2.3. Основи проектування і розрахунку зовнішньої

водовідвідної мережі.

Водовідвідна мережа розраховується на часткове наповнення труб. Самопливний режим з частковим наповненням дозволяє створювати деякий резерв у перерізі труб для пропуску витрати, перевищуючої розрахункову і кращі умови для транспортування завислих забруднень; забезпечити надійну вентиляцію мережі для видалення шкідливих та небезпечних газів.

Максимальний ступінь наповнення труб h приймається від 0,6 до 0,8 в залежності від діаметра труб.

Для трубопроводів дощової та загальносплавної систем водовідведення слід приймати повне розрахункове наповнення.

Розрахункові швидкості приймаються таким чином, щоб запобігти відкладенню завислих речовин.

Найбільшу розрахункову швидкість слід приймати для металевих труб - 8 м/с, неметалевих - 4, для дощових стоків - відповідно 10 і 7.

Уклони трубопроводів слід приймати мінімальними, але такими, щоб забезпечити розрахункові швидкості.

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть основні елементи водовідведення населених місць.

2. Що ви можете розповісти про улаштування і обладнання зовнішньої водовідвідної мережі?

3. Які основи проектування і розрахунку зовнішньої водовідвідної мережі?

Словник

1. Водовідведення – sewerage, waste water disposal

[׳sjuәrIG,'weIst 'wLtq dIs'pouz(q)l]

2. Водовідний колектор - sewage collector [׳sju:IdZ kq´lektq]

3. Водовідвідні очисні споруди - sewage treatment plant

[׳sju:IdZ ´tri:tmqnt plRnt]

Лекція 3 Санітарно-технічні прилади та обладнання будівель

3.1. Основи конструювання та розташування санітарно-

технічних приладів

Санітарно-технічні прилади відносять до групи виробів, в яких функція визначає форму і конструкцію.

Форма, габарити і матеріали характеризуються певним консерватизмом. Це пояснюється тим, що характер гігієнічних процедур і фізіологічних відправлень за останні тисячоліття суттєво не змінився.

Характерним є універсальний характер санітарно-технічних приладів, якими користуються всі вікові і соціальні категорії людей, різниця може бути тільки у вишуканості, не змінюючи суті.

Питання, що підлягають вирішенню: розташування обладнання у санітарно-технічному вузлі; забезпечення функціональних процесів; взаємне розташування функціональних зон; набір обладнання, що установлюється; прийняті інженерні і конструктивні рішення.

Розташування приладів, основний і додатковий простір.

Зони ванної кімнати по висоті: інтенсивного руху при користуванні приладами від 0 до 600 мм. Це зона найбільшого розбризкування та забруднення. Зона помірного руху та розприскування від 600 до 1300 мм. Зона доброї видимості та досяжності від 1300 до1700 мм, придатна для зберігання туалетних приладів (приналежностей). Важкодоступна зона від 1700 мм (рис.3.1).

Чотири основні схеми розташування санітарного вузла та кухні:

1. Санвузол і кухня, розташовані в суміжних приміщеннях, віднесені у глибину квартири.

2. Те ж саме, але знаходяться біля входу в квартиру.

3. Ванна кімната розташовується в центрі квартири, а санвузол і кухня біля входу.

4. Санвузол розташовується поруч із кімнатами, а кухня ближче до їдальні.

У квартирах підвищеного комфорту може бути більша кількість санвузлів та ванних кімнат за рішенням автора проекту.

Конфігурація стін і розташування приладів повинні забезпечувати максимальні комфортні умови як користування, так і обмивання всіх поверхонь гарячою водою із ручного душу.

а

б

Рис.3.1. Робочі зони для користування санітарно-технічними приладами: а - середні антропометричні розміри людини;

б - мінімальні розміри робочих зон санітарно-технічних приладів, визначені по середніх антропометричних розмірах людини.