3. Апарат держави як система державних органів.

Апарат держави – це конституційно передбачена система державно-владних структур, наділених визначеними повноваженнями представницького, управлінського та судового характеру.

Апарат сучасної демократичної держави характеризується наступними ознаками:

• демократизмом, тобто він будується на основі здійснення принципу народовладдя і виконує волю переважної більшості населення;

• суверенністю, тобто незалежністю від будь-яких політичних сил у суспільстві при здійсненні своїх завдань і функцій;

• законністю, тобто точним і неухильним виконанням вимог закону всіма державними службовцями, всіма державними органами;

• гуманізмом, спрямованістю на забезпечення прав і свобод людини, орієнтацією всієї діяльності на інтереси людини;

• соціальною справедливістю, тобто забезпеченням консенсусу у суспільстві, балансу інтересів різних його груп;

• розподілом влади, тобто поділом єдиної державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, за наявності ефективних механізмів їхньої взаємодії та взаємоконтролю та при незалежності кожної з них.

4. Поняття і види форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму.

Форма державного правління – це організація верховної державної влади, порядок її утворення й діяльності, компетенція і взаємозв'язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни. Відомі дві форми правління: монархія і республіка.

Форма державного устрою – це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави та спосіб її територіального поділу. Виділяють дві форми державного устрою: просту (унітарну), складну (федеративну, конфедеративну).

Форма державно-правового режиму – елемент форми держави, що визначає сукупність форм і методів здійснення державної влади, а також об'єм та рівень реальності прав і свобод громадян. Виділяють: демократичний, авторитарний і тоталітарний режими. Демократія – найгірша форма правління за винятком усіх інших, які людство спробувало до цього часу. (В.Черчіль).

5. Поняття права та його ознаки.

Право – це система встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил поведінки (норм), які охороняються силою державного примусу і забезпечують юридичну регламентацію суспільних відносин у масштабах усієї країни.

До основних ознак права можна віднести такі:

а) право - це система правових норм;

б) це правила поведінки загального характеру;

в) ці правила мають загальнообов'язковий характер;

г) вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;

ґ) формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;

д) установлюються, санкціонуються, гарантуються (забезпечуються) державою та її органами;

е) у своїй сукупності регулюють та охороняють соціальні відносини між людьми;

є) правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів рівності, справедливості, гуманізму та милосердя.

6. Загальна характеристика основних галузей права.

Основні галузі права:

1. Конституційне право – це провідна галузь національного права України, її норми є основоположним для всіх інших галузей права, їх базовим нормативним матеріалом. Норми конституційного права мають зобов'язальний, заборонний та дозвільний характер. Основним джерелом конституційного права є Конституція України.

2. Адміністративне право – це галузь права, норми якої регулюють управлінські відносини державних органів, діяльність виконавчо-розпорядчого характеру, встановлюють склад адміністративних правопорушень, порядок і види адміністративних стягнень. (Кодекс України про адміністративні правопорушення)

3. Цивільне право – це сукупність правових норм, які регулюють майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що ґрунтуються на юридичній рівності та майновій самостійності їх учасни­ків, з метою задоволення останніми власних матеріальних і духовних потреб та інтересів. (Цивільний Кодекс України)

4. Кримінальне право – сукупність юридичних норм, що визначають злочинність діянь, їх караність, обставини, що пом'якшують і обтяжують вину, звільняють від пока­рання, окреслюють коло злочинів, види і міру покарання за них тощо. (Кримінальний кодекс України)

5. Трудове право – галузь права, норми якої регулюють трудові відносини між працівниками і власником або органом, уповноваженим власником, щодо укладення трудового договору, його розірвання, умов праці та її охорони, часу праці і часу відпочинку, порядку розгляду трудових спорів тощо. (Кодекс законів про працю України)

6. Сімейне право – галузь права, норми якої регулюють особисті і майнові відносини, що пов’язані зі шлюбом та спорідненістю людей, регулює порядок і умови реєстрації шлюбу, права й обов’язки подружжя, порядок розірвання шлюбу, права й обов’язки батьків і дітей, опіку і піклування. (Сімейний кодекс України)

7. Фінансове право – система норм, що регулюють відносини, які визначають порядок формування і розподілу бюджетних коштів, затвердження бюджету, порядок грошового обігу, оподаткування, діяльності банків. (Податковий кодекс України)

8. Господарське право – галузь права, норми якої регулюють відношення, які виникають в процесі здійснення виробничо-господарської діяльності і державного управ­ління нею. (Господарський кодекс України)

9. Земельне право – система правових норм, що регулюють відносини щодо використання та охорони земель, їх режиму тощо. (Земельний кодекс України)

10. Аграрне право – галузь права, якою регулюються суспільні відносини, що складаються у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, збереження, реалізації, а також форми і порядок організації сільськогосподарських підприємств, селянських і фермерських господарств. (ЗУ “Про колективне сільськогосподарське підприємство”)

11. Екологічне право – система норм, що регулюють суспільні відносини, спрямовані на збереження, віднов­лення сприятливих природних умов, охорону навколишнього середовища, збереження рослинного і тваринного світу. (проект Екологічного кодексу)

12. Адміністративно-процесуальне право – система норм права, яка регулює порядок здійснення і розгляду адміністративних справ, що виникають у сфері державного управління. (Кодекс адміністративного судочинства України)

13. Цивільно-процесуальне право – сукупність норм права, що визначають порядок цивільного судочинства, а саме порядок розгляду справ, які виникають із цивільних, сімейних, трудових, земельних, природоохоронних і адміністративних правовідносин. (Цивільно-процесуальний кодекс України)

14. Кримінально-процесуальне право – сукупність норм права, що визначають порядок провадження у кримінальних справах під час дізнання, досудового слідства і розгляду справи судом. (Кримінально-процесуальний кодекс України)

15. Виправно-трудове (виконавче) право – сукупність норм права, що регулюють порядок і умови відбуття покарання та застосування заходів виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі, виправних робіт, а також порядок діяльності установ, що виконують вироки, тощо. (Кримінально-виконавчий кодекс України)

16. Міжнародне право – система правових норм, що регу­люють взаємовідносини між державами (міжнародне публічне право) чи між громадянами різних країн та їх об'єднаннями (міжнародне приватне право). Міжнародне право не належить до системи внутрішнього права, а складається на основі міждержавних угод. Норми міжнародного права набувають сили в країні лише за умов офіційного визнання (ратифікації) цією країною відповід­ної міжнародної угоди.