2.6. Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Охарактеризувати предмет та об’єкти економічного аналізу.

2. Назвати та пояснити принципи економічного аналізу.

3. Назвати ознаки, що покладені в основу класифікації економічного аналізу.

4. Охарактеризувати види економічного аналізу за наступною схемою: завдання, зміст, організація.

5. Розкрити зв’язок економічного аналізу з іншими дисциплінами.

2.7. Рекомендована література

1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. – 4-е изд., доп. и перераб. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 416 с.

2. Басовский Л.Е. Теория экономического анализа: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 222 с.

3. Гадзевич О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств: Навчальний посібник. – Луцьк: Ред.-вид. відділ ВДУ ім. Лесі Українки, 1997. – 159 с.

4. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюха, В.З. Бучевський, М.І. Горбуток; за ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2001. – 540 с.Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 378 с.

5. Економічний аналіз: Практикум для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей. / За ред. д.е.н, проф. Ф.Ф. Бутинця – 2-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 496 с.

6. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. Н.П. Любушина. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 471 с.

7. Мних Є.В., Ференц І.Д. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – Львів: “Армія України”, 2000. – 144 с.

8. Олійник О.В. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. За ред. д.е.н, проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 680 с.

9. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 454 с.

10. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие. – 7-е изд., испр. – Мн.: Новое знание, 2002. – 704 с.

11. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник / В.В. Осмоловский, Л.И. Кравченко, Н.А. Русак и др.; под общ. ред. В.В. Осмоловского. – Мн.: Новое знание, 2001. – 318 с.

12. Экономический анализ: Учебник для вузов / Под ред. Л.Т. Гиляровской. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 527 с.

Тема 3. Метод та методика економічного аналізу

3.1. Методичні вказівки до вивчення теми

Під методом економічного аналізу розуміють сукупність прийомів і способів дослідження господарської діяльності будь-якого економічного об’єкта шляхом виявлення та визначення взаємозв’язку та зміни його параметрів, кількісного та якісного вимірювання впливу окремих факторів та їх сукупності на цю зміну, що дозволяє вивчити становлення та розвиток господарських явищ і процесів.

Використання методу економічного аналізу проявляється через ряд конкретних методик аналітичного дослідження. Методикою прийнято називати сукупність прийомів, способів, засобів, що застосовуються в процесі проведення економічного аналізу в раніше визначеній послідовності для досягнення поставленої мети.

Метод економічного аналізу має ряд характерних особливостей, а саме:

• діалектичний підхід до вивчення господарських процесів та явищ. Господарському процесу властиві переходи кількості в якість, виникнення нової якості, заперечення заперечень, боротьба протилежностей, відмирання старого та виникнення нового, більш прогресивного.

• використання системи показників, які всебічно та глибоко характеризують діяльність підприємств та інших господарюючих суб’єктів. Система аналітичних показників, з одного боку, повинна відображати результати господарювання, ступінь виконання планів, прогнозів, динаміку розвитку, ефективність господарських процесів; а з іншого, – характеризувати наявні ресурси і ресурси, які використовуються.

• виявлення та визначення взаємозв’язків елементів досліджуваної системи та причинно-наслідкових зв’язків, зміни їх параметрів. Метод аналізу передбачає встановлення типу та характеру зв’язків, побудову алгоритму факторної залежності та визначення послідовності оцінок впливу факторів. Найбільш поширеним і доцільним при цьому є вираження економічних взаємозв’язків у вигляді математичних формул чи математичних моделей.

В економічному аналізі використовуються численні методичні прийоми (близько ста). Багато з них запозичені із суміжних наук: математики, математичної статистики, бухгалтерського обліку, психології, менеджменту тощо. При цьому різні прийоми чи їх сукупність використовуються в аналітичних дослідженнях залежно від характеристики досліджуваних функціональних зв’язків (детермінованих або стохастичних).

Порівняння є найбільш універсальним методом пізнання економічних явищ і процесів, дослідження їх зміни та розвитку, початковий етап реалізації аналізом своєї цільової функції. Важлива умова, якої потрібно дотримуватися при застосуванні прийому порівняння (і водночас одне із найскладніших завдань) – забезпечення зіставності показників. Проводити аналітичні розрахунки, використовуючи прийом порівняння, можна тільки після забезпечення порівняності показників між собою за всіма параметрами. При цьому слід враховувати наступні вимоги:

1) єдність методики обчислення показників і їх складу;

2) єдність вартісних, якісних, структурних факторів і факторів обсягу;

3) єдність періодів або моментів часу, за які було обчислено показники, що порівнюються;

4) співставність вихідних умов діяльності (природних, кліматичних тощо).

Економічні явища, що вивчаються в процесі аналітичних досліджень, мають, як правило, кількісну визначеність, яка виражається в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютні величини показують кількісні розміри явища в одиницях ваги, обсягу, довжини, площі, вартості тощо безвідносно до розміру інших явищ.

Відносні величини відображають співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною будь-якого іншого явища або з величиною цього явища, але взятою за інший період часу або за іншим об’єктом.

В економічному аналізі поряд з абсолютними та відносними показниками часто застосовують середні величини. Середні величини – це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників.

Ряди динаміки – це ряд чисел, що характеризують зміну величин у часі.

Прийом динамічних рядів застосовується для характеристики роботи об’єкта за ряд років та розробки перспектив його розвитку. Індексний метод базується на відносних показниках, що виражають співвідношення рівня даного (досліджуваного) явища та рівня аналогічного явища, прийнятого за базу.

Індивідуальний індекс характеризує зміну в динаміці величини окремого елемента складного явища (наприклад, зміну ціни на один вид продукції за певний період часу, або зміну випуску окремого виду промислової продукції).

Зведений індекс – це відносний показник динаміки та порівняння таких складних сукупностей, окремі елементи яких не можна підсумовувати. Він характеризує зміну складного явища, тобто є співвідношенням рівнів показника, до складу якого входять різнорідні елементи.

Індекси бувають також базисними і ланцюговими. При обчисленні базисних індексів база є постійною, а при визначенні ланцюгових – змінною.

Прийом балансового узагальнення застосовується у тих випадках, коли потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов’язаних економічних показників, підсумки яких повинні бути рівними між собою.

Для кращого сприйняття та розуміння економічних явищ і процесів, а також тенденцій і закономірностей їх зміни та розвитку використовують графічні прийоми. Графіки (діаграми) – це наочне зображення даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники та співвідношення між ними.

Таблиці є засобом оформлення результатів зведення та групування, а також аналізу даних. Таблиці дають можливість подати результати дослідження в такому вигляді, який полегшує їх читання й аналіз. При цьому інформація розташовується у певному порядку, зручному для її порівняння між собою й обчислення різноманітних показників.

Евристичними називають спеціальні прийоми здобуття нових знань, засновані на використанні досвіду, інтуїції фахівця та його творчого мислення як сукупності властивих людині механізмів вирішення творчих завдань. В економічному аналізі використовують наступні евристичні прийоми: контрольних питань, індивідуального мозкового штурму, інтерв’ю, сценарію, “Дельфі”, мозкового штурму, конференції ідей, синектики, колективного блокноту, комісій, метаплан, “за і проти” тощо