3.4. Цілі міжнародної інтеграції

На розвиток і зростання міжнародного бізнесу впливає ряд факторів [21]:

1) досягнення у сфері комп’ютерних технологій і телекомунікацій, що призвели до взаємо обміну інформацією та ідеями через кордони держав;

2) уряди багатьох країн послідовно зменшують бар’єри для інвестицій і торгівлі, що відкриває нові ринки для міжнародних компаній;

3) існує тенденція до уніфікації і об’єднання в межах світового співтовариства.

За рахунок міжнародної інтеграції компанії досягають різноманітних цілей:

- доступ до нових ринків, уникнення державних торговельних та інвестиційних бар’єрів;

- досягнення конкурентних переваг, усунення або зменшення конкуренції в інтересах партнерів;

- економія на розширенні масштабів виробництва, раціоналізація виробництва, підвищення його ефективності, використання переваг вертикальної інтеграції;

- зниження ризику (наприклад, американська компанія Cisco (комп’ютерне програмне забезпечення)з 1993 р. по 1997 р. зробила інвестиції в капітал 25 компаній-партнерів з метою поділу великого технологічного ризику).

3.5. Міжнародні стратегічні альянси та механізми їх реалізації

Міжнародні стратегічні альянси (МСА) можна поділити на [21]:

- альянси горизонтального типу;

- альянси вертикального типу;

- альянси з дистриб’юції;

- споріднені диверсифіковані альянси;

- перспективні диверсифіковані альянси.

МСА горизонтального типу створюються з організаціями, що здійснюють діяльність на одній і тій самій стадії виробничого процесу або виробляють однакову продукцію чи послуги.

МСА вертикального типу укладається з постачальниками комплектуючих виробів або послуг для фірми.

МСА з дистриб’юторами чи замовниками передбачають довготермінове співробітництво з дистриб’юторами або основними споживачами.

Споріднені диверсифіковані альянси створюються з організаціями, що виробляють як взаємодоповнюючі товари і послуги (супутні), так і товари або послуги-замінники. До першої категорії відносяться, наприклад, угоди між крупними авіалініями, що оперують на далеких маршрутах, і меншими перевізниками, що обслуговують короткі регіональні маршрути, пов’язані з маршрутами основних перевізників. До другої – можуть відноситись угоди між фірмами, що забезпечують стаціонарний телефонний зв’язок, і операторами сотового зв’язку для збільшення ємності їх спільного зв’язку.

Перспективні диверсифіковані альянси створюються з організаціями, що оперують в початково не пов’язаних між собою галузях, між якими потенційно можливе розмивання кордонів внаслідок інновацій. У цьому разі міжорганізаційна співпраця взаємозбагачує партнерів з точки зору обміну технологіями і управлінським досвідом.

Функціональні та неформальні угоди. Функціональні угоди являють собою формальні угоди без дольової участі партнерів або створення спільного підприємства. Альянси у формі функціональних угод – це проекти, в яких дві і більше компаній вирішують співпрацювати за одним або декількома напрямками діяльності: НДДКР, виробництво, маркетинг, спільне використання технології, ліцензування, дистриб’юція тощо. В межах функціональних угод не створюється нова організація, а співпраця має обмежений характер. Сторони угоди передають ресурси для ведення спільної діяльності, але не ділять власності або прибутку підприємства. Функціональні альянси можуть бути легко трансформовані в альянси з дольовою участю або спільні підприємства.

Неформальні угоди включають асоціації із співпраці, що створюються двома чи більше організаціями і передбачають, наприклад, нерозповсюджену взаємодомовленість між конкурентами в умовах олігополії. Ліцензійні угоди і франчайзинг не є стратегічними альянсами. Однак, якщо угода про франчайзинг має довготерміновий характер фінансових або майнових відносин між партнерами, то вона є формою МСА.

Альянси з дольовою участю. МСА з дольовою участю являють собою добровільні відносини між двома фірмами, при яких одна компанія купує частку іншої фірми, значну для ведення спільної діяльності, але таку, що не перевищує розмір контрольного пакету.

В альянсі з дольовою участю партнери переважно укладають декілька функціональних угод з тим, щоб використати взаємодоповнюючі можливості партнерів. Так, довготерміновий зв’язок, що базується на відносинах власності, був доповнений функціональними угодами в альянсі Форд-Мазда. Тобто, купуючи частку акцій компанії-партнера, можна проникнути всередину її і побачити, що там відбувається.

Спільні підприємства (СП). СП – найскладніша в організаційному відношенні форма МСА. При цьому виникає самостійна організація, чий капітал розподілений між партнерами-засновниками, які мають право на отримання дивідендів в якості компенсації пропорційно своїм внескам. Спільна власність партнерів визначає їх спільну власність на створюваний продукт.

Спільна риса сучасних СП полягає в тому, що партнери співпрацюють по виробництву одного певного продукту а бо в одній країні, при цьому вони можуть виступати як конкуренти на інших ринках.