Відповідальність посадових та службових осіб за порушення права на доступ до інформації

 

Закон про доступ до публічної інформації встановлює право на оскарження рішень, а також дії/бездіяльності розпорядників інформації, а так само відповідальність за такі дії.

 

Відповідно до статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

• ненадання відповіді на запит;

• ненадання інформації на запит;

• безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

• неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

• надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

• несвоєчасне надання інформації;

• необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

• нездійснення реєстрації документів;

• навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Важливою умовою відповідальності є не лише наявність порушення закону, але й наявність особи, на яку, відповідно до закону та посадової інструкції чи іншого документу (наказу, розпорядження тощо), покладено обов’язок забезпечувати доступ.

 

Основними видами відповідальності для розпорядників суб'єктів владних повноважень є дисциплінарна (за порушення умов трудового контракту) та адміністративна відповідальність (за вчинення адміністративного проступку, у зв’язку з недотриманням вимог закону). Основною статтею Кодексу про адміністративні правопорушення (КпАП) що стосується ненадання інформації за запитами є ст. 212-3. Особу може бути оштрафовано на суму від 425 до 1360 грн. за те, що вона:

• неправомірно відмовила в наданні інформації,

• надала інформацію несвоєчасно,

• надала неповну інформацію,

• надала інформацію, що не відповідає дійсності.

 

Незважаючи на те, що Кабінет Міністрів України мав розробити і внести до парламенту зміни до законодавства, у зв'язку з прийняття нових інформаційних законів, у т.ч. розширити перелік підстав для притягнення до відповідальності, ст. 212-3 до цього часу не охоплює усі неправомірні дії за ненадання доступу до інформації. Утім, КпАП містить ряд інших вузькоспеціалізованих статей щодо порушення інформаційних прав, зокрема ст. 164-14 «Порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг державним коштом», за яку передбачено відповідальність від 11 до 17 тис. грн.

 

Якщо журналісту пріоритетніше отримати саме інформацію, йому доведеться скористатися механізмом оскарження в порядку підпорядкування (до керівника органу чи вищого органу, за його наявності) та/або до адміністративного суду. Механізм оскарження не передбачає прямого притягнення особи до адміністративної відповідальності (хоча деякі види санкцій може бути застосовано внаслідок розгляду скарги), а більшою мірою змушує розпорядника, за наявності законних на те підстав, надати належну відповідь на запит на інформацію.

 

 

Захист посадових та службових осіб

 

Закон про доступ до публічної інформації у статті 11 чи не вперше встановив захист чиновників - "викривачів" за поширення інформації, що становить суспільний інтерес:

 

Посадові та службові особи не підлягають юридичній відповідальності, незважаючи на порушення своїх обов'язків, за розголошення інформації про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а також містить докази правопорушення або стосується істотної загрози здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю.

 

Утім, для повної функціональності ця норма потребує імплементації в процесуальне законодавство.