Проблемно-пошукові завдання та вправи

1. З якого часу слід починати відлік історії української філософії і чому?

2. Знайдіть спільні риси філософських поглядів Г. Сковороди і П. Юркевича.

3. Г.Сковороду називали «українським Сократом», «пантеїстом», «містиком», «евдемоністом». Яка з цих характеристик найбільш: відповідає особі мислителя?

4. Г. Сковорода якось сказав: «Світ ловив мене, та не впіймав». Що, на вашу думку, мав на увазі мислитель?

5. Чому українська філософська та соціально-політична! думка, що розвивалася в українській діаспорі, носила переважно християнський характер?

6. У чому полягала нетрадиційність поглядів Києво-Могилянських професорів XVIII ст. у порівнянні зі здобутками західноєвропейської університетської філософії?

7. Яке значення для розвитку української філософії має творчість емігрантів, діяльність яких проходила за межами Батьківщини — Д. Чижевського, В.Зіньківського, В. Петрова, О. Кульчицького?

Семінарське заняття 4.

Закони і категорії діалектики

Мета: вивчити філософський зміст законів і категорій діалектики;

формувати вміння використовувати філософські закони у практиці реального життя;

виховувати відповідальність за свої вчинки.

План

1. Загальна характеристика філософських категорій.

2. Закон діалектичної протилежності.

3. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.

4.Закон заперечення заперечення

Методичні рекомендації студентам

1. Категорії діалектики – це гранично широкі форми ідеального відображення об’єктивного світу, які служать вихідними принципами пізнання і духовно - практичного перетворення дійсності.

Категорії діалектики можна поділити на два види: субстанційні і співвідносні. Субстанційні категорії вживаються окремо, безвідносно до інших. До таких категорій належать категорії «буття», «матерія», «рух», «розвиток», «простір», «час», «суперечність» і т.д.

Співвідносні категорії, органічно пов’язані одна з одною, в процесі пізнання передбачають одна одну; з’ясувавши одну, не можна не враховувати іншу. Одиничне і загальне; явища і сутність; форма і зміст; частина і ціле; причина і наслідок; випадковість і необхідність; можливість і дійсність.

Одиничне відображає в предметі, явищі те, що притаманне тільки даному предмету, явищу. Загальне - це тотожність, що об’єктивно існує між предметами, речами, явищами у рамках конкретної якісної визначеності. Проміжною категорією між одиничним і загальним є поняття «особливе». Особливе – це те, що є загальним щодо одиночного і одиночним щодо загального.

Сутність – це філософська категорія для позначення внутрішньої, відносно прихованої й стійкої сторони об’єктивної дійсності, яка визначає природу предмета, процесу і властиві їм закономірності розвитку. Явище – це категорія для позначення в предметі, процесі того, що знаходить свій вияв безпосередньо, з’являється перед нами.

Зміст – це сукупність елементів, сторін, властивостей, зв’язків і тенденцій, що складають даний предмет, процес, явище. Форма – це спосіб організації предметів і процесів, які становлять зміст. Іншими словами, форма речі є організація стійких внутрішніх зв’язків між елементами, що дозволяє їй виступати як єдине ціле і виконувати всі властиві функції.

Частина і ціле – категорії, які відображають відношення між сукупністю предметів чи їх сторін, елементів і зв’язків, що їх об’єднує і приводить до появи в цій сукупності нових властивостей та закономірностей, не притаманних предметам, сторонам, елементам у їх розчленованості.

Явище, дія якого приводить до виникнення нового явища, називається причиною. Те саме явище, що виникає під впливом причини, називається наслідком..

Необхідність – це внутрішні, стійкі, суттєві зв’язки явищ, які визначають їх закономірні зміни і розвиток. Необхідність випливає з сутності явища, процесу і неминуче відбувається в даних умовах. Випадковість – категорія, яка визначає проблематичність, або необов’язковість виникнення, або існування об’єктів; випадковим є те. що за певних умов може бути, а може і не бути. Випадковість відображає моменти дійсності, які випливають переважно з зовнішніх умов, поверхових, нестійких зв’язків і побічних для даного явища обставин. Можливість – це філософське поняття, яке відображає об’єктивно існуючий і внутрішньо зумовлений стан предмета в його незавершеному, потенційному розвитку. Дійсність є філософська категорія, яка характеризує реалізоване, актуалізоване буття: дійсність є реалізованою можливістю.