Вправа « Стилі спілкування»

Вихователі невербально без слів, за допомогою жестів, міміки

показують: демократичний, ліберальний, авторитарний, зневажливий стиль виховання. ( один в групі вихователь, інші «діти»)

«Світ — немов море, — вчив перський філософ Ібн Сіна, — хочеш плисти — збудуй човна з добрих справ». Ось ми педагоги повинні допомогти кожному вихованцю збудувати такий човен для життя, зростати гармонійною особистістю з відповідним віковим запасом знань та вмінь, яка має власний погляд на речі, вміє спілкуватися, якій притаманна активність і творчість у пошуку шляхів розв'язання найрізноманітніших завдань. А ще — виховати кожну дитину небайдужою, здатною співпереживати іншим, завжди готовою прийти на допомогу тим, хто її потребує.

Робота з рекомендаціями. Ведучий знайомить з рекомендаціями.

«ЧОГО ТРЕБА НАВЧИТИСЯ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ»

I. Ставлення людей, ніби віддзеркалює ваше ставлення до них.

2. Усміхайтеся і вони усміхнуться у відповідь, а якщо дивитися на них насупившись, вони відповідатимуть . тим самим.

3. Хто любить людей, того й люди люблять.

4. Приязнь здебільшого впливає на людей так само, як і усмішка.

5. Пристосовуйте свою поведінку і манеру розмови до обставин. Запитання дуже зручна форма наказу.

6. Ставте запитання.

7. Ввічливість обеззброює.

8. Нападами і лайкою людей не переконаєте. Вимовляйте слово «Ви» голосно, слово «Я» — пошепки.

9. Якщо ви хочете зробити комусь зауваження щодо неякісно виконаної роботи, завдання, вживайте займенник «ми»;

10. Якнайрідше вживайте особові займенники. Називайте людей на ім'я. Сумніви і підозри висловлюйте обережно. Будьте тактовними.

11. Якщо ви хочете зберегти щось у таємниці, не розголошуйте це «по секрету». Адже ви не покладаєтесь на інших більше, ніж на самого себе.

12. Коли ваш співрозмовник роздратований, краще помовчіть, щоб не дратувати його ще більше.

13. Промовчіть у ситуації, коли своєю розмовою ви могли б видати довірену вам таємницю.

14. Поганий настрій не переносьте від однієї розмови до іншої.

15. У деяких випадках доцільно визначити позицію партнера за допомогою запитання або зауваження, які ні до чого вас не зобов'язують.

Інтерактивна вправа «Диво-вузлики».

МЕТА:

• відпрацьовувати різні варіанти педагогічно виправданої поведінки педагога під час конфліктних ситуацій, варіанти роботи з проблемними родинами.

Ситуація перша

Під час гри одній дитині дістався пошарпаний старий ведмедик. Дитина образилася, кинула його на полицю зі словами: «Він старий, і я не хочу бути його мамою».

Дії вихователя

Вихователь звернулася до дітей: «Коли ви хворі та сумні, ваші мами охоче з вами спілкуються, не залишають вас одних хворіти і сумувати. Бідний ведмедик, він так багато і охоче грався з дітьми, що у нього на лапці навіть стерлася шерсть. Хто хоче відвести ведмедика до лікарні? ». Більшість дітей у такій ситуації з готовністю віддають вибрані іграшки, щоб взяти ведмедика. Кожен має право на здоров'я та піклування.

Ситуація друга

Дівчинка категорично заявляє: «Моя мама найкраща!». «Ні, моя!», — кричить інша дівчинка.

Дії вихователя

Вихователь підходить до дівчаток і звертається до однієї з них: «Звичайно, твоя мама для тебе найкраща у світі, ти ж її найдорожче сонечко, ти маєш право мати найкращу у світі маму, татка і цілу родину». Потім повертається до другої дитини зі словами: «Твоя матуся для тебе найкраща і найдорожча, бо вона дуже тебе любить і щоденно піклується про тебе. Кожна дитина має право на найкращу маму».

Ситуація третя

Одна з дівчаток принесла у дитячий садок дорогу гарну ляльку. Зчинилася сварка, адже всім хотілося гратися саме цією лялькою. Дії вихователя

Вихователь звертається до дітей: «Зараз ми разом пограємо у дуже цікаву гру. Лялька буде вихователем, а ви всі — дітьми. Лялька спостерігатиме за рухливою грою, в яку ми пограємо, і побачить, як ми поважаємо одне одного, адже всі мають право на повагу».

Ситуація четверта

Дівчинка допомагала мамі перебирати крупу і розсипала її на підлогу. Мама наказала підмести, але у дівчинки не виходило змести крупу на купку, вимітати крупинки з-під меблів. Як на гріх, пакет з крупою впав на підлогу. Мати довго вичитувала і сварила доньку за незграбність. Дитина промовила: «Я лише хотіла тобі допомогти» і розплакалася.

Матері стало жаль дитини і соромно за свою поведінку. Протягом тривалого часу вона шукала вихід із ситуації, що склалася.

Коментар вихователя

У цьому випадку потрібно було разом з дитиною зібрати крупу і не занижувати її самооцінку. Подібні ситуації можуть викликати у дитини злість на батьків за несправедливе ставлення, страх перед невдачами, агресивну поведінку.

Варто пам'ятати, що у дитини формується ставлення до себе лише на підставі ставлення до неї близьких дорослих. Вона ще не може оцінити себе сама. Образ Я дитині вибудовують її рідні люди. І дитина починає бачити себе такою, якою бачать її дорослі.

Водночас дитина не просто очікує позитивного ставлення до себе, а й домагається його, бореться за нього. І якщо саме у критичній ситуації, коли дитині дуже важливо отримати відчутне підтвердження любові з боку рідної людини, батьки відштовхують її, дитина звикається з оцінкою «поганий» і кидає виклик дорослим.

Згадаймо коло потреб дитини, які пов'язані зі спілкуванням, з життям серед людей. Дитині потрібно:

• щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали;

• щоб вона була комусь потрібною і близькою;

• щоб вона була успішною у своїх справах;

• щоб вона могла реалізуватися, розвивати свої здібності і поважати себе.

Повноцінна реалізація цих потреб залежить насамперед від стилю спілкування дорослих з дитиною. Адже саме він створює психологічний клімат того середовища, у якому дитина зростає. Від стилю спілкування дорослих з дитиною здебільшого залежить емоційний досвід, якого вона набуває.

Відомо, що незадоволення значущих для дитини потреб породжує страждання, а часті страждання призводять до «руйнівних» емоцій — гніву, злості, агресії. Вони руйнують і саму дитину (її психіку, здоров'я у цілому), і її взаємини з оточенням. А від досвіду, набутого у період дошкільного дитинства, значною мірою залежить, буде дитина оптимістом чи песимістом, наскільки віритиме у свої сили, а отже, як зуміє здолати звичайні труднощі життя, протистояти перешкодам, спокусам тощо. Адже саме у цей період закладаються підвалини надзвичайно важливих для всього подальшого життя ціннісних орієнтацій дитини, зокрема:

• ставлення до самої себе;

• усвідомлення себе як особистості;

• почуття самоцінності;

• самооцінка.

Ціннісні орієнтації дитини залежать від того, як з нею спілкуються значущі дорослі — батьки у сім'ї, вихователь у дитячому садку.