План лекції

1. Основні принципи загартовування. Характеристика основних засобів загартовування. (α ІІ)

2. Рекомендації щодо загартовування здорової людини. (α ІІ)

3. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, часті простудні захворювання; страх переохолодження організму). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли. (α ІІ)

4. Саморегуляція поведінки як одна з важливих функцій психіки людини.

(α ІІ)

5. Правила позбавлення від шкідливих звичок. Психологічний захист. (α ІІ)

6. Аутотренінг як система концентрованого само розслаблення і самонавіювання. (α ІІ)

7. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, паління, психоемоційна напруженість на роботі). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли. (α ІІ)

8. Загальні висновки по основним розділам лекції.

9. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.

Одним із факторів, який сприяє збереженню здоров'я і запобіганню захворюванням, є загартовування організму.

Під загартовуванням звичайно розуміють комплекс заходів, спря­мованих на підвищення опірності організму до холоду, тепла, сонячної радіації і багатьох шкідливих впливів різноманітних метеорологічних чинників. Медична сестра у своїй пропаганді загартовування повинна підкреслювати, що це один з найдавніших засобів зміцнення здоров'я, профілактики простудних та інших захворювань.

Треба сказати, що наукове обґрунтування загартовування одержа­ло порівняно недавно. Так, будь-який здоровий організм - відмінно налагоджена система, десятки процесів, що відбуваються у ньому, спря­мовані на зберігання сталості внутрішнього середовища. Спекотно на вулиці чи холодно, сухо чи дощ, чи змінюється атмосферний тиск - в усіх випадках, крім нашої свідомості і волі, спрацьовують вірні стражі здоров'я - механізми захисту. За необхідності звужуються або розши­рюються кровоносні судини, змінюється обмін речовин, працюють або не працюють потові залози.

Таким чином, організм пристосовується до умов зовнішнього сере­довища. Незважаючи на те, що людині доводиться переносити січневі морози і липневу спеку, весняну і осінню негоду, температура її тіла практично залишається завжди постійною. Пояснюють це тим, що ор­ганізм людини має досить досконалу систему регуляції температури тіла. Сталість температури тіла забезпечується сполученням двох взаємопо­в'язаних процесів - утворення тепла і його віддача. Головна роль при цьому належить центральній нервовій системі. Тому на зміну темпера­тури не тільки реагує ділянка тіла, яка безпосередньо піддається по­дразненню, але і відбуваються зміни у функціях всього організму.

Медична сестра повинна вміти пояснювати, що людина залишаєть­ся здоровою, поки зовнішні подразники не перевищують ступеня її тре­нованості. Але коли з'являється зовнішній чинник, сила якого більша, виникає конфлікт: захисні механізми не спрацьовують або спрацьову­ють неточно. Варто пам'ятати, що який би орган не був уражений, він надовго залишається місцем найменшого опору.

Медична сестра у своїй санітарно-просвітній роботі, у лекціях і бе­сідах повинна переконливо доводити, що єдина можливість повернути організму втрачене здоров'я - правильно і цілеспрямовано загартову­ватись, тому що теплорегулюючий апарат діє надійно в тих людей, які піддають свій організм температурним впливам. Тому теплорегуляційні процеси можна вдосконалювати і покращувати шляхом систематичного загартовування.

Медична сестра, яка пропагує здоровий спосіб життя, повинна ро­зуміти, що основними гігієнічними принципами загартовування є:

• систематичність;

• поступовість;

• врахування індивідуальних особливостей;

• різноманітність засобів і форм;

• активний режим, поєднання загальних і місцевих процедур;

• самоконтроль.

Принцип систематичності потребує регулярного, щоденного, протя­гом усього року, виконання процедур, які загартовують організм. Три­валі перерви призводять до ослаблення або повної втрати набутих за­хисних реакцій. Рекомендуючи загартовування, медична сестра пови­нна повідомити, що починати потрібно з

невеликих доз і найпростіших методів, і тільки послідовний перехід від малих доз прийнятих проце­дур до великих - за часом, кількістю і формою - забезпечує добрий ефект. Людям похилого віку і дітям особливо важливо дотримуватися поступового і послідовного збільшення навантажень при проведенні процедур.

Велике значення має загартовування за допомогою повітряних ванн, водних процедур: обтирання, обливання, душ, контрастний душ, полос­кання горла, контрастні ножні ванни, купання у водоймах, морські ку­пання, "моржування", загартовування до перегріву сонячними проме­нями, гарячим повітрям.

Слово "загартовування" застосовується за аналогією з явищами, які спостерігаються в залізі, сталі при їхньому сильному нагріванні і насту­пному різкому охолодженні, що надає їм великої стійкості та твердості. Щось подібне відбувається і з організмом людини, який у результаті дії загартувальних процедур набуває спроможності протистояти несприя­тливим природним чинникам.

Загартована людина - це та людина, яка свідомо привчила себе переносити холод, спеку й інші несприятливі природні умови, виробив­ши відповідну здатність організму успішно протистояти їм.

При загартуванні організму важливо зрозуміти, що в ньому від природи закладені особливі механізми, які при відповідній активізації виробляють стійкість організму до несприятливих природних умов. Але якщо їх не задіяти, то вони так і знаходитимуться в потенційному, згорнутому стані. Загартована людина вміло розвинула пристосувальні механізми організму до холоду, спеки тощо, довела їх до досконалості, а незагартована цього не зробила і залишилася беззахисною.

Закордонні вчені проводили спеціальні досліди, щоб визначити най­вищу температуру, яку людський організм спроможний витримати в сухому повітрі. Температуру 71 °С людина витримує протягом 1 год, 82°С - 49 хв, 93°С - 33 хв, а 104°С - тільки 26 хв. Вчені вважають, що межова температура, при якій людина може дихати, становить приблизно 116°С. Проте в історії є факти, коли людина витримувала значно вищі температури. У 1764 році французький учений Тіллет по­відомив у Паризькій академії наук про те, що одна жінка знаходилася в печі при температурі 132°С протягом 12 хв. У 1828 році був описаний випадок 14-хвилинного перебування чоловіка в печі, де температура була 170°С. У Бельгії в 1958 році був зареєстрований випадок, коли чоловік декілька хвилин знаходився в термокамері при температурі 200 °С! В оголеному вигляді людина може витримати швидке наростання тем­ператури до 210 °С, а у ватному одязі - до 270 °С.

Переносимість високих температур у водяному середовищі значно нижча, ніж на сухому повітрі. "Рекорд" належить чоловікові з Туреччи­ни, який занурювався з головою в казан із водою, нагрітою до 70°С

Переносимість холоду незагартованою людиною відносно невелика.

Короткочасні переохолодження, навіть дуже великі, людина може перенести. Так, у Японії водій рефрижератора в жаркий день вирішив "відпочити" в кузові своєї холодильної машини. У цьому ж кузові знаходи­лися брили сухого льоду. Двері фургона зачинились, і водій піддався впли­ву холоду -10 °С. Коли шофера витягли з кузова, він уже замерз. Проте через кілька годин постраждалий був реанімований у найближчій лікарні.

Засоби загартовування організму людини.

Загартовувальні впливи на організм можна звести до трьох чинни­ків - холоду, тепла, чергування тепла і холоду. Розглянемо, за допомо­гою чого краще підводити

до організму людини тепло і холод, як впли­вають холод і тепло на організм і які процеси активізуються в ньому.

Оскільки організм дорослої людини на 65-68 % складається з води, то найкраще на нього впливати водою. До того ж, вода має велику теплоєм­ність і добру теплопровідність: вона проводить тепло в 28 разів краще, ніж

повітря. Тому вода І повітря однакової температури нам здаються різними: для оголеного тіла повітря +18°С - нейтральним - індиферентним (ш теплим, ні холодним), а +30°С - дуже теплим; вода ж температурою + 18°С здається холодною, а нейтральною — лише близько +28°С.

Перевівши воду в інші стани - пару, лід - ми можемо підсилити вплив спеки або холоду на організм.

Подразнення, яке здійснює вода, в основному ділиться на два види - механічне і термічне. Ми будемо розглядати температурне подразнен­ня на організм.

У свою чергу, температурний вплив на організм можна розділити на три головних види: плазму і магнітне поле, фізичне тіло, системи й органи.

Вплив холоду на організм людини.

Стресовий вплив. Вплив холоду викликає відповідну загальну реак­цію організму у вигляді стресу. Залежно від сили і тривалості впливу, стрес може бути "жорстким" і "м'яким".

Таким чином, незначний вплив холоду може викликати в організмі реакції активізації. Довго підтримуючи реакцію активізації за рахунок регулярних загартувальних процедур середньої сили, можна досягти разючого ефекту як у вилікуванні (в експериментах розсмоктувалися поверхнево розташовані злоякісні новоутворення в людини), так і у за­гальному зміцненні здоров'я і духовному самовдосконаленні.

У зв'язку зі стресовим впливом холодної води на організм, треба визначитися, якою реакцією організму визначається її вплив.

Протягом перших 1-2 хв впливу води, температура якої нижче +12°С, система терморегуляції організму буде тільки включатися. Цей час і буде вважатися оптимальним для різкої активації організму.

Після 1-2 хв у відповідь на вплив холоду організм буде виробляти тепло - включиться система терморегуляції організму. І тепер мова йтиме про дозований вплив холоду. Тут важливо протягом деякого часу активізувати систему терморегуляції, але не виснажити її потужністю і часом впливу холоду. Тому доза впливу буде визначатися тренованіс­тю до холоду, індивідуальною конституцією, віком. Дозування впливу холодом треба нарощувати поступово.

Вплив на судинну систему організму. Під час швидкого впливу холоду судини шкіри різко звужуються. Це тренує і зміцнює судини та капіляри. Відродження капілярів призводить до покращення мікроциркуляції у внутрішніх органах і шкірі.

Усунення застоїв в організмі. Вода незамінна в обміні речовин. Усі життєві процеси нашого організму перебігають у різноманітних во­дяних розчинах та при безпосередній участі води. Обливання, купання, ванни, виконані прохолодною і холодною водою, допомагають регулю­вати рух рідин у клітинах і між клітинами, усувають застійні явища.

Дія на серце. Під впливом холоду не тільки змінюється кількість серцевих скорочень, але і сам характер поштовху. При помірному на­вантаженні холодом зникає аритмія або значно покращується ритм сер­цевих скорочень.

Уповільнення пульсу відбувається від дії холоду як безпосередньо на серцеву ділянку або спину, так і в результаті загальних процедур.

Вплив на склад крові. Від застосування загальних холодних проце­дур достатньої інтенсивності {для того, щоб стрес проявився за типом активації) збільшується кількість лейкоцитів та еритроцитів. Найвищі ці показники зафіксовано через 1 год після загартувальної процедури.

Дослідження вчених показали, що збільшення кількості еритроци­тів, як правило, вище 2 000 000 у 1 кубічному міліметрі, відбувається в період максимального розширення шкірних судин після сильного впли­ву тепла або холоду — двох, здавалося б, протилежних чинників. Суть цього феномена полягає в тому, що будь-які сильні подразники втрача­ють свою специфічність, і організм реагує на них однотипно.

Вплив на дихання. Короткий вплив холоду як у вигляді обливання, так і локалізованого на потилиці (лід на шийні хребці) викликає споча­тку зупинку дихання на посиленому вдисі, а потім прискорення дихан­ня. В результаті значно збільшується (до 300-1500 кубічних сантимет­рів) легенева вентиляція.

Тривале подразнення холодом підвищує вироблення тепла в органі­змі, а це, у свою чергу, збільшує виділення вуглекислого газу.

Вплив на м'язову систему. Давно відомий факт, що при правиль­ному водолікуванні м'язова сила збільшується. Холодні процедури доб­ре відновлюють працездатність стомленого організму.

Холод, викликаючи скорочення, активізує організм. Практичний висновок із цих спостережень такий: після холодних водних процедур людина почуває себе свіжішою і здатна до будь-якої роботи.

Теплові процедури сприяють розслабленню, тому що тепло викли­кає розширення. Тому після всіх теплових процедур організм розслаб­люється, заспокоюється, виникає бажання відпочинку і сну.

Вплив на нервову систему. Чим більша різниця між температу­рою води і тілом людини, тим сильніше подразнення нервової системи: холодні температури приносять свіжість, теплі - заспокоєння. Це най­головніший чинник у техніці використання водних процедур.

От ще декілька чинників, які посилюють вплив на нервову систему.

Чим на більшу площу шкіри впливає холод, тим більше виражена відповідь з боку нервової системи.

Чим більший контраст між температурою середовища і тілом, тим швидший вплив холоду, тим сильніше реагує нервова система - пір­нання в холодну воду діє сильніше, ніж просто входження в неї.

Х олодні подразнення, які впливають на шкіру, діють тим інтенсив­ніше, чим тепліша шкіра, чим вона багатша на кров; і навпаки, шкіра холодна, яка стиснулася, перешкоджає повному прояву холодного по­дразнення.

Що стосується механічного подразнення, яке вода здійснює на тіло, то її низькі температури переносяться тим легше, чим енергійніше і швидше вони дотикаються зі шкірою і чим менше триває дотик. Так, холодний сильний душ протягом короткого періоду часу (1-2 хв) - зі­гріває, а повільне обливання без тиску викликає озноб.

Вплив на обмін речовин. Помічено, що під впливом водних проце­дур азот їжі краще засвоюється. Сечовина, сечова кислота та інші не­потрібні сполуки при правильному водолікуванні виводяться з організ­му у великій кількості.

Завдяки цьому, при лікуванні хвороб обміну речовин, можна регу­лювати всі види обміну.

Лужність крові після впливу холоду збільшується, а після теплих процедур підвищується кислотність, що особливо важливо при ліку­ванні подагри.

Водні процедури покращують кровообіг, що дозволяє успішно бо­ротися з відкладанням сечової кислоти.

Вплив на видільну функцію організму. Результатом використання холодної води у вигляді обтирань, обливань, ванн тощо, звичайно, є збі­льшене виділення сечі внаслідок посиленого обміну речовин і наявність продуктів розпаду. Через 6-8 годин питома вага сечі підвищується, кіль­кість сечовини, сечової кислоти, хлоридів і фосфатів теж збільшується.

Збільшення кількості сечі після холодних процедур і зменшення пі­сля теплих залежить від змін кров'яного тиску в ниркових судинах. Так, під час холодних процедур відбувається підвищення артеріально­го тиску, а це збільшує фільтрацію води в нирках. Під час теплових процедур відбувається потовиділення - втрата води, що призводить до збільшення концентрації сечі, посилюється виділення води через шкіру й ослаблюється діяльність нирок.

Втрата води через шкіру відповідає зменшенню діурезу, вже через кілька годин здоровий організм повертається до попереднього стану і набуває своєї попередньої ваги; але навіть і ця недовготривала втрата води надзвичайно посилює обмін речовин,

На перистальтику кишок можна впливати різноманітними при­йомами і температурами: з одного боку, прискорювати, з іншого боку - сповільнювати. Всі короткі холодні процедури, якими нерви шкіри жи­вота і кишечника збуджуються, як правило, прискорюють перисталь­тику, і навпаки. Процедури, пов'язані з теплом, добре діють при спаз­мах різноманітної природи (наприклад, проти спастичних запорів).

Вплив тепла на організм і процеси, які активуються ним.

Стресовий вплив. Достатньої сили теплові процедури, особливо ла­зня, роблять на організм людини стресовий вплив. Якщо це розумно використовувати, то можна активізувати захисні сили і зміцнити орга­нізм. Так, помірна лазня оновлює, тонізує людський організм. Саме тому людина виходить із лазні в прекрасному настрої.

Людям похилого віку особливо необхідне подібне фізіологічне онов­лення. Це дозволяє значно активізувати їх організм, зберегти бадьо­рість і силу до похилого віку.

Вплив на шкіру. Поверхня шкіри складає близько півтора квадрат­них метрів тканини - 20 % від загальної ваги людини, тому вплив на шкіру як тепла, так і холоду не можна недооцінювати.

Природний захист. Наша шкіра - "передній край оборони" людсь­кого організму. Вона безпосередньо вступає в контакт із навколишнім середовищем, захищає наші судини, нерви, залози, внутрішні органи від холоду і перегрівання, від ушкоджень і мікробів. Шкіра містить ре­човину лізоцим, яка згубно впливає на бактерії.

Дихальна і водовидільна функції шкіри. Шкіра дихає, а отже, допо­магає легеням. Через неї виділяється вода, що полегшує діяльність ни­рок. З її допомогою ми звільняємося від шлаків.

Чиста, здорова шкіра протидіє беззупинній агресії мікробів. Зара­ження через шкіру можливе лише при її забрудненні. Дослідження вче­них показали, що мікроорганізми на чистій шкірі швидко гинуть.

Бруд на шкірі. Нещодавно датські мікробіологи виявили в пилу кліщі діаметром усього ЗО мікрон, що харчуються відмерлими частка­ми людської шкіри і викликають одну з форм астми. Змішуючись із потом, із шкірним салом, що виділяється постійно, і лусочками омерт­вілого рогового прошарку, ці порошини утворюють те, що ми називає­мо брудом.

Брудна шкіра втрачає пружність, стає беззахисною. Запалення, на­гноєння найчастіше викликаються стафілококами.

Шкірні захворювання. Багато хвороб шкіри є причинами викиду токсичного вмісту організму зсередини назовні. У такий спосіб організм бореться з отруйними речовинами, які накопичуються у ньому, якщо органи виділення не справляються. Тому, щоб лазнева пара не діяла на шкіру, як "пилосос", який видаляє токсичний вміст організму, прове­діть попереднє очищення всіх найважливіших систем організму - ки­шечника, печінки, рідинних середовищ.

Очищувальний вплив. Сильна, приємна пара (лазні), як ніякий ін­ший гігієнічний засіб, відкриває і ретельно прочищає всі пори тіла, видаляє бруд, м'яко знімає з верхнього шару шкіри віджилі, омертвілі клітини.

Корисно знати, що тільки за одну добу в людини в середньому гине і відновлюється двадцята частина клітин шкірного покриву. Так, волога пара лазні допомагає самовідновленню шкіри.

Бактерицидна дія. Пара сауни і лазні має бактерицидні властиво­сті. Гинуть у цій парі і мікроби на тілі людини.

Косметичний ефект. Гарячі і вологі процедури дозволяють підси­лити потік крові, тренують судини, які прилягають до шкіри. Від цього шкіра виглядає не тільки привабливішою, але й покращуються її фізіо­логічні властивості. їй не страшні перепади температур. До того ж, підвищується її дотикова спроможність.

Насичення організму вологою і теплом. Одна з особливостей фе­номена життя- постійна боротьба організму за зберігання оптимальної кількості вологи і тепла. Поміркуйте самі: триденний людський зародок складається на 97% із води, дорослий — майже на дві третини своєї ваги, а старша людина -ще менше.

Доросла" людина при нормальних умовах видихає за 1 год близько 25,5 грама води (на добу близько 600 грамів!). З роками будь-яка людина втрачає воду і тепло, а з ними іде і життєва сила. Волога лазнева проце­дура дозволяє організму людини поповнювати і те, й інше. В результаті цього життєві прояви в організмі людини відновлюються. Особливо це корисно для людей похилого і старого віку.

Вплив на кровообіг взагалі. Пара значно стимулює циркуляторні процеси в організмі. Простий прогрів організму допомагає просто й ефе­ктивно позбутися застою крові.

Здоров'я та опірність організму несприятливим зовнішнім і внутрі­шнім чинникам багато в чому залежать від кровообміну. А з віком кровообмін має тенденцію скорочуватися. Так, після обстеження кровообміну в 500 людей було встановлено, що в середньому у 18-річних через 1,5 кубічних сантиметра м'язів проходить 25 кубічних сантиметрів крові. До 25 років кількість крові, що циркулює в м'язах, зменшується май­же вдвічі. Особливо знижується кровопостачання м'язів у тих, хто про­водить малоактивний спосіб життя.

Особливо цінно, що в результаті нагрівання організму починає ру­хатися резервна кров, якої в людини 1 літр (із 5-6 літрів). Резервна кров, багата найціннішими живильними речовинами, добре харчує клі­тини організму.

На початку розігріву організму тиск крові дещо підвищується, а потім - завдяки розширенню кровоносних судин - відбувається його зниження.

Вплив на капілярний кровообіг. У капілярах знаходиться 80 % усієї крові, яка циркулює в організмі. Загальна довжина капілярів - близько 100 тисяч кілометрів.

Система капілярів є своєрідним судинним скелетом, який зрошує кожну клітину організму. У будь-якому органі, який погано функціо­нує, як правило, відбувається спазм капілярів, їхнє розширення або звуження. Будь-який хвороботворний процес — це, насамперед, пору­шення капілярного кровообігу.

Пара лазні збільшує циркуляторні процеси в організмі, розслаблює спазми в тканинах і органах, що сприяє відновленню нормальної цир­куляції крові, а значить, відновлює роботу органів і тканин.

Вплив на кров. Академік І.Р. Тарханов довів, що після лазневої процедури кількість еритроцитів і гемоглобіну збільшується. Останні дослідження підтвердили це відкриття. Під впливом лазневої процеду­ри збільшується і кількість лейкоцитів, які беруть участь в імунному захисті організму.

Вплив на серце. Під впливом пари відбувається активізація роботи серцевого м'яза. Сила його скорочень збільшується. Регулярна лазня тренує серцевий м'яз. Це було підтверджено експериментально.

Вплив на обмін речовин. Утруднення тепловіддачі організмом ви­кликає активність кровообігу. Посилення кровообігу, у свою чергу, при­зводить до підвищення температури тіла. Підвищення температури впли­ває на збільшення активності окисно-відновних ферментів у клітинах. У результаті в організмі активуються окисні процеси. Швидка циркуляція крові, вихід резервної кількості і збільшення гемоглобіну в ній дозволяють доносити до клітин більшу кількість кис­ню. Це, у свою чергу, стимулює процеси окислювання речовин.

Ось так лазнева процедура підвищує приблизно на одну третину обмін речовин. Краще засвоюються харчові речовини, шлаки окислю­ються і виводяться з організму. Активність ферментів, підвищений обмін речовин призводять до того, що а людини з'являється здоровий апетит. Це дозволяє нормалізувати багато відхилень в роботі органів травлення, підвищити засвоєння хар­чових речовин.

Вплив на функцію дихання. Лазня прекрасно стимулює дихання. Гаряче зволожене повітря впливає на гортань і на слизові оболонки носа.

Оскільки посилений обмін речовин під час дії пари потребує кисню, дихання частішає, стає глибшим, а це, у свою чергу, покращує повіт­рообмін у легеневих альвеолах. Вентиляція легень порівняно з показни­ками до лазні зростає більш ніж у два з половиною раза. Після пари лазні краще дихається, прочищені пори шкіри, виведе­ні токсини із крові, покращена мікроциркуляція.

Після лазневої процедури споживання кисню збільшується в серед­ньому на одну третину.

В плив на залози внутрішньої секреції. Покращення кровопостачан­ня, обміну речовин і дихання, видалення токсинів у результаті лазневої процедури стимулює залози внутрішньої секреції, внаслідок чого краще регулюється і координується діяльність органів та систем організму.

Поліпшення психічного стану людини. Коли в результаті впливу пари організм людини починає краще функціонувати, людина почуває себе комфортніше: її нічого не дратує, і вона психологічно відпочиває.

До того ж, пара лазні знімає втому, яка поступово накопичується до кінця тижня. Із м'язів з потом видаляється молочна кислота, яка підсилює відчуття втоми.

Лазнева пара, прогрівши шкіру, м'язи, різноманітні тканини й ор­гани, викликає приємну розслабленість. Розслабленість і прогрів - ос­новне, що необхідно для сприятливого відновлення життєвих сил. Все це створює оптимістичний настрій.

Коли організм розслаблений і немає скутості, настає здоровий, без­турботний сон.

Лазня і підвищення гостроти зору. Немає нічого надзвичайного в тому, що в людини після лазні покращується зір. Вчені у своїх дослі­дженнях лазневої процедури підтвердили це відкриття Аюрведи.

Пара та інфекції. Поріг температурної чутливості цілого ряду хворо­ботворних мікроорганізмів нижчий від порога температур, які можуть пере­носити клітини людського організму. Тому широко використовують підви­щення температури (сауни, лазні) для лікування низки інфекційних хвороб.

Контрастний вплив на організм і процеси, що активують їх. Після того, як ми розглянули вплив на організм людини холоду і тепла, набагато легше зрозуміти, як буде впливати їхнє чергування.

Чергування гарячих і холодних загартовувальних процедур дозволяє знач­но розширити "температурний коридор", до якого пристосовується організм.

Це призводить до того, що функції організму коливаються в більш широких межах, ніж від холодних або теплових загартовувальних процедур.

Від поєднання тепла і холоду краще діє капілярне русло організму, що впливає на його відновлення. Цей феномен кров'яного промивання організму сприяє кращому очищенню від шлаків, відновлює роботу ен­докринних залоз, посилює імунітет.

Реакції організму на загартувальні процедури.

Перед тим, як почати загартування, вкрай важливо дізнатися про реакції свого організму на проведені процедури.

Розмір реакції змінюється залежно від характеру загартовувальної про­цедури, а також від сили організму, обставин і способу застосування. Одер­жання правильної відповідної реакції організму - основне завдання для кожного, хто практикує загартовування. І тут багато що залежить від розміру подразнення, його тривалості, локалізації і чутливості людини.

Реакція організму на загартовувальні процедури оцінюється за су­б'єктивними і об'єктивними симптомами: добре самопочуття, приємне відчуття теплоти, піднесений настрій, підвищення працездатності - суб'єктивні ознаки; одночасне розширення судин, віддача теплоти і швидке розігрівання - ось найбільш відчутні реакції організму.

Реакція як протидія організму тим змінам, що у нього вносить загартувальне подразнення холодом, може бути посилена двома шляхами: або сильними передуючими рухами, або розігріванням.

Залежно від температури тіла, реакція на охолодження може бути різноманітна, і вона тим інтенсивніша, чим теплішим було тіло до при­кладання холодної води. На цій підставі перед загартовувальною процеду­рою, яка забирає тепло, застосовуємо іншу, що приносить тепло, - гарячий душ. "Всяке тіло повинно підходити до холодної води тільки будучи теплим", - так говорили засновники водолікування.

Таким чином, розігрівання тіла перед впливом холоду є найголовні­шим чинником загартування. Успіх процедур, які загартовують, зале­жить від таких чинників:

1. Чим більше, у відомих межах, зниження температури під час загартовувальної процедури, тим сильнішою є відповідна реакція організму.

2. Чим швидше і енергійніше забирається тепло, тим швидше відбува­ється повторне підвищення температури. Довготривале, поступове забирання тепла має, як наслідок, більш повільну і менш інтенсивну реакцію, ніж коротке охолодження водою низької температури.

3. Стан тілесної теплоти до охолодження впливає на відповідне підви­щення температури організму. Попередньо розігрітий організм люди­ни реагує сильніше, ніж холодний.

4. Поєднання холоду з механічним впливом посилює відповідну реакцію організму.

Зайве охолодження викликає в організмі руйнівний стрес, який виявляється в лихоманковому стані і мерзлякуватості (у крайньому випа­дку - непритомність) після проведення загартовувальних процедур.

5. Поведінка людини, яка загартовується, після забирання тепла впли­ває на швидкість появи реакції: пасивність її уповільнює, а рух поси­лює і прискорює.

6. Основна ознака правильності проведення загартовувальної процедури -

одержання швидкої і досконалої відповідної реакції організму. Люди­на, яка загартовується, позбавлена ризику і небажаних ускладнень.

7. Рекомендується починати будь-яке загартовування так, щоб виника­ли слабкі або середні відповідні реакції організму, які зміцнять орга­нізм, а не послаблять за принципом руйнівного стресу. Навіть П, Іва­нов починав своє загартування-тренування поступово й обережно,привчаючи організм до перенесення все більш і більш жорсткого і сильного впливу холоду.