- •Заняття 1.1. Характеристика і топографія основних статей екстер’єру коней
- •Статі тіла коня
- •Контрольні запитання
- •Заняття 1.2. Недоліки і вади екстер’єру, їх характеристика та причини виникнення
- •Контрольні запитання
- •Заняття 1.4. Визначення живої маси, типу і сорту коней
- •Класифікація робочих коней при купівлі та продажу
- •Контрольні запитання
- •Заняття 1.4. Будова зубів коня та визначення віку за їх станом
- •Ознаки на різцях нижньої щелепи, за якими визначають вік коней
- •Контрольні запитання
- •Заняття 1.5. Відмітини, прикмети та масті коней
- •Контрольні запитання
- •Заняття 1.6. Технологічні особливості відтворення коней
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Модуль 2. Використання коней Заняття 2.1. Розрахунок показників робочих якостей коней
- •Контрольні запитання
- •Заняття 2.2. Визначення потреби господарства в робочих конях. Розрахунок показників ефективності коневикористання
- •Контрольні запитання
- •Заняття 2.3. Призначення, складові елементи та особливості упряжі для різних видів запряжок
- •Контрольні запитання
- •Заняття 2.4. Різновидності сідел, їх складові та правила сідлання коней
- •Контрольні запитання
- •Заняття 2.5. Техніка запрягання і сідлання коней. Різновидності возів та види запряжок
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Модуль 3. Породи коней та Племінна робота у конярстві Заняття 3.1. Племінна робота та форми обліку в конярстві
- •Контрольні запитання
- •Заняття 3.2. Ознайомлення з основними породами коней
- •Заняття 3.3. Побудова родоводу і генеалогічної схеми за матеріалами державних книг племінних коней
- •Контрольні запитання
- •Заняття 3.4. Організація і проведення бонітування племінних коней. Вивчення інструкції бонітування
- •Контрольні запитання
- •Література
Контрольні запитання
1. Назвати основні показники, за якими визначається потрібна кількість робочих коней.
2. Оптимальна структура робочокористувальної конеферми.
3. За якими показниками визначається ефективність коневикористання у господарстві?
Заняття 2.3. Призначення, складові елементи та особливості упряжі для різних видів запряжок
Мета заняття. Використовуючи альбом та елементи упряжі, вивчити будову і призначення окремих її елементів.
Однокінна дугова запряжка складається з таких елементів упряжі: вуздечки, хомута, дуги, сіделки з попругою, черезсідельника, шлеї, підчеревника і віжків. Парокінна дишлова запряжка складається із 2-х вуздечок, 2-х хомутів, 2-х шлейок (наритників), нагрудників чи нашильників, 4-х посторонків і парокінних віжків. Кожний з названих елементів упряжі виконує певну функцію при використанні коня в упряжці. Вуздечкою користуються для управління конем. Складовими елементами її є суголовний, два щічних, налобний, намордний та підганашний ремені, вудила з двома кільцями і гризлами та повід. Вуздечки бувають 4-х розмірів і мають відповідати розміру голови коня. Вудила підганяють так, щоб у кутах роту утворилося 2 складочки.
Головною складовою частиною упряжі, що передає силу тяги коня на віз, є хомут, який повинен рівномірно облягати шию коня і щільно лягати на „плече” (передлопатковий жолоб). Хомути бувають 12 номерів (найменший №0 – шириною 21 см, довжиною 43 см і найбільший №11 – відповідно 32,5 і 66 см). Розмір хомута визначається лінійкою (75 см завдовжки), яку прикладають до передлопаткового жолоба. Верхній кінець її повинен упиратися в долоню, яка лежить на холці, підрахунок на нижньому кінці роблять на три пальці нижче лінії шиї. Ширина хомута дорівнює половині довжини. Маса хомута залежно від розміру коливається в межах 6–9 кг. Хомут складається з 2-х дерев’яних кліщів, хомутини, хомутової підкладки, покришки, горта, супоні, 2-х гужів, з’єднувального ременя.
Сіделко, що застосовується в однокінній запряжці, має призначення захищати від надмірного натискання черезсідельника на незначну ділянку спини і холки коня. За допомогою сіделка цей тиск розподіляється по більшій поверхні, що запобігає натиранню та нагніту. Сіделки бувають різної конструкції.
Шлея (наритники) – складається з ободового, спинного, поперечних, бокових і відкісних ременів. Вона охоплює весь тулуб коня і слугує для стримування інерції воза при спуску, зупинці та осаджуванні назад.
Віжки можуть бути однокінними (2 кінці) і парокінними (4 кінці), шкіряними, тасьмовими, мотузковими та комбінованими, в яких кінці шкіряні. До кінців віжків прикріпляють застібки або карабіни для їх з’єднання з кільцями вудил. Довжина віжків – 10 м.
Дуга разом з гужами є амортизатором поштовхів при руханні по нерівній дорозі. Дуги бувають різної маси, висоти, товщини, ширини і розводу кінців і виготовляються з верби або в’язу.
Шорка – використовується замість хомута при парокінній запряжці і для роботи коня з мінімальним тягловим зусиллям, на швидкому алюрі в дишловому запряганні. Виготовляють її із повсті, обтягнутої шкірою, широкої тасьми тощо. Шорки (лямки, шлейки) бувають 2-х розмірів (№1 і №2) і складаються з 2-х основних ременів – широкого нагрудного і вузького шийного. Ремені з’єднуються між собою з’єднувальними кільцями.
Для підгонки шорки на шийному ремені є підтримуючі ременці, а на нагрудному – пряжки. Для визначення розміру шорки за допомогою стрічки, необхідно провести заміри відстані між плечолопатковими зчленуваннями через холку, що дозволить визначити довжину шийного ременя, який у шорки №1 має довжину 450±5 мм, №2– 580±5 мм. Другий промір – відстань між
остями лопаток в їх нижній третині через соколок для визначення довжини нагрудного ременя. Нагрудний ремінь шорки №1 має довжину 800±10 мм, №2 – 1100±10 мм.
Завдання 1. Позначити на рисунках складові частини вуздечки, недоуздка, хомута, шорки, шлеї й сіделок.
-
Складові вуздечки:
Недоуздок має:
1
.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
1.
2.
3.
4.
Складові хомута:
Складові шорки:
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
1.
2.
3.
4.
5.
Горбате сіделко
Пряме сіделко
Складові наритника: |
|
Сіделко складається: |
|
1. 2. 3. 4. 5.
|
|
Пряме: 1. 2. 3. 4. 5. |
Горбате: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. |
Віжки складаються з:
1. 5.
2. 6.
3. 7.
4.
