1. Загальні закономірності античної науки і техніки.

Ключові наукові поняття, сама мова науки, найважливіші наукові проблеми, власне нова наукова культура бере свій початок в античності.  Хронологічними рамками античності є - початок - 9-8 ст. до н.е. - Закінчення - 476 р.н.е.  Етапи: 1.архаіческій, 2. класичний, 3. еллінізм, 4. римський.  Античність (від лат antiquus - стародавній) виникло в епоху Відродження.  Відмінними рисами антично науки від періоду попередньої історії: 

1. Наука як рід діяльності з отримання нових знань, для чого були необхідна спеціальна категорія людей, засоби для її реалізації і досить розвинені способи фіксації отримуваних знань. 

2. Самоцінність науки, її теоретичність, прагнення до знання заради самого знання. 

3. Раціональний храктер науки, що насамперед виражається в доказовості її положень і наявності спеціальних методів отримання та перевірки знань. 

4. Систематичність наукових знань як за предметним полем, так і за фазами: від гепотези до обгрунтування теорії. 

Антична наука мала кілька періодів у своєму розвитку: 

• Перший період - період ранньої грецької науки, що отримав у стародавніх авторів найменування у стародавніх авторів «науки про природу». Вона була нерозчленованість дісцепліной, основною проблемою, якій була проблема походження і устрою світу, рассматріающегося як єдине ціле. Вона була невіддільна від філософії. Вищою її точкою розвитку з'явилася всеосяжна система Аристотеля. 

• Другий період - період елліністичної науки. Період диференціації наук. Цей процес почався в 5 в. до н.е., коли поряд з виділенням методу дедукції сталося відокремлення математики. Роботами Евдокса було покладено початок наукової астрономії. У працях Аристотеля і його учнів з'явилися основи логіки, зоології, ембріології, психології, ботаніки, мінералогії, географії, музичної акустики, гуманітарні дисципліни, такі як етика, поетика. З'являються нові дисципліни: геометричес кая оптика, механіка. Розквіт елліністичної науки був проявом розквіту культури. Саме в 3-2 ст. до н.е. антична наука за своїм духом найближче підійшла до науки нового часу. 

• Третій період - період поступового занепаду античної науки. Хоча до цього часу відносяться роботи Птолемея, Діофанта, Галена посилюються тенденції ірраціоналізму, підміни науки натурфілософією. 

Фактором, предопределяющим розвиток науки була міфологія - потужна, складна, логічно внутрішньо пов'язана, поетично досконала. В її рамках будувалася модель світу, описувалися його історія, майбутнє, сенс і напрямок діяльності.  Є численні запозичення у інших культур в Греції. Однак у процесі запозичення в окремих галузях знання. Грецька цивілізація не стала сліпо копіювати досягнення інших цивілізацій, а створила нову наукову культуру. Вона ввела в практику новий тип, нову культуру мислення-наукову. Реалізувала новий принцип освіти - соціокультурний трансляції знань, створила світську школу.  Першою науковою школою була школа Піфагора.  Математика. Вона трактується не як наука, а як мова науки, як одна з форм її методу. (В перекладі з гроеческого «пізнає, вспреімчівий».) Платон говорив - «Все є число».  У Греції усіх вільних людей вчили чотирьом головним дисциплінам: 

• Арифметиці (число саме по собі), 

• Геометрія (число на площині) 

• Музика (число в звуці), 

• Астрономія (число в Космосі). 

Математика сокральним, це шлях ку богу. Греки почали розробку чисто аналітичних методів розв'язання математичних задач. Було відсутнє поняття нуля і негативних чисел. Греки винайшли свій метод - геометризації математики. Виникла геометрична алгебра, що дозволяла вирішити алгебраїчні задачі. Відома була планіметрія і стереометрія.  Астрономія. Об ласть античної науки, де присутст небо і зірки як вища цінність античності і яскравий приклад перерхода від міфопоеетіческой картини до концептуальної. Космос Платона - це створений за певним проектом механізм, в якому число сфер відповідає числу планет, а Земля є центром світу. За Платоном душа є втіленням принципу руху. По іншому вирішував проблему Арістотель. Він розчленовував рух планет на кругові і прямолінійні, що призводить до поділу світу на дві області надмісячну і підмісячному. Перший світ-вічного кругового руху небесних тіл, що складаються з ефіру, другий - мінливий світ чотирьох елементів, в центрі якого знаходиться неподввіжная Земля.  В Аристотеля розроблено ряд принципів, що лежать в основах астрономії протягом усього розвитку науки до нового часу. Це: 

• Загальна концепція статичної геоцентризму, 

• Концепція природного руху і природного місця, 

• Заперечення порожнечі, 

• Допущення можливості руху тільки через взаємодію та ін 

Незважаючи на ве заслуги система Арістотеля не вирішила всіх проблем.  Поряд з геоцентричної, існувала і геокінематіческая картина світу Аристарха Самоський згідно якої Земмля не тільки оберталася навколо своєї осі, але й навколо Сонця, але вона не колучіла свого визнання.  Особливе значення має система Птолемея. Використовуючи системи епіциклів і ексцентров і доведення її до досконалості дозволили вирішити всі труднощі теоретичної астрономії тієї епохи, пояснивши та описавши спостережувані неправильності руху планет через комбінацію кругових рівномірних рухів.  Теоретична модель Птолемея мала при цьому очевидним прикладним якостями, заради яких вона і створювалася - можливостями досить точних прогнозів і це на основі обчислень, а не гідний. Найважливіших астрономічних явищ і процесів.  Відсутність експерименту в давнину пояснюється негативним ставленням до античності до праці. Ксомос сприймався як живе вища істота.  Техніка і технологія.  Традиційно матеріал групується за галузевим принципом: транспорт, гірнича справа, металургія, сільське господарство, будівництво, озброєння та ін  Греція - творчий злет і в римському - енциклопедична грунтовність у другому.  Антична цивілізація виникла як полісна. Поліс - не тільки просторово-географічний, соціально-політичний або економічно-праовой феномен. У ньому було присутнє дуже багато, і об'єднуючі чинники несли в собі ясні релігійні та духовні риси, виражали в, суспільно значущих уявленнях про зводі і автономії того об'єднання. Громадянин - це насамперед власник, їм був той, хто мав якусь частину території поліса. Обмеженість земельних ресурсів поліса тягли за собою обмеження кількості її членів. Свої політичні права громадянин здійснюва через зв'язок із землею.  Підводна археологія внесла багато нове в рівень античної цивілізації. На затонулих римських кораблях знаходять складні механізми із зубчастими колесами, які за своїм устроєм могли з'явитися тільки в кінці 17 в. Так тоннаж суден, призначених для перевезення зерна, вина, олії, кераміки та їх швидкість були перевершені лише в 18 ст. гавані були перкрасно обладнані доками, механізмами для навантаження і розвантаження суден складами. Малися готелю. Дорожнє будівництво і транспорт.  Нові дані і реконструкції свідчать, що оцінка античної техніки і технології як предтечі сучасної техніки неадекватна.  Техніка - це мистецтво, творчий акт.  Такі споруди як Колос Родоський, Александрійський маяк, водовід на острові Самос і ін Не можуть бути результатом методу проб і помилок, це результат глибоких знань, які до нас не дійшли. Найвищим досягненням будівельного мистецтва є храм Гери на о.Самосвоздвігнутий в період правління тирана Полікрата. Він був побудований з урахуванням строгих математичних пропорцій.  Важкопоясненних являлются гиганские грецькі кораблі. Це 40-рядне судно, збудована в Єгипті Птолемеєм Четвертим. Довжина корабля складалася 130 м. Ширина - 24 м.четире весла мали в довжину по 14 м. Кожне, довжина гребного - 17м. Чисельність команди судна становила понад 7 тис. чол з них 4 тис. - веслярі.  Всі ці приклади говорять про неадекватність «лінійного» підходу до оцінки історичного розвитку науукі і техніки і технології взагалі, коли мова йде про «грецькому диво» в поняття якого входить і наука і техніка. 

Наука і техніка в період середньовіччя  План: