5. Зміст соціально-забезпечувальних правовідносин

Зміст правовідносин складають суб’єктивні права та обов’язки.

Зміст матеріальних правовідносин:

• право особи на конкретний вид соціального забезпечення у встановленому розмірі і у визначені терміни та

• обов’язок компетентного органу прийняти рішення про надання чи відмову у наданні певного виду соціального забезпечення.

Зміст процедурних правовідносин:

• право особи на встановлення юридичних фактів, необхідних для виникнення права на конкретний вид соціального забезпечення та

• обов’язок державного органу зробити перевірку і винести рішення про задоволення права особи або відмову у задоволенні.

Зміст процесуальних правовідносин:

• право особина відновлення порушеного права та

• обов’язок державного органу розглянути спір по суті і винести рішення.

6. Юридичні факти

Конкретною підставою виникнення соціально-забезпечувальних правовідносин, як і будь-яких інших є юридичний факт.

Юридичний факт – це правові підстави (передбачені законом конкретні обставини) виникнення, зміни чи припинення правовідносин.

Юридичні наслідки можуть спричинятись одиничним фактором, або наступати лише в поєднанні із іншими, тобто при наявності комплексного юридичного фактичного складу. Всі соціально-забезпечувальні правовідносини виникають саме із таких складних юридичних фактів, котрі мають трьохступеневу структуру:

1. Об’єктивні підстави, закріплені в нормах права. Йдеться про настання соціальних ризиків ( настання старості, безробіття, народження і виховання дітей, смерть годувальника тимчасова непрацездатність, інвалідність, потреба в медичній допомозі та лікуванні, малозабезпеченість). Інші підстави виникають із права, - всі види трудового стажу, участь в соціальному страхуванні.

2. Волевиявлення особи, яка має право на отримання відповідного виду соціального забезпечення, або на поновлення порушеного права ( заява про отримання пенсії по старості)

3. Прийняття рішення відповідним уповноваженим органом держави.

Поняття трудового стажу

Страховий і трудовий стаж : встановлення та обчислення

Пенсійна реформа стартувала ще у 2004 р. Як відомо, з 1992 по 2004 рік розрахунок пенсії здійснювали на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», а починаючи з 01.01.2004 - на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Саме тоді і з'явилося замість звичного поняття «трудовий стаж» поняття «страховий стаж».

Трудови́й стаж — тривалість роботи і інших видів діяльності, з якими пов'язується право людини, головним чином, у сфері пенсійного забезпечення. Основним документом, що підтверджує трудовий стаж роботи, є трудова книжка, за відсутності якої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій за мінімальний страховий внесок.

Сьогодні наявність стажу безпосередньо пов'язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування, тобто до страхового стажу зараховують лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески. Це є принциповою відмінністю між поняттями «трудовий стаж» та «страховий стаж».

Пенсійне реформування ще не закінчене і щороку зазнає змін. Отже, з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» вкотре відбулися зміни у законодавчих актах щодо пенсійного забезпечення. Ці зміни набрали чинності з 01.10.2011.

Так, були підвищені пенсійний вік та мінімальний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком. Відповідно до внесених змін особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності 35 років страхового стажу (для чоловіків) та 30 років (для жінок) встановлюють у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

За кожен повний рік страхового стажу понад 35 років для чоловіків і 30 років для жінок пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, нарахованої відповідно до стажу і заробітку особи, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком.

Водночас для осіб, яким пенсію було призначено до 1 жовтня 2011 року, крім тих, яким після набрання чинності названого Закону було перераховано пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, встановлюють розмір пенсії за віком:

• мінімальний - за наявності для чоловіків 25 років, для жінок - 20 років страхового стажу;

• збільшений - за кожен повний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок.

Тобто ця норма (необхідний страховий стаж 35 років для чоловіків і 30 років для жінок) стосується лише осіб, яким пенсію призначено після 01.10.2011 р., та пенсіонерів, які продовжують працювати і в подальшому виявлять бажання перерахувати пенсії з урахуванням заробітку, отриманого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Згідно з нормами ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для обчислення пенсії зараховують:

• періоди трудового стажу до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяли раніше;

• періоди роботи після 01.01.2004р. за умови сплати страхових внесків;

• час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку;

• час догляду за дитиною-інвалідом, інвалідом І групи, за престарілим, який потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо працездатні особи, які здійснюють догляд за названими особами, отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

• час професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та отримання стипендії);

• час отримання допомоги з безробіття;

• час від визнання особи інвалідом до дня досягнення нею пенсійного віку - для обчислення розміру пенсії за віком інваліда, з якої визначають пенсію за інвалідністю;

• час від дня смерті годувальника до дня, коли годувальник досягнув би пенсійного віку, - для обчислення розміру пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Страховий стаж обчислюють територіальні органи Пенсійного фонду України за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до 01.01.2004р. Документами, які підтверджують стаж, є трудова книжка, довідки з місця роботи чи інші документи, видані відповідно до вимог законодавства. В окремих випадках, визначених законодавством, періоди роботи можуть бути підтверджені показаннями свідків.

Страховий стаж для призначення пенсії обчислюють в місяцях. Неповний місяць роботи зараховують до страхового стажу як повний місяць за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж розмір страхового внеску, обчисленого з мінімальної заробітної плати (мінімальний страховий внесок).

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж розмір мінімального страхового внеску, цей період зараховують до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За осіб, які проходять строкову військову службу, отримують допомогу для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, за інвалідом І групи, престарілою людиною, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або коли досягла 80-річного віку, страхові внески, які перераховують до солідарної системи, сплачують з коштів відповідних бюджетів. При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) у цих випадках враховують мінімальний розмір заробітної плати.

Періоди зарахування до страхового стажу згідно із законодавством, яке діяло до 01.01.2004, встановлюють з урахуванням пільгового обчислення стажу.

При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності Закону, на підземних роботах, на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховують по одному року.

До стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, зараховують час виконання робіт безпосередньо на виробництвах, у цехах, дільницях, відділеннях за професіями й посадами, передбаченими Списками №1 і 2, якщо працівники зайняті на цих роботах повний робочий день. Роботу за сумісництвом не зараховують до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі робочі місця за умовами праці підлягають обов'язковій атестації, яку проводить спеціальна атестаційна комісія. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992р.

Для обчислення розміру пенсії застосовують коефіцієнт страхового стажу. Його визначають із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою

См * Вс

Кс = ———————,

100% * 12

де Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу на підземних роботах, на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 - 0,85.

Отже, як бачимо, в Україні поступово відбуваються процеси реформування систем пенсійного та страхового забезпечення. Поки що можливість впровадження накопичувального рівня пенсійної системи, коли кожен платник робить внески для себе, відкладена на невизначений період. Так званий другий рівень пенсійної системи впроваджуватиметься лише з того часу, коли Пенсійний фонд стане бездефіцитним. Розмір персонального страхового внеску на першому етапі становитиме 2%, а потім щорічно підвищуватиметься на 1%, поки не досягне 7%. Але і ця новація буде поширена лише на тих громадян країни, кому на момент запровадження другого рівня виповниться не більше 35 років.

Страховий стаж – це період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею,роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачене законодавством.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Ними можуть бути громадяни України, іноземні громадяни,особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають на території України. Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального забезпечення країни, де вони перебувають , мають право на забезпечення по загальнообов’язковому соціальному страхуванню в України за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором.