1. Поняття нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за до­держанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в тру­дових відносинах.

Важливість наглядової й контрольної діяльності щодо викорис­тання роботодавцями найманої праці зумовлюється багатьма чинни­ками, зокрема низьким рівнем правової культури серед роботодавців; поширенням неофіційної зайнятості, коли використання праці від­бувається поза впливом трудового законодавства тощо. Поширеними є випадки несвоєчасної або неповної виплати заробітної плати, ігно­рування закону у сфері охорони праці, незаконного звільнення з ро­боти.

Трудове законодавство не розмежовує нагляд і контроль, оскільки вони здійснюються нерозривно. Проте між ними можна виділити де­які відмінності. Так, контроль вважається однією з функцій управлін­ня, яка полягає в систематичній перевірці суб’єктом контролю вико­нання контрольованим об’єктом установлених вимог для отримання інформації та вжиття необхідних заходів для досягнення визначеного результату. Нагляд слід розглядати як здійснення спеціальними дер­жавними органами спостереження за дотриманням об’єктами управ­ління (юридичними і фізичними особами) правил, передбачених нор­мативними актами. Нагляд виконується суб’єктом, не пов’язаним із об’єктом нагляду відносинами підпорядкування. Контроль може від­буватися і щодо підпорядкованих суб’єктів.

Повноваження наглядових органів мають владний характер і зумовлюють, як правило, прийняття індивідуального акта реагування, спрямованого на припинення порушення, подолання його наслідків. Контрольна діяльність має організаційно-управлінський характер, тому акти реагування органів контролю можуть видаватися і за відсутності правопорушень.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю — цедіяльність компетентних державних і громадських органів, спрямова­на на перевірку відповідності трудовому законодавству дій роботодав­ців у процесі управління найманою працею, попередження і виявлен­ня правопорушень, притягнення винних у порушенні трудових прав працівників до юридичної відповідальності.

В Україні створено систему спеціальних державних органів та інспекцій, які здійснюють нагляд і контроль за додержанням законо­давства про працю і не залежать у своїй діяльності від роботодавців. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додер­жанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів державної податкової служби, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генераль­ним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здій­снюють професійні спілки та їх об’єднання.

Головна відмінність між державним наглядом і контролем та громадським контролем полягає в наявності у державних органів та інспек­цій не лише контрольно-наглядових, а й владних повноважень, зокрема, давати власнику або уповноваженому ним органу обов’язкові для ви­конання приписи щодо усунення виявлених порушень, зупиняти діяль­ність підприємства або окремих його підрозділів у разі створення об­становки, небезпечної для життя і здоров’я працюючих, притягати винних до юридичної відповідальності. Натомість органи громадського контролю мають значні повноваження зі здійснення перевірочної ді­яльності щодо захисту трудових прав, проте не наділені засобами при­мусу. Усунути виявлені порушення, притягати винних до відповідаль­ності вони можуть, звернувшись до компетентного державного органу.

Наглядом і контролем охоплено всі аспекти застосування праці, не обмежуючись виключно трудовими відносинами. За змістом наглядо­ва і контрольна діяльність поділяється на загальний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства, а також нагляд і контроль у сфері охорони праці.

Основними сферами нагляду і контролю є встановлення умов пра­ці та їх застосування. При встановленні умов праці важливого значен­ня набуває необхідність перевірки їх відповідності вимогам статей 9 і 16 КЗпП України, які забороняють у договірному порядку погіршувати становище працівників порівняно з чинним трудовим законодавством та угодами із соціально-економічних питань. Під час перевірки стану застосування чинного законодавства та умов праці особлива увага при­діляється відповідності індивідуальних актів роботодавця вимогам нормативно-правових (у тому числі локальних) актів про працю.