1.2 Чинники інвестування та їх вплив на економічне зростання

Фінансова нестабільність на світових ринках капіталу провокує загострення конкуренції між країнами у залученні інвестиційних ресурсів. За експертними оцінками МВФ, обсяг активів для довгострокового інвестування інституційних інвесторів у світі становить понад 70 трлн дол. США , а обсяг світових прямих іноземних інвестицій у 2012 р. прогнозується на рівні 1,6 трлн дол. США. Зважаючи на існуючу тенденцію перетікання інвестиційних ресурсів у країни, що розвиваються, зокрема і країни СНД, перед Україною стоїть важливе завдання створення сприятливого інвестиційного клімату, що дасть можливість зайняти лідируючі позиції у залученні іноземних інвестицій [3, 102].

Інвестиції дуже важливі для розвитку економіки. Їх рівень значною мірою визначає обсяг національного доходу. Будівництво нових підприємств, споруд, житлового фонду, доріг має своїм джерелом інвестиції. Чисті інвестиції створюють додаткові робочі місця, зумовлюють зростання доходів та суспільного добробуту. Отже, значення інвестування як економічного процесу важко переоцінити [1, 164].

Дохід використовується на споживання, а неспожита частина доходу заощаджується. Незалежно від того, хто заощаджує економічна теорія розглядає заощадження як основу інвестицій.

У системі національних рахунків виокремлюють три різновиди інвестицій:

1. інвестиції фірм в основний капітал (інвестиції в машини, устаткування, верстати, транспортні засоби);

2. інвестиції у створення запасів (інвестиції у створення сировини, палива, напівфабрикатів чи готової продукції фірм);

3. інвестиції в житловий фонд (інвестиції на витрати житлового фонду та будівництво нового житла) [1, 165].

Кожен із перерахованих вище різновидів інвестиції з часом зношується. Це явище називають амортизацією. Отже, для того щоб забезпечити безперебійний розвиток виробництва, з часом капітал треба оновлювати, а для зростання виробництва потрібні додаткові затрати інвестицій. Загальний обсяг інвестицій, спрямований як на заміну зношеного капіталу, так і на зростання капіталу, утворює валові інвестиції [1, 165].

Інвестиції, що забезпечують зростання капіталу, утворюють чисті інвестиції [1, 166].

Якщо норму амортизації основного капіталу позначимо µ, то обсяг валових інвестицій можна визначити як суму чистих інвестицій та амортизацію: Ів = Іч + µ*Кt , де µ*Кt – величина амортизації основного капіталу,яка визначається як добуток норми (коефіцієнта) амортизації на обсяг капіталу, що використовувався в період t [1, 166].

Попит на інвестиції має місце лише тоді, коли чисті інвестиції > 0. Якщо чисті інвестиції < 0, то інвестиційний попит не виникає. Найбільш мінливим чинником, що впливає на інвестиції через зміну чистого прибутку, є відсоткова ставка. Тому модель інвестиційного попиту відображає залежність інвестицій від відсоткової ставки (рис. 3). При цьому враховується реальна відсоткова ставка, яка обчислюється як номінальна відсоткова ставка n, мінус інфляція: Між інвестиційним попитом і відсотковою ставкою існує обернена залежність. За цих умов крива інвестиційного попиту прибирає вигляду від’ємної похилої лінії [5, 171].

Рис. 3 Функція інвестиційного попиту [4, 66]

До інших чинників інвестиційного попиту належать дохід (ВВП), податок на прибуток, очікування, від яких залежить чистий прибуток. Інвестиції, які перебувають під впливом інших чинників, тобто змінюються незалежно від відсоткової ставки, є автономними інвестиціями ( ), а чинники, які на них впливають, — чинниками автономних інвестицій. У моделі інвестиційного попиту чинники автономних інвестицій зміщують криву інвестиційного попиту у відповідний бік. Звідси випливає інвестиційна функція: де b — коефіцієнт еластичності інвестицій за відсотковою ставкою.

Крім відсоткової ставки, на інвестиції впливають такі невідсоткові чинники:

• витрати на основний капітал. Із зростанням витрат інвестиційний попит скорочується, і навпаки [4, 65];

• податки на підприємця. Зростання податків призводить до зниження дохідності і зміщує криву попиту на інвестиції ліворуч, а зменшення податків — праворуч [4, 65];

• технологічні зміни. Прискорення НТП зміщує криву попиту на інвестиції праворуч, і навпаки [4, 65];

• очікування. За оптимістичних прогнозів економічних умов у країні попит на інвестиції зростає, крива попиту зміщується праворуч, за песимістичних — ліворуч (рис. 4) [4,65];

Рис. 4. Вплив невідсоткових чинників на інвестиції [4, 66]