волны, определяющие ее пора-жающее действие: избыточное давление во фронте ударной волны, ΔРф, Па (кгс/см2); скоростной напор, ΔРск, Па (кгс/см2). Скоростной напор ΔРск - это динамическая нагрузка, создаваемая потоком воздуха, движущимся за фронтом ударной волны. Метательное дей-ствие скоростного напора воздуха заметно сказывается в зоне с избыточным давлением более 50 кПа, где скорость перемещения воздуха более 100 м/с. При давлениях менее 50 кПа влияние ΔРск быстро падает. время действия ударной волны (с) (при q=20 кт - = 0,6 с, при q=1 Мт - = 3 с). При воздействии на людей ударная волна вызывает различные по сте-пени тяжести поражения (травмы): прямые - от избыточного давления и скоростного напора; косвенные - от ударов обломками ограждающих конструкций, осколков стекла и т.д. По степени тяжести поражения людей от ударной волны делятся: на легкие при ΔРф = 20-40 кПа (0,2-0,4 кгс/см2), (вывихи, ушибы); средние при ΔРф = 40-60 кПа (0,4-0,6 кгс/см2), (контузии, кровь из носа и ушей); тяжелые при ΔРф ≥ 60 кПа (тяжелые контузии, повреждения слуха и внутренних органов, потеря сознания, переломы); смертельные при ΔРф ≥ 100 кПа. Рис 2. Зоны разрушения Характер разрушений промышленных зданий в зависимости от на-грузки, создаваемой ударной волной: полные разрушения при ΔРф ≥ 50 кПа (разрушение всех эле-ментов конструкции зданий); сильные разрушения при ΔРф ≥ 30-50 кПа (обрушение 50% конструкций зданий); средние разрушения при ΔРф = 20-30 кПа (трещины в несущих элементах конструкций, обрушение отдельных участков стен); слабые разрушения при ΔРф ≥ 10-20 кПа (повреждения окон, дверей, легких перегородок). 1.2.Световое излучение. Под световым излучением ядерного взрыва понимается электромагнитное излучение, включающее в себя ультрафиолетовую, видимую и инфракрасную области спектра. Световое излучение ЯВ поражает людей, воздействует на здания, сооружения, технику и леса, вызывая пожары. Основным параметром, характеризующим поражающее действие светового излучения, является световой импульс (Uсв). При воздействии на людей световое излучение вызывает ожоги тела. Uсв - это количество световой энергии, падающей на 1 м2 площади, пер-пендикулярной к направлению излучения за все время свечения огненного шара. Единица измерения Uсв - Дж/м2; 1 кал/см2 = 40 кДж/м2. Величина Uсв зависит от интенсивности и продолжительности излучения. Продолжительность в свою очередь зависит от мощности боеприпаса: при q = 20 кт - 3 с; q = 1 Мт - 10 с; q = 10 Мт - 23 с. На величину Uсв также влияют вид взрыва и прозрачность атмосферы. При = 80-160 кДж/м2 (покраснение, припухлость кожных покровов); воздействии на людей световое излучение вызывает ожоги тела: 1 степени при Uсв 2 степени при Uсв = 160-400 кДж/м2 (образование пузырей); 3 степени при Uсв = 400-600 кДж/м2 (омертвление кожи и мышечных тканей); 4 степени при Uсв ≥ 600 кДж/м2 (обугливание кожи, тканей, воз-можна как временная, так и полная потеря зрения и т.д.). Большую опасность для людей в очаге ядерного поражения представ-ляют пожары. В Хиросиме и Нагасаки ожоги от пожаров составили 70÷80%. 6 августа 1945 г. в Хиросиме огневой шторм продолжался 6 ч, сгорело около 60 тысяч домов, высота пламени достигала 7 км, скорость ветра в зоне огневого шторма - VВ = 50÷60 км/ч. Распределение пожаров в зонах разрушений ОП: в зоне полных разрушений (ΔРф ≥ 50 кПа) - наблюдается тление в за-валах; в зонах сильных и средних разрушений (ΔРф = 50-20 кПа) - сплошные пожары, горит ≈ 90% зданий; в зоне слабых разрушений (ΔРф = 20-10 кПа) - отдельные пожары, горит одно или несколько зданий. При тепловом воздействии на материалы световое излучение вызывает их воспламенение, обугливание и оплавление, что приводит к выходу из строя оборудования и технических средств. 1.3. Проникающая радиация - это поток γ- и нейтронных излучений в окружающую среду из зоны ЯВ в течение первых 15-20 с после взрыва, радиус 3÷5 км. γ-излучение составляет основную часть проникающей радиации. Нейтронное (n) излучение имеет место лишь в момент взрыва и после взрыва до 10 с. В практической дозиметрии основным параметром, характеризующим поражающее действие на людей проникающей радиации, является доза излучения. Проникающая радиация, распространяясь в среде, ионизирует ее атомы, а при прохождении через живую ткань - атомы и молекулы, входящие в состав клеток. Это приводит к нарушению нормального обмена веществ, изменению характера жизнедеятельности клеток, отдельных органов и систем организма или к генетическим (наследственным) изменениям. В результате такого воздействия возникает лучевая болезнь. При однократном внешнем общем облучении человека в зависимости от поглощенной дозы излучения (Дп) различают 4 степени лучевой болезни. Степень лучевой болезни Дп (рад; Р) Характер протекания процессов после облучения   1 степень (легкая) 100-200 Скрытый период 3-6 недель, затем слабость, тошнота, повышение температуры, работоспособность сохраняется. 2 степень (средняя) 200-400 2-3 дня тошнота и рвота, затем скрытый период 15-20 суток, выздоровление через 2-3 месяца. 3 степень (тяжелая) 400-600 Скрытый период 5-10 суток, протекает тяжело, выздоровление через 3-6 месяцев. 4 степень (крайне тяжелая) ≥ 600 Наиболее опасна, может привести к смертельному исходу. 1.4.Радиоактивное заражение (РЗ) На радиоактивно зараженной местности источниками радиоактивного излучения являются: осколки (продукты) деления ядерного взрывчатого вещества, наведенная активность в грунте и других материалах, не разделившаяся часть ядерного заряда. Зоны радиоактивного заражения, выделяемые в очаге ядерного поражения Параметры характеризующие зоны РЗ Зона чрезвычайно опасного заражения, Г Зона опасного заражения, В Зона сильного заражения, Б Зона умеренного заражения, А Д ∞, (Р) 4000 1200 400 40 Р1, (Р/ч) 800 240 80 8 Р10, (Р/ч) 50 15 5 0,5 Рис.3. Зоны радиоактивного заражения при ядерном взрыве. Спад уровня радиации при распаде РВ на местности описывается зависимостью: где Р0, Pt, Р1 - уровни радиации на время t0, t и t0 = 1ч соответственно. t, t0 - время после ядерного взрыва и в начале измерения. Рис 4. Изменение уровня радиации при распаде РВ Из формулы (1) следует, что в результате распада радиоактивных веществ уровни радиации уменьшаются по принципу "7 - 10", т.е. с увеличением времени в 7 раз они уменьшаются в 10 раз, и наиболее интенсив-ный спад уровней наблюдается в первые двое суток. Радиоактивно зараженная местность может вызвать поражение людей как за счет внешнего γ- излучения от осколков деления, так и от попадания радиоактивных продуктов α,β - излучения на кожные покровы и внутрь организма человека. Допустимые дозы внешнего облучения людей для военного времени: однократное облучение (до 4-х суток) 50 Р; в течение 30 суток 100 Р; в течение 3-х месяцев 200 Р; до 1 года 300 Р. 1.5. Электромагнитный импульс (ЭМИ) - это неоднородное электро-магнитное излучение в виде мощного короткого импульса (с длиной волны от 1 до 1000м), которое сопровождает ядерный взрыв и поражает элек-трические, электронные системы и аппаратуру на значительных расстояниях. Источник ЭМИ - это процесс взаимодействия γ-квантов с атомами среды. Поражающим параметром ЭМИ является мгновенное нарастание (и спад) напряженности электрического и магнитного полей под действием мгновенного γ-импульса (несколько миллисекунд). Например, при низком воздушном взрыве N = 1 Мт ЭМИ с поражающими величинами напряженности полей распространяется на площади с радиусом до 32 км, а при N = 10 Мт - до 115 км. "Приемники" ЭМИ: линии связи и электропередачи, опоры ЛЭП, мачты, антенны, металлические крыши и др. металлические конструкции. В них под действием ЭМИ возникает импульс электрического тока и появляется разность потенциалов относительно Земли. Под действием этих на-пряжений происходит: пробой изоляции, повреждение входных элементов аппаратуры, выжигание элементов электросхем, короткие замыкания, искажения магнитных записей и стирание "памяти" ЭВМ. При проектировании систем и аппаратуры необходимо разрабатывать защиту от ЭМИ. Защита от ЭМИ достигается экранированием линий энергоснабжения и управления, а также аппаратуры. Все наружные линии должны быть двухпроводными, хорошо изолированными от земли, с малоинерционными разрядниками и плавкими вставками. Рассматривая проблемы развития ядерного оружия, следует иметь в ви-ду, что США, Россия и другие ядерные государства ведут разработки и создание ядерного оружия третьего поколения, или ядерного оружия на-правленной энергии, в котором значительная часть энергии взрыва перераспределяется и усиливается в пользу одного из поражающих факторов. Например, нейтронное оружие - основной поражающий фактор проникающая радиация с преобладанием нейтронного излучения; тектоническое, или геофизическое оружие - основной поражающий фактор ударная сейсмическая волна; "кобальтовая бомба" - основной поражающий фак-тор радиоактивное заражение местности радиоактивным кобальтом; заряд "Супер ЭМИ" - основной поражающий фактор усиленный электромагнитный импульс; радиологическое оружие - поражающим фактором являются специально приготовленные радиоактивные рецептуры для поражения людей, местности, воздуха, воды, боевой техники и других военных и гражданских объектов и т.п. К мощным ССП относятся также и такие виды оружия, как бактериологическое, химическое, этническое, лучевое, лазерное, рентгеновское, пучковое или ускорительное, геофизическое и т.п.

Мета оцінки радіаційної обстановки полягає в своєчасному прийнятті заходів щодо:

А) захисну населення, обгрунтування рішення на проведення Рі JHР, медичних та інших заходів;

Б) надання допомоги ураженим, визначення режиму роботи персоналу в зоні зараження;

В) обгрунтування необхідності евакуації населення і матеріальних цінностей.

Для оцінки радіаційної обстановки необхідно:

- визначити масштаби і характер радіоактивного зараження;

- проаналізувати вплив радіаціної обстановки на діяльність об'єктів, сил ЦО і обрати найбільш доцільний варіант дій населення для забезпечення його радіаційної безпеки.

Найбільш розповсюджені в практиці два методи оцінки: прогнозуванням та з даними розвідки.

Для прогнозування за певною методикою необхідні таки вихідні дані:

1. Координати місця аварії (вибуху).

2. Час коли сталася аварія (вибух).

3. Загальна активність викиду радіоактивних речовин під час аварії (потужність ядерного боєприпасу та вид вибуху).

4. Метеорологічні дані: азимут середнього вітру, А⁰_Вітр; швидкість середнього вітру, Vвітр, м/с; опади.

Радіаційна обстановка, що виявлена методом прогнозу, дає тільки приблизні характеристики радіоактивного зараження. Однак вона володіє безперечною перевагою — швидким отриманням даних про можливе зараження, що забезпечує своєчасне вживання заходів щодо організації захисту людей, допомагає вибрати найбільш доцільні способи дій, поставити завдання розвідки.

Фактична радіаційна обстановка виявляється за даними розвідки на підставі вимірених рівней радіації після випадіння радіоактивних речовин з радіоактивної хмари і утворення сліда хмари на місцевості.

Радіаційна розвідка ведеться постами радіаційного і хімічного спостереження, усіма формуваннями ЦО, спеціально підготовленими групами (ланами радіаційної і хімічної розвідки.

Вихідними даними для виявлення фактичної радіаційної обстановки є вимірені рівні радіації в окремих точках місцевості X, і час їх вимірювання t відносно моменту аварії (вибуху). Час вимірювання рівня радіації визначається як різниця астрономічного часу вимірювання Тi і астрономічного часу (вибуху).

Tв:t=Ti-Tв

Отже! Оцінка радіаційної обстановки на теріторії підприємства, що опинилося в зоні зараження полягає в визначенні радіаційної обстановки на його території, розрахунку режимів радіаційного захисту та падання пропозицій і рекомендацій щодо захисту персоналу.