План лекції

1. Особливості здоров’я дорослого населення залежно від сімейного стану. (α ІІ)

2. Соціально-психологічні проблеми сім’ї, проблеми розлучення. (α ІІ)

3. Роль сім’ї у формуванні здоров’я дітей. (α ІІ)

4. Визначення поняття геронтологія, геогігієна, геріатрія. (α ІІ)

5. Проблеми людей похилого віку. Основні умови активного довголіття. (α ІІ)

6. Можливі проблеми пацієнта, наприклад: розлучення, психологічна адаптація людей старечого віку. Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли. (α ІІ)

7. Загальні висновки по основним розділам лекції.

8. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.

У сучасному суспільстві сім'ї найчастіше бувають нуклеарними (ма­лими) і розширеними (великими). Нуклеарна сім'я - це сімейна струк­тура, в якій батьки і діти живуть разом без дідусів і бабусь. У здоровій міцній сім'ї діти можуть розвиватися у фізичному, інтелектуальному й емоційному плані, повністю використовуючи свій потенціал. Проте, якщо поряд немає членів сім'ї старшого покоління, які могли б спрямовувати майбутню молоду маму, вона буде мати дуже слабку уяву про те, як створити таке середовище в цій ситуації медична сестра повинна віді­гравати роль консультанта і наставника.

Розширена сім'я складається із членів сімей батьків. Вони живуть у спільному будинку або близько одні від одних. Як чоловік, так і жінка приносять у свою нову сім'ю звички і погляди власних розширених сі­мей, які можуть мати культурний, релігійний, політичний і соціальний характер. Разом із харчовими традиціями і формами поведінки, вони можуть бути джерелом конфліктів. Розширена сім'я забезпечує систему постійної підтримки при всіх обставинах у житті, але в той же час здійснює суттєвий контроль за її членами.

Основна проблема сім'ї - не в стосунках у шлюбі, а в тому, що подру­жній зв'язок не може залишатися однаковим, він постійно розвивається і змінюється, тому необхідно виділити стадії розвитку сімейних стосунків:

• шлюб до народження дитини;

• шлюб із маленькими дітьми;

• шлюб із дітьми, які виросли і залишають батьківську сім'ю;

• шлюб після того, як діти відокремилися від батьків.

Кожний період характеризується своїми проблемами, які чоловіки і жінки повинні подолати, і типовими проблемами, що потребують свого вирішення. Труднощі виникають при переході від однієї стадії до іншої, коли люди не можуть відразу перебудуватися і зберігають старі прин­ципи і поведінку, характерні для попередньої стадії.

У складних стосунках чоловік-дружина (шлюбних відносинах) мож­на виділити два основні періоди: І період - це перші 10 років, дру­гий - наступні 10 років і подальше подружнє життя.

У перші 10 років подружнього життя (плюс-мінус три роки) керів­ництво сім'єю здійснює дружина. У чоловіків нерідко нервова робота, більшість старається знайти додаткові заробітки, вони зазнають і біль­ших стресів. Все це до деякої міри зумовлює покладливість чоловіка в дрібних і середньої важливості питаннях, з яких в основному і склада­ється подружня проблематика.

Через те, що чоловік, як правило, менше розуміється на домашньо­му господарстві, то вдома йому доручають лише некваліфіковану роботу, та й ту під контролем. Жінка є і розпорядницею сімейних грошей. Переважно чоловік віддає їй зарплату, а вона вже за власним бажанням видає йому гроші на день чи на місяць. Дитині також виділяється прожи­тковий мінімум, і вона звикає до того, що головна у сім'ї мама.

У будь-який момент жінка може показати, що влада в її руках: вона може відмовитись від виконання своїх обов'язків, ось І крутись, чоловіче! Здаєшся?

А чоловіки? Парадоксально, але факт: власна некомпетентність вла­штовує чоловіків! Це особливий вид захисту від психологічних переван­тажень. Краще бути підлеглим і виконавцем, ніж мати неприємності. Іноді, правда, причинами є і звичайні лінощі, безхарактерність.

Якщо ж чоловік не захотів миритись із становищем підлеглого і сім'я розпалась, то самі ж чоловіки важче переносять цей стрес (в першому десятилітті). Самовбивств, пов'язаних із розривом, більше саме серед них, а ось ініціаторами "молодих" розлучень набагато частіше стають жінки. Секрет тут ось у чому: молодій жінці легше вступити в другий шлюб, ніж молодому чоловікові. Пік привабливості у неї припадає на вік до 25 років, в той час як у чоловіків - на значно пізніший період.

Крім того, для молодих жінок підходять і молоді і зрілі претенденти. Останні навіть бажаніші. У них - становище в суспільстві, матеріальна забезпеченість, тоді як у молодого чоловіка все це тільки в планах. У більш старих претендентів на шлюб і ступінь надійності вищий. Моло­дий чоловік, якщо він працює, а не вчиться- не перспективний. Сту­дент перспективний, але в нього немає власних прибутків, залежить від батьків. Тим часом молоді чоловіки віддають перевагу молодим жін­кам (лише в 27 випадках із 100 жінки старші від своїх чоловіків). Одру­жившись на ровесниці, чоловік дуже цінує шлюб.

Психолог Н. Козлов, наприклад, пояснює більшу важкість розриву для чоловіків і тим, що у них менше розвинута техніка спілкування, вони важче йдуть на нові контакти. Енергетика емоційних стресів у жі­нок менша, тому сила стресів, викликана самотністю, у чоловіків силь­ніша.

Молода жінка, як правило, використовує цей фактор як важіль влади. Через те, що важіль цей дуже сильний, дія його використову­ється поступово. Вона практикує:

1. Спочатку - пробні розриви з підвищенням напруженості:

а) мовчання;

б) зникнення з дому без повідомлення на короткий час;

в) демонстративний похід на ніч до батьків або друзів;

г) заява про розлучення.

Це - розвідка. Якщо чоловік не поступається при малій напруже­ності, включається велика напруга.

2. Тимчасовий розрив може проявитись:

а) у відмові дружини від сексуального зближення. В молодості сек­суальні почуття у жінок виражені набагато менше, ніж у чоло­віків, і легко замінюються іншими потребами. У конфлікті жіно­ча сексуальність легко пригнічується, і жінка ставиться до збли­ження негативно. Чоловік, навпаки, проявляє підвищений інтерес до сексуального зближення, він шукає доказів, що жінка його все-таки любить, використовує це як засіб примирення. Спроба зближення в умовах конфлікту жінку ображає, а чоловік одер­жує відмову (іноді це є свідомим "покаранням" чоловіка за не­слухняність, при меншій сексуальній активності жінка може собі це дозволити). Відмова боляче б'є по чоловічому самолюбству. Але спрацьовує прив'язаність до жінки. І ось, щоб у майбутньо­му не було відмови, він стає слухняним;

б) нерідко в союзники жінка бере і почуття ревнощів. Демонструє чоловікові інтерес, який до неї проявляють інші чоловіки, на­тякає на зраду.

Наприклад, коли чоловік у чомусь не підкоряється дружині, вона припиняє розмову, спокійно набирає якийсь номер теле­фону і говорить так, що не можна зрозуміти з ким. Розмова йде про зустріч. Нехай чоловік постраждає і помучиться над здогадками. Після цього вона може довго кудись збиратись;

в) справжня ж зрада - попередниця повного розриву і розлучен­ня, удар по самооцінці чоловіка.

Вона також є важелем влади, але вже надзвичайно гострим для обох. Тобто, цей важіль є небезпечним і для того, хто ним користується.

Проте чоловіки все одно переживають зраду важче, вони більш ревниві. їх ревнощі переважно глибинні, у жінок - навіяні. Якщо в сім'ї є дитина, то "стрес розриву" з дружиною підсилюється стресом розлучення ще й з дитиною. Адже у випадку розлучення дитина май­же автоматично залишається з матір'ю, а вона може налаштувати її проти батька. Для самозаспокоєння жінка використовує таку "форму­лу": якщо чоловік пішов, то він поганий, якщо я пішла, то саме тому, що він поганий.

Розуміючи це все, чоловік стає більш покладливим. Адже, якщо втрату жінки можна якось замінити, то втрату дитини - ні. Це важливий фак­тор і тому дуже важливий важіль у руках жінки. Крім цього, чоловік розуміє, що йому доведеться платити аліменти на дитину (яку часто виховують в дусі неприязні до нього), позбутися більшої частини нажи­тих матеріальних цінностей, житла. А коли чоловік захоче взяти те, що належить йому, він може багато втратити в очах суспільства. Як бачимо, причин для того, щоб бути покладливим, у чоловіка достатньо.

До чоловіка, який апелює до суспільної думки, ставлення досить іронічне, а жіноча апеляція сприймається як звичайне явище.

Скарги жінок роблять чоловіків більш вразливими і нівелюють їх прагнення-до лідерства хоча б на роботі. Адже лідер в очах суспільства повинен бути високоморальним: скарги, таким чином, можуть завадити його просуванню на службі.

У молодого чоловіка практично немає важелів влади. Звичайно, да­леко не всі потенціальні можливості жінки у використанні важелів по­дружньої влади втілюють у життя максимально. І все-таки дуже часто ці важелі використовуються. Жінка, наприклад, категорично висловлює свою точку зору, часто дає чоловікові негативну оцінку в розмові з ним і в присутності інших людей звинувачує, висміює, знаходить невдячність у відповідь на благодійність, практикує недовір'я і загадковість замість до­віри і т.д. Тільки дуже культурні, гуманні і володарки великої самодис­ципліни жінки не використовують важелів подружньої влади.

Але, якщо жінка використовує важелі влади на всю потужність, у відповідь чоловіки, здатні до нервової поведінки, постійно конфлікту­ють, демонстративно зраджують жінкам, починають пити і, в резуль­таті, розлучаються. Чоловіки з високим почуттям відповідальності, лю­бові до дітей, які серйозно ставляться до сім'ї, найчастіше ведуть себе стримано, практикують тактику холодної напруженості.

Чоловік опиняється в складному драматичному становищі. Так, су­часного молодого чоловіка не задовольняє некваліфікована домашня праця і опіка, контроль жінки. Він намагається уникнути цього. Пояснює собі і близьким, що його завдання - бути лідером. Готовий іти на заро­бітки або навіть активно пропонує їх. Він уникає контакту з сім'єю, замінюючи його своїми справами. В його розпорядженні - хобі, телеві­зор, спорт. Окремо стоїть автолюбительство: багато чоловіків хочуть мати машину, щоб відчувалась їх вага в сім'ї. Бо це ж ніби частина домашнього господарства, в якій жінка і діти не компетентні.

Розвивається, так звана, внутрішня еміграція. Поступово вона пе­реходить в еміграцію зовнішню. Чоловік прагне в чоловічу компанію, де замість приниження

його чекає повага. Все частіше він приходить до­дому пізно. Виникають позашлюбні статеві зв'язки, які супроводжують­ся вживанням алкоголю. Інколи чоловік не приходить додому, але при цьому він придумує якісь неймовірні причини, стараючись уникати від­критих конфліктів і також не бажаючи розлучатись.

Після пологів жінка надто багато часу змушена проводити вдома і в глибині душі розцінює це як несправедливість: бо ж життя чоловіка різноманітніше.

Частина жінок у цьому періоді розчарована реальними й уявними недоліками чоловіка, незважаючи на важелі примусу, прагне до розлучення. В 68 розлученнях із 100 в перші 10 років подружнього життя ініціаторами виступають молоді жінки.

Разом з цим, у 25-27 років вершина привабливості у жінки вже поза­ду, хоча за інерцією вона продовжує себе поводити так, як і в період найвищого розквіту. Вступити в новий шлюб їй вже значно складніше. За статистикою, розлучені жінки утворюють новий шлюб у 3 рази рідше, ніж розлучені чоловіки. Найбільш юних це, між іншим, не стосується.

Таким чином, мріючи про ідеальний шлюб, жінка часто руйнує шлюб реальний.

Ось така доля лідера, який не думає про майбутнє. Його чекають лише розчарування. Ймовірність вступу в новий шлюб для жінки у віці від 25 років з чоловіком, старшим на декілька років, дуже мала. Біль­шість таких чоловіків у шлюбі або ще не розлучені. Розлучені ж більше не вступають у шлюб або ж одружуються на молодших. Не знаючи цьо­го, жінки довго шукають потрібний їм віковий варіант, пізніше або зо­всім не виходять заміж, або виходять за чоловіків значно старших, або, навпаки, молодших за себе (яких ровесниці не вважають нареченими).

Таким чином, у першому десятиріччі (плюс-мінус 3 роки) чоловіки більш активно борються за збереження сім'ї. Потім відбувається зміна ролей.

У наступні десять років (плюс-мінус 3 роки) значна частина цих важелів переходить до чоловіка. Соціальний статус, дохід, що в сумі має більше значення для жінки при оцінці чоловіків, зростає швидше в останніх. Причому все це може оцінити не тільки дружина, але і мож­ливі її суперниці.

До того часу зовнішня привабливість жінки знижується, а чолові­ка - збільшується. Потрібно враховувати також той факт, що приваб­ливість жінки для чоловіка має більше значення, ніж привабливість чо­ловіка для жінки. Жінка, не маючи часу і бажання стежити за своєю зовнішністю вдома, часто виглядає в присутності чоловіка гірше, ніж перед співробітниками на роботі, що, звичайно, не може його не драту­вати. В першому десятиріччі дія цього фактора компенсується молодістю. Але з часом сексуальна тяга до жінки в чоловіка притуплюється, для чоловіка більше значення щодо жінки має новизна. У жінок це виражено менше. Сексуальність жінок з віком підвищується (при зниженні зовніш­ньої сексуальної привабливості), сексуальність у чоловіків зменшується. Тому відсутність близькості чоловіком переноситься легше, а жінкою - важче. Тепер відмова від близькості - у владі чоловіка. Додайте сюди зростання доходів чоловіка, він матеріально незалежний від жінки. З'яв­ляється можливість мати "зайві гроші", якими можна розпоряджатися на власний розсуд, вони можуть бути використані для розваг (без дружини).

Ще фактор - виросли діти. Вони тепер об'єктивніше оцінюють положення в сім'ї і нерідко за принципом справедливості стають на бік батька.

Крім цього, ставши дорослими, діти домагаються незалежності від матері.

Ріст формального службового статусу чоловіка часто супроводжу­ється І зміною статусу неформального. Тому скарги жінки не спрацьо­вують. Цінність чоловіка як спеціаліста стає для начальства важливі­шою від його сімейного статусу.

Що ж стосується службової кар'єри, то її ймовірність для чоловіка взагалі зменшується, бо різко зростає конкуренція при переході з вся­кої високої сходинки на ще вищу. Нарешті, чоловік може взагалі зне­хтувати ймовірністю здійснення кар'єри - за рахунок незалежності від жінки. Психотехніка спілкування у чоловіків, які просуваються по слу­жбі, відшліфовується і стає не гіршою, ніж у жінок, а може бути кра­щою. Таким чином, імовірність "стресу розриву" для чоловіків зменшу­ється, а для жінок зростає. До того ж, у чоловіків зростає можливість заміни, адже на нього орієнтовані і ровесниці (у віці від 40 до 45 років вільних жінок вже у 10 разів більше, ніж вільних чоловіків) і молоді жінки. У представниць прекрасної половини вона різко зменшується.

Втративши ті важелі керівництва, які були у неї в перші 10 років, жінка стає більш покладливою. Але частіше жінки не міняють автори­тарного стилю керівництва. Спрацьовує інерція. Тепер у конфліктах чоловік стримується рідше. В ньому говорять минулі образи. Він іде в чоловічі компанії, де є, як правило, одинокі жінки.

І ось, скориставшись конфліктністю жінки або ж, незважаючи на теперішню її покору, пам'ятаючи минулі образи, чоловік вирішує роз­лучитись. Іноді його до цього підштовхує жінка, яка претендує на роль нової дружини. Так чи інакше, в більш старшому віці переважають роз­лучення з ініціативи чоловіків.

Чоловіки після розлучення, як правило, одружуються з молодими і їх становище ще більш ускладнюється. Якщо ж залишаються самі, по­кращують своє фінансове становище, а далі їх чекає самотність.

Таким чином, проаналізувавши етапи формування стосунків між чоловіком і дружиною, ми можемо сформулювати 10 основних правил, які повинні забезпечити гармонійне сімейне життя.

Правило 1.

Домашні і службові навантаження потрібно ділити навпіл, якщо чоловік на високостресовій роботі, то жінка повинна взяти більшу час­тину домашнього господарства на себе.

Правило 2.

Жінка повинна менше користуватись важелями влади. Ні в якому разі не повинна викликати до себе інтерес і любов за допомогою ревно­щів. Краще, якщо вона буде демонструвати і зберігати реальну вірність не тільки не соромлячись, але й гордячись нею. Якщо вона все повідомляє про себе в перші 10 років спільного життя, він зробить те ж в наступні 10 років.

Правило 3.

Якщо в перші 10 років подружнього життя жінка прагнутиме як­найменше використовувати важелі влади, то в наступні 10 років чоло­вік керуватиметься не образами, а совістю.

Правило 4.

Не чіпляйтесь, ні в якому випадку не чіпляйтесь. Серед усіх пеке­льних засобів, винайдених дияволом, для знищення кохання - ревно­щі і причепливість найсмертельніші. Вони діють безвідмовно.

Правило 5.

Не набридайте одне одному. Старайтесь, щоб у вашого партнера не було почуття зв'язаності.

Правило 6.

Не критикуйте! Не намагайтесь переінакшити свого партнера. Бу­дьте взаємоввічливими. Більшість чоловіків шукають не керівників, а привабливу особу, готову лестити чоловічій гордості, щоб він міг відчу­вати свою зверхність (Сааді "Ніжними словами і добротою можна на волосині слона вести").

Правило 7.

Приділяйте увагу партнерові.

Правило 8.

Службові турботи лишіть на порозі дому. Проте виявляйте інтерес до службових справ чоловіка. Пам'ятайте, що людина завжди шукає підтримки.

Правило 9.

Подружжя рідко буває щасливим випадково. Це будова, яку розум­но й свідомо планують. Пам'ятайте, що ваш зовнішній вигляд має ве­лике значення.

Правило 10.

Сексуальність - це лише один із компонентів подружнього життя, але якщо статевий потяг не задовольняється, ніщо інше не може при­нести повного успіху.

У сім'ї починається наше життя, вона вводить нас у світ, дає перші навички, допомагає пережити всі радощі і труднощі. У сім'ї ми одержу­ємо тепло, опору і підтримку, необхідні кожному. Тільки благополучна сім'я може створити ту неповторну атмосферу близькості, спільності і взаємної турботи, без якої неможливий моральний розвиток людини. Від сім'ї залежить забезпечення безупинної зміни поколінь і відтворен­ня самого населення. Від добробуту сім'ї, психологічного клімату зале­жить, якими виростуть у ній діти.

Сімейне життя - це школа, у якій чоловік і дружина вчаться пік­луватися один про одного і про дітей, виховувати їх. У сімейному житті неминучі зречення від своїх егоїстичних бажань. Це, до речі, не збі­днює людини, а збагачує - добротою, справедливістю, ніжністю тощо. Тільки поруч з дівчиною, а потім жінкою молода людина перетворюєть­ся в чоловіка, а чоловік стає особистістю. "Щастя чоловіка - в руках розумної жінки" (Конфуцій).

Холостяки такої життєвої школи не проходять, тому більшість із них стають примхливими диваками, спілкування з якими може вияви­тися вкрай важким. Звертає на себе увагу і їхнє нераціональне харчу­вання, неохайний одяг. Найважливішим є те, що холостяцький спосіб життя для здорової дорослої людини взагалі ненормальний.

Опорою шлюбу вважають сексуальну любов, глибокий потяг до пред­ставника протилежної статі. Але і не варто дивуватися тому, що вкрай рідко це почуття в початковому вигляді продовжується все життя. З рока­ми почуття змінюються. І вже зміст життя складають праця, обов'язки, відповідальність, турботи, труднощі і, зрозуміло, радощі. У той же час гармонійна сім'я не виникає сама по собі, для її утворення необхідна взаєм­на повага в інтересах здоров'я, особливо психічного, як батьків, так і дітей. Проте варто пам'ятати, що велика частина конфліктів у сім'ї виникає тому, що чоловік і дружина не знають психічних особливостей один одного, які пояснюються біологічними, а також соціальними причинами. Але розходження ці нормальні і не варто ставитися до них як до відхилень від норми.

Основні відмінності між чоловіком і жінкою полягають в їх різній генетично закладеній сексуальності.

Сексуальне здоров'я.

Сексуальність людини виражається в тому, як він чи вона себе по­водять як представники своєї статі. Потрібно не змішувати два понят­тя —-сексуальність і статева активність.

Сексуальність починає розвиватися з народження. Народження ди­тини, догляд за нею, годування її грудьми - все це є фізичним досві­дом, який може приносити як задоволення, так і незадоволення. Стате­ве виховання дитини відбувається безперервно. Дівчинку купають і одя­гають, вона починає вивчати власне тіло, проявляти інтерес до протилежної статі і з'ясовувати, звідки беруться діти; пізніше в неї відбуваються зміни, пов'язані зі статевим дозріванням. З реакції батьків на кожному з цих етапів вона дізнається, чи може вона почувати себе легко і вільно відносно свого тіла й одержувати від нього задоволення, чи його треба соромитись. Вона починає розуміти, що батьки відрізня­ються за статтю. Поведінка батьків дає їй ключ до поняття того, чи пов'язаний секс з любов'ю чи з владою, взаємною насолодою чи чимось таким, чому жінка повинна підкорятися, щоб зберегти мир.

Хлопчиків з раннього дитинства виховують більш жорстко і прище­плюють так звані атрибути "чоловіка" - сильний характер, наполегливість, прагнення до лідерства. Від хлопчиків чекають, що вони будуть рости діяльними, безстрашними і гратись з машинками і зброєю.

Дівчаток виховують більш ніжно. Будь-який прояв сильної волі роз­глядається як "нежіночність". Від дівчаток чекають поступливості, чем­ності, пристойної поведінки, дозволяють бавитися з ляльками. Всі засо­би масової інформації і реклама постійно втілюють в життя думку, що функція дівчинки в житті - бути привабливою для чоловіків, вийти заміж і мати дітей. Дитина, яку щиро люблять, розуміє, що вона гідна любові, і, в свою чергу, вчиться любити сама. Без такого захисту бать­ківською любов'ю відчуття самоповаги буде слабким, дитина не зможе довіряти кому-небудь І буде нездатна любити сама. Відчуття любові і турботи у ранньому дитинстві не тільки впливає на здоров'я і добробут дитини, але й має віддалені наслідки, розвиваючи здатність будувати взаємовідносини у зрілому віці.

Як і відносно всіх фізіологічних потреб, людство завжди старалось обмежити сексуальність і ставити межі задоволенню бажань людини. Дівчинка-підліток повинна боротися з новими почуттями статевого по­тягу, які вона відкриває в собі і в інших, і приводить його у відповід­ність із потребою відчувати та проявляти любов і приязнь.

Сексуальність хлопчиків-підлітків переважно буває наполегливою, фізичною і зв'язаною з бажанням зняти напругу, проявити свої чоловічі риси, а також завоювати певний статус серед ровесників.

Перші побачення у дівчинки можуть мати мало спільного з її влас­ною сексуальністю. Вона відчуває романтичне кохання і піддається на­полегливому бажанню юнака через страх втратити його, якщо вона від­мовиться, чи ж через бажання не відставати від свої подруг у тому, що вони вже відчувають.

Дівчина, яка не почуває себе любимою в сім'ї, може дозволити собі вступити в сексуальний контакт чи навіть прагнути до нього в пошуках любові і приязні, і вона може виявитись покинутою, якщо завагітніє. Вона може навіть свідомо народити дитину для того, щоб мати кого-небудь, хто її любить. Вона не усвідомлює тих вимог, які висуває дити­на, і того, що дитина може навчитися

любити тільки на прикладі ін­ших. Вона ж не буде здатна показати такий приклад, оскільки внутрі­шньо відчуває себе нікчемною.

У західному суспільстві люди сьогодні зазнають протилежних впли­вів, які здійснюють на них батьки, ровесники, школа, засоби масової інформації і особливості культури. З одного боку, секс розглядається як дещо, що накладає певні обов'язки, і можливе тільки в рамках сімей­ного життя. З другого боку, вони дізнаються, що всі сексуальні потяги можна негайно задовольняти і що всі мають право на задоволення сексу­альних потреб. Одним із результатів такої невідповідності є незапланована вагітність. Використання контрацептивів означає свідоме бажання вступити в статевий зв'язок, в якому ми зізнаємось перед іншими і, що найголовніше, перед самим собою. Збереження ілюзії спонтанності є одним із способів уникнути відповідальності за свої дії.

Кожна доросла людина повинна розуміти і знати, що секс - один із найважливіших біологічних інстинктів живих істот, зокрема, людини, спрямований на продовження роду. Тому ставлення до сексу, як до про­блеми, яка не потребує уваги і є чимось другорядним у житті, помилко­ве і хибне. Ані навмисне замовчування проблем сексуальності, сором'яз­ливе покриття її псевдоцнотливістю першородного гріха, ані надмірний ухил у бік висвітлення суто технічних аспектів сексу не сприяють його усвідомленому розумінню, визначенню реальної ролі у формуванні здо­рового способу життя людини. Викривлене уявлення про фізіологічну сутність статевих відносин може сформуватися як в умовах їх навмисно­го, штучного замовчування, так і відверто спотвореного зображення, зокрема, в художній літературі, мистецтві, кіно, телебаченні, відтво­рення в численних вітчизняних і зарубіжних порнографічних виданнях. Тому кожна свідома людина повинна опановувати сучасні наукові знання з фізіологічних і психологічних основ сексу, розуміння його значення у створенні доброзичливої сімейної атмосфери, фізичного і психічного здо­ров'я, у поліпшенні життя і формуванні умов активного довголіття.

Прищеплення культури сексуальних відносин має розпочинатися зі з'ясування фізіологічних особливостей статевого розвитку дівчаток і хлопчиків. У дівчаток статеве дозрівання відбувається на кілька років раніше, ніж у однолітків-хлопчиків. Тому поява статевого потягу і ха­рактер його прояву у них мають свої особливості. Зокрема, у чоловіків статева активність зростає до 25 років, тримається на відносно стабіль­ному рівні до 40-45 років, а потім, повільно послаблюючись, зникає в похилому віці. В осіб жіночої статі статевий потяг розвивається повіль­ніше, досягаючи максимуму до 30 років, потім залишається на приблизно однаковому рівні до клімактеричного періоду (менопаузи).

Однак активність сексуального прояву визначається часто не лише віком, але й численними іншими факторами, зокрема, індивідуальни­ми біологічними і психологічними особливостями людини, рівнем її за­гальної і сексуальної культури, виховання, способу життя, характером трудової діяльності, станом навколишнього середовища, атмосферою взаємних симпатій або антипатій.

Статеве збудження у жінок і чоловіків має свої особливості, які необ­хідно враховувати при вихованні культури сексу. Для його виникнення жінкам необхідно більше часу, аніж чоловікам. Активність статевого збу­дження у останніх здебільшого формується фізичними факторами (ін­тер'єр, зовнішня привабливість жінки, аромат навколишнього середовища, стан білизни), у жінок його посилюють насамперед психологічні фак­тори - прояви ніжності, ласки, тактовності, доброти.

Нерозуміння цих деталей або ігнорування ними часто призводять до помилкового уявлен­ня про статеві можливості подружжя: чоловік часто хибно вважає жінку байдужою і холодною, натомість жінка чоловіка - грубим і нетактовним.

Для досягнення гармонії статевих, а заодно і сімейних відносин, чоловік і жінка повинні знати притаманні певній статі психологічні осо­бливості. Чоловікам більше властивий узагальнений, абстрактний тип мислення, жінка частіше оперує конкретними категоріями. У гармоній­ній сім'ї при вирішенні проблемних, далекосяжних питань перевага на­дається думці чоловіка, коли ж необхідно вирішити конкретні сімейні питання - враховується, насамперед, погляд жінки. Від жінки значною мірою залежить загальна психологічна атмосфера у сім'ї. Яка вона- радісна, весела, оптимістична чи, навпаки, пригнічена, песимістична, похмура, насамперед, визначається і створюється жінкою. Вирішальна роль жінки і в створенні побутових умов життя, дизайну інтер'єрів, формуванні комфорту і затишку, дотриманні чистоти і порядку в жит­лових приміщеннях - важливих не лише матеріальних, але і психо­емоційних факторів сімейного благополуччя.

Виділяють різне ставлення чоловіків і жінок до суб'єктивних оцінок протилежної статі.

Жінки більше цінують у чоловіках духовне багатство та інтелекту­альний рівень, чоловіки віддають перевагу зовнішнім рисам жінки.

Шлюб може забезпечити близькі стосунки, гарантувати вихід сек­суальних бажань, домашній догляд і можливість сумісного виховання дітей. Розпад сім'ї сьогодні стає дуже частим явищем. Одним із пояснень є те, що люди сьогодні більше чекають від сімейного життя і меншою мірою, ніж їхні батьки, готові до того, щоб терпіти складні стосунки і недоліки один одного.

Ставлення до шлюбу і материнства в основному визначається досві­дом, який накопичений у дитинстві. Якщо молоді люди почувають себе любимими і захищеними, це є доброю основою для того, щоб створити атмосферу турботи і стабільності, в якій будуть рости їх майбутні діти. Якщо дітям не дають можливості відчути таку захищеність або вони відчувають незадоволення чи зазнають насильства, їм не вистачає доб­рого прикладу для моделювання власних батьківських почуттів.

Здорова сексуальність є важливим компонентом здорового материн­ства і батьківства. Проте в багатьох культурах і суспільствах ці питання все ще неправильно розуміються і недооцінюються. Багато людей живуть, погано розуміючи суть сексуальності в цілому і власної сексуаль­ності зокрема. Для багатьох людей це є джерелом труднощів в сексуа­льних відносинах, що, в свою чергу, призводить до труднощів у взає­мовідносинах із власними батьками, сім'ями та іншими людьми.

Здоровий секс.

Статева активність цілком нормальна і здорова частина нашого жит­тя як із фізичної, так і з психологічної точки зору. Вона дає можливість відчути взаємну любов і прив'язаність, ласку, збудження і насолоду. Де­які люди підтримують сексуальні зв'язки один з одним, не будучи зв'я­зані постійними відносинами, в той час як для інших це є частиною їх довготривалих відносин. Без правильного розуміння цієї проблеми і відповідної уваги до неї статева активність може призводити до інфікуван­ня і розвитку серйозних захворювань. Наявність одного партнера змен­шує ризик зараження інфекціями і захворювання на венеричні

хвороби. Існують такі конкретні заходи обережності, яких слід дотримуватися. Правила здорового сексу.

• Чоловік чи жінка не повинні перекладати відповідальність за здоро­вий секс виключно на свого партнера.

• Слід "звертати увагу на правила особистої гігієни, особливо до і після сексу.

- Слід користуватися презервативом, особливо при випадкових ста­тевих контактах.

- Потрібно звертатись за медичною допомогою при появі на геніталіях чи в анальній ділянці будь-яких аномальних виділень, виразок чи відчуття печії під час сечовипускання.

- Слід повідомляти партнера про всі такі випадки. Хвороби, які передаються статевим шляхом.

Це хвороби, які передаються від однієї людини до іншої під час або в результаті інтимної близькості.

Основні захворювання, які передаються статевим шляхом:

1. Неспецифічні генітальні інфекції та інфекції, викликані хламідіями, які проявляються у вигляді циститу (запалення сечового міхура), вагініту (запалення піхви), уретриту (запалення уретри) і проктиту (запалення прямої кишки). Ці інфекції піддаються лікуванню.

2. Молочниця, грибкові захворювання, які викликають виділення, виси­пку і свербіж. Є ефективні методи лікування.

3. Гострокінцеві бородавки, викликані вірусом. Специфічного лікування немає.

4. Генітальний герпес, який супроводжується герпетичною лихоманкою.

Захворювання дуже болюче є специфічне лікування.

5. Гонорея, викликана бактеріями, які можуть уражати очі дитини при народженні. Гонорею лікують антибіотиками.

5. Сифіліс викликається трепонемою, мікроорганізмом, який інфікує кров.

Лікується антибіотиками.

7. Гепатит В, вірус, який викликає довготривале пошкодження печінки. Є вакцина для попередження цієї хвороби.

7. ВІЛ і СНІД. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) є вірусом, який викликає

захворювання, що називається синдромом набутого імунного дефіциту (СНІД). Лікування не існує.

Планування сім'ї.

Загальноприйнято вважати, що кожна дитина повинна бути бажа­ною, і цей погляд підтримується політикою охорони здоров'я в більшо­сті країн. Добре відомо, до чого призводить безконтрольне відтворення населення. Воно має такі наслідки:

1. Несприятливий вплив частих з невеликими проміжками пологів на здоров'я жінки і на її здатність мати дітей.

2. Підвищений ризик для здоров'я новонароджених, включаючи зростання ймо-

вірності передчасних пологів у жінок, які часто народжують.

3. Підвищене навантаження на прибутки сім'ї, які викликають стрес і пов'язані з ним порушення здоров'я.

4. Зростання ймовірності того, що діти не будуть одержувати з боку батьків підтримки, що є дуже важливим для досягнення кожною дитиною оптимального здоров'я і потенціалу розвитку.

Чоловіки як батьки.

Роль батька у вихованні дітей змінюється залежно від суспільства і особливостей культури. Материнські почуття у жінок є почуттями вро­дженими, а формування у чоловіка батьківських почуттів відбувається під час сімейного життя. Для формування в чоловіка батьківської любові до дітей мають значення такі обставини:

- наявність у чоловіка доброї матері, яка любила й плекала свого сина і сформувала в нього любов до себе;

- наявність у нього брата чи сестри, яка виховує турботу про ін­ших і любов до них;

- наявність чистого першого платонічного кохання;

- наявність у чоловіка жінки, яку він любить.

Тільки при наявності всіх цих чотирьох факторів розумна жінка може виховати в чоловіка батьківську любов до дітей. Для цього з пер­ших місяців вагітності чоловік повинен проявляти турботу про майбут­ню дитину, після народження він повинен доглядати за малюком і сам турбуватися про нього (наскільки це можливо), а не тільки забезпечу­вати сім'ю матеріально.

Чоловік повинен брати участь у плануванні сім'ї для того, щоб бути готовим взяти на себе відповідальність за власну статеву поведінку і захистити здоров'я та благополуччя жінки, потенційного й існуючого потомства, сім'ї в цілому, Це його право і обов'язок, адже він повинен передбачити можливі наслідки сексуальної активності й вагітності.

Відомо кілька загальних порад, спрямованих на збереження й утвер­дження доброзичливих і шляхетних взаємин у сім'ї. Вони мають також

ІСТОТНІ ВІДМІННОСТІ ДЛЯ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ.

Психологи пропонують такі поради жінкам:

• проявляти інтерес до справ чоловіка;

• заохочувати його прагнення у досягненні успіхів;

• не сперечатися через дрібниці;

• згладжувати ревнощі дипломатичними методами;

• заохочувати спроби чоловіка у фізичному і психічному удоскона­ленні, боротьбі із шкідливими звичками.

Чоловікам пропонуються такі поради:

• помічати успіхи жінки у веденні домашнього господарства і вихо­ванні дітей;

• не дорікати за дрібниці;

• заохочувати наміри, спрямовані на фізичне, естетичне і духовне вдосконалення;

• залишатись морально чистим, ввічливим і стриманим у різних ситуаціях.

Кохання батьків, яке стало основою створення сім'ї, знаходить про­довження у їх дітях. Діти допомагають створити і доповнити атмосферу сімейного щастя, радості, благополуччя. Ідеальною вважається сім'я, в якій не менше трьох дітей. Така кількість народжених у популяції спромо­жна забезпечити приріст населення за умови середньостатистичних пока­зників смертності. Першу дитину матері доцільніше народити в перші роки сімейного життя, принаймні, до 30-річного віку. Перша вагітність і перші пологи в старшому віці перебігають складніше і частіше супроводжуються ускладненнями. Пізні вагітність і пологи можуть негативно проявитися на нащадках. Діти, які народжуються .у батьків старшого віку, частіше

ма­ють уроджені анатомічні і психічні дефекти, схильні до численних гострих і хронічних захворювань, мають знижену імунологічну активність.

Серед численних психофізіологічних причин, які порушують гармо­нійні стосунки між подружжям, зокрема, в інтимній сфері, вирізняють 3 основні групи:

1) неоднозначне розуміння кожним із подружжя власних сімейних прав і обов'язків, наприклад, у розподілі об'ємів домашньої праці і вихованні дітей;

2) сексуальне незадоволення подружжя одне одним;

3) недоліки і дефекти виховання.

У кожному прояві життєдіяльності людина повинна виходити з того, що вона створена для любові. Зароджувати І виховувати у собі це по­чуття, яке знаходить концентроване втілення у формуванні сім'ї і на­родженні дітей, не лише біологічний інстинкт, але й могутній стимул організації здорового способу життя, фактор збереження і відновлення здоров'я. Гармонія сімейних відносин грунтується на взаємному кохан­ні, щирості, вірності, моральній чистоті і взаємовимогливості, культурі сексуальних відносин, сприяє формуванню в організмі фізичного і пси­хічного здоров'я, є активним стимулом довголіття.

Фізичний і психічний стан людини визначає потенціал її здоров'я не лише на період активної життєдіяльності, тобто на молодий і середній вік, які є найактивнішими етапами її прояву, але й є важливою основою формування активного і працездатного довголіття, фактором профілакти­ки численних недуг старості і передчасної смерті. Високий рівень соматичного і духовного здоров'я здатний забезпечити довготривалу і активну старість, натомість, низькі показники здоров'я спричиняють різноманітні захворювання і скорочують біологічно детерміновану тривалість життя.

Активне довголіття.

Зміна вікової структури населення в другій половині XX століття продиктувала нові критерії в оцінці віку людей. Згідно з прийнятою міжнародною класифікацією, люди у віці 45-59 років належать до гру­пи середнього віку, у віці 60-74 роки - похилого, старші 75 років - до групи старечого віку. Люди віком понад 90 років і старші вважаються довгожителями. Ця класифікація є умовною, оскільки немає чітких по­казників, які б дозволили відмежувати один вік від іншого.

Індивідуальне здоров'я і довголіття визначають мету і зміст життя не лише окремої людини, а й усієї цивілізації. Така оцінка значення здоров'я і довголіття відповідає гуманістичним тенденціям, виробленим людством, за якими цінність здоров'я і життя окремої людини форму­ють та визначають цінності загальнолюдського значення.

Саме тому процес старіння з індивідуальному прояві і як широка біологічна і санологічна проблема потребує вивчення з метою фізіологіч­ного, науково обгрунтованого втручання в його формування і перебіг. Вивчення суті старіння базується на трьох основних проблемах:

• перша - виявлення закономірностей, фундаментальних біологічних механізмів процесів старіння;

• друга - визначення і оцінка факторів формування передчасної ста­рості з метою зменшення і навіть нівелювання їх шкідливого впливу на організм;

• третя - вивчення соціальних, гігієнічних, професійних, економіч­них факторів впливу на тривалість життя.

Старіння - закономірний біологічний процес зниження фізіологіч­них функцій організму, зумовлений генетично детермінованим періодом тривалості життя

людини. Процес старіння проявляється специфічними зовнішніми і внутрішніми ознаками. Зовнішні ознаки старіння :

• зміна форми і статури тіла;

• уповільнення і порушення координації ходи;

• швидка фізична і психічна втомлюваність;

• зниження працездатності;

- поява на шкірі зморщок;

- випадання або посивіння волосся;

- зниження гостроти зору і слуху, пам'яті;

- неадекватність сприймання ситуації.

Внутрішні ознаки проявляються:

• зниженням активності умовних і безумовних рефлексів;

• зниження мускульної сили і м'язового тонусу;

• погіршення діяльності серцево-судинної системи, органів трав­лення, виділення;

• пригнічення системи імунного захисту;

• порушення адаптації організму проти дії хвороботворних чинників. Відомо, однак, що за відносно однакових генетичних передумов

старіння індивідуальна тривалість життя досить розмаїта. Вона зале­жить не лише від біологічних факторів, але й від численних індивіду­альних чинників і умов формування здорового способу життя - соціа­льних, гігієнічних, культурно-естетичних, економічних, медико-профілактичних, якими визначаються не лише фізичне і психічне здоров'я людини, але і її активне довголіття.

Наприклад, досвід країн з високим рівнем економічного розвитку засвідчує, що. незалежно від матеріального достатку і рівня соціально­го захисту осіб похилого віку, тривалість їх життя визначається пере­важно способом формування здоров'я, а не матеріальними факторами. У більшості випадків люди, неспроможні досягти генетично запрогра­мованої межі життя, найчастіше вмирають від причин недосконалого фізичного і психічного розвитку, неуваги до проблеми зміцнення здо­ров'я у молодому і середньому віці.

Відомий український фізіолог, академік О.О. Богомолець висловив гіпотезу, за якою основною умовою довголіття є адаптація організму до старості. Сучасна наука геронтологія накопичила чимало фактів, які підтверджують гіпотезу вченого. Природа наділила людину дивовижною властивістю активно боротися не лише проти чинників, якими визна­чена біологічна тривалість життя, але й проти побічних факторів, спро­можних його скоротити.

З-поміж численних причин, спроможних прискорити процес старін­ня або викликати недуги старості, визначальними вважаються такі:

• гіподинамія;

• ожиріння;

• куріння;

• зловживання алкоголем;

• грубі порушення режиму праці і відпочинку;

• порушення регулярності приймання їжі і переїдання;

• недосипання.

Всі вони належать до факторів ризику передчасної старості. До за­хворювань, які сприяють передчасному старінню, відносять: цукровий діабет, ожиріння, артеріальну гіпертензію, атеросклероз.

Істотну роль у прискоренні процесів старіння, особливо в період переходу людини на пенсію, відіграє стан її психоемоційної сфери. З-поміж численних психоемоційних факторів необхідно виділити:

• порушення усталеного режиму трудової діяльності;

• втрати звичних зв `язків з колективом;

• невдоволення життям;

- депресія;

- соціальна пасивність.

Певне значення у формуванні психологічної стійкості таких людей мають їх культурно-освітній і духовний рівень, матеріальне забезпе­чення, стан здоров'я. Чим нижчий, зокрема, рівень інтелекту або мате­ріального достатку, тим виразніше в похилому віці проявляються від­чуття самотності, безпомічності, соціальної ізоляції, частіше виника­ють розлади у фізичному і психічному здоров'ї.

Найвиразніший прояв почуття соціальної дезінтеграціі людини похило­го віку, стан її психічної депресії в умовах соціального відчуження назива­ється аномією. Аномія проявляється недовірою і відчаєм похилої людини у зв'язку з байдужим ставленням до неї близьких і всього суспільства.

Сповільнення процесів старіння - важлива не лише медико-біологічна, але й соціальна проблема. Старіння, як руйнівний для організму процес, неминуче спричинює втрату здоров'я, зниження працездатно­сті, фізичної і психічної активності, знижує опірність організму до чи­сленних недуг. Однак на шляху від здорової працездатної людини до немічної і хворої, на етапах переходу від молодої до похилої її організм проходить певні стадії розвитку, кожна з яких має свої резерви проти­дії старінню. Найважливіше санологічне завдання у боротьбі з передча­сним старінням полягає у забезпеченні можливостей оптимального ви­користання людиною цих резервів.

Вивченням методів і опрацюванням профілактичних заходів, спрямо­ваних на сповільнення старіння і продовження тривалості життя, займа­ється спеціальна геронтологічна наука - герогігієна. Герогігієна вивчає санологічні аспекти попередження старіння створенням не лише страте­гії і тактики, але й опрацювання конкретних засобів формування здоро­вого способу життя - найважливішої передумови і основи довголіття.

Розрізняють, принаймні, сім основних гігієнічних рекомендацій, дотримання яких сприяє продовженню тривалості повноцінного життя:

1. відмова від переїдання;

2. регулярність приймання їжі;

3. дотримання раціонального режиму праці і відпочинку;

4. забезпечення достатньої тривалості (не менше 7 годин) сну;

5. регулярне забезпечення рухового режиму;

6. відмова від куріння;

7. відмова від зловживання алкоголем.

Важливе значення у формуванні активного довголіття відіграє ха­рактер харчування. З метою профілактики передчасного старіння необ­хідно дотримуватися таких його принципів:

1. вживання їжі, енергетична ємкість якої не перевищує енерговитрат організму;

2. не перевищувати у харчовому раціоні гігієнічно обгрунтованих норм споживання їжі, насамперед, білкових продуктів;

3. забезпечення якісної повноцінності харчування за рахунок збалансо­ваного забезпечення його вітамінам», мінеральними солями, мікро­елементами;

4. систематичне дотримання тактики комбінованого харчування з використанням продуктів рослинного і тваринного походження, віддаю­чи перевагу молочно-рослинній їжі.

Варто пам'ятати, що як і аскетична відмова від численних проду­ктів, систематичне недоїдання або тривале голодування, так і перева­нтаження харчового раціону однаково шкідливі у формуванні здорово­го способу життя і активного довголіття.

Необхідною умовою тривалого життя і забезпечення повноцінної ста­рості є фізична і психічна активність не лише у творчому, працездат­ному періоді, але яка не повинна перериватись у похилому і навіть старечому віці. Численні наукові дослідження свідчать про те, що сис­тематичні фізичні навантаження, зокрема, рухова активність, особли­во в раціональному поєднанні з розумовою працею, сприяють сповіль­ненню, процесу старіння, завдяки залученню до активного і координо­ваного функціонування різних ділянок організму значної кількості його органів і систем.

У похилому віці кожна людина повинна продовжувати активний спо­сіб життя, відповідно адаптувавши об'єми його фізичного і психічного навантаження до реальних можливостей кожної людини. Особливо важ­ливо при переході на пенсію (у жінок - 55 років, у чоловіків - 60 років) не створювати негативного психологічного фону навколо факту розриву людини з усталеним стереотипом професійної діяльності, що і фізично, а надто психологічно, сприймається людиною гостро і болісно. З метою психологічної адаптації пенсіонера до цього переломного періоду в його житті необхідна спеціальна моральна і фізична підготовка в передпенсійному періоді до нових умов життя. Неабияке санологічне значення і соці­ально-економічну доцільність набувають тенденції залучення осіб пенсій­ного віку, зокрема, наукового, творчого, педагогічного профілю, які ма­ють великий професійний досвід і фізичні та психологічні спроможності його реалізації, до продовження їх праці в колективі на попередньому місці роботи. Чим триваліше працездатна людина підтримуватиме соціа­льні і виробничі контакти з колективом, відчуватиме суспільну необхід­ність своєї професійної діяльності, тим активніше формуватимуться у неї санологічні стереотипи, тим енергійнішими будуть її зусилля, спря­мовані на творення якісного довголітнього життя.

За неможливості продовжувати професійну діяльність з різних обста­вин кожній людині пенсійного віку необхідно виробити основи й індивіду­альні форми активного відпочинку із врахуванням фізичних і психічних можливостей, стану здоров'я, віку, статі. Насамперед, вже в передпенсійному періоді слід скласти чіткий розпорядок дня, який враховував би кон­кретні, регламентовані у часі об'єми щоденних фізичних і психічних наван­тажень. Наприклад, такою може бути праця, не пов'язана з інтенсивним фізичним і психічним напруженням, домашні турботи, неважка робота в саду, на присадибній ділянці, заняття рукодільними ремеслами, бджіль­ництвом, вирощуванням овочів, квітів. Обов'язковими мають бути щоденні ранкові і вечірні прогулянки, часте спілкування із природою, відпочинок у лісі, на березі річки чи озера, на луках. Корисні рибалка, збирання у лісі ягід, грибів, лікарських рослин. Важливо насамперед, у психологічному плані, продовжувати підтримувати контакти з минулими співпрацівника­ми. Активно і позитивно на фізичний і психічний стан

людей похилого віку впливають продовження творчої діяльності, заняття літературою, музикою, живописом, участь у корисній громадській діяльності.

Позитивну роль у формуванні психічної урівноваженості організму літніх людей, у регулюванні процесів збудження і гальмування в центра­льній нервовій системі відіграють прийоми психічної релаксації. Сеанси релаксації проводять у формі автотренінгу на фоні живої мальовничої природи або в приміщеннях, які імітують її за допомогою художніх образотворчих засобів. В останньому випадку заспокійливі ефекти рела­ксації потенціюють спеціально підібраним музичним супроводженням.

З аналогічною метою використовують і методику медитації. Метод за­позичений із практики древніх традиційних індотібетських цілителів-йогів і грунтується на створенні урівноваженого психічного стану людини шля­хом тимчасового абстрагування, психічного відключення від реалій навко­лишнього життя і занурення думкою у вічність і безмежність Всесвіту.

Корисну роль у формуванні здорового способу життя у похилому віці відіграють групи здоров'я, які створюються при спортивних ком­плексах, стадіонах, деяких підприємствах, домоуправліннях. У цих гру­пах фахівці спортивної медицини опрацьовують спеціальні комплекси фізичних, зокрема, рухових занять для осіб похилого віку, які спрямо­вані на формування здорового способу життя і боротьбу з передчасною старістю. Крім фізичних вправ, у таких групах створюються можливос­ті психологічних контактів з людьми аналогічного віку, близьких за ста­ном здоров'я, професійними і духовними інтересами. Заняття у цих гру­пах відіграють важливу роль у фізичній і психологічній адаптації до старості, значно зменшують відчуття соціальної дезінтеграції, форму­ють та відтворюють фізичне і психічне здоров'я, попереджують перед­часне старіння організму.