1 Основні теоретичні положення та порядок виконання практичної роботи

1.1 До дискусії з питання: «Виникнення Київської Русі… норманська чи антинорманська теорія?»

Отже, в історіографії існує багато дискусійних питань з історії Київської держави. Так, вже при розгляді першого питання практичного заняття «Походження та становлення Київської держави» виникає ряд питань, на яких треба зосередитись. Дискусійним для істориків є походження самої назви «Київська Русь». В рамках цієї дискусії слід звернути увагу на погляди таких істориків М. Аркас, Л. Гумільов, М. Артамонов, Д. Мілєєв, П. Толочко, які намагались розв’язати проблему. Так, історик М. Аркас зазначав, що основою Київської Русі був союз племен русі (мешкали в басейні ріки Рось) і союз племен полян (розташовувалися в Києві і Чернігові). Саме тому, держава й отримала назву «Русь». Свідченням цього, на думку історика, стають вірменські та сирійські хроніки, датовані 555 роком, в яких згадується країна Русь⁵ .

Натомість, академік Л. Гумільов, стверджував, що до приходу в Придніпров’я слов’ян цю територію населяли руси або роси – слов’янський етнос. Відповідно і назву держави історик пов’язує з цими племенами. Цю теорію піддав критиці інший російський історик М. Артамонов. Він вважав, що побутові звички у слов’ян і русів були зовсім різними. Наприклад, руси вмивались в тазу (спільному), а слов’яни зливали воду один одному на руки. Знову ж таки, руси голили голову, залишаючи «оселедця» на тім’ї, а слов’яни стриглися в «кружальце».

На думку вагомого дослідника київської держави П. Толочко: «Київська Русь – термін походження книжкового і вченого і веде свій початок не з джерел, а зі сторінок історичних праць першої половини XIX століття – саме тоді історія, остаточно звільнившись з обіймів витонченої словесності та аматорських вправ, перетворилася в академічну науку. Поняття «Київська Русь» виникло в російській науці як елемент загальніших уявлень про історичні долі Росії, як необхідна ланка в періодизації її буття»⁶.

Деякі дослідники Київської Русі пов’язують походження назви «Київська Русь» з назвою столиці держави – м. Києвом. Адже, за стародавньою легендою, яка датується 854 р., причиною появи Київської Русі стало заснування Києва на Дніпрі. Літопис передає легенду про трьох братів – Кия, Щека, Хорива та їх сестру Либідь. Вони побудували місто на Дніпрі в землі полян і нарекли його ім’ям старшого брата. Більше того, на розкопках початку ХХ ст. археологи Д. Мілєєв і П. Толочко знайшли залишки городища, про яке говорилося в літописі – «город Кия». Але, слід відзначити, неясно чи відповідає істині сюжет про заснування Києва Києм, як сумнівними видаються й відомості щодо тривалості його життя (124 р.).

З критикою поставився до теорії, пов’зуючої назву держави з столицею Києвом, історик Н.М. Карамзін. Він дотримувався ідеї про те, що вже у 1169 р. столиця Київської Русі була перенесена з Києва до Володимира.

У сучасній історіографії термін «Київська Русь» вживається як для позначення єдиної держави, що проіснувала до середини ХІІ ст. (Б.А. Рибаков, М.М. Горінов)⁷, так і для ширшого періоду середини ХІІ – середини ХІІІ століть (Л. В. Войтович)⁸. В російській феодальній історіографії ХІV–ХVІІ ст. вважалося, що ім’я «Русь» походить від сарматського племені роксоланів, назва якого походить від ірландського rhos (світло). Адже історики штучно пов’язували історію раннього періоду Київської держави з відомими ранніми народами Східної Європи – скіфами, сарматами, аланами⁹. Є також версія, що термін «Русь» походить від назви рік Рось і Русина в Центральній Україні.

Отже, питання про походження назви «Київська Русь» потребує подальших дискусій. Тому, в ході практичного заняття рекомендовано з акцентувати увагу на його дослідженні.

Важливим для дослідників є й питання про походження держави. Вперше до питання про походження Київської Русі звернувся легендарний літописець Нестор понад вісім століть тому в «Повісті минулих літ», завдавшись питанням:

«Откуда есть пошла Русская земля?

Кто в Киеве начал первее княжить?

И откуда русская земля есть?»

Трактування цього питання є одним із найзаплутаніших у вітчизняній та світовій історіографії. Суперечливість і неоднозначність відомого фактичного матеріалу, хибні методологічні підходи, політична заангажованість та ідеологічні симпатії істориків неодноразово ставали на заваді об'єктивному погляду на процес виникнення Давньоруської держави. Перші спроби знайти вирішення цієї проблеми були здійснені ще середньовічними хроністами, які штучно пов'язували ранню історію Русі з відомими їм народами Східної Європи – скіфами, кельтами, сарматами, аланами.

У середині XVIII ст. німецькі історики, члени Петербурзької Академії наук Готліб-Зігфрід Байєр та Герхард Міллер обґрунтували концепцію норманізму. Посилаючись на літописну легенду про покликання варягів на Русь, ці вчені висунули тезу щодо скандинавського походження Давньоруської держави¹⁰. Рішучим опонентом і палким критиком норманізму став Михайло Ломоносов¹¹. Майже одразу полеміка потрапила в русло не наукової дискусії, а ідеологічного протистояння «космополітизмові» німецьких вчених, які абсолютизуючи «варязький фактор», принижували державотворчу здатність слов'ян.

У 20-х роках XX ст. офіційна радянська історіографія назвала норманську теорію політично шкідливою, оскільки вона не визнавала здатності слов'янських народів створити незалежну державу самотужки. Дискусія спалахнула з новою силою. На захист своєї теорії «норманісти» висували такі аргументи:

1. Русь отримала назву від «Руотси». Так у середині XI ст. фіни називали шведів;

2. більшість імен руських послів, що зафіксовані в договорах з Візантією (911, 944), мають скандинавське походження – Карл, Інегельд, Фарлоф, Веремуд та ін.;

3. візантійський імператор Констянтин Багрянородний у своїй книзі «Про управління імперією» наводить як слов'янські, так і руські назви дніпровських порогів. Більшість руських назв мають давньонорманське походження;

4. ісламські географи та мандрівники IX–X ст. завжди чітко розділяли «русів» і «слов'ян».

На противагу «антинорманісти» стверджували:

1. назва «Русь» слов'янського походження, оскільки тісно пов'язана з назвами річок Рось, Руса, Роставиця у Центральній Україні;

2. жодного племені чи народу під назвою «руси» не було відомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне давньонормандське джерело, включаючи саги;

3. один з найдавніших ісламських письменників Ібн–Хордадберг чітко називає русів слов'янським племенем;

4. археологічні матеріали із міст та торговельних шляхів Східної Європи свідчать про обмежений, фрагментарний вплив «варязького чинника».

Слід також звернути увагу, на хозарську гіпотезу походження Київської Русі. Вона стала спробою кардинально змінити напрям пошуку. Теорія виводила коріння Київської держави з Хозарського каганату. Її автор, професор Гарвардського університету Омелян Пріцак, запропонував взагалі відмовитися від концепції слов'янського походження Русі. На його думку, поляни були не слов'янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка – спадкоємницею роду Кия, який заснував (іноді вживається термін «завоював») Київ у VIII ст. Однак ця версія не витримує критичної перевірки. Археологічні дослідження стародавнього Києва свідчать про місцеву слов'янську самобутність його матеріальної культури. Пам'ятки хозарської (салтово–маяцької) культури зустрічаються надзвичайно рідко і не становлять навіть відсотка від загальної кількості знахідок.

Крім того, українська історіографія ХХ ст. висуває теорію природної сторичного утворення слов’янської державності. В рамках теорії висуваються наступні причини формування ранньофеодальної держави у східних слов’ян: 1. неухильне зростання продуктивних сил; 2. майнова диференціація; 3. прискорення процесу класоутворення внаслідок успішних воєнних походів; 4. захоплення громадських земель і початок формування феодальних відносин; 5. необхідність відбиття зовнішньої агресії і захисту торгових інтересів.

Загалом, кожна з позицій має свої сильні та слабкі місця, що спричиняє постійне поглиблення дискусії. Пояснення процесу виникнення державності як наслідку тривалої еволюції суспільного розвитку, відмова від погляду на утворення держави як на одномоментний акт, різнобічно обґрунтовані твердження істориків та археологів про те, що східнослов'янське суспільство ще до літописного закликання варягів мало свої протодержавні утворення, заклали підвалини сучасного якісно нового бачення процесу державотворення русів.

Завдання по темі для студентів денної форми навчання. Отже, на базі викладеного матеріалу, студентам пропонується визначити найбільш об’єктивні сучасні концепції походження Київської держави та обґрунтувати свою позицію щодо цього питання.