5 Питання Напрями реформування вищої освіти та науки в Україні у XXI столітті

Державна національна програма "Освіта"

("Україна XXI століття")

З перетворенням України на самостійну державу освіта стала

власною справою українського народу. Розбудова системи освіти, її

докорінне реформування мають стати основою відтворення

інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної

науки, техніки і культури на світовий рівень, національного

відродження, становлення державності та демократизації суспільства

в Україні.

Динамізм, притаманний сучасній цивілізації, зростання

соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація

суспільства, інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і

технологій в усьому світі - все це потребує створення таких умов,

за яких народ України став би нацією, що постійно навчається.

Існуюча в Україні система освіти перебуває в стані, що не

задовольняє вимог, які постають перед нею в умовах розбудови

української державності, культурного та духовного відродження

українського народу. Це виявляється передусім у невідповідності

освіти запитам особистості, суспільним потребам та світовим

досягненням людства; у знеціненні соціального престижу освіченості

та інтелектуальної діяльності; у спотворенні цілей та функцій

освіти; бюрократизації всіх ланок освітньої системи.

Звідси - необхідність у виробленні в Україні цілісної

Програми для забезпечення випереджального розвитку цієї галузі в

цілому.

Головна мета Програми - визначення стратегії розвитку освіти

в Україні на найближчі роки та перспективу XXI століття, створення

життєздатної системи безперервного навчання і виховання для

досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей

постійного духовного самовдосконалення особистості, формування

інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності

нації.

Стратегічні завдання реформування освіти в Українській

державі:

відродження і розбудова національної системи освіти як

найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української

держави, формування освіченої, творчої особистості, становлення її

фізичного і морального здоров'я, забезпечення пріоритетності

розвитку людини, відтворення й трансляції культури і духовності в

усій різноманітності вітчизняних та світових зразків;

виведення освіти в Україні на рівень освіти розвинутих країн

світу шляхом докорінного реформування її концептуальних,

структурних, організаційних засад; подолання монопольного

становища держави в освітній сфері через створення на рівноправній

основі недержавних навчально-виховних закладів; глибокої

демократизації традиційних навчально-виховних закладів; формування

багатоваріантної інвестиційної політики в галузі освіти.

Пріоритетні напрями реформування освіти:

розбудова національної системи освіти з урахуванням

кардинальних змін в усіх сферах суспільного життя України;

забезпечення моральної, інтелектуальної та психологічної

готовності всіх громадян до здобуття освіти;

досягнення якісно нового рівня у вивченні базових навчальних

предметів: української та іноземних мов, історії, літератури,

математики та природничих наук;

створення умов для задоволення освітніх та професійних потреб

і надання можливостей кожному громадянину України постійно

вдосконалювати свою освіту, підвищувати професійний рівень,

оволодівати новими спеціальностями;

забезпечення у кожному навчально-виховному закладі

відповідних умов для навчання і виховання фізично та психічно

здорової особи; запобігання пияцтву, наркоманії, насильству, що

негативно впливають на здоров'я людей.

Основні шляхи реформування освіти:

створення у суспільстві атмосфери загальнодержавного,

всенародного сприяння розвиткові освіти, неухильної турботи про

примноження інтелектуального та духовного потенціалу нації,

активізація зусиль усього суспільства для виведення освіти на

рівень досягнень сучасної цивілізації, залучення до розвитку

освіти всіх державних, громадських, приватних інституцій, сім'ї,

кожного громадянина;

подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних

цінностей та національного нігілізму, відірваності освіти від

національних джерел;

забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних

концепцій, запровадження у навчально-виховний процес сучасних

педагогічних технологій та науково-методичних досягнень;

відхід від засад авторитарної педагогіки, що утвердилися у

тоталітарній державі і спричинили нівелювання природних задатків і

можливостей, інтересів усіх учасників освітнього процесу;

підготовка нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх

професіонального та загальнокультурного рівня;

формування нових економічних основ системи освіти, створення

належної матеріально-технічної бази;

реорганізація існуючих та створення навчально-виховних

закладів нового покоління, регіональних центрів та

експериментальних майданчиків для відпрацювання та відбору

ефективних педагогічних інновацій та освітніх модулів;

радикальна перебудова управління сферою освіти шляхом її

демократизації, децентралізації, створення регіональних систем

управління навчально-виховними закладами;

органічна інтеграція освіти і науки, активне використання

наукового потенціалу вищих навчальних закладів і науково-дослідних

установ, новітніх теоретичних розроблень та здобутків

педагогів-новаторів, громадських творчих об'єднань у

навчально-виховному процесі;

створення нової правової та нормативної бази освіти.