8. Робота над рукописом

Зібравши і вивчивши літературні джерела та практичний матеріал, студент приступає до написання дипломної роботи. Це складний етап роботи над темою, що вимагає зосередженості і завзятої праці.

Хоча дипломна робота виконується з однієї теми, у процесі її написання студент використовує весь наявний у нього запас знань і навичок, одержаних при вивченні ряду юридичних дисциплін.

Виклад питань теми повинен бути послідовним, логічним. При написанні дипломної роботи не завжди доцільно вико­ристовувати весь законспектований і зібраний матеріал, краще вибрати основні дані, що дозволяють чітко й обґрунтовано розкрити обрану тему.

Дипломна робота спочатку пишеться на чернетці на одній стороні листа з полями ліворуч, щоб при необхідності можна було робити текстові вставки на полях чи на зворотному боці листа.

При написанні роботи потрібно постійно стежити за тим, щоб не відхилятися від питання, поставленого в заголовку. Треба, щоб кожен параграф містив самостійну думку.

Написавши чорновий рукопис, потрібно відредагувати весь написаний текст. Приступати до редагування роботи краще через 2-3 дні. Глянувши на написаний текст свіжим поглядом, цілком можливо побачити свої помилки і шляхи поліпшення змісту роботи.

Чорновий варіант рукопису повинен бути передрукований на комп'ютері в редакторі Word.

9. Мова та стиль написання

Дипломна робота пишеться українською мовою. Згідно зі статтею 11 Закону "Про мови в Українській РСР" від 22 жовтня 1989 р. в Україні мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських орга­нів, підприємств, установ і організацій є українська мова. Всі дипломні, курсові роботи, контрольні, вступні екзаменаційні роботи, протоколи лабораторних робіт є внутрішньо-університетською документацією. Тому ДЕК не може дозволити вико­ристання іншої мови.

Велику увагу потрібно звернути на грамотність і стиль викладу матеріалу. Викладати матеріал у дипломній роботі потрібно чітко, ясно, застосовуючи прийняту наукову терміно­логію, уникаючи повторень і загальновідомих положень, що містяться в підручниках і навчальних посібниках. Пояснювати треба тільки маловідомі чи суперечливі поняття з посиланням на авторів, які висловлюють різні думки з того самого питання.

У роботі не доречно користуватися побутовими висловами, виразами, у стилістичній правильності та влучності яких немає впевненості. Не варто зловживати простими пропозиціями: рівень подачі наукового тексту припускає відому складність мови. З іншого боку, не треба обтяжувати текст надлишком спеціальної термінології там, де вона не є обов'язковою, словами іноземного походження, якщо їх цілком можна замінити звичними слуху українськими синонімами.

У роботі не повинно бути граматичних і пунктуаційних помилок. Помилки, описки та графічні неточності не допускається виправляти у чистовому варіанті дипломної роботи підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки.

Насамперед потрібно мати на увазі, що студентська письмова робота відноситься до строго визначеного жанру: це науковий здобуток. Тому вона має відповідати вимогам цього жанру і повинна бути написаною в стилістиці наукового тексту. Письмова наукова мова будується відповідно до визначених правил - так званих правил академічного етикету. Це сформовані в ученому співтоваристві традиції публічного викладення своїх думок з опорою на привабливі для їхнього обґрунтування концепції. Ці неписані правила і традиції спрямовані на забезпечення тону взаємної поваги у науковій полеміці, дотримання авторських прав, коректності у викладі концепцій, що містяться у використовуваних джерелах, відсутність значеннєвих перекручувань, штучних натяжок і фальсифікацій.

Для наукового тексту характерний формально-логічний спосіб викладу, що підкоряє собі усі використовувані автором мовні засоби. Виклад такого роду повинен бути цілісним і об'єднаний єдиним логічним зв'язком, оскільки дослідник пере­слідує єдину мету — обґрунтувати та довести ряд теоретичних положень. І використовувані ним засоби вираження насамперед повинні відрізнятися точністю, значеннєвою ясністю. Ключові слова наукового тексту - це не просто слова, а поняття. Якщо користуються понятійним апаратом, тобто встановленою систе­мою термінів, то значення і зміст використовуваних понять повинен бути не розпливчастим, а чітким і зрозумілим.

Текст дипломної роботи не варто захаращувати непотрібни­ми, паразитарними за своєю природою повторами, що приво­дять до тавтології.

Необхідно стежити за тим, щоб значення термінів, що використовуються відповідало загальноприйнятому в юриспруденції та конкретній її галузі вживанню.

Наукова мова припускає використання визначених фразео­логічних зворотів, слів-зв'язувань, вступних слів, призначення яких полягає в тому, щоб показати логічне співвідношення даної частини викладу з попередньою і наступною чи підкреслити рубрикацію тексту. Так, вступні слова й звороти типу "отже", "у такий спосіб" показують, що дана частина тексту служить як би узагальненням викладеного вище. Слова і звороти "отже", "звід­си випливає, що..." свідчать про те, що між сказаним вище і тим, що буде сказано, існують причинно-наслідкові відносини. Слова і звороти типу "спочатку", "по-перше", "по-друге", "насампе­ред", "нарешті", "на закінчення сказаного" вказують на місце думки, що викладається, чи факту в логічній структурі тексту. Слова і звороти "однак", "проте ", "у тім", "тим часом" виражають наявність протиріччя між тільки що сказаним і тим, що буде сказано.

Стала традиційна форма подачі наукового тексту припускає максимальну відстороненість від емоційних оцінок та інди­відуальних особливостей мови і стилю автора. Особливістю су­часного наукового тексту є майже повне виключення з вживан­ня особистого займенника першої особи однини - "я". Там, де автору потрібно назвати себе, використовується займенник мно­жини - "ми". Утворюються конструкції типу "ми думаємо", "нам здається", "на нашу думку" тощо. Це, так звана, авторська етика.

Таке слововживання, надає тексту більшої об'єктивності, створюється враження, що за автором, як одиничним суб'єктом, стоїть група людей - наукова школа, напрям, однодумці. Крім того, використання слова "ми" замість "я" свідчить про скром­ність і більш відповідає неписаним вимогам академічного ети­кету: автор не підносить свій особистий внесок, а навпаки, робить начебто надбанням усього ученого співтовариства.

Проте текст не повинен суцільно майоріти словом "ми". Для стилістичної розмаїтості варто звертатися і до інших конструк­цій, що забезпечують належний рівень безособовості.

У тексті дипломної роботи рекомендується частіше засто­совувати абзац, виділяючи закінчену думку.