Тема 4. Демократія і громадянське суспільство.

1. Витоки, зміст та основні форми демократії.

2. Громадянське суспільство, його сутність, структура та інститути.

3. Взаємозв’язок демократії і громадянського суспільства.

Реферати: 1. Демократія: політичний ідеал і політична практика.

2. Демократія в глобалізованому світі.

3. Демократичні традиції в історії українського державотворення.

4. Особливості формування громадянського суспільства в Україні.

Основні поняття: демократія, демократизація, поліархія, хвилі демократизації, моделі переходу до демократії, консолідація демократії, права і свобода людини, плюралізм, рівність, поділ влади, виборність, ротація, гласність, громадський консенсус, правова держава, право, природне право, правова рівність, громадянське суспільство, громадянські права і свободи, верховенство закону, розподіл влад, масове суспільство, інститут соціального партнерства.

Навчально-методичні рекомендації

Аналізуючи перше питання доцільно відзначити, що головною особливістю демократії була її еволюція від рабовласницького суспільства (Афіни, республіканський Рим) у формі народних зборів вільних громадян. В епоху Нового Часу (XVІІ – ХІХ ст. ) з розвитком капіталізму і буржуазними революціями в Європі і Північній Америці з’являються представницькі органи, які обмежували абсолютну владу монархів (парламент в Англії, Генеральні штати у Франції, Військова Рада в Запорозькій Січі). Демократія ( з грец. демос+кратія=народ + влада = народовладдя) - форма правління в державі, побудована на визнанні народу джерелом влади, що забезпечує свободу і рівність громадян. Зміст демократії ґрунтується на її багатоаспектності. Тому демократія водночас це: народовладдя, ідея (в суспільствах де ще нереалізована, напр. дисидентський рух), форма організації і діяльність політичних партій, структура і порядок утворення державних органів і організацій, форма держави, спосіб і умова діалогу різних політичних сил, засіб досягнення цивільного консенсусу. Форми демократії: пряма, що здійснюється безпосередньо народом через демократичні процедури (вибори, референдуми, голосування), і представницька (здійснюється уповноваженими особами від імені народу, і для народу, що реалізується на основі змагальності, тобто парламенти, асамблеї, ради тощо).

Друге питання. Громадянське суспільство – сфера недержавних суспільних інститутів та відносин, які існують паралельно з державою. Науковці вважають, що його становлення відбулося одночасно із правовою державою в роки Великої Французької революції, після проголошення «Декларації прав людини і громадянина» (1789). Громадянське суспільство має ідентичну структуру (відносини) як і суспільство. В її структурі знаходяться суспільні відносини - соціальні, соціокультурні, економічні, політичні тощо та їх суб’єкти-інститути, окрім держави. Інститути соціальних відносин — соціальні спільності, соціокультурних - школа, церква, культурно-мистецькі заклади, економічних - приватна власність тощо, політичних - політичні партії, громадські організації, рухи і незалежні від держави засоби масової інформації тощо. Вони роблять можливим контроль громадськості за здійсненням політичної влади, сприяють тому, щоб правляча еліта якомога менше зловживала вла­дою, дбала про народ, зрештою, щоб політика і влада відповідали вимогам закону і моралі.

Передусім в третьому питанні варто з’ясувати, що формою взаємодії держави і громадянського суспільства є політичний режим (демократичний, авторитарний і тоталітарний), як система методів і засобів здійснення політичної влади. Авторитарний і тоталітарні режими абсорбують і панують над громадянським суспільством, а за демократичного режиму, навпаки, громадянське суспільство підпорядковує собі державу і контролює її. Цей контроль ґрунтується на принципах демократії: народний суверенітет, виборність влади, права і свободи особистості, поділ державної влади, політичний та ідейний плюралізм. Чим краще розвинуті інститути громадянського суспільства, тим більш демократичне суспільство, і навпаки.