1.1.5 Технічна підготовка

Завданням технічної підготовки є підготовка гар­мат (мінометів, бойових машин реактивної артилерії, установок ПТКР), командирських машин та рухомих спостережних пунктів, ЕОМ, приладів роз­відки та управління вогнем, артилерійської балістичної станції та прила­дів метеорологічного поста, а також боєприпасів до стріль­би (бойової роботи).

Технічна підготовка в дивізіоні (батареї) здійснюється силами підрозділів за участю служби ракетно-артилерійського озброєння.

Внаслідок виконання заходів технічної підготовки визначають поправки прицільних пристроїв та приладів, які враховуються під час стрільби та бойової роботи.

Технічну підготовку здійснюють відповідно до вимог технічних описів та інструкцій з експлуатації зразків озброєння.

Результати технічної підготовки регулярно відобража­ють у формулярах (паспортах) гармат та приладів.

1.1.6 Організація визначення установок для стрільби

Організація визначення установок для стрільби здійснюється командиром дивізіону (батареї).

Вона включає:

З’ясування бойового завдання загальновійськового підрозділу (частини) та вогневих завдань, поставлених загальновійськовим командиром і старшим артилерійським командиром (начальником);

призначення (з’ясування) основного напрямку стрільби;

вибір (з’ясування) способу визначення та оновлення установок для стрільби;

визначення кількості реперів (залежно від розмірів району цілей), які необхідно створити (пристріляти);

уточнення даних та умов стрільби, які необхідні для визначення установок;

визначення поправок на відхилення умов стрільби від табличних та побудова графіків розрахованих поправок і коефіцієнта стрільби, а за необхідності – і передачу попра­вок у батареї;

підготовку засобів визначення установок для стрільби і контроль точності їх підготовки.

З’ясовуючи бойове завдання загальновійськового підрозділу (частини) і вогневих завдань, призначених загальновійськовим та старшим артилерійським командирами (начальниками), командир дивізіону (батареї) визначає можливий район цілей, найменшу та найбільшу дальності та крайні напрямки стрільби (праворуч та ліворуч від основного напрямку стрільби).

Найменшу дальність стрільби визначають від передньої межі району вогневих позицій дивізіону до ближньої межі району цілей, а найбільшу дальність – від тильної межі району вогневих позицій дивізіону до дальньої межі району цілей. Крайній правий напрямок стрільби визначають з вогне­вої позиції лівої батареї дивізіону на праву межу району цілей, а крайній лівий напрямок – з вогневої позиції пра­вої батареї дивізіону на ліву межу району цілей.

Основний напрямок стрільби вказують дирекційним кутом (з округленням до 1-00) на середину можливого району цілей.

Спосіб визначення установок для стрільби призначають залежно від умов обстановки, повноти і точності проведення заходів щодо підготовки стрільби і управління вогнем, наявності даних про умови стрільби, можливостей засобів розвідки та обслуговування стрільби.

Установки для стрільби визначають на пункті управ­ління вогнем дивізіону, на вогневих позиціях батарей або на командно-спостережних пунктах батарей (КСП дивізіону).

Основним засобом визначення установок для стрільби є ЕОМ.

Установки для стрільби можуть визначатися також за допомогою приладів або розрахунковим способом.