3. Ідентифікація небезпек

Ідентифікація та оцінка будь яких факторів, в тому числі тих, що можуть бути небезпечними, може здійснюватися органолеп­тичним та інструментальним методом.

У більшості випадків людина виявляє та оцінює небезпеки за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху тощо, а для тваринно­го світу це взагалі єдине джерело інформації.

Інструментальні методи виявлення та оцінки небезпек використовують:

• для виявлення та оцінки факторів, які не сприймаються на­шими органами чуття, наприклад таких, як радіохвилі, іо­нізуюче випромінювання тощо;

• якщо виявлення небезпечних факторів відбувається опосе­редковано і, як правило, пов'язано із загрозою для здоров'я та життя людини, наприклад виявлення наявності елек­тричного струму;

• якщо інтенсивність факторів виходить за межі можливос­тей сприйняття людини, наприклад, високих та надзви­чайно низьких температур;

• з метою точної кількісної оцінки факторів;

• коли необхідна постійна реєстрація показників;

• у випадках якщо чутливість органів чуття людини недостатня.

Як правило спеціальні прилади використовують професіонали, що цілеспрямовано вивчають та спостерігають ті чи інші небез­печні фактори. Пересічні люди у повсякденному житті абсолютну більшість небезпек виявляють та оцінюють виключно за допомо­гою органів чуття.

Методи спостереження та контролю за станом середовища життєдіяльності людини Спектроскопічні методи

Спектроскопічними методами аналізу називають методи, що засновані на взаємодії речовини з електромагнітним випроміню­ванням. Розрізняють методи атомної та молекулярної спектроско­пії. Методи атомної спектроскопії засновані на явищі поглинан­ня (наприклад, атомно-абсорбційний) та виділення (наприклад, емісійна фотометрія полум'я) світла вільними атомами, а також їх люмінесценції (наприклад, атомно-флуоресцентний). Методи оптичної молекулярної спектроскопії в залежності від характеру взаємодії випромінювання з досліджуваною речовиною та способу їх вимірювання поділяють на: абсорбційну спектроскопію, турбідіметрію, люмінесцентний аналіз.

Абсорбційна спектроскопія, тобто аналіз за поглиненим випромінюванням включає:

• спектрофотометричний аналіз — заснований на визначен­ні спектру поглинання або вимірюванні світлопоглинання при визначеній довжині хвилі, ця спектральна лінія відпо­відає максимуму кривої поглинання даної речовини;

• фото колориметричний аналіз — заснований на вимірю­ванні інтенсивності забарвлення досліджуваного розчину або порівнянні її з інтенсивністю забарвлення стандартно­го розчину з застосуванням спрощених способів монохроматизації (світлофільтри).

Аналіз, заснований на використанні розсіювання світла зва­женими частинками (нефелометрія) та поглинання світла в ре­зультаті світлорозсіювання (турбідіметрія).

Молекулярний люмінесцентний аналіз (флуориметричний) заснований на вимірюванні інтенсивності випромінювання, що утворюється в результаті поглинання фотонів молекулами.

Електрохімічні методи

В основі електрохімічних методів аналізу та дослідження ле­жать процеси, що відбуваються на електродному просторі. Відомо два різновиди електрохімічних методів: без проходження електро­дної реакції (кондуктометрія) та засновані на електродних реакціях — у відсутності струму (потенціометрія) або під струмом (вольтамперометрія, кулонометрія, електрогравіметрія). Всі електрохі­мічні виміри проводять з використанням електрохімічної чарун­ки — розчину, в якому знаходяться електроди. Електродів може бути два або три: індикаторний, діючий як датчик, реагуючий на склад розчину або інший фактор впливу, або робочий електрод, якщо під дією струму в електричній чарунці відбувається значні зміни складу речовини, електрод порівняння та іноді допоміж­ний електрод. Електрод порівняння призначений для створення вимірювального ланцюга та підтримування постійного значення потенціалу індикаторного (робочого) електроду. Допоміжний елек­трод включають разом з робочим електродом в ланцюг, через який проходить електричний струм. На електродах відбуваються різ­номанітні фізичні та хімічні процеси, ступінь проходження яких визначають шляхом виміру напруги, сили струму, електричного опору, електричного заряду або рухливості заряджених часток в електричному полі.

Також розрізняють прямі та непрямі електрохімічні методи. В прямих методах використовують функціональну залежність сили струму (потенціалу) від концентрації компоненту, що визна­чається. В непрямих методах силу струму (потенціал) вимірюють з метою знаходження кінцевої точки титрування компоненту, що визначається певним титрантом, тобто використовують функ­ціональну залежність параметру, що вимірюється від об'єму титранту.