Управління атрибутами файлів

Окрім імені і розширення імені файлу операційна система зберігає для кожного файлу дату його створення (зміни) і атрибути файлу. Атрибути - це додаткові параметри, що визначають властивості файлів. Операційна система дозволяє їх контролювати і змінювати; значення атрибутів враховується при проведенні автоматичних операцій з файлами.

Основних атрибутів чотири:

• Тільки для читання (Read only);

• Прихований (Hidden);

• Системний (System);

• Архівний (Archive).

Атрибут Тільки для читання обмежує можливості роботи з файлом. Його установка означає, що файл не призначений для внесення змін.

Атрибут Прихований сигналізує операційній системі про те, що даний файл не слід відображати на екрані при проведенні файлових операцій.

Атрибутом Системний позначаються файли, що мають важливі функції для роботи самої операційної системи. Його відмінна особливість у тому, що засобами операційної системи його змінити не можна.

Атрибут Архівний у минулому використовувався для роботи програм ре­зервного копіювання. Сучасні програми резервного копіювання використовують інші засоби для встанов­лення факту зміни файлу, і даний атрибут до уваги не береться, а його зміна вручну засобами операційної системи не має практичного значення.

4.Прикладне програмне забезпечення.

Прикладний рівень. Програмне забезпечення прикладного рівня є комплексом прикладних програм, за допомогою яких на даному робочому місці виконуються конкретні завдання. Спектр цих завдань надзвичайно широкий: віл виробничих до творчих і розважально-навчальних. Величезний функці­ональний діапазон засобів обчислювальної техніки обумовлений наявністю прикладних програм для різних видів діяльності.

Текстові редактори. Основні функції цього класу прикладних програм полягають у введенні і редагуванні текстових даних. Додаткові функції полягають в автоматизації процесів введення і редагування. Для операцій введен­ня, виведення і збереження даних текстові редактори викликають і використо­вують системне програмне забезпечення. Втім, це характерно і для всіх інших видів прикладних програм, і надалі ми спеціально не вказуватимемо на цей факт. З цього класу прикладних програм зазвичай починають знайомство з програмним забезпеченням і на ньому відпрацьовують первинні навички вза­ємодії з комп'ютерною системою.

Текстові процесори. Основна відмінність текстових процесорів від текстових редакторів у тому, що вони дозволяють не тільки вводити і редагувати текст, але і форматувати його, тобто оформляти. Відповідно, до основних засобів текстових процесорів відносяться засоби забезпечення взаємодії тек­сту, графіки, таблиць і інших об'єктів, що становлять підсумковий документ, а до додаткових - засоби автоматизації процесу форматування. Сучасний стиль роботи з документами має на увазі два альтернативні підходи - роботу з папе­ровими документами і роботу з електронними документами. Тому, кажучи про форматування документів засобами текстових процесорів, треба мати на увазі два принципово різних напрями - форматування документів, призначених для друку, і форматування електронних документів, призначених для відображен­ня на екрані. Прийоми і методи в цих випадках істотно відрізняються.

Графічні редактори. Це клас програм, призначених для створення та обробки графічних зображень. В даному класі розрізняють наступні категорії: растрові редактори, векторні редактори і програмні засоби для створення і обробки тривимірної графіки (ЗД-редактори).

Растрові редактори застосовують у тих випадках, коли графічний об'єкт представлений у вигляді сукупності крапок певної яскравості і кольору. Такий підхід ефективний в тих випадках, коли графічне зображення має багато півтонів і інформація про кольори елементів, що становлять об'єкт, важливіша, ніж інформація про їх форму. Це характерно для фотографічних і поліграфіч­них зображень. Растрові редактори широко застосовуються для обробки зо­бражень, їх ретуші, створення фотоефектів і художніх композицій (колажів).

Можливості створення нових зображень засобами растрових редакторів обмежені і не завжди зручні. У більшості випадків художники вважають за краще користуватися традиційними інструментами, після чого вводити малюнок у комп'ютер за допомогою спеціальних апаратних засобів (сканерів) і завершувати роботу за допомогою растрового редактора шляхом використання спецефектів.

Векторні редактори відрізняються від растрових способом представлення даних про зображення. Елементарним об'єктом векторного зображення є не крапка, а лінія.Такий підхід характерний для креслярсько-графічних робіт, в яких форма ліній має більше значення, ніж інформація про колір окремих крапок, з яких вона складається. У векторних редакторах кожна лінія розгля­дається як математична крива третього порядку і, відповідно, представляється не комбінацією крапок, а математичною формулою. Таке представлення на­багато компактніше, ніж растрове, відповідно, дані займають набагато мен­ше місця, проте побудова будь-якого об'єкта виконується не простим відо­браженням крапок на екрані, а супроводжується безперервним перерахунком параметрів кривої в координати екранного зображення. Відповідно, робота з векторною графікою вимагає більш продуктивних обчислювальних систем.

З елементарних об'єктів (ліній) створюються найпростіші геометричні об'єкти (примітиви) з яких, у свою чергу, складаються закінчені композиції. Художня ілюстрація, виконана засобами векторної графіки, може містити де­сятки тисяч найпростіших об'єктів, що взаємодіють один з одним.

Векторні редактори зручні для створення зображень, але практично не використовуються для обробки готових малюнків. Вони широко використовуються в рекламному бізнесі, їх застосовують для оформлення обкладинок поліграфічних видань і усюди, де стиль художньої роботи близький до крес­лярського.

Редактори тривимірної графіки використовують для створення тривимірних композицій. Вони мають дві характерні особливості. По-перше, вони дозволяють гнучко управляти взаємодією властивостей поверхні об'єктів, що зображаються, з властивостями джерел освітлення і, по-друге, дозволяють створювати тривимірну анімацію. Тому редактори тривимірної графіки нерід­ко називають також ЗD-аніматорами.

Системи управління базами даних. Базами даних називають великі масиви даних, організованих в табличні структури. Основними функціями сис­тем управління базами даних є:

• створення нової (незаповненої) структури бази даних;

• створення засобів її заповнення або імпорту даних з таблиць іншої бази;

• забезпечення можливості доступу до даних, а також надання засобів пошуку і фільтрації.

Багато систем управління базами даних додатково надають можливості проведення найпростішого аналізу даних і їх обробки. В результаті можливе створення нових таблиць баз даних на основі тих, що є. У зв'язку з широким розповсюдженням мережевих технологій до сучасних систем управління базами даних ставиться також вимога можливості роботи з віддаленими і розподіле­ними ресурсами, що знаходяться на серверах всесвітньої комп'ютерної мережі.

Електронні таблиці. Електронні таблиці надають комплексні засоби для створення таблиць, зберігання різних типів даних і їх обробки. Основним завданням електронних таблиць є перетворення даних, причому відповідно до їх внутрішнього змісту.

На відміну від баз даних, які звичайно містять широкий спектр типів даних (від числових і текстових до мультимедійних), для електронних таблиць характерна переважна зосередженість на числових даних, але електронні таблиці надають більш широкий спектр методів для роботи з даними числового типу.

Завдяки простаті і зручності роботи з електронними таблицями вони широко використовуються у сфері бухгалтерського обліку як універсальні інструменти аналізу фінансових, сировинних і товарних ринків, доступних за­собів обробки результатів технічних випробувань, тобто там, де необхідно ав­томатизувати обчислення, що регулярно повторюються, з достатньо великими об'ємами числових даних.

Системи автоматизованого проектування (CAD-системи). Призначені для автоматизації проектно-конструкторських робіт. Застосовуються в машинобудуванні, приладобудуванні, архітектурі. Окрім креслярсько-графічних робіт ці системи дозволяють проводити найпростіші розрахунки (наприклад, розрахунки вартості деталей) і вибір готових конструктивних елементів з високоємких баз даних.

Відмінною рисою CAD-систем є автоматичне забезпечення на всіх етапах проектування технічних умов, норм і правил, що звільняє конструктора (або архітектора) від робіт нетворчого характеру. Наприклад, в машинобудуванні CAD-системи здатні на базі креслення виробу автоматично виконати робочі креслення деталей, підготувати необхідну технологічну документацію з вказівкою послідовної механічної обробки, призначити необхідні інструменти, верстатні і контрольні пристосування, а також підготувати управляючі про­грами для верстатів з числовим програмним управлінням.

Настільні видавничі системи. Призначення програм цього класу полягає в автоматизації процесу верстки поліграфічних видань. Цей клас програм­ного забезпечення займає проміжне положення між текстовими процесорами і системами автоматизованого проектування.

Від текстових процесорів настільні видавничі системи відрізняються роз­ширеними засобами управління взаємодії тексту з параметрами сторінки і з графічними об'єктами. З другого боку, вони відрізняються зниженими функціональними можливостями щодо автоматизації введення і редагування тексту. Типовий напрям використовування настільних видавничих систем полягає в тому, що їх застосовують до документів, що пройшли попередню обробку в текстових процесорах і графічних редакторах.

Експертні системи. Призначені для аналізу даних, що містяться в базах знань, і видачі рекомендацій по запиту користувача. Такі системи застосовують у тих випадках, коли початкові дані добре формалізуються, але для ухва­лення рішення потрібні широкі спеціальні знання. Характерними напрямками використовування експертних систем є юриспруденція, медицина, фармаколо­гія, хімія. Наприклад, за сукупністю ознак події юридичні експертні системи можуть дати правову оцінку і запропонувати порядок дій як для сторони зви­нувачення, так і для сторони захисту.

З використанням експертних систем пов'язана особлива ділянка науково-технічної діяльності, що називається інженерією знань. Інженери знань - це фахівці особливої кваліфікації, що виступають як проміжна ланка між розробниками експертної системи (програмістами) і провідними фахівцями в конкретній царині науки і техніки (експертами).

Веб-редактори. Це особливий клас редакторів, що об'єднують у собі властивості текстових і графічних редакторів. Вони призначені для створення і редагування веб-документів (Web-сторінок Інтернету). Веб-документи - це електронні документи, при підготовці яких слід враховувати ряд особливос­тей, пов'язаних з прийомом/передачею інформації в Інтернеті.

Теоретично для створення веб-документів можна використовувати звичайні текстові редактори і процесори, а також деякі графічні редактори век­торної графіки, але веб-редактори володіють низкою корисних функцій, що підвищують продуктивність праці веб-дизайнерів. Програми цього класу можна також ефективно використовувати для підготовки електронних доку­ментів і мультимедійних видань.

Браузери (оглядачі, засоби перегляду веб-документів). До цієї категорії відносяться програмні засоби, призначені для перегляду електронних документів, виконаних у форматі HTML (документи цього формату викорис­товуються як веб-документи). Сучасні веб-браузери відтворюють не тільки текст і графіку. Вони можуть відтворювати музику, людську мову, забезпе­чувати прослуховування радіопередач в Інтернеті, роботу відеоконференцій, гоботу із службами електронної пошти, з системою телеконференцій і багато іншого.

Інтегровані системи діловодства. Є програмними засобами автоматизації робочого місця керівника. До основних функцій подібних систем відносяться функції створення, редагування і форматування найпростіших документів, централізація функцій електронної пошти, телефонного і факсиміль­ного зв'язку, диспетчеризація і моніторинг документообігу підприємства, ко­ординація діяльності підрозділів, оптимізація адміністративно-господарської діяльності і пред'явлення по запиту оперативної і довідкової інформації.

Бухгалтерські системи. Це спеціалізовані системи, що поєднують у собі функції текстових і табличних редакторів, електронних таблиць і систем управління базами даних. Призначені для автоматизації підготовки первинних бух­галтерських документів підприємства і їх обліку, для ведення рахунків плану бухгалтерського обліку, а також для автоматичної підготовки регулярних звітів за підсумками виробничої, господарської і фінансової діяльності у формі, при­йнятій для надання до податкових органів і органів статистичного обліку.

При рішенні про впровадження на підприємстві автоматизованої системи бухгалтерського обліку необхідно враховувати необхідність наявності в ній засобів адаптації при зміні нормативно-правової бази. Перенастроювання системи є обов'язковою функцією, хоча це вимагає від користувачів системи підвищеної кваліфікації.

Фінансові аналітичні системи. Програми цього класу використовуються в банківських і біржових структурах. Вони дозволяють контролювати і про­гнозувати ситуацію на фінансових, товарних і сировинних ринках, проводити аналіз поточних подій, готувати зведення і звіти.

Геоінформаційні системи. Призначені для автоматизації картографічних і геодезичних робіт на основі інформації, одержаної топографічними або аерокосмічними методами.

Системи відеомонтажу. Призначені для цифрової обробки відеоматеріалів, їх монтажу, створення відеоефектів, усунення дефектів, накладення звуку, титрів і субтитрів.

Окремими категоріями прикладних програмних засобів, що володіють своїми розвиненими внутрішніми системами класифікації, є навчальні, розвиваючі, довідкові і розважальні системи та програми. Характерною особли­вістю цих класів програмного забезпечення є підвищені вимоги до мультиме­дійних можливостей комп'ютера (відтворення музичних композицій, засобів графіки, анімації і відеоматеріалів).

17. Інструментальні мови та системи програмування. Ці засоби служать для розробки нових програм. Тому програми розробляють мовою, зрозумілою людині (інструментальна мова або алгоритмічна мова програмування), після чого спеціальною програмою, яка називається транслятором, текст програми перекладається (транслюється) на машинний код.

Транслятори бувають двох типів:

інтерпретатори;

компілятори.

Інтерпретатор читає один оператор програми, аналізує його і відразу виконує, після чого переходить до оброблення наступного оператора. Компілятор спочатку читає, аналізує та перекладає на машинний код усю програму і тільки після завершення всієї трансляції ця програма виконується. Інструментальні мови поділяються на мови низького рівня (близькі до машинної мови) та мови високого рівня (близькі до мови людини). До мов низького рівня належать асемблери, а високого - Pascal, Basic, C/C++, мови баз даних і т.д. Систему програмування, крім транслятора, складають текстовий редактор, компонувальник, бібліотека стандартних програм, налагоджувач, візуальні засоби автоматизації програмування. Прикладами таких систем є Delphi, Visual Basic, Visual C++, Visual FoxPro та ін.