6. Поняття та зміст податкової системи
Податкова система є провідною складовою системи публічних доходів. Законодавче визначення податкової системи регламентується положеннями статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року, відповідно до якої сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування. У цьому випадку поняття податкової системи ототожнюється з поняттям системи оподаткування, а податкова система розглядається як сукупність податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру (розуміння податкової системи у вузькому значенні).
З Іншого боку, податкова система містить у собі низку процесуальних відносин щодо встановлення, зміни та скасування податків, інших податкових платежів, забезпечення їхньої сплати, організації контролю й застосування відповідальності за порушення податкового законодавства.
Отже, у широкому значенні під податковою системою слід розглядати взаємопов'язану сукупність діючих у конкретний моменту конкретній державі суттєвих умов оподаткування. Елементами податкової системи в цьому випадку є:
система всіх податкових платежів;
система принципів оподаткування;
система податкового законодавства;
правовий механізм податку;
система податкових органів, їх права, обов'язки, відповідальність;
порядок, форми й методи встановлення, зміни та скасування податків;
закріплення правового механізму податку по кожному податковому платежу;
форми й методи податкового контролю;
права, обов'язки, відповідальність, способи захисту прав і законних інтересів платників податків та Інших учасників податкових правовідносин тощо.
Таким чином, поняття податкової системи в широкому розумінні не є тотожним поняттю системи податків. Перше з них е ширшим і включає в себе, окрім системи податків, ще низку як політико-правових, так й економічних елементів.
7. Принципи оподаткування
Під принципами оподаткування слід розуміти основні вихідні положення системи оподаткування. Принципам оподаткування економісти різних поколінь надавали і надають велике теоретичне і практичне значення. Першорядне значення в цьому питанні відводиться Адаму Сміту, який у своїй роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776) вперше обгрунтував чотири основні принципи оподаткування, що є актуальними і в даний час: справедливості, визначеності, зручності сплати для платників податків та економії ( дешевизни справляння):
1) принцип справедливості піддані держави повинні брати участь у покритті витрат уряду, кожний по можливості, згідно своєї відносної платоспроможності, тобто пропорційно доходу, яким він користується під охороною уряду. Дотримання цього положення або нехтування ним призведе до так званого рівності або нерівності оподаткування;
2) принцип визначеності податок, який зобов'язаний сплачувати кожен повинен бути точно визначений, а не довільний. Розмір податку, час та спосіб його сплати повинні бути зрозумілі і відомі як самому платникові, так і будь-хто інший;
3) принцип зручності кожен податок має стягуватися у такий час і таким способом, які найбільш зручні для платника;
4) принцип економії кожен податок має бути так розроблений, щоб він витягав з кишені платника якомога менше понад те, що він приносить державному казначейству.
Вчення про принципи оподаткування не стояло на місці. Основні принципи, розроблені А. Смітом, були вивчені і доповнені новими, економічно обгрунтованими положеннями. Зокрема, німецький економіст Адольф Вагнер виділяє три групи принципів стягнення податків:
етичні принципи оподаткування:
загальність податків;
відповідність оподаткування з платоспроможністю;
принципи управління податками:
визначеність обкладення;
зручності оподаткування та справляння податків для їх платників;
дешевизна справляння;
народногосподарські принципи:
належний вибір джерел податків;
правильна комбінація сукупності податків у таку систему, яка забезпечувала б, при можливості дотримання етичних принципів та принципів управління, а також достатність надходження і еластичності на випадок надзвичайних державних потреб.
8. Класифікація податків
Обов'язкові платежі податкового характеру класифікуються за різними підставами.
1) залежно від органу влади, який встановлює і скасовує податки та території дії податку:
загальнодержавні — встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України;
місцеві—встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України;
2) за видом фонду, до якого надходять податки:
закріплені—надходять до конкретного бюджету або спеціального цільового фонду:
регулюючі (різнорівневі)— надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства;
3) за видом платника:
податки з фізичних осіб—сплачують лише фізичні особи;
податки з юридичних осіб — сплачують лише юридичні особи;
змішані—сплачують як юридичні, так і фізичні особи;
4) за формою оподаткування:
прямі — встановлюються безпосередньо щодо платників податків і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування;
непрямі — встановлюються в цінах товарів і послуг та сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів;
5) за економічним змістом:
податки на доходи—стягуються безпосередньо з доходів фізичних і юридичних осіб;
податки на споживання—сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні і справляються у формі непрямих податків:
податки на майно—встановлюються стосовно рухомого або нерухомого майна:
6) за характером використання:
загального призначення—використовуються на загальні цілі без конкретизації заходів або витрат, на які вони витрачаються (це власне податки у вузькому розумінні).
цільові податки—встановлюються з метою фінансування конкретного напряму публічних видатків;
7) за періодичністю стягнення:
разові—сплачуються один раз протягом певного часу при здійсненні певних дій (більшою мірою такий різновид податків має характер зборів);
систематичні (регулярні)- сплачуються регулярно через певні проміжки часу й протягом усього періоду володіння або діяльності платника (щомісячно, поквартально, щорічно):
8) за обліком податкового платежу:
податки, фінансовані споживачем (акциз, податок на додану вартість):
податки, що включаються у собівартість (податок з власників транспортних засобів, земельний податок);
податки, фінансовані за рахунок балансового прибутку (податок на майно, податок з реклами):
податки, фінансовані за рахунок чистого прибутку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки);
9) за способом стягнення:
розкладні — спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави й місцевого самоврядування в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні - між платниками (історично це перша форма стягнення податків);
окладні— передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо, а загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників;
10) за методом оподаткування:
прогресивні— податки, ставки яких зростають зі збільшенням величини об'єкта оподаткування;
пропорційні — податки, ставки яких не залежать від розміру об'єкта оподаткування;
регресивні—податки, ставки яких зменшуються зі зростанням величини об'єкта оподаткування;
11) за формою стягнення:
- грошові—стягуються в грошовій формі;
- натуральні податки—стягуються у вигляді певних товарів, наприклад, продуктами сільськогосподарського виробництва.