Характеристика методу проектів

Те, що я чую — я забуваю,

Те, що я бачу - я пам 'ятаю,

Те, що я роблю я розумію.

Конфуцій, 2400 р. до н.е.

Навчання як процес мислення передбачає розумову діяльність викладача з передачі знань і видів діяльності та пізнавальну діяльність студентів. Мотивація навчання викладачем та активність студентів у навчанні є каталізаторами процесу навчання, стимулами та умовою його ефективності. Таким чином навчання - це активний процес, який здійснюється студентами. Можна і треба вчити людину, але навчиться вона тільки сама.

В умовах традиційних методів навчання інформаційно-репродуктивного типу, незважаючи на постійні заклики викладачів до уваги, активності тощо, пасивність студентів рідко можна подолати. Лекція, бесіда, оповідання, демонстрація - обов'язкові в навчанні. Вони дають певну суму знань і певною мірою сприяють пізнавальній активності. Але сфера їх можливостей обмежена. Більше того, вони призводять до звикання, репродуктивного підходу до засвоєння знань, створення стереотипів мислення (переказування конспектів). Знання можна отримати на лекції або уроці, а засвоєння способів діяльності - на практичних заняттях. А ось методи мислення, досвід творчого підходу, соціального спілкування - тільки на практиці чи в умовах ігрового моделювання.

Порівнюючи інформативні та проблемні методи навчання, можна помітити, що проблемне навчання завжди відбувається під знаком запитання, завжди породжує потребу в новому знанні, а інформативний тип навчання закінчується крапкою: все зрозуміло, все з'ясовано і потреби у самостійній діяльності студента ніби й нема.

Є різні методичні форми активізації навчання: неімітаційні (проблемна лекція, семінар, ін) та імітаційні (аналіз конкретних ситуацій, імітаційні вправи, ігрове проектування, тренінги та проекти).

На початку XX ст. у США, Англії та в деяких інших країнах Заходу виникали системи індивідуалізованого навчання, що мали своїм завданням підготовку активних, ініціативних, енергійних працівників. З цих систем навчання найбільш поширеним був дальтон-план (назва - від м. Дальтон у США). При дальтон-плані уроки скасовуються, навчальні класи заміняються предметними "лабораторіями", кожний учень працює самостійно, виконує тижневі чи місячні завдання ("підряди") відповідно до своїх індивідуальних можливостей, а вчителі виступають в ролі консультантів і контролерів.

У другій половині 20-х років дальтон-план в дещо зміненому вигляді відстоювали деякі педагоги в СРСР. В 1930 році Наркомпрос затвердив програми для навчальної школи і школи ФЗС, які були побудовані на основі комплексів-проектів. На практиці основні ідеї дальтон-плану втілились у лабораторно бригадній організації навчання, при якій замість класів створювались "лабораторії", учні розподілялись на невеликі групи-бригади

(звичайно по 5-7 чол.), вчилися у цих групах за побудованими в особливий спосіб підручниками (називались вони "робочими книгами") виконували спеціально складені вчителем денні, тижневі, місячні робочі завдання з кожного навчального предмета.

Лабораторно-бригадна система не виправдала себе. Але окремі елементи цієї системи є досить корисними, наприклад при виконанні лабораторних і практичних робіт, самостійного опрацювання підручника, довідкової і допоміжної літератури, а також для вивчення деяких тем дисциплін соціально-економічного курсу можна успішно застосовувати метод проектів. При цьому матеріали різних навчальних предметів групується навколо комплексів-проектів, а знання студенти отримують під час виконання проектів в результаті індивідуальної самостійної роботи, під час групової діяльності при розробці гіпотез та захисті проекту та під час консультацій викладачів.

В основі цього методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок студентів, уміння самостійного конструювати свої знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, розвитку критичного мислення.

Цей метод є орієнтованим на самостійну діяльність студентів -індивідуальну, парну, групову, яку студенти виконують протягом певного часу. Він завжди передбачає рішення певної проблеми: з одного боку використання різних методів та засобів навчання, а з іншого - інтегрує знання, навички з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результати проектів повинні містити конкретне рішення.

У практиці сучасної педагогіки можна виділити такі типи проектів:

• дослідницькі: такі проекти вимагають добре продуманої структури проекту, визначених цілей, актуальності проекту для всіх його учасників, соціальної значимості, продуманих методів, у тому числі експериментальних та дослідних робіт, методів обробки результатів;

• творчі: проекти цього типу, як правило, не мають детально проробленої структури, вона тільки передбачається і розвивається в подальшому, підлягає прийнятій логіці та інтересам учасників проекту; у кращому випадку можна домовитися про бажані результати (спільна газета, твір, відеофільм, спортивна гра і т.п.);

• пригодницькі, ігрові: у таких проектах структура також тільки передбачається і лишається відкритою до закінчення проекту. Учасники приймають на себе визначення ролі, обумовлені характером і змістом проекту;

• інформаційні проекти: цей тип проектів є направленим на збір інформації про певний об'єкт, ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз та узагальнення фактів, призначених для широкого загалу. Такі проекти також, як і дослідницькі, вимагають

добре продуманої структури, можливості систематичної корекції в процесі роботи над проектом;

- практично-орієнтовані: ці проекти відрізняє чітко визначений з самого початку результат діяльності учасників проекту; при цьому такий результат є обов'язково орієнтованим на соціальні інтереси самих учасників (газета, документ, спектакль, програма дій, довідковий матеріал і т.п.); такий проект потребує добре продуманої структури навіть сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них, чіткі виходи і участь кожного у формуванні кінцевого продукту; тут особливо важлива хороша організація координаційної роботи в плані поетапних обговорень, корекцій спільних та індивідуальних зусиль, в організації презентації отриманих результатів і можливих засобів їх впровадження в практику, організація систематичної зовнішньої оцінки проекту.

Метод проектів ще не досить широко використовується, через те, що потрібен принципово новий підхід до організації навчально-виховного процесу. У відносинах "викладач – студент” повинен відбуватися перехід від авторитарного управління підлеглості та примусовості до співробітництва, взаєморегуляції та взаємодопомоги