6. Проектна діяльність як метод навчання

Досить часто використовується в шкільній практиці. Вважається однією з модифікацій продуктивного навчання.

Метод проектів започаткувався в педагогіці США ще в 20-і роки XX ст. під назвою "метод проблем". Реалізовувався в педагогічних поглядах Джона Дьюї. Під проектами в той час розумівся цільовий акт діяльності дитини, в основу якого клався її інтерес. Ідеї проектного навчання зародилися в Росії паралельно з розробками американських учених. У 1905 р. під керівництвом С.Т.Шацького було організовано групу працівників, які взялися запроваджувати проектні методи в педагогічну практику. За радянської влади педагогічні ідеї проектування, хоч і не послідовно, продовжували широко використовуватися в навчально-виховному процесі школи. Однак постановою ЦК ВКП (б) 1931 року метод проектів було заборонено. У той час, коли в педагогіці Західної Європи та США проектна технологія є досить поширеною, у вітчизняній педагогіці відбувається лише повільне повернення до неї.

Проектне навчання має особистісне - орієнтований характер, оскільки воно орієнтується на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну або групову. Передбачає розв'язання учнем або групою учнів певної проблеми, яка вимагає, з одного боку, використання різних засобів та методів навчання, з іншого - інтегрування знань та умінь із різних галузей як інтелектуальної, так і практичної діяльності. Отже, суть проектної технології полягає в гармонійному поєднанні академічних знань із прагматичними.

Метою проектного навчання є формування таких умов навчального процесу, за яких його результатом стає здобуття індивідуального досвіду проектної діяльності учня.

Основними завданнями виступають: а) навчання школяра здобувати знання самостійно, уміти застосовувати їх не лише в стандартних, але й у нестандартних ситуаціях; б) сприяння учневі у здобутті здатності, працюючи в різноманітних групах, виконувати різноманітні соціальні ролі: виконавця, лідера, посередника; в) розширення кола спілкування дітей, знайомство з різними культурами, формування вмінь різнобічного огляду проблем; г) прищеплення учням здатності користуватися дослідницькими прийомами та методами у навчально-пізнавальній діяльності.

Проектна технологія для своєї організації потребує:

1) підготовки значущої в дослідницькому плані проблеми (завдання), що вимагає для свого розв'язання інтегрованих знань;

2) практичної, теоретичної та пізнавальної значущості результатів вирішення цієї проблеми (наприклад, збір та опрацювання даних про екологічний стан певного мікрорайону із представленням результатів цього опрацювання в зацікавлені служби);

3) уміння учнів працювати самостійно індивідуально, у парі чи в групі;

4) структурування змістової частини проекту (з указанням поетапних результатів);

5) визначення суперечності, яка породжує проблему дослідження, завдань, що випливають із неї, виявлення гіпотетичних шляхів пошуку, оформлення кінцевих результатів, аналізу їх, висновків. Підготовка проекту та його оформлення детально представлені О.М.Пехотою у навчально-методичному посібнику за її редакцією (Див.: Пехота О.М. Проектна технологія//Освітні технології / За ред. О.М.Пєхоти. -К, 2004. - С. ¡48-162). На першому етапі відбувається вибір напряму і формування назви проекту, що передбачає включення узагальненої назви проблеми, відповідного їй кола питань; визначення загального напряму або пріоритетних напрямів, оформлених у підпроекти. Визначають напрям і формують назву проекту всі учні разом з учителем. Для прикладу О.М.Пєхота наводить таку назву загального проекту: "Формування громадянина демократичного суспільства, який знає свої права, уміє ними користуватися, поважає права інших людей". Зважаючи на обсяг цієї теми, як підпроекти пропонуються такі напрями: а) виховання в дусі миру; б) права людини і права дитини; в) мирне розв'язання конфліктів; г) виховання в дусі толерантності; д) уміння цивілізовано вести диспути, бесіди, суперечки.На другому етапі відбувається написання проекту. Він передбачає низку розділів із відповідним визначенням завдань та обґрунтувань.

Багатьом відома така притча. Звернувся до монаха бідняк: «Дай мені риби! Я голодний”. Монах мовчки віддав йому вудочку.

Повчальний зміст зрозумілий: треба давати не стільки їжу, скільки засіб її добування. Цей висновок стосується цілей та завдань, що стоять перед сучасною освітою в інформаційному суспільстві. На зміну традиційній системі навчання приходить особистісно орієнтоване, традиційні методи замінюються інноваційними. Вони передбачають зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямування на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності.

Одним із найперспективніших методів навчання вважають метод проектів. Він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію до навчання, сприяє розвитку інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду розв’язання проблем майбутнього самостійного життя, які вони проектують у навчанні.

Результати досліджень міжнародних організацій засвідчують, що значна частина учнів вітчизняних шкіл не вміє застосовувати набуті знання в реальному житті. Тому системне використання в навчально-виховному процесі методу проектів дає змогу подолати цей бар’єр, навчити дітей самостійно здобувати нові знання та застосовувати їх на практиці.

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник у 20-ті роки минулого століття в США (його називали також методом проблем). Навчальне проектування – це комплекс пошукових, дослідницьких, розрахункових, графічних та письмових видів робіт, що виконуються учнями самостійно (в парах, групах, індивідуально) з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми. Її розв’язання передбачає використання різних методів і засобів навчання та інтегрованих знань з різних галузей науки, техніки, творчості.

Завдання проекту не тільки в тому, щоб виконати якусь корисну роботу, а й у тому, щоб на цій роботі розширити свій світогляд, набути теоретичних знань. У основі проектної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, уміння конструювати свої зання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвивати творчі здібності. Традиційний зв’язок «учитель-учень” змінюється на «учень-учитель”. Особливого значення набуває залучення школяра до процесу пошуку. Цінною є співпраця між учнями та вчителем. Важливим є не лише результат, а й процес досягнення результату.

Під час роботи над проектом учитель виконує функцію консультанта. Він допомагає учням у пошуку інформації, координує процес роботи, підтримує. Знаючи добре свій предмет, він має бути компетентним і в інших галузях науки, розуміти своїх учнів, враховувати їхні можливості й інтереси, бути комунікабельним, толерантним, творчим.

Результати проектної діяльності як творчої співпраці вчителя й учнів

Учитель:

• підвищення професій-ної майстерності;

• зацікавлення учнів предметом;

• посилення інтересу до навчання;

• залучення учнів до пошуку, дослідження;

• відчутність реальних результатів своєї праці;

• задоволення в інтелектуальному розвитку..

Співпраця:

• творча самореалізація;

• задоволення потреби в  саморозвитку та самовдосконаленні;

• заміна авторитарного стилю спілкування демократичним.

Учні:

• поглиблення знань;

• розвиток навичок мислення високого рівня;

• розвиток творчих здібностей;

• творче застосування знань;

• свобода вибору;

• уміння працювати в команді;

• підготовка до олімпіад, конкурсів, науково-дослідницької діяльності.

Проект характеризується такими ознаками:

• розв’язується певна проблема;

• результати мають практичну, теоретичну чи пізнавальну значущість для учнів;

• має місце самостійна діяльність учнів (індивідуальна , парна, групова);

• учні займаються дослідницькою роботою;

• передбачена необхідність інтегрувати знання та вміння з різних предметів.

Треба сказати, що будь-яка робота над темою чи просто групова робота не може називатися методом проектів. Проектна технологія передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють вирішити ту чи іншу проблему шляхом самостійних дій учнів із обов’язковим представленням результатів. Результати виконання проектів мають бути матеріальними, тобто певним чином оформлені (відеофільм, альбом, комп’ютерна газета, альманах тощо).

Робота над проектом складається з таких етапів:

1. підготовчий етап (визначення теми, мети проекту, обговорення проблеми, висунення гіпотези);

2. планування (визначення джерел, засобів збирання, методів аналізу інформації, способів представлення результатів; установлення критеріїв оцінювання результату процесу);

3. дослідження, спостереження, робота з інформаційними ресурсами, досліди, анкетування;

4. аналіз інформації, підбиття підсумків, формулювання висновків;

5. оформлення звіту (узагальнення та класифікація зібраних матеріалів, виготовлення ілюстративного матеріалу), підготовка до презентації;

6. творчий звіт, презентація (показ результатів у формі усного звіту, звіту з демонстрацією матеріалів, письмового звіту тощо);

7. оцінювання результатів і процесу дослідження за встановленими критеріями;

8. післяпроектні дії (корекція, використання результатів).

Метод проектів не повинен витісняти класно-урочну систему, але він є важливим компонентом освіти і використовується в різних видах навчально-виховної діяльності. В Україні є напрацювання щодо використання цього методу під час вивчення окремих предметів, у позакласній та позашкільній роботі.