3.8. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва

У 1948 році американський економіст Пол Самуельсон довів теорему вирівнювання цін на фактори виробництва (Factor Price Equalization Theorem), яка отримала назву теореми Хекшера-Оліна-Самуельсона - міжнародна торгівля призводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у торгуючих країнах.

Гомогенний капітал - це капітал, який має однакову продуктивність та ризикованість; гомогенна праця - це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенна земля - це земля з однаковою родючістю, станом ґрунтів тощо.

Для доведення теореми про вирівнювання відносних цін на фактори виробництва скористаємось графіком, зображеним на рис. 6.

3.9. “Парадокс Леонтьєва” та його пояснення

У 1953 році американський вчений, майбутній лауреат Нобелівської премії В.Леонтьєв (Wassily Leontief) опублікував результати своїх досліджень, присвячених практичній перевірці положень та концепції Хекшера-Оліна (див. Leontief W.W. Domestic Production and Foreign Trade: the American Capital Position Re-examined. - 1953).

В.Леонтьєв у своїй роботі піддав тестуванню висновок теорії Хекшера-Оліна про те, що країни експортують товари, у виробництві яких інтенсивно використовуються надлишкові і тому більш дешеві для них фактори виробництва, і імпортують товари, у виробництві яких ці фактори використовуються менш інтенсивно. Точніше він одночасно перевіряв два припущення: 1) теорія Хекшера-Оліна справедлива; 2) в економіці США, як вважалось, капітал у більшому ступені надлишковий, ніж у їх торгових партнерів. Тому, у відповідності з теорією, вони повинні експортувати капіталомісткі товари.

Для підтвердження цих припущень В.Леонтьєв підрахував, скільки необхідно капіталу та робочої сили, щоб виробити товари для експорту, вартістю 1 млн. дол. США, та товари, які прямо конкурують з імпортними товарами, вартістю також 1 млн. дол. США. Для розрахунків він використав міжгалузеві баланси “затрати-випуск”, підготовлені для американської економіки за 1947 рік. Промисловість була поділена на 50 секторів (з яких 37 виходили зі своїми товарами на зовнішній ринок). Для кожної галузі він розрахував затрати праці та капіталу на одиницю товару, причому не обмежувався тільки готовою продукцією, але й робив розрахунки для проміжної продукції. Потім, використавши структуру експорту США у 1947 році, він розрахував затрати капіталу та праці, необхідні для виробництва типового набору експортних товарів, вартістю 1 млн. дол. США. Аналогічним чином були розраховані затрати капіталу та праці, необхідні для виробництва американських товарів, які могли б прямо замінити імпортні, причому із структури імпорту були виключені деякі товари, які у США не продукувались (наприклад, олово, кава тощо). Результатом досліджень стало порівняння співвідношення капіталу (K_x) та праці (L_x), необхідних для виробництва одиниці американського експорту (K_x/L_x), із співвідношенням капіталу (К_m) та праці (L_m), необхідних для виробництва одиниці американського імпорту (K_m/L_m) (див. табл. 3.5)

3.10. Теорія життєвого циклу товару

У наш час науково-технічний прогрес все більше впливає на міжнародну торгівлю. У розподілі національного продукту промислово розвинених країн зростає частка тих, хто розробляє усе складніші нововведення та тих, хто має достатню кваліфікацію, щоб застосувати їх у виробництві. Ця тенденція відбивається на міжнародній торгівлі. Проте, науково-технічний прогрес можна розглядати як зміни у забезпеченні факторами виробництва. Нова технологія, яка здешевлює виробництво, еквівалентна збільшенню виробничого потенціалу.

Підхід до технології як до фактора виробництва, який отримує факторний дохід, розширює рамки теорії Хекшера-Оліна, яка розглядає забезпеченість факторами та відмінності у інтенсивності їх використання як ключові моменти у поясненні структури міжнародної торгівлі. Включення в аналіз науково-технічного прогресу дозволяє виявити закономірності зміни структури міжнародної торгівлі, чого не дозволяє зробити статична модель Хекшера-Оліна.