- •Навчальний посібник з дисципліни: «Адміністративне право України»
- •Тема 1. Загальна характеристика адміністративного права
- •1. Поняття адміністративного права
- •2. Предмет адміністративного права
- •3. Метод адміністративного права (адміністративно-правовий метод)
- •4. Система адміністративного права
- •5. Адміністративно-правові норми
- •6. Поняття та сутність адміністративно-правових відносин
- •Тема 2.
- •2. Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади
- •3. Адміністративно-правовий статус фізичної особи
- •Адміністративно-правовий статус інших органів публічної адміністрації
- •Тема 3. Державна служба в україні
- •1. Державна служба як різновид публічної служби: поняття, види, моделі та принципи.
- •2. Правове регулювання статусу державного службовця.
- •3. Правові питання проходження державної служби
- •4. Особливості правового регулювання служби в органах місцевого самоврядування.
- •5. Відповідальність державних службовців.
- •6. Патронатна служба та її особливості.
- •7. Дипломатична служба та її специфіка.
- •Тема 4. Адміністративний примус
- •Поняття й ознаки адміністративно-правового примусу
- •Види адміністративного примусу
- •Поняття й ознаки адміністративно-правового примусу
- •2. Види адміністративного примусу
- •Тема 5. Адміністративна відповідальність
- •1. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності, її відмінність від інших видів юридичної відповідальності
- •2. Адміністративне правопорушення: поняття, юридичний склад та характеристика
- •3. Обставини, що звільняють, виключають, пом’якшують та обтяжують адміністративну відповідальність
- •4. Адміністративні стягнення та загальні правила їх накладення
- •Тема 6. Загальна характеристика адміністративного процесу та види адміністративних проваджень
- •1. Поняття адміністративно-процесуального права та адміністративного процесу.
- •2. Види адміністративних проваджень.
- •3. Стадії адміністративного процесу (адміністративного провадження).
- •1. Поняття адміністративно-процесуального права та адміністративного процесу
- •2. Види адміністративних проваджень
- •3. Стадії адміністративного процесу (адміністративного провадження)
- •Тема 7. Провадження в справах про адміністративні правопорушення
- •1. Поняття та види проваджень в справах про адміністративні правопорушення, їх завдання
- •2. Принципи та учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •3. Стадії та строки провадження
- •4. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення
- •Тема 1. Управління економікою.
- •Складові державного управління в сфері економіки
- •Управління агропромисловим комплексом.
- •Завдання та повноваження Міністерства економічного розвитку та торгівлі
- •Тема 9. Управління соціально-культурною сферою. План
- •Загальна характеристика управління соціально-культурною сферою.
- •Управління у сфері освіти і науки
- •3. Управління у галузі культури
- •Завдання та повноваження Міністерства охорони здоровя
- •Тема 10. Управління у сфері адміністративно-політичної діяльності.
- •Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
- •Міністерство закордонних справ України і його органи за кордоном.
- •Управління у сфері юстиції.
- •Список використаної літератури та посилань
- •Нормативно-правові акти
Міністерство закордонних справ України і його органи за кордоном.
Цілі зовнішньої політики визначаються інтересами держави й, виходячи із цього, зовнішньополітична функція не може здійснюватися сама по собі, незалежно від визначальної внутрішньої діяльності, що чітко зафіксовано в Законі України «Про дипломатичну службу». Виходячи із цього Закону відомий фахівець в області дипломатичної діяльності держави В.О.Зорін класифікує державні органи зовнішніх відносин на дві окремі групи:
- центральні органи зовнішніх відносин держави;
- закордонні органи зовнішніх відносин держави.
У свою чергу група центральних органів розділяється ще на дві групи:
- органи загальнополітичного керівництва, чий статус визначається Конституцією України;
- органи спеціальних (галузевих, відомчих) відносин України з іншими країнами.
До центральних органів загальнополітичного керівництва, як визначає Конституція України, ставляться вищі законодавчі органи влади: Верховна Рада України; глава держави - Президент України; Кабінет Міністрів і, насамперед, Прем'єр-міністр України; Міністерство закордонних справ на чолі з міністром.
З огляду на, що Верховна Рада України має сесійний характер, вона не може вирішувати питання постійного представництва держави в міжнародних організаціях і керівництва ними, а також безперервне керівництво зовнішньою політикою, що здійснюється цілодобово й не може перериватися ні на мить. Ряд традиційних повноважень покладає тільки на главу держави, наприклад:
- призначення й звільнення послів і посланників;
- прийняття вірчих і відкличних грамот акредитованих у державі послів і посланників іноземних держав;
- безпосередньо зустрічається, веде переписку й переговори із главами інших держав, і представляє країну із всіх питань зовнішніх відносин.
Згідно ст. 102 Конституції України «Президент України є главою держави й виступає від його ім'я. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і воль людини й громадянина».
Повсякденне оперативне керівництво в сфері зовнішньої політики покладено на Кабінет Міністрів України, що не тільки намічає основні напрямки в цій роботі, а організує й контролює виконання прийнятих зовнішньополітичних рішень.
Так, згідно п. 1 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої й зовнішньої політики держави, виконання Конституції й законів України, актів Президента України. Безпосереднє керівництво зовнішньополітичними діями й дипломатичною службою держави Уряд здійснює через Міністерство закордонних справ, керівникові якого Уряд дає прямі доручення й стежить за їхнім виконанням.
Згідно п. 1 Положення «Про Міністерство закордонних справ України» Міністерство закордонних справ України (МЗС України) як центральний орган виконавчої влади є головним (ведучим) органом у системі центральних органів виконавчої влади по забезпеченню реалізації державної політики в сфері зовнішніх відносин України й координації заходів у цій сфері.
У своїй діяльності Міністерство закордонних справ України керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, а також цим Положенням.
У систему Міністерства закордонних справ України входять:
- дипломатичні представництва;
- консульські установи;
- постійні представництва Міністерства закордонних справ України;
- установи й організації, пов'язані з підготовкою, перепідготовкою, підвищенням кваліфікації кадрів.
Структура Міністерства закордонних справ, крім керівництва Міністерства, містить у собі:
- послів по особливих дорученнях і головних радниках;
- регіональні управління;
- функціональні управління;
- адміністративно-технічні управління.
Міністерство закордонних справ України очолює Міністр, якого призначає на посаду й звільняє з посади Президент України у встановленому законодавством порядку.
Міністр підкоряється безпосередньо Президентові України з питань, що ставиться до конституційних повноважень Президента України. Він має заступників, які призначаються на посаді й звільняються з посад відповідно до законодавства України. Обов'язку між заступниками розподіляє Міністр.
Заступники Міністра виконують за дорученням Міністра окремі його функції й заміщають Міністра у випадку його відсутності або неможливості виконувати їм свої повноваження.
Міністр закордонних справ України:
- здійснює управління в сфері зовнішніх відносин України, направляє й координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесеним до його ведення;
- здійснює керівництво Міністерством закордонних справ України, його представництвами на території України, Дипломатичною академією при Міністерстві закордонних справ України, іншими установами й організаціями, що ставляться до сфери його управління, а також забезпечує керівництво дипломатичними представництвами України за кордоном, консульськими установами України за кордоном, представництвами України при міжнародних організаціях;
- привласнює дипломатичні ранги радника першого класу, радника другого класу, першого секретаря першого класу, першого секретаря другого класу, другого секретаря першого класу, другого секретаря другого класу, третього секретаря, аташе й здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.
Для погодженого рішення найважливіших питань, що ставляться до компетенції Міністерства закордонних справ України, а також для визначення основних напрямків його діяльності, у Міністерстві закордонних справ України утворюється колегія в складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра за посадою, інших керівників Міністерства закордонних справ України й ректора Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України.
Членів колегії затверджує й звільняє від обов'язків Кабінет Міністрів України по поданню Міністра. Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністерства закордонних справ України.
При Міністерстві закордонних справ України діє Дипломатична академія, утомившись якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Для розгляду наукових рекомендацій і інших пропозицій щодо головних напрямків розвитку зовнішньої політики України, обговорення й вивчення найважливіших міжнародних проблем і інших питань у Міністерстві закордонних справ України може утворюватися Наукова рада з висококваліфікованих фахівців і вчених. Склад Наукової ради й положення про нього затверджує Міністр.
Міністерство закордонних справ України здійснює свої повноваження безпосередньо й через дипломатичні представництва України за кордоном, консульські установи України за кордоном, представництва України при міжнародних організаціях, представництва Міністерства закордонних справ України на території України, організації й установи, що ставляться до сфери його управління.
До центральних державних органів зовнішніх відносин ставляться також і інші міністерства й відомства (державні комітети), які за родом своєї діяльності безпосередньо причетні до міждержавних відносин. В Україні, наприклад, таким відомством є Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Йому, зокрема, доручено формувати склад торгово-економічних місій, які діють безпосередньо в складі дипломатичного представництва України за кордоном.
Закордонними органами Міністерства закордонних справ України є:
- дипломатичні представництва України;
- консульські установи;
- постійні представництва України при міжнародних оргранізаціях.
Дипломатичне представництво й консульські установи України за кордоном є постійно діючими установами України за кордоном, які здійснюють офіційні міжнародні відносини; здійснюють представництво України за кордоном.
Правовою основою дипломатичної служби в Україні є Закон України «Про дипломатичну службу», у якому зазначене, що дипломатична служба спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захищає національні інтереси України в сфері міжнародних відносин, а також права й інтереси громадян і юридичних осіб за кордоном.
Кадри дипломатичної служби становлять:
1) працівники, що займають штатні дипломатичні посади на постійній основі;
2) працівники, що займають штатні адміністративно-технічні посади на постійній основі;
3) працівники, що займають штатні дипломатичні й адміністративно-технічні посади на певний строк (строковий трудовий договір).
Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації призначаються на посаді й відстороняються від посад Президентом України по поданню Міністра закордонних справ України.
Укази Президента України із цих питань скріплюються підписами Прем'єр-міністра України й Міністра закордонних справ України.
Міністр закордонних справ України вносить Президентові України подання по кандидатурах про призначення на посаді Надзвичайного й Повноважного Посла України, Постійного представника України при міжнародній організації після консультацій у Комітеті Верховної Ради України по іноземних справах відносно кандидатур на ці посади.
Призначення на інші дипломатичні посади й звільнення від цих посад здійснюються відповідно до діючого законодавства. Порядок призначення глави дипломатичного представництва України в країну його майбутнього перебування передбачає одержання від Уряду України згоди (агремана) на його призначення.
Глави консульських установ України всіх рангів призначаються Міністерством закордонних справ України, разом із цим ураховується й точка зору країни перебування. Якщо країна перебування згодна, то консул повинен одержати документ - консульський патент про допущення його до виконання службових обов'язків у зазначеному консульському окрузі. Консульський патент необхідний тільки для глав самостійних консульських установ.
