! Основні терміни і поняття

Подразнюючі засоби, блювотні, румінаторні, відхаркувальні, розчин аміаку, олія терпентинова, плоди ялівцю, плоди анісу, плоди кмину, м’ята, ментол, насіння гірчиці, листя евкаліпту, апоморфіну гідрохлорид, корінь іпекакуани, кореневище білої чемериці, вератрин, тимпаном.

 Теоретичні вказівки

Загальна характеристика подразнюючих засобів

П одразнюючі речовини проявляють місцеву, рефлекторну, відволікаючу і резорбтивну дії. Діючи місцево, ці речовини поліпшують кровопостачання, а отже й живлення на обмеженій ділянці покривних тканин, це сприятливо впливає на перебіг хронічних патологічних процесів. Наприклад, при запаленні суглобів, сухожиль.

Внаслідок такої дії прискорюються процеси розсмоктування патологічних продуктів і відновлення тканин. Але місцева дія подразнюючих речовин є багатокомпонентною. Вона супроводжується розвитком запального процесу в зоні застосування, також місцева дія пов’язана з “відволікаючою дією”. Це є наслідком виділення гістаміну, який спричиняє розширення судин і капілярів, почервоніння, набряк, підвищення температури і біль – всі ознаки місцевого запального процесу.

 Місцева дія супроводжується спинномозковими рефлексами, що замикаються в довгастому мозку. Подразнення рецепторів, які знаходяться у слизових оболонках та шкірі, рефлекторно змінює роботу внутрішніх органів та нервових центрів. При запаленні плеври та легень часто на шкіру грудної клітки застосовують подразнюючі засоби. Це є відволікаюча дія. Штучно подразнюючи рецептори шкіри чи слизових оболонок, а відповідно штучне збудження у зонах головного мозку, гальмуєть імпульсацію від хворих органів і таким чином нормалізується їх функція.

Подразнюючі засоби впливають на перерозподіл крові в організмі, нормалізуючи кровонаповнення хворих органів, що сприяє відновленню їх функцій. Всмоктуючись в кров, подразнюючі виявляють резорбтивну дію, як наприклад ефірні олії. У малих дозах збуджують нервову систему, таким чином посилюють пригнічену функцію внутрішніх органів.

Виділяючись з організму у незміненому вигляд, подразнюючі можуть діяти сечогінно, відхаркувально, потогінно, що має важливе практичне значення. Застосовують їх при хронічних запальних процесах шкіри, м’язів, суглобів, сухожиль.

Розчин аміаку(нашатирний спирт) – це прозора безбарвна рідина з характерним запахом. Застосовують зовнішньо як відволікаючий засіб для рефлекторного зменшення болю у шлунку і кишках. Зовнішньо для загострення хронічних запальних процесів при ревматизмі, запаленні сухожиль, піхв, суглобів.

Всередину як протибродильний засіб та засіб що активізує секреторну і моторну функції шлунка і кишок у формі 1-% розчину. Інгаляційно при різкому послабленні дихання та при колапсі.

О лія терпентинова очищена – безбарвна, прозора рідина з характерним запахом і пекучим смаком. Не розчиняється у воді, розчиняється у спирті. Застосовують: зовні у вигляді лініменту і мазей як подразнюючий і відволікаючий засіб при гострих болях у шлунку і кишках, м’язевому ревматизмі, запаленні легень, плеври. Шляхом інгаляції як відхаркувальний, антисептичний, протизапальний засіб. Всередину як протибродильний і румінаторний при атоніях і хронічних гастритах, у суміші з жирними оліями.

Плоди ялівцю – містять до 2% ефірної олії, яка діє сечогінно, відхаркувально і поліпшує травлення. Застосовують всередину у вигляді настою, кашок, болюсів, сиропів.

Плоди анісу – висушені плоди містять 1,2 – 3,2% ефірної олії. Діє стимулююче на моторну і секреторну діяльність шлунку, злегка дезинфікуюче, відхаркувально. Застосовують всередину у вигляді порошку, болюсів, кашок та відвару.

М’ята перцева – висушене листя містить 2,4 – 6% ефірної олії, 40 – 60% якої становить ментол. Листки застосовують зовнішньо як протизапальний засіб, всередину як болезаспокійливий та стимулюючий травлення.

Ментол – безбарвні кристали із запахом м’яти холодного смаку. Майже не розчинні у воді, добре у спирті та ефірі. Діє подразнююче, болезаспокійливо, протизапально, антисептично. Зовнішньо при стоматитах, ларингітах, фарингітах у вигляді 1 – 5% олійних розчинів, а також 5 – 8% олійні та спиртові розчини – при запаленні нервів, сухожиль, бурс. Внутрішньо – при спазмах шлунка та кишок у вигляді мікстур та емульсій.

Листя евкаліпту – висушене листя містить 1,5 – 3%ефірної олії, яка діє подразнююче та протимікробно. Застосовують у вигляді відварів та спиртових настойок зовнішньо на рани, виразки та при екземах як дезодоруючий та дезінфікуючий засіб. Всередину – як стимулятор травлення, спазмолітичний, протибродильний, та відхаркувальний засіб.

Н асіння гірчиці – містить близько 30% жирної олії, глікозид синігрин і фермент міозин. Із знежиреного насіння добувають ефірну і гірчичну олію. В сухому вигляді насіння гірчиці не виявляє ніякої дії. Ефірно – гірчична олія має виражену антисептичну подразнювальну дію. При застосуванні всередину у вигляді гірчичного борошна або насіння збуджує апетит і поліпшує травлення.

Застосовують зовні у вигляді гірчичників або гірчичного тіста при запаленні легень і бронхів, плевритах, хронічному запаленні м’язів, сухожиль, бурс як подразнювальний і відволікаючий засіб. Накладають гірчичники на шкіру і тримають 15 – 30 хв. Всередину призначають для поліпшення апетиту, збудження перистальтики кишок і діяльності травних залоз.