Тема 8.Мотивація як загальна функція менеджменту

389

₃₉₀ Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Але слiд зазначити, що чiткої п’ятисходинкової iєрархiчної структури потреб, за Маслоу, просто не iснує. Задоволення будь- якої однiєї з потреб не призводить до автоматичної дiї потреб наступного рiвня як фактора мотивацiї дiяльностi людини.

Іншою моделлю мотивацiї, яка опирається на потреби вищих рiвнiв, є теорiя Девiда Мак Клелланда. Вiн вважав, що в людей є три потреби: влади, успiху та причетностi.

Потреба влади виражається як бажання впливати на iнших людей. Люди з потребою влади найчастiше проявляють себе як вiдкриті та енергiйні люди, не бояться конфронтацiї i намага- ються вiдстоювати початковi позицiї.

Потреба успiху знаходиться посерединi мiж потребою в повазi й потребою в самовираженнi. Ця потреба задовольняється не проголошенням успiху якоїсь людини, а процесом доведення роботи до успiшного завершення.

Люди з високорозвинутою потребою успiху ризикують помiрно, люблять ситуацiї, в яких вони можуть взяти на себе особисту вiдповiдальнiсть за пошук вирiшення проблеми, i хочуть, щоб досягнуті ними результати стимулювалися цiлком конкретно.

Таким чином, якщо керiвники бажають мотивувати людей з потребою успiху, вони повиннi ставити перед ними завдання з помiрним ступенем ризику, делегувати їм достатнi повноваження у вирiшенні поставлених завдань, регулярно i конкретно стимулювати їх у вiдповiдностi до досягнутих результатів.

Мотивацiя на основi потреби в причетностi за Мак Клел- ландом подібна до мотивацiї за Маслоу. Такi люди зацiкавленi в компанiї знайомих, налагодженнi дружнiх стосунків, допомозі iншим. Люди з розвинутою потребою в причетностi будуть зацікав- лені такою роботою, яка даватиме їм широкi можливостi соцiаль- ного спiлкування. Їхні керiвники повиннi зберiгати атмосферу, яка не обмежує мiжособовi стосунки i контакти.

Теорія СВР. Теорія А. Маслоу, що піддавалася критиці за недостатнє підтвердження її на практиці, була модифікована К. Алдерфером. У його теорії, що одержала назву “Теорії СВР” (від англійських слів existence – існування, relatedness – взаємо- зв’язку і growth – зростання), виділяються тільки три категорії потреб:

1. Потреби в існуванні, у фізичному здоров’ї та благополуччі.

2. Потреби у взаємозв’язках, у взаєминах, що доставляють задоволення, з іншими людьми.

3. Потреби в зростанні, зв’язані з розвитком внутрішнього потенціалу індивіда, прагненням до особистого зростання, розши- рення компетенції.

Модель СВР і теорія А. Маслоу мають декілька схожих рис: обидві передбачають ієрархічну структуру потреб, в обох стверджу- ється, що індивід просувається “сходами” потреб послідовно, крок за кроком. Але К. Алдерфер скоротив число категорій потреб до трьох і допустив, що просування між ними є більш складним, а саме підкоряється принципу “фрустрація – регресія”. Відповідно до нього у випадку, якщо задовольнити потребу високого рівня не вдається, в індивіда може відбутися повернення до уже задоволе- ної потреби більш низького рівня. Так, працівник, якому не вдається домогтися особистого зростання, може повернутися до більш низької соціальної потреби і направити всі свої зусилля на збільшення доходів. Таким чином, модель СВР є не настільки твердою, як ієрархія потреб А. Маслоу: вона допускає, що люди можуть переміщатися за ієрархією не тільки нагору, але і вниз у залежності від своєї здатності задовольняти потреби.

Теорія ієрархії потреб пояснює, чому менеджменту організа- цій необхідно знаходити способи визнання своїх співробітників і залучати їх до прийняття рішень. Те, що потреби в самоповазі й любові повинні задовольнятися у процесі праці, найкраще підтверджують слова одного молодого менеджера: “Якби я повинен був однією пропозицією сказати, що мене мотивує до праці, так це те, що я знаю, що відбувається навколо і яка роль відведена мені. Це знання дозволяє мені почувати себе значимою людиною”. Багато компаній виявляють, що прекрасним мотива- ційним фактором, причому фактором високого рівня, є сміх, жарти, веселощі, що знімають утому від повсякденної рутини, сприяють формуванню у співробітників почуття власної значу- щості, потреби іншим людям.

Двофакторна теорія Герцберга

Ще одна популярна теорія мотивації, а саме двофакторна теорія запропонована Фредеріком Герцбергом [2, с. 506]. У її основі лежить дослідження, у ході якого сотні працівників різних організацій відповідали на запитання про те, коли вони відчу- вають найбільше бажання працювати і, навпаки, коли вони не задоволені і працювати їм зовсім не хочеться. Аналіз отриманих даних показав, що задоволення і незадоволеність від виконання