2. Формалізоване подання економічної інформації

У разі автоматизованої обробки ЕІ за допомогою ЕОМ важливого значення набуває формалізація подання ЕІ.

Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом ЕІ, то перш ніж розпочинати автоматизовану обробку даних, необхідно формалізовано подати реквізити. Цю дію виконують здебільшого, користуючись таблицею з такими графами (табл.1) : назва реквізиту, позначення, тип, довжина, кількість знаків після коми, ідентифікатор.

Щоб формалізовано подати будь-який показник, насамперед потрібно виокремити його реквізити, позначити кожний з них і визначити його тип.

Якщо для згаданих реквізитів задати значення, яких вони можуть набувати, та присвоїти їм відповідні ідентифікатори, то стане можливим машинне подання інформації, її введення в ЕОМ і машинна обробка.

Розглянемо приклад формалізованого подання показника, котрий задає­ться документом "платіжне доручення" і визначає суму, яка перераховується з рахунку клієнта (платника) відповідного банку на рахунок іншого клієнта (отримувача) того самого чи іншого банку (як оплата за куплені товари або послуги).

Опишемо реквізити цього показника у вигляді табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Реквізити показника документа "платіжне доручення"

№ з/п	Назва реквізиту	Позначення	Тип	Довжина символів	Знаків після коми	Ідентифікатор
1	Сума платежу	W	Кількісний	16	-	SUМ
2	Номер рахунку платника	а	якісний	14	-	NRP
3	Код банку платника	Р	-II-	6	-	КВР
4	Номер рахунку одержувача	b	якісний	14	-	NRO
5	Код банку одержувача	о	-II-	6	-	КВО
6	Номер платіжного доручення	h	-II-	5	-	NPD
7	Дата док-та	d	-II-	6	-	DPD

Згідно з позначеннями первинний показник можна записати у вигляді W а р b о h d

що визначає суму W, яка була перерахована з рахунку "а" в банку "р" на рахунок "b" в банку "о" згідно з документом "платіжне доручення" за номером " h " віддати "d".

Якщо у формалізованому запису первинного показника виконаємо підсумовування за реквізитом d (дата документа), отримуємо новий - він буде похідним - показник такого вигляду:

Одержаний показник визначатиме суму, що її перераховано з рахунку "а" на рахунок "b" за всіма документами (дорученнями) даного дня "d".

Аналогічно можна отримати і інші похідні показники. Якщо для реквізитів визначити їх довжину і проставити в таблиці значення довжини та ідентифікатори, що відповідають цим реквізитам, то можна говорити про введення даних в ЕОМ, формування масивів, зберігання даних на машинних носіях і їх подальшу обробку.

Оскільки записи масиву є сукупністю реквізитів, то набір реквізитів (W, а, p, b, о, h, dі) також можна розглядати як запис інформаційного масиву "оплачених доручень" з іменем, наприклад МАРLD. Довжина запи­су такого масиву дорівнюватиме сумі довжин реквізитів, які входять до нього, і становитиме 67 символів. Умовно структуру такого масиву можна подати у вигляді

W/(SUМ)

а/(NRР)

Р/(КВР)

b/(NRО)

o/(КВО)

h/(NPD)

d/(DРD)

Множину значень будь-якого проміжного показника, наприклад, Wарbо, можна подати також як масив, утворений сумами, перерахованими з рахунку "а" в банку "р" на рахунок "b" в банку "о" за період від "d1" до "d2" з іменем, наприклад МАРL. Його структуру можна записати у вигляді

W/(SUМ)

а/(NRР)

Р/(КВР)

b/(NRО)

о/(КВО)

Масив МАРL має п'ять полів (реквізитів), а довжина його запису 56 знаків.

Такими діями задачу отримання множини значень проміжного показника з множини значень первинного показника Wapbohd можна звести до задачі побудови масиву МАРL із первинного масиву МАРLD.

Загальна схема перетворення має вигляд

Ці масиви можна створити на машинних носіях і ЕОМ, оскільки визначено реквізити, які входять до їх записів, тобто задано ідентифікатори, тип і довжину реквізитів. Питання безпосереднього перетворення вхідних масивів на вихідні - це, по суті, питання організації автоматизованої обробки з використанням тих чи інших програмних і технічних засобів.