Принципи політичної психології
Політична психологія як самостійна наука, що увібрала у себе кращі досягнення політологічної та психологічної наукових дисциплін, повинна керуватися власними науковими принципами, які б забезпечували досягнення поставленої даним науковим напрямком мети: дослідження та пояснення психологічних феноменів у політичному житті. Сучасна політична психологія вбирає у себе всі кращі досягнення як західної науки, так і вітчизняної «психології політики».
В якості самостійного, міждисциплінарного за генезисом, але досить автономного напряму конкретних досліджень, вона виходить із п'яти основних, тепер уже загальноприйнятих, специфічних для неї приватно-наукових принципів. Звернемо на них особливу увагу і підкреслимо їх значення. Це, у першу чергу, не тільки і не стільки власне наукові, дослідницькі принципи, а деякі етичні постулати, які прийняла на себе політична психологія. Досвід показує, наскільки велике практичне, прикладне значення політичної психології. Образно кажучи, вона може бути використана як особлива, психологічна «зброя» у реальній політиці. Часом так і відбувається.
Однак саме у цей момент зникає політична психологія як об'єктивна наука, як набір знань, якими можуть користуватися всі без винятку люди і сили, які їх потребують. Для того, щоб цього не відбувалося, і був вироблений набір наступних базових принципів ‒ свого роду «клятва Гіппократа» для політичних психологів. Зрозуміло, не будемо абсолютизувати їх значення ‒ і лікарі не завжди свято дотримують свою клятву. Дані принципи слід розглядати, насамперед, як деякі рамки, яких бажано дотримуватися політичному психологу у своїй роботі для того, щоб політична психологія продовжувала розвиватися як серйозна об'єктивна наука. Цих основних принципів всього п'ять.
Російський вчений Д.Ольшанський, Шестопал пропонує принципи політичної психології, які включають у себе не лише дослідницькі, але й етичні постулати:
1. Принцип зваженості та наукового об’єктивізму передбачає, що епіцентром політико-психологічного дослідження повинна бути «зона взаємодії політичних і психологічних явищ». Зміщення в ту чи іншу сторону призводять до спрощення політико-психологічних реалій до вузько-політичного або спрощено-психологічного пояснення.
2. Принцип гласності та публічності стверджує, що центральне місце в політико-психологічних дослідженнях повинні займати найбільш актуальні проблеми, які знаходяться в центрі уваги спільноти. Публічність результатів дослідження є перешкодою для їх використання у вузько корпоративних, анти суспільних, а іноді навіть в кримінальних цілях.
3. Принцип врахування соціально-політичного контексту – декларує необхідність приділяти максимальну увагу політичному і соціальному контексту досліджуваних явищ, що передбачає використання якомога ширшого набору дослідницьких процедур і прийомів збору даних.
4. Принцип уваги до підсумкового результату наголошує на необхідності досліджувати не лише конкретні результати впливу психологічних факторів на політику, але і сам процес формування політичних явищ і процесів, а також потенційні тенденції їх розвитку.
5. Принцип нейтралізму базується на переконанні, що політична психологія є політично та ідеологічно нейтральною наукою, яка не може бути засобом політичного та ідеологічного обслуговування жодної політичної сили.