Особливості ліквідації наслідків аварій на транспорті

Транспорт є однією з важливіших галузей економіки країни. Він обслуговує як виробничі, так і побутові потреби суспільства. Від надійної і безпечної роботи транспорту залежить вся діяльність і життя населення країни.

Разом з цим, на транспорті виникає значна кількість катастроф, аварій і подій, від яких гине і травмується значна кількість людей, завдаються величезні матеріальні збитки і шкода навколишньому середовищу.

Лише за минулий рік внаслідок надзвичайних ситуацій на транспорті загинуло 7 тис. 167 чоловік. Лідерство за кількістю трагічних наслідків і матеріальним збиткам належить автомобільному транспорту – він є найбільш аварійним не тільки в Україні, а і у багатьох розвинених країнах. Рятування людей, які постраждали внаслідок аварій або катастроф, надання їм першої медичної допомоги, а також ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій багато у чому залежать від організації і проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Особливості транспортних аварій (катастроф)

Під час організації аварійно-рятувальних робіт з ліквідації транспортних аварій і катастроф необхідно брати до уваги наступні особливості:

- аварії і катастрофи відбуваються під час руху, раптово, у більшості випадків на високій швидкості, що призводить до тілесних ушкоджень у постраждалих, виникнення у них шокового стану і нерідко до загибелі;

- несвоєчасне одержання достовірної інформації про подію призводить до запізнення з допомогою, зростання числа жертв, у тому числі внаслідок відсутності навичок виживання у постраждалих;

- відсутність, як правило, на початковому етапі робіт спеціальної техніки, необхідних засобів гасіння пожеж та труднощі в організації ефективних способів евакуації з аварійних транспортних засобів;

- труднощі у визначенні числа постраждалих на місці аварії або катастрофи, складність направлення значної їх кількості в медичні установи з урахуванням необхідної специфіки лікування;

- ускладнення обстановки у разі аварії транспортних засобів, які перевозять небезпечні речовини;

- необхідність організації пошуку останків загиблих і речових доказів катастрофи на значних площах;

- необхідність організації прийому, розміщення і обслуговування (харчування, послуги зв’язку, транспортування тощо) рідних постраждалих, що прибувають до місця події і організація відправки загиблих до місць їх поховання;

- необхідність якнайшвидшого відновлення руху на транспортних комунікаціях.

Аварії, катастрофи і події на транспорті виникають частіше у порівнянні з іншими типами надзвичайних ситуацій. У зв’язку з цим слід окремо розглянути особливості кожного їх різновиду.

Для проведення аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації наслідків подій на транспорті слід мати:

- засоби гасіння пожеж;

- інструменти і обладнання для підйому і переміщення важких предметів, різання профільного металу, розгинання конструкцій;

- засоби пошуку постраждалих і автотранспорту, освітлення, зв’язку, надання першої медичної допомоги постраждалим та їх евакуації;

- засоби життєзабезпечення для роботи під водою, збирання та знезаражування небезпечних речовин.

У ряді випадків для проведення аварійно-рятувальних робіт може статися в нагоді альпіністське спорядження.

Залежно від обстановки, яка склалася внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до робіт з рятування постраждалих можуть залучатися наступні формування:

- аварійно-рятувальні, протипожежні, аварійно-відновні і аварійно-технічні; установи і служби органів виконавчої влади, у тому числі швидка медична допомога і підрозділи медицини катастроф;

- сили і засоби територіальних підсистем цивільного захисту.

З метою підвищення ефективності надання допомоги постраждалим визначаються зони обслуговування (відповідальності) аварійно-рятувальних формувань, які встановлюються відомчими нормативними актами з урахуванням можливостей цих формувань. Зони обслуговування узгоджуються з відповідними комісіями техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій регіонів і міст та відображуються в планах дій з попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій відповідних підсистем і ланок системи цивільного захисту.

Керівництво всіма силами і засобами, залученими до ліквідації наслідків дорожньо-транспортних пригод, і організацію їх взаємодії здійснює керівник ліквідації наслідків пригоди. Йому підпорядковуються всі підрозділи, які прибули на місце аварії. Він несе відповідальність за організацію робіт, безпеку особового складу, збереження аварійно-рятувальної техніки.

Якщо на місце події першим прибув керівник одного з підрозділів рятувальних сил або представник Державної інспекції безпеки дорожнього руху, він бере на себе повноваження керівника ліквідації наслідків події і виконує їх до прибуття призначеного керівника.

Керівник ліквідації наслідків дорожньо-транспортної пригоди зобов’язаний:

- провести розвідку і оцінити обстановку на місці;

- негайно організувати рятування людей, відвернути паніку, використовуючи для цього всі наявні сили і засоби;

- визначити ключовий напрямок робіт, необхідні сили і засоби, способи та прийоми дій;

- визначити завдання підрозділам (службам), забезпечити виконання цих завдань. Головне завдання – вилучення постраждалих (з салонів автомобіля або з-під автомобіля) і надання їм першої медичної допомоги. У разі необхідності організувати на місці пункт надання медичної допомоги;

- організувати зв’язок з центральним вузлом зв’язку міста, органом управління МНС відповідного рівня і повідомити точні координати події, що відбулася, які сили та засоби введені в дію, що необхідно додатково, підтримувати у подальшому з ними зв’язок і повідомити про зміни в обстановці на місці події і прийнятих рішеннях;

- організувати взаємодію із службами, які залучаються до ліквідації наслідків події, підтримувати зв’язок з інженерно-технічними працівниками, приймати рішення щодо прийомів і способів ведення;

- призначити з числа начальницького складу відповідального за безпеку робіт;

- організувати проведення першочергових робіт з відновлення руху на дорогах.