.Методи оцінювання

Оцінювання навчальної роботи студента з дисципліни “Соціологія” включає:

• поточне оцінювання та тестування з окремих тем;

• підсумкове тестування по залікових модулях;

• ректорська контрольна робота;

• підсумкова оцінка за КПІЗ, враховуючи поточне опитування;

• підсумковий письмовий іспит.

За 100-бальною шкалою виставляється підсумковий бал як сума набраних балів за результатами оцінювання всіх складових залікового кредиту.

%

Заліковий модуль 1	Заліковий модуль 2 (ректорська контрольна робота)	Заліковий модуль 3 (підсумкова оцінка за КПІЗ, враховуючи поточне опитування)	Заліковий модуль 4 (письмовий екзамен)
15 %	25 %	20 %	40%
Тиждень 8	Тиждень 17	Тиждень 18

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ

За шкалою Університету	За національною шкалою	За шкалою ECTS
90-100	відмінно	А (відмінно)
85-89 75-84	добре	B (дуже добре) C (добре)
65-74 60-64	задовільно	D (задовільно) E (задовільно)
35-59	незадовільно	FX (незадовільно з можливістю повторного складання)
1-34	незадовільно	F (незадовільно з обов’язковим повторним курсом)

Глосарій

Вибірка – сукупність елементів об’єкта соціологічного дослідження, що

підлягає безпосередньому вивченню.

Гіпотеза – науково обґрунтоване припущення, яке висувається для можливого пояснення певних соціальних фактів, явищ і процесів, котре треба підтвердити або спростувати.

Громадська думка – спосіб формування і впливу масової свідомості, що

виражає ставлення людей до суспільно-значимих подій, фактів, до діяльності окремих спільнот, груп.

Етапи розвитку соціологічних знань – протосоціологічний (з найдавніших часів до ХVІІІ ст.), академічний (класичний – ХІХ ст. – перша чверть ХХ ст.), сучасний (ХХ ст. - сьогодення).

Індивід – окрема конкретна людина, представник людського роду.

Індивідуальність – сукупність біологічних та соціальних рис, що відрізняють одну людину від іншої.

Конфлікт соціальний – природне явище суспільного життя, на яке не можна закривати очі, або заперечувати його наявність.

Конформізм – схильність людини підкорюватися загальноприйнятій думці та поглядам.

Маргінал – людина, яка з різних причин випала зі звичного соціального

середовища і не здатна примкнути до нових соціальних спільнот (іноді з причин культурної невідповідності), людина, що відчуває сильну психологічну напругу і переживає кризу самосвідомості.

Маргіналізація – втрата особистої належності особи до певної соціальної групи з її нормами і цінностями без входження до іншої групи, перехідний,

структурно-невизначений соціальний стан суб’єкта.

Об’єкт соціології – суспільство; об’єктивна соціальна реальність; соціальні зв’язки; соціальні відносини і спосіб їх організації.

Об’єкт соціологічного дослідження – галузь соціальної дійсності (соціальні групи, інститути, процеси, відношення); соціальні протиріччя, які породжують проблемну ситуацію, на яку націлене наукове пізнання.

Особистість – система соціально значущих рис, що характеризують людину як продукт суспільного розвитку та включення її в систему соціальних зв’язків.

Предмет соціології – діяльність особи, соціальних спільнот та різноманітних верств людей у суспільному житті – реальна суспільна свідомість.

Предмет соціологічного дослідження – найбільш суттєві сторони об’єкта дослідження, які характеризують протиріччя, що в ньому виникли, пізнання яких необхідне для розв’язання проблеми ситуації.

Сім’я - історично змінювана мала соціальна група, заснована на родинних зв’язках та відносинах між подружжям, яка забезпечує розвиток соціальних та індивідуальних якостей особистості і здійснює певну економічну діяльність.

Соціалізація – процес засвоєння людиною певної системи знань, норм,

цінностей, притаманний повноправним членам суспільства.

Соціальна адаптація – пристосування людей до певних умов життєдіяльності.

Соціальна діяльність – спосіб здійснення і розвитку соціологічної дійсності, прояву соціальної активності.

Соціальна взаємодія – форма соціальної комунікації, в якій юди діють,

відчувають вплив один на одного, на основі чого виникає сутність солідарності

чи незгоди між ними.

Соціальна мобільність – процес переміщення індивідів між ієрархічними або іншими елементами структури суспільства.

Соціальна стратифікація – сукупність розміщених у вертикальному порядку соціальних прошарків («страт») за основними критеріями нерівності.

Соціальне пристосування – прийняття індивідом чи групою культурних норм і цінностей нового середовища.

Соціальне суперництво – соціальний процес, який полягає у зіткненні

протилежних інтересів індивідів або прагнення до задоволення власних

інтересів.

Соціальний інститут – стійка форма організації і регулювання спільної

діяльності людей – безособова система ролей і статусів.

Соціальний конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, цілей, позицій і думок, поглядів у системі суспільних відносин людей, соціальних груп, соціальних інститутів, суспільства в цілому.

Соціальний статус – позиція індивіда з певними правами і обов’язками, що має соціальну значущість у даній суспільній системі.

Соціологічне дослідження – це складний комплекс логічно послідовних

методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур з метою

отримання точних об’єктивних даних про соціальне явище, що вивчається.

Соціологія – (societas - суспільство, logos - знання, вчення) – наука про

становлення, розвиток та функціонування суспільства, соціальних спільнот,

соціальних відносин, процеси, механізми і принципи їх взаємодії.

Соціологія особистості – галузь соціології, яка вивчає особистість як соціальну систему, як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин.

Співробітництво – соціальний процес, який полягає в узгодженні діяльності індивідів, груп у досягненні загальної мети, незалежно від її характеру.

Суспільство – стабільна, само врегульована, само відтворювана системна

організація соціальних зв’язків і соціальних відносин, спрямована на

задоволення потреб людей.