Зміст дисципліни за темами

Модуль 1. Формування концепції стратегічного управління підприємством

Тема 1. Об’єктивні передумови трансформування сучасної управлінської парадигми

Основні питання:

1. Концепція підприємства як відкритої системи.

2. Сутність поточного планування та бюджетування.

3. Об’єктивність виникнення та сутність довгострокового планування.

4. Теоретичні основи стратегічного планування.

5. Сутність та причини виникнення стратегічного управління підприємством.

Мета теми: сформувати у студента розуміння об’єктивної необхідності впровадження стратегічного управління підприємством.

Основні терміни і поняття теми: поточне планування та бюджетування, довгострокове планування, екстраполяційні прогнози, стратегічне планування, життєвий цикл продукту, організаційна культура, стратегічне управління.

Зміст теми.

Концепція підприємства як „закритої системи” характеризується тим, цілі і задачі вважаються заданими та залишаються стабільними упродовж тривалого часу, а успіх підприємства обумовлювався тільки рівнем використання наявного внутрішнього потенціалу (раціональна організація виробництва, зниження витрат на виробництво, підвищення продуктивності праці тощо). В сучасних умовах підприємство об'єктивно розглядається як „відкрита система”, тобто головні передумови його успіху визначаються не у внутрішньому середовищі, а зовні, тобто успіх пов'язаний з тим, наскільки вдало підприємство пристосовується до зовнішнього середовища.

В основі еволюційного розвитку процесів управління підприємством лежать підходи до передбачення його майбутнього розвитку: поточне планування та бюджетування; довгострокове планування; стратегічне планування; стратегічне управління.

Еволюційний розвиток систем управління підприємством довів необхідність формування корпоративної стратегії розвитку підприємства. Стратегічне управління є найбільш сучасною модифікацією корпоративного планування. Стратегічне управління - це реалізація концепції, в якій поєднується цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає змогу встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність за рахунок розробки та реалізації системи стратегій (загально конкурентної, продуктово-товарної, ресурсної та функціональної стратегій). Як система, стратегічне управління набуло практичного використання у 80-ті роки 20ст. в країнах Західної Європи та США.

В ході еволюційного розвитку систем управління (управління на основі контролю за виконанням; управління на основі екстраполяції; управління на основі передбачення змін та управління на основі гнучких екстрених рішень) сформувалася нова управлінська парадигма, характерними рисами якої є:

1) системний та ситуаційний підходи до управління;

2) підприємство розглядається не тільки як економічна, але і як соціальна система.

3) важливого значення надається факторам організаційної культури - сформованим цінностям:, індивідуальним та груповим нормам поведінки, типам взаємодій тощо.

Основними передумовами застосування стратегічного управління на Україні є: зміна умов функціонування підприємств, внаслідок чого змінилися задачі управління підприємством; розмаїття підприємств за їх розміром:, статусом та формами власності; розмаїття ринків, які обслуговує підприємство; формування нового стратегічного мислення управлінського персоналу, яке відбивається в поняттях: стратегічний рівень підприємства та стратегічна діяльність підприємства.

Література: 1, с.11-31; 4, с.5-9, 21-43; 11, с.3-17.